Постанова Київський апеляційний суд № 761/1826/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 761/1826/23 провадження № 33/824/3215/2024 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 червня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі судді Кирилюк Г. М., при секретарі Халепчук Д. С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 03 травня 2024 року у складі судді Мартинова Є. О., в справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - встановив: Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 03 травня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керуванням транспортними засобами строком на 1 рік. 15.05.2024 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 03 травня 2024 року. Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 03 травня 2024 року скасувати, провадження в справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Щодо підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження зазначив, що ОСОБА_1 не був повідомленим належним чином про судове засідання, призначене на 03 травня 2024 року, в цей день у нього стався судомний епілептичний напад, 0 10:40 год. приїхала карета швидкої допомоги, лікарі розпочали надавати медичну допомогу, о 11:38 год. його госпіталізували до Національного військово-медичного клінічного центру ГВК, де потім він пройшов обстеження та лікування. Оскільки стан його здоров`я суттєво погіршився, він не змін своєчасно отримати оскаржувану постанову. Копію постанови він отримав 10 травня 2024 року, про що є докази в матеріалах справи. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що з відеозаписів з фіксацією обставин події встановлено, що працівниками поліції не було задокументовано, обґрунтовано та не доведено факту порушення водієм ОСОБА_1 положень п. 2. 5 Правил дорожнього руху чи інших нормативно-правових актів, чинних під час його зупинки. В рапорті поліцейського зазначено, що 29 грудня 2023 року заступаючи на службу у Голосіївському районі міста Києва , патрулюючи район приблизно о 21:10 год. по вул. Саксаганського помітили порушення ПДР автомобілем Toyota Venza, днз НОМЕР_1 . Однак, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №440196 від 29 грудня 2023 року працівники поліції зазначають, що 29 грудня 2023 року о 22 год. 23 хв. в місті Києві по вул. Саксаганського, 112, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Toyota Venza. Таким чином, дані про вчинення адміністративного правопорушення, які зазначені в рапорті поліцейського, не відповідають даним, зазначених в фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Крім того, направлення на медичний огляд ОСОБА_1 з метою виявлення стану, зокрема, алкогольного сп`яніння, оформлено не в повному обсязі, відсутнє посилання на протокол про адміністративне правопорушення, на підставі якого здійснюється таке направлення. Зазначив, що відео зйомка обстановки та обставин подій даного правопорушення велася не з моменту початку виконання поліцейськими своїх службових обов`язків, а розпочинається, коли автомобіль стоїть припаркований, ОСОБА_1 перебуває на вулиці, а не на місці водія у авто. З наданого відеозапису встановити факт керування ОСОБА_1 автомобілем неможливо, оскільки на відео такий факт не зафіксований, а отже відсутня складова адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відеозапис здійснювався не безперервно, він три рази переривався, тобто зйомка здійснена епізодично, загалом тривала 1 годину 34 хвилин 56 секунд. З відеозапису не вбачаються ознаки сп`яніння: нестійка хода, виражене тремтіння пальців рук. Відеозапис не містить будь-яких даних стосовно фактичних обставин правопорушення, не відтворює подій перед зупинкою автомобіля, саму зупинку, факт складення направлення його на медичний огляд, що фактично робить даний відеозапис неналежним та недопустимим доказом. Крім цього, матеріали справи не містять доказів тимчасового затримання транспортного засобу або відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем. Отже, ОСОБА_1 після складення протоколу міг без будь-яких перешкод продовжити керування транспортним засобом. В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Усс Ю. В. клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу підтримала та просила їх задовольнити. Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Як вбачається з матеріалів справи, апеляційну скаргу на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 03 травня 2024 року було подано ОСОБА_1 15 травня 2024 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. ОСОБА_1 не був присутнім в судовому засіданні 03 травня 2024 року під час проголошення судового рішення. Копію оскаржуваної постанови останній отримав 10 травня 2024 року. Відповідно до довідки Національного військово-медичного клінічного центру ГВКГ №752/2, ОСОБА_1 03.05.2024 знаходився (звертався) на лікуванні (обстеженні) в ГВКГ. Діагноз : стан після судомного нападу від 30.04.2024. Враховуючи ту обставину, що апеляційну скаргу було подано 15.05.2024 року, з метою забезпечення права особи на апеляційне оскарження судового рішення в її справі, суд апеляційної інстанції вважає за можливе клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Заслухавши пояснення захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та переглянувши відеозаписи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно з п.1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний: виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів. Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, з системного аналізу вказаних норм права вбачається, що проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов`язком водія, а не його правом. За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Протокол про адміністративне правопорушення і відомості, які відображені в ньому є лише одним із доказів, на підставі яких суд, в ході розгляду справи, встановлює наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення. При цьому, джерела доказів, перелік яких вказаний в ст. 251 КУпАП, дає можливість суду оцінити кожен з доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №440196, 29 грудня 2023 року о 22 год. 23 хв., в м. Києві, по вул. Саксаганського, 112, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Toyota Venza, д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці та у лікаря у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП. При розгляді даної справи судом першої інстанції було визнано доведеною ту обставину, що ОСОБА_1 порушив правила п. 2. 5 Правил дорожнього руху України та в діях останнього вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Судом першої інстанції взято до уваги покази свідка ОСОБА_2 , який суду пояснив, що він працює поліцейським ППОП №1 ГУНП у м. Києві та 29 грудня 2023 року ним було зупинено автомобіль марки Toyota Venza, д.н.з. НОМЕР_2 , за порушення п. 8.7.3 "е" ПДР України. Так, водій зазначеного автомобіля у правій крайній смузі руху на великій швидкості проїхав перехрестя на червоний сигнал світлофора, у зв`язку з чим його екіпаж наздоганяв зазначений автомобіль для зупинки. При спілкуванні з водієм було встановлено його особу. Ним виявився ОСОБА_1 , у якого були явні ознаки алкогольного сп`яніння. Судом першої інстанції також було допитано свідка ОСОБА_3 , яка пояснила, що саме вона у вказані дату та час керувала автомобілем марки Toyota Venza, д.н.з. НОМЕР_2 , та була зупинена працівниками поліції. Працівники поліції їй повідомили, що її брат ОСОБА_1 має ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим запропоновано йому пройти огляд на стан сп`яніння в установлений законом строк. При цьому їй н е відомо, що стало причиною складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП на її брата. Вона не повідомляла,що керувала транспортним засобом під час зупинки, оскільки не була впевнена, що має при собі посвідчення водія. Надаючи оцінку показам свідка ОСОБА_3 стосовно того, що 29 грудня 2023 року саме вона керувала автомобілем марки Toyota Venza, д.н.з. НОМЕР_2 , та поясненням ОСОБА_1 щодо нездійснення ним керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, суд першої інстанції дійшов висновку, що вони не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать доказам, дослідженим в ході судового розгляду, в тому числі відеозапису з нагрудних боді-камер поліцейських, поясненням співробітника патрульної поліції ОСОБА_2 . Також судом враховано, що свідок ОСОБА_3 є зацікавленою особою, що ставить під сумнів правдивість її пояснень. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та сукупності зібраних по справі доказів, яким було надано належну правову оцінку. Суд відхиляє доводи апеляційної скарги в тій частині, що в момент зупинки транспортного засобу ОСОБА_3 не був його водієм. Так, з долучених до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, які є належними і допустимими доказами, вбачається, що ОСОБА_1 , під час спілкування зі своїм адвокатом по телефону з приводу підстав його зупинки повідомив: " Ну їхав п`яний, зупинили мене хлопці". Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_3 не повідомляв про те, що він не був водієм, а за кермом автомобіля була його сестра. На запитання працівника поліції про те, що необхідно викликати драйвера, чи можна сказати дівчатам, які знаходились в машині, щоб вони викликали драйвера, ОСОБА_3 погодився. При цьому не повідомляв, що викликати тверезого водія непотрібно, оскільки водієм була його сестра, яка знаходиться в машині. З відеозапису також вбачається, що підставою для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_3 слугувала та обставина, що він здійснив проїзд на червоний сигнал світлофора. Захисник в судовому засіданні не заперечувала обставину притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вказане порушення Правил дорожнього руху. Та обставина що в рапорті поліцейського зазначено, що порушення водієм транспортного засобу марки Toyota Venza, д.н.з. НОМЕР_2 , ПДР було виявлено 29.12.2023 о 21:19 год., а в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що останнє було вчинено 29.12.2023 о 22:23 год, не є обставиною, що свідчить про відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення. Зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та підтверджує дії особи щодо відмови від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу та і в медичному закладі. За наслідками перевірки рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, яким суд першої інстанції надав належну оцінку та обґрунтовано визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Правових підстав для висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не встановлено. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Під час судового розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 , встановлено, що останній своїх обов`язків не виконав і вимог Правил дорожнього руху не дотримався. Отже, дані протоколу про адміністративне правопорушення з достатньою повнотою досліджені судом на виконання вимог ст. 280 КУпАП, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю наведених у постанові суду доказів, зміст постанови відповідає вимогам ст. 283, 284 КУпАП, в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Керуючись ст. 294 КУпАП суд постановив: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 03 травня 2024 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 03 травня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Г. М. Кирилюк