Постанова 4855 № 620/1409/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1409/24 Суддя (судді) першої інстанції: Наталія БАРГАМІНА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Вівдиченко Т.Р., Грибан І.А., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року, прийнятого в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу за червень 2023 року додаткової винагороди збільшеної до 100 000 грн, у відповідності до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану"; зобов`язати відповідача виплатити на користь позивача додаткову винагороду за червень 2023 року збільшену до 100 000 грн, у відповідності до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану". Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу та вказує, що оскільки суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 у справі № 620/1409/24 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Позивач не погоджується з посиланням суду першої інстанції, на неможливість встановити, на піде витягу журналу службово-бойових дій дванадцятої прикордонної застави, факту участі позивача у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. На думку позивача є упередженим та необґрунтованим, оскільки п. 4 наказу МВС України визначено - документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у воєнних (бойових) діях або заходах, є: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (службово-бойових дій. вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них; рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділ) (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у бойових діях або заходах. Щодо відсутності інших доказів поданих позивачем, то позивач звертає увагу, що ухвалою від 31.01.2024 в задоволенні клопотання позивача про виклик свідків відмовлено. На думку позивача, відмовляючи у клопотанні про виклик свідків, суд першої інстанції підтвердив свою упередженість до позивача, обмеживши його у праві надавати докази. Обґрунтування суду першої інстанції, щодо ненадання доказів оскарження наказу № 453-ос від 19.06.2023, про призупинення військової служби ОСОБА_1 , на думку позивача, є недоречними, оскільки не можливо зрозуміти, як призупинення військової служби, може впливати на виплату додаткової винагороди за участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, під час коли військова служба не призупинена. Позивач вказує, що не заперечує того факту, що не приймав участь у бойових дія, але стверджує, що ним забезпечувалося здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, безпосередньо на Державному кордоні України шляхом пошуку, виявлення ДРГ, а також з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей. На думку позивача, на упередженість до позивача та надання привілеїв відповідачу вказує той факт, що ухвалою від 29.02.2024 - в задоволенні клопотання відповідача, про поновлення строку подання відзиву - відмовлено, відзив повернуто без розгляду, залучено до матеріалів справи витребувані у відповідача докази. В той же час, ухвалою від 29.02.2024 відповідь позивача на відзив відповідача, разом з доданими документами також повернути позивачу. Однак, позивачем було подано відповідь на відзив, до якого були долучені копії бойових наказів від 01, 07, 19 червня 2023 року, з грифом «ДСК», відповідно до якого начальником дванадцятої прикордонної застави ОСОБА_2 та його заступником ОСОБА_3 , ставилися накази прикордонним нарядам в складі також і ОСОБА_4 виконувати бойові завдання з виявлення та знищення диверсійно-розвідувальних груп противника, в період з 01 по 04.06.2023, з 07 по 10.06.2023 та з 19 по 22.06.2023. Таким чином, копії зазначених бойових наказів підтверджують, що дані документи мають гриф обмеження «ДСК», а не «Таємно», як зазначав представник відповідача, а також наявність у відповідача витребуваних судом першої інстанції доказів, умисне їх приховування від суду першої інстанції та подальшого невиконання ухвали суду першої інстанції від 29.02.2024. 26.04.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення - залишити без змін. Відповідач вказує, що відповідно до листа Адміністрації Державної прикордонної служби України від № 21-1215-2/0/22 визначено, що військовослужбовцям, які у районах ведення бойових дій здійснюють охорону і оборону об`єктів Державної прикордонної служби України (у т.ч. військові містечка, пункти постійної дислокації (пункти управління) органів (підрозділів), місця базування (стоянки) корабельно-катерного складу, стоянки літаків (вертольотів), місця тривалого несення служби, пункти пропуску (пункти контролю) через державний кордон України, інші місця й об`єкти, де особовий склад Державної прикордонної служби України виконує визначені законодавством України завдання, а також виконують бойові (спеціальні) завдання на бойових позиціях, блокпостах (контрольно-пропускних пунктах, спостережних пунктах, тощо), збільшення додаткової винагороди визначати лише за дні безпосереднього виконання бойових завдань з відбиття атак (вогневого ураження, бойового контакту з ворогом), збройного нападу на об`єкти, які охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення (вогневого ураження), у т.ч. перебування безпосередньо цих об`єктів під бомбардуванням, артилерійським, ракетним обстрілами. Участі в зазначених заходах ОСОБА_1 у червні 2023 року не здійснював. Підтверджуючі документи щодо прийняття позивачем безпосередньої участі (в сукупності) у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у ІНФОРМАЦІЯ_2 за спірний період відсутні (від керівника підрозділу охорони державного кордону не надходили). Також, відповідач зазначає, що бойові розпорядження (накази) видавалися стосовно підрозділу в якому позивач проходить службу, а не стосовно ОСОБА_1 , та надати їх копії у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України не має можливості, оскільки вони мають обмежений гриф доступу «Таємно». Відповідач звертає увагу, що з 01.01.2023 і по теперішній час відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» (володільцем даних наказів є Генеральний штаб Збройних Сил України) Чернігівська та Сумська області виключені з переліку районів ведення воєнних (бойових) дій. Також, відповідач вказує, що з 19.06.2023 відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.06.2023 № 453-ОС ОСОБА_1 призупинено військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, виплату всіх видів забезпечення, звільнено з посади та вважається таким, що не виконує (не несе) обов`язки військової служби. Підстава: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42023272320000145 від 19.05.2023 за кваліфікацією ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, лист Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону від 18.05.2023 № 14-787 вих-23. Відповідач повідомив, що ОСОБА_1 надав суду копії бойових наказів начальника дванадцятої прикордонної застави (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) четвертої прикордонної комендатури (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 № 297/дск від 18.05.2023. № 396/дск від 07.06.2023 та №451/дск від 19.06.2023. Однак, вивчивши копії даних бойових наказів відповідач встановив, що розмноження їх відбулось з порушенням вимог пунктів 42-53 постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 736 «Про затвердження Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містить службову інформацію», мають гриф (ДСК) - «Для службового користування», оскільки в даних бойових наказах міститься службова інформація. На думку відповідача, вказані дії ОСОБА_1 містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 114-2 Кримінального кодексу України - несанкціоноване поширення інформації про переміщення, рух або розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалась у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану. Відповідач вважає, що своїми діями ОСОБА_1 міг заподіяти і більш тяжкі наслідки, що в подальшому потребуватиме додаткової правової кваліфікації, в разі настання таких наслідків. Відповідач вказує, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 вказані бойові накази раніше надавав як докази у справі № 620/1409/23 до Чернігівського окружного адміністративного суду, посадовими особами органів досудового розслідування проводиться досудове розслідування, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024272320000044 від 27.03.2024 за ч. 2 ст. 114-2 Кримінального кодексу України (Несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану). Керуючись частинами 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 05.05.2022 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на посаді молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії - дозиметриста групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", що підтверджується витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.05.2022 № 177-ОС. Згідно витягу з журналу службово-бойових дій дванадцятої прикордонної застави четвертої прикордонної комендатури ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач з 01.06.2023 по 22.06.2023 був задіяний в організації служби за місцем дислокації АДРЕСА_1 . Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.06.2023 № 453-ОС було призупинено військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, виплату всіх видів забезпечення, звільнено з посади та вважається таким, що не виконує (не несе) обов`язки військової служби ОСОБА_1 з 19.05.2023. Не погоджуючись з невиплатою в червні 2023 року додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 ''Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану'', позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що доказів безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, позивач суду не надав, про обставини такої участі у позовній заяві не зазначив, відповідач їх також не підтверджує. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_4 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, 573/2022 від 12.08.2022 та від 07.11.2022 № 757/2022, від 01.05.2023 № 254/2023 строк дії режиму воєнного стану продовжувався. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168), пунктом 1 якої (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 № 43) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Відповідно до пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та з метою визначення порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджено Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України від 26.01.2023 № 36 (далі - Порядок № 36). Згідно пп. 3 п. 2 Порядку № 36 на період дії воєнного стану додаткова винагорода виплачується у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора у період здійснення зазначених заходів, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах. За приписами п. 3 Порядку № 36 до безпосередньої участі в бойових діях або заходах належать виконання військовослужбовцем у районах ведення воєнних (бойових) дій: 1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; 2) бойових (спеціальних) завдань з усебічного забезпечення органів (підрозділів) Держприкордонслужби, угруповань військ, інших складових сил оборони згідно з бойовим розпорядженням в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником; 3) бойових завдань з охорони об`єктів під час нанесення по них вогневого ураження противником, відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення їх у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою за умови безпосереднього вогневого контакту з противником; 4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником; 5) бойових (спеціальних) завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей; 6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями; 7) бойових (спеціальних) завдань у складі екіпажу корабля, катера, судна забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також виконання бойових завдань з пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів; 8) бойових (спеціальних) завдань у складі відділів прикордонної служби, прикордонної застави, прикордонної комендатури, прикордонної комендатури швидкого реагування в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником. Пункт 4 Порядку № 36 встановлює, що документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у воєнних (бойових) діях або заходах, є: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них; рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у бойових діях або заходах. Як вірно вказує, суд першої інстанції, з 24.02.2022 у військовослужбовців, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Підставою для нарахування та виплати такої винагороди є відповідний наказ командира. Таке право має бути підтверджено відповідною довідкою, а нарахування і виплата здійснюватися на підставі чітко визначеного переліку документів (бойових наказів (бойове розпорядження), журналів бойових дій (вахтовий журнал), рапортів (донесення) командира підрозділу (групи) тощо). Як не заперечується сторонами у справі, на підтвердження такої участі позивачем було надано лише витяг з журналу службово-бойових дій дванадцятої прикордонної застави четвертої прикордонної комендатури ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якого позивач з 01.06.2023 по 22.06.2023 був задіяний в організації служби за місцем дислокації АДРЕСА_1 , будь-якого обґрунтування про те, що інформація, зазначена у вищевказаному витязі з журналу службово-бойових дій, свідчить про участь позивача саме в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів у розумінні Постанови № 168, не наведено. Інших доказів безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, матеріали справи не містять. Крім того, як не заперечується сторонами у справі, відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.06.2023 № 453-ОС було призупинено військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, виплату всіх видів забезпечення, звільнено з посади та вважається таким, що не виконує (не несе) обов`язки військової служби ОСОБА_1 з 19.05.2023. Відтак, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що підстави для задоволення позовних вимог у спірному випадку відсутні. Щодо вимог апеляційної скарги позивача про постановлення окремої ухвали відносно відповідача з підстав невиконання ухвал Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 та 29.02.2024, колегія суддів зазначає, що вказане питання виходить за межі перегляду судом апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги позивача на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.03.2024. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судом повно з`ясовано обставини справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315, 316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді Т.Р. Вівдиченко І.О. Грибан