Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/2839/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/2839/24 Суддя (судді) першої інстанції: Скрипка І.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Беспалова О.О., Грибан І.О., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Керівника Корюківської окружної прокуратури на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом Керівника Корюківської окружної прокуратури до Державної податкової служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 11.09.2023 засобами поштового зв`язку до Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Керівника Корюківської окружної прокуратури до Державної податкової служби України, в якому позивач просив суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не реєстрації права державної власності на житловий будинок, незакінченого будівництва, готовністю 57 % за адресою: АДРЕСА_1 , оціночною вартістю 537 654, 62 грн; зобов`язати відповідача вжити заходів щодо реєстрації державної власності на жилий будинок, незакінченого будівництва, готовністю 57 % за адресою: АДРЕСА_1 , оціночною вартістю 537 654, 62 грн; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів з обліку, зберігання вказаного жилого будинку, незакінченого будівництва, готовністю 57 % за адресою: АДРЕСА_1 , оціночною вартістю 537 654, 62 грн, його оцінки та розпорядження; зобов`язати відповідача вчинити дії, спрямовані на здійснення обліку, зберігання жилового будинку, незакінченого будівництва, готовністю 57 % за адресою: АДРЕСА_1 , оціночною вартістю 537 654, 62 грн, його оцінки та розпорядження; скасувати рішення державного реєстратора про взяття на облік Сновською міською радою Сновського району Чернігівської області безхазяйного нерухомого майна: індексний номер 54195230 від 22.09.2020, номер запису про взяття на облік: 18732 щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.01.2024 позовну заяву залишено без руху та надано Керівнику Корюківської окружної прокуратури десять днів з дня наступного за днем отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви. У вказані ухвалі, суд першої інстанції зазначив, що із доданих до позовної заяви документів, власником зазначеного майна вказано державу в особі Корюківської міжрайонної державної податкової інспекції Щорського відділення, правонаступником якої є Головне управління ДПС у Чернігівській області. І хоча, Головне управління ДПС у Чернігівській області є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, і утворене без статусу юридичної особи, воно є суб`єктом владних повноважень (органом державної влади) та може бути стороною у судовому процесі. Суд першої інстанції зазначив, що як вбачається зі змісту прохальної частини, позивач просить скасувати рішення державного реєстратора про взяття на облік Сновською міської радою Сновського району Чернігівської області безхазяйного майна: індексний номер 54195230 від 22.09.2020. При цьому, не вказує державного реєстратора відповідачем у справі, вважаючи, що спір не стосується оскарження рішень або дій реєстратора, у той час, як просить скасувати рішення державного реєстратора. Також, зазначено, що прокурор оскаржує рішення державного реєстратора від 22.09.2020 та бездіяльність відповідача щодо не реєстрації державної власності на будинок, а також невжиття заходів з обліку, зберігання будинку. Як вбачається з доданих до позовної заяви документів, позивач дізнався про порушення прав держави щонайпізніше з ухвали Щорського районного суду Чернігівської області у справі № 749/1111/21 у серпні 2022 року. Крім того, Корюківську окружну прокуратуру листом Державної податкової служби України від 29.08.2022 № 7100/5/99-00-08-01-04-05 повідомлено, що відповідне нерухоме майно не належить до сфери управління Державної податкової служби України, тут же вказано, що відповідь на аналогічний запит вже надавалась, тобто, відповідно, прокуратура була обізнана ще раніше про спірну ситуацію. При цьому, свідоцтво на право на спадщину податкового органу за законом стосовно названого вище майна оформлене ще 20.10.1999. Однак Керівником Корюківської окружної прокуратури не вказано, чому протягом більш як двадцяти років не вживались заходи стосовно відповідного нерухомого майна. Натомість до суду з вказаною позовною заявою Керівник прокуратури звернувся лише 11.09.2023 (штамп Укрпошти на поштовому відправленні), тобто, після спливу строку для такого звернення. 09.02.2024 суд першої інстанції зареєстрував клопотання позивача на виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 25.01.2024. Позивач у даному клопотанні вказав, що лише ДПС України наділена повноваженнями відносно об`єктів державної власності, в тому числі щодо вжиття заходів з реєстрації права державної власності на спірний жилий будинок. Натомість, виходячи з аналізу Положення про Головне управління ДПС у Чернігівській області, затвердженого наказом Державної податкової служби України 12.11.2020 № 643, ГУ ДПС в Чернігівській області не наділено. Відтак, наведене виключає можливість заявлення позову до вказаного структурного підрозділу. Щодо залучення відповідачем державного реєстратора, позивач вказав, що судове рішення, що набрало законної сили, є підставою для внесення відповідного запису будь-яким державним реєстратором. Наведене знайшло своє підтвердження в п. 8.5 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/15792/20 від 05.07.2024. Щодо дотримання строку звернення до суду з даним позовом, позивач вказав, що відповідач, яким вчинено бездіяльність і далі перебуває в стані безперервного продовження бездіяльності (такої ж позиції щодо триваючих правопорушень дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.11.2019 у справі № 520/12759/16-а), тому, на думку позивача, позов пред`явлено з дотриманням строку звернення до суду. До того ж, Державна податкова служба України упродовж тривалого часу, будучи власником нерухомості, право власності не зареєструвала, заходів до належного збереження майна та передачі його у користування, власність тощо не вчинила. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 позовну заяву Керівника Корюківської окружної прокуратури до Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - повернуто позивачеві разом із доданими до неї документами без розгляду. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляцій скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Позивач вважає, що суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі порушив принцип диспозитивності, фактично надав оцінку обраному прокурором способу захисту порушеного права та зобов`язував прокурора зазначити в позовній заяві конкретного державного реєстратора, якому необхідно буде вчинити дії у разі задоволення позовних вимог. Позивач вказує, що рішення суду є «самодостатнім» документом, за яким набуваються, змінюються чи припиняються речові права або обтяження таких прав. Державну реєстрацію прав відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону (на підставі рішення суду) наразі можуть робити будь-які реєстратори в межах повноважень. Тому, на думку позивача, Державний реєстратор не є належним відповідачем у спорах про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій. Також, до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20. У постанові зазначено, що державний реєстратор не є належним відповідачем у спорах про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій, вчинених щодо третьої особи, а ним є особа, щодо якої були здійснені ці дії (записи). Крім того, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц). Також Велика Палата Верховного Суду наголосила, що належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача. Велика Палата Верховного Суду вказала, коли державний реєстратор може бути відповідачем: у випадку звернення особи з позовом до державного реєстратора про притягнення до відповідальності чи відшкодування шкоди, заподіяної ним внаслідок неналежного виконання покладених на нього обов`язків із внесення записів до ЄДРПОУ, що не пов`язана з діями інших суб`єктів цивільних правовідносин. Вказане повністю узгоджується з позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2023 у справі № 990/114/23, а саме: суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях адміністративного процесу. Такі обставини не можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху та підставами повернення позовної заяви позивачу. Також, позивач просить розгляд справи проводити за участі представника Корюківської окружної прокуратури. 24.06.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні такої, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін. Відповідач вважає, що твердження позивача щодо незалучення державного реєстратора відповідачем у справі із посиланням на положення абзацу 3 частини 5 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не відповідає нормам чинного законодавства. Крім того, з урахуванням статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» позивачем було зазначено, що судове рішення, що набрало законної сили, є підставою для внесення відповідного запису будь-яким державним реєстратором, тому в поданій позовній заяві ним не зазначено, який саме державний виконавець має виконати рішення суду, у разі задоволення позовних вимог. Позивач вважає, що судом першої інстанції було вірно визначено, що не є предметом цього спору оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця. На думку позивача, обставини/доводи позивача зазначені у заяві про усунення недоліків зводяться до незгоди з судовим рішенням (ухвалою про залишення позовної заяви без руху), яка не підлягає оскарженню та є обов`язковою до виконання в силу закону. Таким чином, недоліки позовної заяви у повному обсязі не усунуті, що є підставою для повернення позовної заяви. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів виходить з наступного. Щодо клопотання позивача про розгляд даної справи в судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне. За приписами ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: повернення заяви позивачеві (заявникові). Зважаючи на те, що позивач оскаржує ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотань про розгляд даної справи в судовому засіданні. Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Пунктом 1 ч. 4 ст. 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Так, розглянувши позовну заяву позивача, залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України вимагає як обов`язкову складову форми позовної заяви зазначення позивачем належного кола відповідачів і визначення позовної вимоги чи вимог відносно кожного відповідача. Окрім того ст. 122 КАС України вимагає від позивача дотримання строку звернення до суду з позовом. Виконуючи вимоги вказаної ухвали, позивач вказав, що не вбачає недоліків своєї позовної заяви, зокрема уточнення кола відповідачів у даній справі. Щодо строку звернення з даним позовом до суду, позивач послався на триваючий характер протиправної бездіяльності відповідача. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі -Закон № 1952-IV). Стаття 1 Закону № 1952-IV встановлює, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав. Державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва, обтяжень такого права проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об`єкта. Державна реєстрація спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, обтяжень такого права проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з дотриманням вимог Закону України "Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому". Дія цього Закону не поширюється на державну реєстрацію повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних та інших об`єктів цивільних прав, на які законом може бути поширено правовий режим нерухомої речі. Частина 5 ст. 3 Закону № 1952-IV встановлює, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням нерухомого майна. На підставі рішення Міністерства юстиції України державна реєстрація права власності та інших речових прав у визначених випадках може проводитися в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених абзацом першим цієї частини, або незалежно від місцезнаходження нерухомого майна. Державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна. Державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого статтею 31-2 цього Закону, та автоматичної державної реєстрації прав у випадках, передбачених цим Законом. Державна реєстрація наміру власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення щодо її продажу здійснюється нотаріусом, який здійснюватиме нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу такої земельної ділянки в межах його нотаріального округу за місцезнаходженням земельної ділянки або за зареєстрованим місцем проживання (місцезнаходженням) власника земельної ділянки, або нотаріусом, який його заміщує. Стаття 31-2 Закону № 1952-IV встановлює особливості державної реєстрації прав у результаті вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127). Абз 1 п. 3 Порядку № 1127 встановлює, що державна реєстрація прав та облік безхазяйного нерухомого майна проводяться з прийняттям рішень державним реєстратором прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор), які формуються за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису. Для створення кваліфікованого електронного підпису використовуються виключно засоби кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання. Проаналізувавши вказані норми, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що твердження прокурора щодо незалучення державного реєстратора відповідачем у справі із посиланням на положення абзацу 3 частини 5 статті 3 Закону № 1952-IV, є помилковими. За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. В той же час, застосування правових висновків Верховного Суду, на які посилається в апеляційній скарзі позивач, то колегія суддів вважає такі нерелевантними з наступних мотивів. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 була досліджена виключна правова проблема щодо необхідності формування єдиної правозастосовчої практики у справах про оскарження реєстраційних дій, вчинених державним реєстратором відносно третьої особи під час дії судової заборони, стосовно визначення належного відповідача у такому спорі з огляду на неоднозначність підходів Великої Палати Верховного Суду до цього правового питання. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 523/9076/16-ц надавалась оцінка вирішенню питання про поважність причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2023 у справі № 990/114/23 було досліджено питання дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при залишенні позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду обґрунтованого розрахунку шкоди, вимоги про відшкодування якої містить позовна заява, та відповідно подальшого повернення позовної заяви. Відтак, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно ч. 1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції винесена з дотриманням норм процесуального права, судом з`ясовано всі обставини, що мають значення для вирішення питання відкриття провадження у даній справі, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Керівника Корюківської окружної прокуратури залишити без задоволення. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді О.О. Беспалов І.О. Грибан