Постанова Запорізький апеляційний суд № 335/7435/23

Дата документу 26.06.2024 Справа № 335/7435/23 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 335/7435/23 Головуючий у І інстанції: Мінаєв М.М. Провадження № 22-з/807/104/24 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2024 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого: Полякова О.З., суддів: Гончар М.С., Подліянової Г.С., секретар: Камалова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» - адвоката Міньковської Анастасії Володимирівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про визнання іпотеки припиненою,- В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ ФК «Довіра та Гарантія» про визнання іпотеки припиненою. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.02.2024 в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подалаапеляційну скаргу. Постановою Запорізького апеляційного суду від 18.06.2024 вказану апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.02.2024 в цій справі залишено без змін. 20.06.2024 до апеляційного суду надійшла заява представника відповідача - адвоката Міньковської А.В. про ухвалення додаткового рішення у цій справі, у якій вона просить ухвалити додаткове рішення та стягнути зі ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Довіра та Гарантія» про витрати на правничу допомогу у справі в розмірі 20000 грн. В обґрунтування заяви зазначено, що у поясненнях на апеляційну скаргу представник відповідача вказував попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу, які відповідач очікує понести у зв`язку з розглядом справи, а саме - 20000 грн, які заявник просить стягнути з позивача. 24.06.2024 до апеляційного суду надійшли запереченняОСОБА_1 на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій вона наголошує на те, що адвокат Міньковська А.В. не зазначила у заяві про наявність або відсутність у неї електронного кабінету, не зазначила прізвище судді, що вказує на невідповідність заяви ч. 4 ст. 183 ЦПК України. Крім того, зазначено, що із заяви та доданих до неї документів не вбачається того, що витрати відповідача в розмірі 20000 грн стосуються саме розгляду справи № 335/7435/23 Запорізьким апеляційним судом та прийняття постанови, і відповідно того, що саме апеляційний суд під час прийняття постанови не вирішив питання щодо розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн. На думку позивача, сума витрат на правничу допомогу в розмірі 20000 грн є неспівмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витрачених адвокатом на виконання відповідних робіт, оскільки адвокат не брав участі в судовому засіданні 18.06.2024, а пояснення, надані до апеляційного суду фактично зводяться до переписування змісту відзиву відповідача від 29.08.2023 на позовну заяву. Посилаючись на вищевикладене, ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні заяви представника ТОВ ФК «Довіра та Гарантія» у повному обсязі. Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства. Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності осіб, які не з`явились. Перевіривши доводи заявника, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення заяви з огляду на таке. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Статтею 133 ЦПК України до судових витрат віднесені і витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Саме заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у частинах п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Відповідний правовий висновок викладений у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19. У постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 821/227/17 викладено правовий висновок про те, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Отже, до правової допомоги належать також консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. У постанові від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц при вирішенні питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу Верховний Суд дійшов висновку, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц. За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України. За положеннями пункту 4 частини першої статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики. Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката. То ж домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)). За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55). З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21). Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значенням справи для сторони. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2022 року у справі № 706/199/22 (провадження № 61-9325ск22). Так, в обґрунтування розміру витрат на правову допомогу заявник надав до суду копію Договору про надання правової допомоги № 12.02.2024, укладеного між ТОВ ФК «Довіра та гарантія» в особі його директора - Ромашенка М.Е. та АБ «Анастасії Міньковської», відповідно до умов якого юридичну допомогу, що надається АБ, клієнт оплачує в гривнях, шляхом щомісячного переказу суми авансування, що дорівнює 50000 грн, без ПДВ. Оплата за цим договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку. За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої АБ юридичної допомоги та її вартість. З метою узгодження вартості юридичних послуг, за ведення кожної окремої справи між сторонами підписується додаткова угода до цього договору, в якій зазначається вартість наданих юридичних послуг та порядок здійснення розрахунків. Також у договорі визначено тарифікацію надання послуг, серед яких, зокрема: ознайомлення з матеріалами справи, формування правового аналізу - 3000 грн - 1 том; участь в судовому засіданні - 3000 грн - 1 година, написання заяви/ клопотання - 1500-3000 грн; написання відзиву на позов, заперечення на відзив - 2500-7000 грн; письмове пояснення - 1500-5000 грн. У разі прийняття судом позитивного рішення у справі за участю адвоката, клієнт зобов`язується сплатити гонорар на користь адвоката у розмірі: за позитивне рішення в суді першої інстанції - 5000 грн; в суді апеляційної інстанції - 10000 грн; в суді касаційної інстанції - 15000 грн. Також суду надано копію Додаткової угоди № 1 від 06.05.2024 до Договору про надання правової допомоги № 10/1 від 12.02.2024, укладеної ТОВ ФК «Довіра та гарантія» в особі його директора - Ромашенка М.Е. та АБ «Анастасії Міньковської» про те, що відповідно до умов Основного договору, АБ бере на себе зобов`язання з надання такої юридичної допомоги: представництво клієнта в Запорізькому апеляційному суді у справі № 335/7435/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.02.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ФК «Довіра та Гарантія» про припинення іпотеки. Вартість наданих юридичних послуг визначається відповідно до умов Основного договору. Оплата за надані послуги буде здійснюватись шляхом зарахування авансових платежів, попередньо здійснених клієнтом в момент підписання акту про підтвердження факту надання юридичної допомоги, а в разі недостатності, АБ надсилає клієнту рахунок-фактуру, про що зазначається в акті. Крім того, до заяви додано Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних АБ «Анастасії Міньковської», необхідних для надання правничої (правової) допомоги ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» у справі № 335/7435/23. Підстава: Договір про надання правової (правничої) допомоги № 10/1 від 12.02.2024, Додаткова угода № 11 від 06.05.2024, у якому зазначено таке: ознайомлення з наданими клієнтом документами, матеріалами судових справ, правовий аналіз обставин спірних правовідносин - 1 год. - 2500 грн, складання та направлення письмових пояснень - 3 год. - 6000 грн, участь представника у судовому засіданні - 0,5 год. - 1500 грн, гонорар успіху адвоката (за позитивне рішення) - 10000 грн. Разом: 20000 грн. На підтвердження фактично понесених витрат заявник надав копію Акта про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 19.06.2024, складеного АБ «Анастасії Міньковської» та ТОВ ФК «Довіра та гарантія» в особі його директора - Ромашенка М.Е. про те, що АБ надало, а клієнт прийняв правову допомогу загальною вартістю 20000 грн, зокрема: ознайомлення з наданими клієнтом документами, матеріалами судових справ, правовий аналіз обставин спірних правовідносин - 1 год. - 2500 грн, складання та направлення письмових пояснень - 3 год. - 6000 грн, участь представника у судовому засіданні - 0,5 год. - 1500 грн, гонорар успіху адвоката (за позитивне рішення) - 10000 грн. Також надано платіжну інструкцію № 284010397 від 31.03.2024 на суму 50000 грн; платник - ТОВ ФК «Довіра та гарантія»; отримувач - АБ «Анастасії Міньковської»; призначення платежу: оплата за юридичні послуги згідно з Договором № 10/1 про надання правової допомоги від 12.02.2024. Крім того, надано ордер на отримання правничої (правової) допомоги Серії АІ № 1605335 від 07.05.2024 та ордер на отримання правничої (правової) допомоги Серії АС № 1098289 від 12.06.2024. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2018 року у справі № 826/856/18. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Зазначений висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20. У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Ці висновки узгоджуються й з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18. У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц (провадження № 61-11792св21) зазначено, що в разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18). Так, предметом Договору про надання правової допомоги № 12.02.2024 є: надання такої юридичної допомоги: перевірка відповідності вимогам українського законодавства внутрішніх документів клієнта, їх візування, надання допомоги клієнту при підготовці та правильному оформленні вказаних документів; участь у підготовці та юридичному оформленні різного роду договорів, що укладаються клієнтом з юридичними особами, підприємцями та громадянами, надання допомоги в організації контролю за виконанням зазначених договорів, слідкування за застосуванням передбачених законом та договором санкцій відносно до контрагентів, які не виконують договірні зобов`язання; представництво інтересів клієнта в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також в інших органах під час розгляду правових спорів; здійснення захисту прав та законних інтересів клієнта (його співробітників) у випадках, передбачених кримінально-процесуальним законодавством та законодавством про адміністративні правопорушення України; узагальнення та аналіз практики розгляду судових та інших справ, результатів розгляду претензій, практики укладання та виконання договорів, пропозицій щодо усунення виявлених недоліків; надання консультацій, висновків, довідок з правових питань; інформування клієнта про зміни в законодавстві, організація спільно з іншими підрозділами вивчення керівними працівниками та спеціалістами клієнта нормативних актів, що стосуються їх діяльності та ін. Згідно з пунктом 4.1 договору за надання правничої допомоги, клієнт оплачує в гривнях шляхом щомісячного переказу суми авансування, що дорівнює 50000 грн без ПДВ. У платіжній інструкції № 284010397 від 31.03.2024 вказано про сплату 50000 грн з призначенням платежу: «оплата за юридичні послуги згідно з Договором № 10/1 про надання правової допомоги від 12.02.2024». Таким чином, у тексті договору та платіжній інстукції відсутні будь-які посилання на те, що правнича допомога надавалась адвокатом саме у справі № 335/7435/23. При цьому слід наголосити, що не можуть бути покладені на відповідача (відповідачів) витрати на правову допомогу, надані в інших судових справах або за представлення інтересів особи в інших органах, організаціях та установах, що не пов`язані з розглядом справи № 335/7435/23. Вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу в апеляційному суді, взявши до уваги умови договору про надання правової допомоги від 12.02.2024, додаткової угоди від 06.05.2024, участь представника відповідача в судовому засіданні, яке тривало 20 хвилин, в режимі відеоконференції, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, підтверджених належними та допустимими доказами, апеляційний суд дійшов висновку, що визначений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в апеляційному суді в сумі 20000 грн є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належно обґрунтованими та необхідними в контексті обставин цієї справи. Враховуючи складність справи, необхідність надання адвокатом відповідача послуг під час розгляду справи в апеляційному суді та їх характер, а також з метою дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у цій справі під час розгляду апеляційної скарги, в сумі 4000 грн. Визначаючи сукупний розмір сплачених відповідачем витрат на правову допомогу, який підлягає їй відшкодуванню позивачем, колегія суддів, застосовуючи вищенаведені правові позиції Верховного Суду та рішень ЄСПЛ, щодо реальності (дійсності та необхідності) витрат на правничу допомогу, а також враховуючи клопотання позивача про зменшення витрат на правову допомогу, дійшла висновку, що компенсації підлягають 4000 грн (ознайомлення з матеріалами справи, беручи до уваги відсутність відповідних заяв у матеріалах справи та наявність у адвоката електронного кабінету, - 1000 грн + складання письмових пояснень, оскільки доводи апеляційної скарги повторюють доводи позовної заяви, на яку вже було подано відзив до суду першої інстанції, - 2000 грн + участь представника у судовому засіданні - 1000 грн), що і підлягає стягненню із позивача на користь відповідача. На підставі вищевикладеного, колегія суддів, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, вважає за можливе частково задовольнити заяву представника відповідача у цій справі та ухвалити додаткове рішення про відшкодування судових витрат, а саме - витрат на правову допомогу, яких зазнав відповідач під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, в сумі 4000 грн, які належить стягнути з позивача. Керуючись ст. ст. 141, 270, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И ЛА : Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» - адвоката Міньковської Анастасії Володимирівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про визнання іпотеки припиненою - задовольнити частково. Прийняти у цій справі додаткову постанову про стягнення судових витрат, яких зазнав відповідач на правову допомогу під час розгляду справи в апеляційному суді. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» витрати, понесені на правову допомогу під час розгляду справи в апеляційному судів розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст додаткової постанови складено 26 червня 2024 року. Головуючий: Судді: