Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/7589/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 26 червня 2024 року м. Дніпросправа № 280/7589/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Кругового О.О., Шлай А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року (суддя 1-ї інстанції Новікова І.В.) в адміністративній справі №280/7589/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: 05.09.2023 ОСОБА_1 звернувся через підсистему «Електронний суд» до суду із позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій просив суд: - визнати протиправною відмову відповідача щодо подання до ГУ ПФУ в Запорізькій області документів для призначення пенсії позивачу по вислузі років; - зобов`язати відповідача подати до ГУ ПФУ в Запорізькій області необхідні документи для призначення пенсії позивачу відповідно до п.«а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 31.03.2017 на підставі наказу ГУНП в Запорізькій області його було звільнено в запас за п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» за власним бажанням. Позивач зазначає, що на день звільнення зі служби в МВС, його вислуга складала 20 років 07 місяців 15 днів у календарному обчисленні та 25 років 10 місяців 13 днів у пільговому обчисленні. Позивач зазначає, що 01.08.2023 він звернувся до відповідача з проханням направити до ГУ ПФУ в Запорізькій області документи для призначення йому пенсії відповідно до п.«а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», проте отримав відмову. Позивач вважає, що під час вирішення питання про наявність підстав для призначення пенсії за вислугу років, відповідно до п.«а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», слід враховувати вислугу років з урахуванням її пільгової складової, а тому позивач вважає, що має право на призначення пенсії. Просить задовольнити позовні вимоги. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Запорізькій області щодо подання до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області документів для вирішення питання щодо призначення пенсії по вислузі років ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Запорізькій області подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області документи для вирішення питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії відповідно до п.«а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». В задоволенні решти вимог відмовлено та здійснено розподіл судових витрат у справі. Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що станом на день звернення позивача із заявою про направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області документів для призначення йому пенсії відповідно до п.«а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», абзац перший пункту 3 Постанови № 393 був чинним у редакції після внесення змін Постанови № 119, відповідно до якого на пільгових умовах зараховуються певні періоди служби до вислуги років саме для визначення розміру пенсії, а не для її призначення, згідно із пунктом 21 Постанови №393 (доповнено Постановою № 119) для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 в 2 цієї постанови. Таким чином, судом першої інстанції не правильно застосовано норми матеріального права, зокрема норми Постанови № 393, оскільки змінилося правове регулювання спірних правовідносин, а саме Постановою № 119 (набрала чинності 19.02.2022) внесені зміни до абзацу першого пункту 3 Постанови № 393, відповідно до якого на пільгових умовах зараховуються певні періоди служби до вислуги років саме для визначення розміру пенсії, а не для її призначення. З огляду на викладене, а також те, що станом на день звільнення позивача зі служби вислуга років у календарному обчисленні становила 20 років 07 місяців 15 днів, права на призначення пенсії відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262 позивач не має, а у Головного управління Національної поліції в Запорізькій області відсутні законні підстави для підготовки та направлення документів позивача для призначення пенсії за вислугу років до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Також звертає увагу, що позивачем без поважних причин пропущений шестимісячний строк звернення до суду. Учасники справи не скористались правом подання відзиву. На підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що наказом начальника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 31.03.2017 №166 о/с «По особовому складу», підполковника поліції ОСОБА_1 (0085381), старшого оперуповноваженого відділу оперативних розробок і боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки управління карного розшуку ГУНП звільнено зі служби в поліції згідно п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). Також, у зазначеному наказі визначено, що вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні складає 20 років 07 місяців 15 днів; у пільговому обчисленні 25 років 10 місяців 13 днів; календарна для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні 20 років 07 місяців 15 днів. 01.08.2023 позивач звернувся до відповідача з заявою про оформлення та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області документів для вирішення питання про призначення позивачу пенсії за вислугу років, відповідно до п.«а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Листом Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 08.08.2023 позивачу відмовлено у задоволенні його заяви. Позивач, не погодившись з правомірністю дій відповідача щодо відмови у оформленні документів для призначення пенсії, звернувся з даним позовом до суду. Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що відповідач при розгляді заяви позивача щодо подання до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області документів для вирішення питання про призначення пенсії за вислугу років, повинен був врахувати календарну вислугу років позивача виходячи з пільгового стажу. Суд апеляційної інстанції переглядаючи судове рішення не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими з наступних підстав. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII зі змінами та доповненнями (далі Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист. Приписами статті 1 Закону № 2262-XII визначено, що особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах б-д, ж, з статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема: з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше. Статтею 171 Закону № 2262-ХІІ визначено, що порядок обчислення вислуги років встановлюється Кабінетом Міністрів України. Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження служби для зарахування його до стажу для призначення пенсії є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, в даному випадку Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі Постанова № 393, яка прийнята на виконання положень статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ та регулює порядок призначення пенсій за вислугу років особам, визначеним в Законі № 2262-ХІІ, а також обчислення розміру призначених пенсій види служби, що зараховуються до вислуги років в календарному обчисленні та на пільгових умовах. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і за наявності вислуги років на пільгових умовах. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області документів для призначення йому пенсії відповідно до п.«а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» 01.08.2023. Пунктом 21-4 Постанови № 393 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що для призначення пенсії враховується виключно календарна вислуга років, а для визначення розміру пенсії вислуга років враховується і на пільгових умовах. З огляду на наведені вище положення пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ та пункту 21-4 Постанови №393, пільгова вислуга позивача має вплив виключно на визначення розміру пенсії, а не на її призначення за нормами Закону № 2262-ХІІ. Оскільки, як встановлено апеляційним судом, позивач не має календарної вислуги років, достатньої їй для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ (23 календарних років і більше), його вимоги щодо зобов`язання відповідача оформити та направити до органів Пенсійного фонду України документи для призначення йому пенсії є безпідставними та необґрунтованими. Враховуючи викладене, оскільки станом на дату звернення позивача (01.08.2023) із заявою до відповідача щодо оформлення та подання необхідних документів до пенсійного органу для призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ діяла нова редакція пункту 3 Порядку № 393, відсутні підстави для зарахування на пільгових умовах позивачу часу проходження служби, до вислуги років для призначення пенсій через те, що такий період враховується тільки для визначення розміру пенсії. З тих же підстав апеляційний суд вважає помилковим покликання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду у справі №750/9775/16-а та №805/3923/18-а, оскільки вона сформована на підставі іншого правового регулювання (редакції Постанови №393, яка втратила чинність на момент виникнення спірних правовідносин). Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 15.09.2023 по справі №380/10714/22, від 13.11.2023 по справі №600/3251/22, від 20.12.2023 по справі №120/3350/23. Крім того, суд першої інстанції хоч і вірно встановив, що позивача було звільнено 31.03.2017 зі служби в поліції за власним бажанням у спеціальному званні «підполковника поліції», а вироком Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 02.10.2019 у справі №335/6638/17 останнього було визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень та зокрема позбавлено такого спеціального звання «підполковник поліції». Також, вірно зауважив, що відповідачем такі обставини не було покладено в основу рішення про відмову у підготовці документів та їх направлення до ГУ ПФУ в Запорізькій області. Проте, зобов`язавши Головне управління Національної поліції в Запорізькій області подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області документи для вирішення питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії відповідно до п.«а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», суд поставив відповідача у стан правової невизначеності, зумовлений позбавленням позивача спеціального звання «підполковник поліції». З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, відтак такі задоволенню не підлягають. Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд апеляційної інстанції не знаходить правових підстав для перегляду висновку суду першої інстанції про відсутність порушень строків звернення до суду. Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Розподіл судового збору не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області задовольнити. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року в адміністративній справі №280/7589/23 скасувати та прийняти у справі нове судове рішення. У задоволенні позову відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України. Головуючий - суддя Н.І. Малиш суддя О.О. Круговий суддя А.В. Шлай