Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/2467/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 27 червня 2024 року м. Дніпросправа № 340/2467/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 року (суддя Г.П. КАЗАНЧУК) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : До Кіровоградського окружного адміністративного суду 19.04.2024 надійшов позов ОСОБА_1 , в якому позивач просила: визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту, передбаченої підпунктом 8 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу після укладення першого контракту, передбаченої підпунктом 8 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 року позовну заяву повернуто ОСОБА_1 в зв`язку з пропуском строку звернення до суду. Не погодившись з названою ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що відповідно до пункту 14 Розділу 1 (Загальні положення) Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України № 260 від 07.06.2018, грошове забезпечення не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього, а тому позивач має право на виплату такого грошового забезпечення в будь-який час. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що в даній справі позивач оскаржує не нарахування та не виплату одноразової грошової допомоги, що за своєю правовою природою відноситься до заробітної плати/ грошового забезпечення. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду 24 квітня 2024 року позовну заяву залишено без руху. Суддя дійшов висновку про необхідність подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення з цим позовом та надання документальних доказів поважності причин його пропуску. Позивачем на виконання вимог ухали суду від 24.04.2024 було подано заяву про усунення недоліків, в якій остання зазначила, що відповідно до пункту 14 Розділу 1 (Загальні положення) Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України № 260 від 07.06.2018, грошове забезпечення не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього. Суд першої інстанції не знайшов наведені обставини обґрунтованими, та вказав, що в даному випадку підлягають застосуванню процесуальні стоки звернення до суду, як то ч. 1 ст. 122 КАС України, яка є бланкетною нормою, та ч. 1 ст. 233 КЗпП України. Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Водночас суд зазначає, що попередньою редакцією Кодексу законів про працю України (до 19.07.2022), а саме частиною 2 статті 233, було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Разом з тим, 19 липня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX. Вказаним Законом, зокрема, внесені зміни до Кодексу законів про працю України, назву, частини першу та другу статті 233 викладено в такій редакції: «Стаття

233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів. Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)». Отже, законодавець змінив підхід щодо обчислення строку звернення до суду в трудових спорах. Зокрема, починаючи з 20 липня 2022 року (наступного дня після набрання чинності вказаних змін), працівник може звернутися з заявою про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Разом з цим, здійснивши системний аналіз статті 233 КЗпПУ, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що законодавець не обмежив будь-яким строком право на звернення з відповідним позовом особу, яка продовжує працювати в органі, з яким виник спір. Так, якщо частиною 2 статті 233 КЗпПУ прямо встановлено кінцевий термін щодо права звернення особи з позовною заявою про виплату всіх належних сум заробітної плати/грошового забезпечення протягом трьох місяців з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, є абсолютно логічним висновок про наявність у працівника права звернення до суду з вимогами щодо нарахування та виплати належних сум протягом всього періоду проходження служби до звільнення. Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 249 від 01.09.2023, ОСОБА_1 з 02.09.2023 виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення. Отже строк звернення до суду сплинув 02.12.2023, натомість, позовна заява подана до суду 18.04.2024 через систему «Електронний суд». Посилання апелянта на приписи пункт 14 Розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України № 260 від 07.06.2018 як такі, що не обмежують право звернення до суду з позовом у справах щодо стягнення заробітної плати, не є слушними, адже названа норма обумовлює період, за який позивач має право на отримання належних сум, натомість не регулює питання строку звернення до суду з відповідним позовом. Такими процесуальними нормами, як було зазначено вище, є стаття 122 КАС України та ст. 233 КУпАП. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Суд апеляційної інстанції наголошує, що право звернення до суду не є безумовним, а підпорядковується визначеним процесуальним законом строкам, коли особа може реалізувати таке право. Таке законодавче обмеження дозволяє забезпечити принцип юридичної визначеності та вимагає від сторони спору діяти добросовісно та не допускати зловживання процесуальними правами. Суд зазначає, що поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з позовом. Наявність непереборних обставин, які унеможливили звернення до суду в установлений законом строк, позивачем не наведено, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для прийняття заявленого ОСОБА_1 позову до розгляду. Доводи апеляційної скарги такий висновок не спростовують. Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 року в адміністративній справі № 340/2467/24 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з 27 червня 2024 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 27 червня 2024 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров суддя Т.І. Ясенова