Постанова 4824 № 370/1762/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77 e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617 Унікальний номер справи № 370/1762/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/10568/2024Головуючий у суді першої інстанції - Білоцька Л.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 червня 2024 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Нежура В.А., судді Верланов С.М., Невідома Т.О., секретар Цуран С.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 березня 2024 року та на додаткове рішення Макарівського районного суду Київської області від 09 квітня 2024 року у цивільній справі за позовом заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні майном, В С Т А Н О В И В: У липні 2023 року заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у якому просив: усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 3222785800:04:003:0069 площею 0.1827 га, що розташована за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, Макарівська селищна рада (Макарівський район, Ніжиловицька сільська рада), шляхом повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації від ОСОБА_1 ; усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 3222785800:04:003:0073 площею 0.1825 га, що розташована за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, Макарівська селищна рада (Макарівський район, Ніжиловицька сільська рада), шляхом повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації від ОСОБА_2 ; усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 3222785800:04:003:0074 площею 0.0913 га, що розташована за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, Макарівська селищна рада (Макарівський район, Ніжиловицька сільська рада), шляхом повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації від ОСОБА_3 ; усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 3222785800:04:003:0080 площею 0.1824 га, що розташована за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, Макарівська селищна рада (Макарівський район, Ніжиловицька сільська рада), шляхом повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації від ОСОБА_7 ; усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 3222785800:04:003:0084 площею 0.0912 га, що розташована за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, Макарівська селищна рада (Макарівський район, Ніжиловицька сільська рада), шляхом повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації від ОСОБА_4 ; усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.06.2021 з Індексним номером № 58536852 із скасуванням державної реєстрації права ОСОБА_5 на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 3222785800:04:003:0076 та скасуванням державної реєстрації права ОСОБА_6 на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 3222785800:04:003:0076. усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 3222785800:04:003:0076 площею 0.1825 га, що розташована за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, Макарівська селищна рада (Макарівський район, Ніжиловицька сільська рада), шляхом повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації від ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Свої вимоги обґрунтовував тим, що розпорядженням Макарівської районної державної адміністрації від 14.09.2007 № 3373 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 73 громадянам - власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) для ведення особистого селянського господарства, зокрема: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 . На підставі вищевказаного розпорядження Макарівської районної державної адміністрації видано наступні державні акти на земельні ділянки вказаним особам. Відомості про право власності на вказані земельні ділянки до Реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачами не вносилися. На даний час вказані особи залишаються власниками земельних ділянок, що підтверджується інформацією з ДЗК. Спірні земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення та на час відведення перебували у постійному користуванні Забуянського лісництва державного підприємства «Макарівське лісове господарство». В той же час, зазначені земельні ділянки накладаються на квартал 46 виділи 23, 24 Забуянського лісництва ДП «Макарівське лісове господарство» та обліковуються як лісові ділянки на особливо охоронних частинах заказників площею 2.2 га. Розпорядження Макарівської районної державної адміністрації від 14.09.2007 № 3373 в частині передачі у власність відповідачам земельних ділянок лісогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства прийняте всупереч вимогам п. ґ) ч. 4 ст. 84, ч. 2 ст. 56 ЗК України. За інформацією філії «Макарівське лісове господарство» ДП Ліси України у підприємства відсутня інформація щодо надання згоди ДП «Макарівський лісгосп» на вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення у виділах 23, 24 кварталу 46 Забуянського лісництва. Також відсутня інформація щодо прийняття органами державної влади чи місцевого самоврядування рішень про вилучення зазначених земельних ділянок. Отже, ні землекористувач, ні розпорядник земельних ділянок дозволу на вилучення земель лісогосподарського призначення із постійного користування Забуянського лісництва ДП «Макарівське лісове господарство» не надавали, у зв`язку з чим, розпорядження Макарівської районної державної адміністрації від 14.09.2007 № 3373 суперечить вимогам ч. 5 ст. 116, ч. 9 ст. 149, ст. 151 ЗК України. У зв`язку з зазначеним просив позов задовольнити (т. 1 а.с. 1-23). Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 04.08.2023 відмовлено у відкритті провадження у даній справі відносно позовних вимог до ОСОБА_7 , оскільки він помер до відкриття провадження у справі, у зв`язку з чим його процесуальна правоздатність припинилась (т. 1 а.с. 114-116). Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 05.03.2024 у задоволенні позовних вимог заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні майном відмовлено. У задоволенні заяви представника відповідача адвоката Дяченка С.В. про постановлення окремої ухвали відмовлено (т. 2 а.с. 71-81). Додатковим рішенням Макарівського районного суду Київської області від 09.04.2024 заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні майном задоволено. Стягнуто з Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області на користь: ОСОБА_1 судові витрати на правничу/правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн, які перерахувати на його рахунок в АТ Універсал Банк (Монобанк) НОМЕР_1 ; ОСОБА_3 судові витрати на правничу/правову допомогу розмірі 10 000,00 грн, які перерахувати на її рахунок в АТ Райффайзен Банк НОМЕР_2 , для поповнення карткового рахунку НОМЕР_3 ; ОСОБА_4 судові витрати на правничу/правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн, які перерахувати на її рахунок в АТ КБ ПРИВАТБАНК НОМЕР_4 ; ОСОБА_5 судові витрати на правничу/правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн, які перерахувати на її рахунок НОМЕР_5 в АТ КБ ПРИВАТБАНК; ОСОБА_6 судові витрати на правничу/правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн, які перерахувати на її рахунок в АТ КБ ПРИВАТБАНК НОМЕР_6 (т. 2 а.с. 181-185). В апеляційній скарзі на рішення суду, заступник керівника Київської обласної прокуратури, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вказує, що особа не може набути статусу добросовісного володільця земельної ділянки у складі земель з особливим правовим режимом без належного дозволу уповноваженого на те органу, оскільки в силу зовнішніх, об`єктивних обставин, явних і видимих природних ознак земельної ділянки така особа, проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про це, зважаючи на презумпцію знання закону. З огляду на неможливість виникнення у громадян права власності на спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства та воля на відчуження яких державою в особі її уповноважених органів не виявлялась, тому прокурором було обрано правильний спосіб захисту шляхом пред`явлення негаторного позову. При цьому, у спірних правовідносинах, рішення про вилучення, зміну цільового призначення спірної земельної ділянки уповноваженим органом не приймалось (т. 2 а.с. 188-201). В апеляційній скарзі на додаткове рішення суду, заступник керівника Київської обласної прокуратури, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Вказує, що судом не взято до уваги, що позовні вимоги до відповідачів є ідентичними, а саме: усунення перешкод у користуванні державою земельною ділянкою лісогосподарського призначення. У відповідачів під час розгляду справи був один представник - адвокат Дяченко С.В. та ідентична позиція щодо суті спору. За час розгляду справи представником відповідача подано 2 відзиви (один - в інтересах відповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ; другий - в інтересах відповідача ОСОБА_1 ), які за своїм змістом є ідентичними та містять посилання на одні і ті ж норми закону та постанови Верховного Суду. Як висновок, відповідачами не доведено належним чином розумності, реальності та співмірності розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, який ними заявлений, оскільки витрати на професійну правничу допомогу не є співмірними зі складністю цієї справи, обсягом виконаних робіт, наданий адвокатом обсяг послуг не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру (т. 3 а.с. 1-8). 06.05.2024 представником ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 - ОСОБА_9 подано відзив на апеляційну скаргу прокуратури на судове рішення від 05.03.2024, та зазначено, що посилання позивача на неможливість відповідачами мати у власності земельні ділянки лісового фонду надумані, упереджені, необґрунтовані та спростовуються положеннями чинного законодавства, що регулює відносини власності земельних ділянок лісового фонду та відповідною судовою практикою, яка, зокрема, підтверджує обрання невірного способу захисту - це чистий віндикаційний позов зі всіма наслідками і правилами його пред`явлення та розгляду (т. 2 а.с. 226-243). У судовому засіданні прокурор - Батюк І.В. підтримав подані апеляційні скарги з викладених в них підстав та просив їх задовольнити. ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_11 заперечував проти поданих апеляційний скарг та просив їх відхилити. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України). Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи, Розпорядженням Макарівської РДА Київської області № 3373 від 14.09.2007 «Про передачу у власність земельних ділянок власникам земельних частко (паїв) громадянам України в межах Ніжиловицької сільської ради» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 73 громадянам - власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) для ведення особистого селянського господарства, зокрема: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (а.с. 25-30). На підставі вищевказаного розпорядження Макарівської РДА Київської області видано наступні державні акти на земельні ділянки: ОСОБА_1 - серії ЯЖ № 037074 від 29.08.2008, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010833000300 на земельну ділянку площею 0.1827 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3222785800:04:003:0069 (а.с. 31); ОСОБА_2 - серії ЯЖ № 037072 від 11.09.2008, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010833000493 на земельну ділянку площею 0.1825 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3222785800:04:003:0073 (а.с. 33); ОСОБА_3 - серії ЯЖ № 037073 від 01.10.2008, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010833000548 на земельну ділянку площею 0.0913 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3222785800:04:003:0074 (а.с. 35); ОСОБА_4 - серії ЯЖ № 037003 від 01.10.2008, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010833000546 на земельну ділянку площею 0.0912 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3222785800:04:003:0084 (а.с. 39). Відомості про право власності на вказані земельні ділянки до Реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачами не вносилися. На даний час вказані особи залишаються власниками земельних ділянок, що підтверджується інформацією з ДЗК (а.с. 32, 34, 36, 40, 43-53). На підставі розпорядження Макарівської РДА Київської області від 14.09.2007 № 3373 видано державний акт на земельну ділянку ОСОБА_8 - серії ЯЖ № 037059 від 18.06.2008, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010833000179 на земельну ділянку площею 0.1825 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3222785800:04:003:0076 . Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 03.06.2021 державним нотаріусом Макарівської районної державної нотаріальної контори Київської області Омельчук К.А., спадкоємцями майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 є її доньки: ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (а.с. 42). Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 3222785800:04:003:0076 площею 0.1825 га, належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (по 1/2 частині кожній). Підставою внесення запису вказано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 58536852 від 03.06.2021 (а.с. 41). 07.02.2022 начальник Макарівського відділу Києво-Святошинської окружної прокуратури звертався до Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдерждіспроект» з листом про надання інформації про те, чи накладаються на землі лісового фонду земельні ділянки відповідачів (а.с. 54-56). Згідно листа ВО «Укрдержліспроект» від 14.02.2022 № 139 та додатків до нього, вищевказані земельні ділянки з кадастровими номерами 3222785800:04:003:0074, 3222785800:04:003:0084, 3222785800:04:003:0073, 3222785800:04:003:0069, 3222785800:04:003:0080, 3222785800:04:003:0076, за матеріалами лісовпорядкування 2014 року накладаються на квартал 46, виділ 23, 24 Забуянського лісництва ДП «Макарівське лісове господарство» (а.с. 57, 58). Згідно інформації Філії «Макарівське лісове господарство ДП «Ліси України» від 24.03.2023 № 04.1-19/127-23, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2014 року ДП «Макарівський лісгосп» Забуянське лісництво, земельні ділянки з кадастровими номерами 3222785800:04:003:0074, 3222785800:04:003:0084, 3222785800:04:003:0073, 3222785800:04:003:0069, 3222785800:04:003:0080, 3222785800:04:003:0076 накладаються на квартал 46 виділи 23,24 та обліковуються як лісові ділянки на особливо охоронних частинах заказників площею 2.2 га, що підтверджується державним актом на право постійного користування серії І-КВ № 002945, виданого на підставі розпорядження Макарівської РДА Київської області № 83 від 18.03.2004, а також проектом організації та розвитку лісового господарства Забуянського лісництва за 2015 рік з таксаційним описом та проектом організації та розвитку лісового господарства Макарівського ДЛГ за 2004 рік з таксаційним описом (а.с. 59-79). Відповідно до вказаного листа від 24.03.2023 № 04.1-19/127-23 у підприємства відсутня інформація щодо надання згоди ДП «Макарівський лісгосп» на вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення у виділах 23, 24 кварталу 46 Забуянського лісництва. Також відсутня інформація щодо прийняття органами державної влади чи місцевого самоврядування рішень про вилучення зазначених земельних ділянок. Згідно відповіді Архівного відділу Бучанської районної державної адміністрації Київської області, в розпорядженнях голови, виконуючого обов`язки голови Макарівської РДА Київської області з основної діяльності за 1993-2021 роки, оригінали яких зберігаються в архівному фонді №207 «Макарівська районна державна адміністрація, смт Макарів Макарівського району Київської області», не виявлено розпоряджень про припинення права постійного користування земельними ділянками, вилучення з постійного користування земельних ділянок лісового фонду ДП Макарівське лісове господарство» на території, зокрема, Ніжиловицької сільської ради Макарівського району Київської області (а.с. 80). Києво-Святошинською окружною прокуратурою на адресу Київської обласної державної адміністрації скеровано листи від 28.03.2023 за № 55/1- 2059Вих-23 та від 17.04.2023 за № 55/1-2609Вих-23, в якому викладено виявлені порушення вимог законодавства щодо незаконності відведення земельної ділянки лісового фонду та запитано про вжиті заходи реагування до усунення цих порушень і повернення відповідної земельної ділянки у розпорядження держави або повідомлення про неможливість звернення до суду з метою захисту інтересів держави в судовому порядку (а.с. 81-84). У відповідь на листи, Київська обласна державна адміністрація листами від 07.04.2023 № 252/31.01/31.02.01/2023 та від 27.04.2023 № 313/31.01/31.02.01/2023 повідомила про невжиття заходів цивільно-правового характеру шляхом звернення до суду з позовною заявою, оскільки не володіє даними та підтверджуючими документами, які містять достатню інформацію про спірні земельні ділянки, а також доказами, що підтверджують обставини, які стосуються спірних правовідносин (а.с. 85-90). Листом від 26.06.2023 № 55/1-4420 Вих-23 Києво-Святошинська окружна прокуратура повідомила Київську обласну державну адміністрацію про те, що нею підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користування майном (а.с. 91-92). Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. У апеляційній скарзі прокурор посилається на те, що спірні земельні ділянки є землями лісового фонду, а тому пред`явлення негаторного позову є належним способом захисту порушеного права. Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За змістом частин 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду від 15.09.2019 у справі № 1340/4630/18). Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14)). Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (ч. 2 ст. 1 ЛК України). В Україні ліси та землі лісогосподарського призначення є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (ч. 3 ст. 1 ЛК України). До одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України). З листа ДП «Макарівське лісове господарство» від 24.03.2023 вбачається, що спірні земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення ДП «Макарівське лісове господарство». Відповідно до ч. 1 ст. 8, ч. 1 ст. 9 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності; у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. Згідно зі ст. 10 ЛК України ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності; суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України. Відповідно до ст. 12 ЛК України громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів; ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом; громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі; ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб. Можливість набуття права приватної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення передбачена також положеннями статей 56, 57 ЗК України. Про зазначене також вказувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 53 зазначеної постанови). Звертаючись до суду з позовом у справі, яка переглядається, прокурор посилався на те, що спірні земельні ділянки відносяться до земель лісового фонду, які перебувають у державній власності, їх передача у приватну власність фізичним особам здійснена з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, у зв`язку із чим необхідно усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження шляхом: повернення земельних ділянок на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації. У позовній заяві та апеляційній скарзі прокурор наполягає на тому, що належним способом захисту порушених прав у вказаній справі є пред`явлення саме негаторного позову. Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387, 388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов). Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Факт володіння нерухомим майном за загальним правилом можна підтвердити, зокрема державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89)). Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (ч. 1 ст. 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункти 65-67)). Фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на нерухоме майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. Інакше кажучи, зайняття земельної ділянки, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цією ділянкою. У таких випадках її власник має право вимагати усунення цих перешкод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункти 70-71)). Заволодіння земельними ділянками є неможливим лише в разі, якщо на такі ділянки в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності. Якщо ж закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх використання лише з певною метою, то передання ділянок з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння (зокрема неправомірного) земельною ділянкою. З урахуванням наведеного визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном. Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника - позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89), від 07.11.2018 у справах № 488/5027/14-ц (пункт 95) і № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 114, 142), від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (пункт 67), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 37)). Велика Палата Верховного Суду неодноразово доходила висновку, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц). Держава, в інтересах якої прокурор звернувся до суду, не є володільцем спірних земельних ділянок, але як власник має право володіння нею (ч. 1 ст. 317 ЦК України). Тому права держави підлягають захисту шляхом витребування такої ділянки з володіння кінцевого набувача. Статус володільця у держави буде відновлений у разі задоволення вимог про витребування на її користь спірних земельних ділянок та внесення до відповідного державного реєстру запису про право власності держави на цю ділянку. Таким чином, встановивши, що спірні земельні ділянки вибули з володіння держави, право власності на них зареєстроване за відповідачами, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку, що заявлений прокурором негаторний позов про повернення спірних земельних ділянок, у контексті зазначених обставин справи, не спрямований на ефективне відновлення права держави на спірні земельні ділянки. У цьому контексті колегія суддів зауважує, що витребування земельної ділянки у власність держави потребує оцінки добросовісності дій її фактичного реєстраційного володільця, який набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі правочину, а також пропорційності втручання у його право власності у відповідності до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З урахуванням викладеного, апеляційний суд відхиляє посилання заявника на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо обрання неналежного способу захисту порушеного права. Отже, суди першої інстанцій правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, та дійшов обґрунтованих висновків, що обраний прокурором спосіб захисту є неефективним. У контексті обставин цієї справи належним способом захисту прав держави є звернення до суду з вимогами про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, ураховуючи, що держава позбавлена права володіння земельними ділянками. Посилання заявника на неврахуванню судом першої інстанцій висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, від 04.09.2019 у справі № 265/6582/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц тощо (щодо застосування принципу jura novit curia - «суд знає закони»), відхиляються, оскільки посилання заявника на загальні висновки у відповідних постановах Верховного Суду щодо застосування норм права не підтверджують доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, а фактичні обставини у наведених заявниками як приклад справах відрізняються від тих, що установлені судом у розглядуваній справі. Також, колегія судді відхиляє посилання заявника на неврахування судами висновків, викладених у постановах у постановах Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14, від 01.07.2015 у справі № 6-50цс15, у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 360/1998/18, 06.04.2021 у справі № 380/375/17, від 15.07.2020 у справі № 369/9900/16, від 21.02.2018 у справі № 488/5476/14 тощо, оскільки судові рішення у справі, яка переглядається, з урахуванням встановлених обставин, не суперечать висновкам у наведених прокурором постановах. Таким чином, з урахуванням ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення слід залишити без змін. Щодо оскарження додаткового рішення Макарівського районного суду Київської області від 09.04.2024, то слід зазначити наступне. Як вбачається з матеріалів справи, у відповідь на позовну заяву, представником відповідачів ( ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ) - ОСОБА_9 було подано відзив, у якому з урахуванням вимог ст. 134 ЦПК України було зазначено про орієнтовний розрахунок суми понесених судових витрат. До відзиву надано копію ордеру про надання правничої допомоги, копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю (т. 1 а.с. 232-236). Також, відповідачем ОСОБА_2 було подано відзив на позовну заяву, у якому ставилось питання про відшкодування понесених витрат на надання правничої допомоги та зазначено про повідомлення суду про понесені у подальшому інші витрати (т. 2 а.с. 1-8). Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Аналізуючи зазначену норму процесуального права, слід дійти висновку про те, що для відшкодування витрат на правничу допомогу, заявником має бути вчинено дві обов`язкові дії, а саме, до закінчення судових дебатів зробити заяву про відшкодування судових витрат, а в подальшому, надати докази понесених витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, якщо такі докази не було подано під час розгляду справ. Перевіряючи надані по справі докази вбачається, що до ухвалення оскаржуваного судового рішення - 05.03.2024, відповідачами не було подано жодних доказів понесених судових витрат. У подальшому, лише 01.04.2024 представником відповідачів ( ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ) - ОСОБА_9 було подано заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просив стягнути з позивача на користь відповідачів 10 000,00 грн (кожному) понесених витрат на надання правничої допомоги. До заяви було подано: копію витягу з Єдиного реєстру адвокатів, квитанції про оплату, копію договору-доручення про надання правової допомоги № 28/08-04 від 28.08.2023, копію акту приймання-передачі від 26.03.2024, копію додатку № 1 до договору-доручення про надання правової допомоги № 28/08-02пд від 28.08.2023 (т. 2 а.с. 89-110). Зазначене свідчить по те, що докази на підтвердження понесених витрат на надання правничої допомоги відповідачами було подано з пропуском встановленого п`ятиденного строку, передбаченого ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Окрім того, у заяві відсутнє посилання на обставини та підстави пропуску такого строку учасниками процесу. Згідно абзацу 3 частини 8 статті 141 ЦПК України у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. З огляду на викладене, апеляційний суд доходить висновку про те, що заяву про відшкодування понесених витрат на надання правничої допомоги слід залишити без розгляду. Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 березня 2024 року залишити без задоволення. Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на додаткове рішення Макарівського районного суду Київської області від 09 квітня 2024 року задовольнити частково. Рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 березня 2024 року залишити без змін. Додаткове рішення Макарівського районного суду Київської області від 09 квітня 2024 року скасувати, заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення витрат за надання правничої допомоги залишити без розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст складено 25 червня 2024 року. Суддя-доповідач Судді