Постанова Київський апеляційний суд № 754/5803/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 червня 2024 року справа № 754/5803/22 провадження № 22-ц/824/2595/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Музичко С.Г., суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В. при секретарі: Бобко К.М. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - Акціонерне товариство «Державна продовольчо - зернова корпорація України» 3-тя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» - Кисіля Андрія Вікторовича та за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 лютого 2023 року, постановлене під головуванням судді Галась І.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державна продовольчо - зернова корпорація України», 3-тя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за відрядження, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні В С Т А Н О В И В : Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом. В обґрунтовування своїх позовних вимог позивач зазначав, що 19.01.2022 року ОСОБА_1 , звільнено з посади заступника директора департаменту капітального будівництва Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» відповідно до наказу АТ «ДПЗКУ» від 19.01.2022 №33/К на підставі п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України. При звільненні АТ «ДПЗКУ» не проведено остаточного розрахунку шляхом виплати усіх належних сум. Відповідно до наказу АТ «ДПЗКУ» від 18.10.2021 року № 349 «Про відрядження ОСОБА_1 » позивач перебував у службовому відрядженні з 18.10.2021 року по 29.10.2021 року. За час перебування у вказаному відрядженні позивач поніс витрати у загальному розмірі 9 379,9 грн, зокрема: на проїзні квитки у загальній сумі 1195 грн, у тому числі: 18.10.2021, маршрут Київ - Миколаїв, вартість 450 грн; 20.10.2021, маршрут Миколаїв - Генічеськ, вартість 295 грн; маршрут Миколаїв - Київ, вартість 450 грн; на проживання у готелях у загальній сумі 5 940 грн, у тому числі: у місті Миколаїв у ТОВ «Готель «Інгул» - 1350 грн; у місті Харків у ФОП ОСОБА_3 - 4590 грн; витрати у сумі 2244,90 грн на придбання пального для заправки власного автомобіля. По прибуттю з відрядження позивач захворів, а тому перебував на лікарняному з 01.11.2021 року (перший робочий день з 29.10.2021) по 19.01.2022 року, відтак звіт про відрядження до АТ «ДПЗКУ» позивач подав після завершення періоду тимчасової непрацездатності. У звіті про відрядження позивач детально описав результати відрядження на філії АТ «ДПЗКУ» «Солідарненський елеватор» (Луганська область), «Сахновщинський елеватор» (Харківська область) та «Ізюмський КХП» (Харківська область). Також у звіті позивач належним чином обґрунтував неможливість перебування у філіях АТ «ДПЗКУ» «Партизанський елеватор» (Херсонська область), «Кальчицький елеватор» (Донецька область), «Роївський елеватор» (Донецька область), «Легендарненський елеватор» (Донецька область), адже на той час Херсонська та Донецька області перебували у червоній карантинній зоні, а тому позивач не міг до них потрапити у зв`язку із отриманою від транспортних компаній відмовою надати відповідні транспортні послуги з огляду на відсутність COVID-сертифікату. Згідно відміток про вибуття у відрядження, прибуття до пунктів призначень, вибуття з них і прибуття до місця постійної роботи зафіксовано перебування позивач у відрядженні: з 21.10.2021 по 21.10.2021 року на філії АТ «ДПЗКУ» «Солідарненський елеватор», з 26.10.2021 по 26.10.2021 року на філії АТ «ДПЗКУ» «Сахновщинський елеватор», з 26.10.2021 по 26.10.2021 року на філії АТ «ДПЗКУ» «Ізюмський КХП». До звіту про відрядження позивач додав оригінали документів, які підтверджують факт понесення зазначених витрат під час відрядження, що також підтверджується змістом листа АТ «ДПЗКУ» від 11.02.2022 №130-1-19/692 та проставлених на копіях відповідних документів відмітками працівника бухгалтерії АТ «ДПЗКУ» про прийняття оригіналів таких документів. Разом з цим, ні під час проведення зі ним остаточного розрахунку при звільненні 19.01.2022 року, ні в подальшому, АТ «ДПЗКУ» не виплачено компенсації зазначених витрат, незважаючи на те, що такі виплати входять до складу заробітної плати. Більш того, за період з 18.10.2021 по 29.10.2021АТ «ДПЗКУ» не виплатило позивачу заробітну плату за цей період. Так, виписка з банківського рахунку за 18.10.2021 року підтверджує надходження відрядних у сумі 4200 грн., однак, встановити структуру такої виплати неможливо. Таким чином, АТ «ДПЗКУ» порушено право позивача на отримання заробітної плати у належному розмірі Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) у листопаді 2021 року відображено нарахування страхувальником АТ «ДПЗКУ» заробітної плати у розмірі 48 658,72 грн., що з урахуванням утримання податку на доходи фізичних осіб (18%) та військового збору (1,5%) складає 39 170,27 грн. Однак, у листопаді 2021 року АТ «ДПЗКУ» позивачу виплачено заробітну плату лише у розмірі 16451,33 грн., що підтверджує виписка з банківського рахунку позивача для зарахування заробітної плати. Аналогічна ситуація наявна й за січень 2022 року. Так, згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) у січні 2022 року відображено нарахування страхувальником АТ «ДПЗКУ» заробітної плати у розмірі 211 810,58 грн., що з урахуванням утримання податку на доходи фізичних осіб (18%) та військового збору (1,5%) складає 170 507,52 грн. Разом з цим, у січні 2021 року АТ «ДПЗКУ» позивачу виплачено заробітну плату лише у розмірі 136 406,02 грн., що підтверджує виписка з банківського рахунку позивач для зарахування заробітної плати. Отже, АТ «ДПЗКУ» не виплачено позивачу, у тому числі під час проведення розрахунку при звільненні, безпосередньо заробітну плату у загальному розмірі 98123,5 грн., у тому числі, за листопад 2021 року в сумі 22718,94 грн. та за січень 2022 року в сумі 75404,56 грн. Позивач зазначає, що має право на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу). У зв`язку із невиплатою позивачу зазначених сум заробітної плати у загальному розмірі 224 480,23 грн. (компенсації моїх витрат на відрядження у загальній сумі 9 379,9 грн, безпосередньо заробітної плати у загальному розмірі 98123,5 грн та допомоги по тимчасовій непрацездатності за період понад 5 днів тимчасової непрацездатності у загальній сумі 116976,83 грн.), просив суд зобов`язати відповідача одночасно із виплатою позивачу вказаних сум заробітної плати виплатити також компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державна продовольчо - зернова корпорація України», 3тя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за відрядження, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Державна продовольчо - зернова корпорація України» на користь ОСОБА_1 компенсацію витрат на відрядження в розмірі 5179 гривень 90 копійок та розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника в розмірі 585 572 гривні 13 копійок. В задоволенні інших вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду представником АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та представником ОСОБА_1 подано апеляційні скарги. В поданій апеляційній скарзі АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вимоги обґрунтовано тим, що судом безпідставно не застосовано 3-х місячних строк звернення до суду в порядку ст. 233 КЗпП. ОСОБА_1 звернувся із пропуском встановленого строку та клопотання про поновлення пропущеного строку не заявляв. Зазначає, що перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом незалежно від заяви сторін. Суд першої інстанції помилково визначив, що витрати на відрядження входять до структури заробітної плати. Вказує, що у товариства були обґрунтовані підстави вважати, що позивач не виконав належним чином наказ відповідача від 18.10.2021 № 349 «Про відрядження ОСОБА_1 ». Після відрядження позивач відкрив лікарняний, який фактично тривав до дня звільнення. У відповідача були відсутні підстави для компенсації витрат за період відрядження з 19.10.2021 по 23.10.2021 та з 27.10.2021 по 29.10.2021. Також Зазначає, що Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України № 59 не розповсюджує свою дію на АТ «ДПЗКУ», оскільки останнє не фінансується за рахунок бюджетних коштів. Судом першої інстанції також не враховано, що законодавством не передбачено особливий порядок направлення у відрядження працівників під час карантину. Крім того, скаржник не погоджується із розрахунком суду середнього заробітком, оскільки період затримки розрахунку при звільнені складає 277 робочих днів, а не 286, як зазначено судом. В поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позову скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Посилається на те, що протягом відрядження позивача відповідач мав обов`язок з виплати заробітної плати позивачу. Суд першої інстанції безпідставно погодився із тим, що відповідач здійснив відрахування із заробітної плати в рамках виконавчого провадження. Також судом залишено поза увагою факти несвоєчасної виплати допомоги з тимчасової непрацездатності з вини відповідача та необґрунтовано зменшено суму середнього заробітку. У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «ДПЗКУ» просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити. Посилається на те, що позивач фактично у відрядженні не перебував, звіт про відрядження на момент звільнення ним подано не було, а тому у АТ «ДПЗКУ» були відсутні правові підстави для компенсації витрат у відрядження та для виплати заробітної плати за період з 19.10.2021 року по 23.10.2021 року та з 27.10.2021 року по 29.10.2021 року. Зазначає, що надсилання звіту відбулось після звільнення позивача, та вказаний звіт не підтверджував належного виконання завдань у повному обсязі. Надані позивачем документи, що підтверджуються понесені витрати у відряджені суперечать між собою, а тому не можуть бути належними доказами. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 подану апеляційну скаргу підтримав, проти апеляційної скарги відповідача заперечував. В судовому засіданні представник АТ «ДПЗКУ» подану апеляційну скаргу підтримав, проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечував. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином. Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга АТ « ДПЗКУ» підлягає частковому задоволенню , апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволення не підлягає. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Судом встановлено, що 20.09.2021 року ОСОБА_1 був призначений на посаду заступника директора департаменту капітального будівництва Акціонерного товариства «Державна продовольчо - зернова корпорація України» - Наказ № 148-К від 15.01.2021 року. Відповідно до Наказу № 33/К від 19.01.2022 року «про звільнення ОСОБА_1 », ОСОБА_1 звільнений з посади заступника директора департаменту капітального будівництва Акціонерного товариства «Державна продовольчо - зернова корпорація України» 19 січня 2022 року за угодою сторін, відповідно до п.1 ч.1 ст.36 КЗпП з виплатою двох посадових окладів. Відповідно до наказу АТ «ДПЗКУ» від 18.10.2021 року № 349 «Про відрядження ОСОБА_1 » позивача було направлено у службове відрядження терміном 12 календарних днів з 18.10.2021 року до 29.10.2021 року до смт. Рикове Генічеського району Херсонської області на філію АТ «ДПЗКУ» «Партизанський елеватор», с. Кальчик Нікольського району Донецької області на філію АТ «ДПЗКУ» «Кальчицький елеватор», м. Курахове Марийського району Донецької області на філію АТ «ДПЗКУ» «Роївський елеватор», смт. Новодонецьке Краматорського району Донецької області на філію АТ «ДПЗКУ» «Легендарненський елеватор», с. Солідарне Білокуракинського району Луганської області на філію АТ «ДПЗКУ» «Солідарненський елеватор», смт. Сахновщина Сахновщинського району Харківської області на філію АТ «ДПЗКУ» «Сахновщинський елеватор», с. Капитолівка Харківської області на філію АТ «ДПЗКУ» «Ізюмський КХП». Вид транспорту - громадський транспорт. За підсумками відрядження в термін до 01.11.2021 року підготувати звіт. Як на час винесення наказу про відрядження позивача так і під час виконання позивачем такого наказу ОСОБА_1 не мав COVID-сертифікату дводозної вакцини, про що було відомо роботодавцю. Даний факт сторонами не оспорювався і вважається судом доведеним. Відповідно до відміток про вибуття у відрядження, прибуття в пункт призначення, вибуття з них і прибуття до місця постійної роботи, зафіксовано перебування позивач у відрядженні: з 21.10.2021 по 21.10.2021 року на філії АТ «ДПЗКУ» «Солідарненський елеватор», з 26.10.2021 по 26.10.2021 року на філії АТ «ДПЗКУ» «Сахновщинський елеватор», з 26.10.2021 по 26.10.2021 року на філії АТ «ДПЗКУ» «Ізюмський КХП». За час перебування у вказаному відрядженні позивач поніс витрати у загальному розмірі 9 379,9 грн., зокрема: на проїзні квитки у загальній сумі 1195 грн., у тому числі: 18.10.2021, маршрут Київ - Миколаїв, вартість 450 грн.; 20.10.2021, маршрут Миколаїв - Генічеськ, вартість 295 грн.; маршрут Миколаїв - Київ, вартість 450 грн.; на проживання у готелях у загальній сумі 5 940 грн., у тому числі: у місті Миколаїв у ТОВ «Готель «Інгул» - 1350 грн. (дві доби з 19.10.2021 по 21.10.2021, по 645 грн. за добу, туристичний збір 60 грн.); у місті Харків у ФОП ОСОБА_3 - 4590 грн. (три доби з 24.10.2021 по 26.10.2021, 1530 грн. за добу); витрати у сумі 2244,90 грн. на придбання пального для заправки власного автомобіля. На час дії відрядження 0 18.10.2021 року по 29.10.2021 року в Херсонській, Донецькій, Луганській та Харківській областях був встановлений помаранчевий та червоний рівень епідеміологічної небезпеки COVID-19. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1236 в редакції від 13.10.2021 року з 21.10.2021 року були введені нові правила перевезення пасажирів, а саме, міжрегіональні перевезення пасажирів у регіонах із "жовтим", "помаранчевим" чи "червоним" рівнем епіднембезпеки будуть дозволені за умови наявності у всіх водіїв, екіпажу авіатранспорту та пасажирів одного із цих документів: документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації або документа, що підтверджує отримання однієї дози дводозної вакцини для регіонів «жовтого» рівня епідемічної небезпеки; міжнародного, внутрішнього сертифіката або іноземного сертифіката, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою однодозної вакцини чи двома дозами дводозної вакцини, дозволених ВООЗ для використання в надзвичайних ситуаціях, негативний результат тестування методом полімеразної ланцюгової реакції або одужання особи від зазначеної хвороби, чинність якого підтверджена за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія); негативного результату тестування на COVID-19 методом ПЛР або експрес-тесту на визначення антигену коронавірусу SARS-CoV-2, який чинний 72 години. Нові правила стосуються як регулярних, так і нерегулярних перевезень пасажирів. Йдеться про автомобільний транспорт на автобусних маршрутах, авіаційний та залізничний транспорт міжобласного сполучення. Відповідні правила не будуть застосовуватись до міських та внутрішньообласних перевезень. Відповідальність за наявність у всіх водіїв, членів екіпажу літака та пасажирів зазначених документів несе перевізник. Позивач перебував на лікарняному з 01.11.2021 року (перший робочий день з 29.10.2021) по 19.01.2022 року. Згідно з п. 9.2. Положення про відрядження працівників публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», затверджене наказом АТ «ДПЗКУ» від 19.12.2016 № 367, працівник Товариства в термін три робочих дні після повернення з відрядження складає звіт в довільній формі про результати роботи проведеної у відряджені, та подає на розгляд Керівнику. Звіт про відрядження разом з описом та чеками позивачем 26.01.2022 року цінним листом з описом вкладення направлено до АТ «ДПЗКУ» (а.с. 23 том 2). Згідно статті 121 КЗпП України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв`язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством. За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада). Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку. Відповідно до пункту 13 розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року за №59 (Інструкція №59), працівнику, який направлений у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється за всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи, та відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку. Згідно із пунктом 14 розділу І Інструкції №59 підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв`язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Податкового кодексу України, а також документи, визначені цією Інструкцією. У разі відрядження за кордон підтвердні документи, що засвідчують вартість понесених за кордоном у зв`язку з таким відрядженням витрат, оформлюються згідно із законодавством відповідної держави. Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Інструкції №59 заробітна плата перераховується відрядженому працівнику на його поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжних карток, або у визначених законодавством випадках переказується поштою на прохання працівника за рахунок підприємства, що його відрядило. За змістом пунктів 5, 6 розділу II Інструкції №59 відрядженому працівнику компенсують його витрати на найм житлового приміщення та на проїзд до місця відрядження і назад. Відповідно до пункту 9 розділу II Інструкції №59 за період тимчасової непрацездатності відрядженому працівникові на загальних підставах виплачується допомога з тимчасової непрацездатності. Дні тимчасової непрацездатності не включаються до строку відрядження. Пунктом 11 розділу II Інструкції № 59 передбачено, що після повернення з відрядження працівник зобов`язаний до закінчення п`ятого банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Якщо для остаточного розрахунку за відрядження необхідно виплатити додаткові кошти, виплата (перерахування) зазначених коштів має здійснюватися до закінчення третього банківського дня після затвердження керівником звіту про використання коштів, виданих на відрядження. Згідно пункту 12 розділу II Інструкції №59 витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що засвідчують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона, якщо його обов`язковість передбачена правилами перевезення на відповідному виді транспорту, та розрахункових документів про їх придбання за всіма видами транспорту, в тому числі на чартерні рейси; рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, в тому числі бронювання місць у місцях проживання; страхових полісів тощо. У Рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013 у справі №1-18/2013 щодо тлумачення положень ч.2 ст.233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону №108/95-В Конституційний Суд України вказав, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. Встановлено, що витрати у відрядженні позивачеві частково компенсовано за рахунок грошового авансу, який було нараховано останньому 18.10.2021 року у сумі 4200 грн 00 коп. Факт отримання вказаного грошового авансу підтверджується Позивачем у позовній заяві, а також платіжним дорученням № 12708 від «18» жовтня 2021 р. та платіжною відомістю № 386 від 18.10.2021 року. Відтак колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає різниця між реально понесеними витратами на відрядження позивача та сплаченим авансом в сумі 4200 гривень та складає 5179 гривень 90 копійок. Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні настає у випадку невиплати в день звільнення всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації. Визначення середньої заробітної плати здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №

100. Відповідно до Довідки № 052/07-Б від 06 липня 2022 року виданої Акціонерним товариством «Державна продовольчо - зернова корпорація України» середньоденна заробітна плата позивача ОСОБА_1 становить 4094,91 гривня. Отже, як зазначено судом першої інстанції середній заробіток за весь час затримки становить 1171144 гривні 26 копійок. (4094,91*286=1171144,26). У постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. ВП Верховного Суду зазначила, що ці критерії можуть визначатися судом під час розгляду конкретної справи з урахуванням установлених у ній обставин. На думку ВП Верховного Суду, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Велика Палата Верховного Суду вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Судом першої інстанції правомірно взято до уваги вищенаведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, водночас колегія суддів не погоджується, із розміром середнього заробітку, який стягнуто судом першої інстанції. Розмір витрат на відрядження, які підлягають відшкодуванню на користь позивача, становить 5179,90 грн, що є більш ніж у сто разів меншою ніж визначена сума середнього заробітку позивача за час затримки її виплати при звільненні 585572,13 грн. З огляду на очевидну неспівмірність середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, колегія суддів вважає за необхідне зменшити суму середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідача з позивачем при звільненні до 40000,00 грн. Позовні вимоги про стягнення допомоги по тимчасовій непрацездатності за перші 5 днів тимчасової непрацездатності у загальній сумі 116 976,83 грн. задоволенню не підлягають з огляду на наступне. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»» оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року № 440 «Про затвердження Порядку оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця» затверджено однойменний Порядок оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця. Відповідно до пунктів 4-5 Порядку № 440 підставою для оплати днів тимчасової непрацездатності є виданий в установленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника, скріпленим печаткою за основним місцем роботи. Дні тимчасової непрацездатності не оплачуються з підстав, передбачених статтею 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Відповідно до п. 2 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності не надається у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров`ю з метою ухилення від роботи чи інших обов`язків або симуляції хвороби. Згідно з п. 6. ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» одним з основних завдань Фонду та його робочих органів є здійснення перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам, у тому числі на підставі інформації з електронного реєстру листків непрацездатності. З метою перевірки обґрунтованості видачі закладами охорони здоров`я листків непрацездатності: 1556665-2003159919-1; 1556665-2003316205-1; 1556665- 2003603721-1; 1556665-2003986354-1; 1556665-2003988184-1; 1556665-2004140973-1; 2269656-2004383093-1; 244428-2004672699-1; 244428-2004673030-1, комісія із соціального страхування AT «ДПЗКУ» звернулася листами до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві з вимогою перевірити обґрунтованість видачі закладами охорони здоров`я вищевказаних листків непрацездатності. За результатами розгляду вказаних звернень, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві листами від 28.12.2021 р. № 7574-02; від 30.12.2021 р. № 9711-6; від 27.01.2022 р. № 609-3; від 14.02.2022 р. № 1128-3 повідомив, що здійснюється перевірка правильності оформлення листків непрацездатності виданих на ім`я ОСОБА_1 , тому Фондом рекомендовано розглянути питання щодо призначення матеріального забезпечення та подання заяви - розрахунку після отримання результатів вказаної перевірки. Відповідно до листа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві від 20.07.2022 р. № 2507-6 «Про результати перевірки обґрунтованості видачі листків непрацездатності» повідомлено, що листки непрацездатності № 1556665-2003603721-1, № 1556665-2003316205-1, 1556665-2003159919-1, 1556665-2002898736-1, № 1337404-2002401454-1 на ім`я ОСОБА_1 видані обґрунтовано. Станом на 19.07.2022 року тривають перевірки листків непрацездатності № 1556665-2003986354-1, № 1556665-2003988184-1, №1556665-2004140973-1, № 2269656-2004383093-1, № 2444428-2004672699-1, № 2444428-2004673030-1. Відповідно до листа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві від 10.08.2022 р. № 3138-6 «Про результати перевірки обґрунтованості видачі листків непрацездатності», дирекцією Фонду соціального страхування України у м. Києві повідомлено наступне: електронні листки непрацездатності на ім`я ОСОБА_1 № 1556665-2003986354-1 (11.12.2021 по 14.12.2021), № 1556665-2003988184-1 (15.12.2021 по 20.12.2021), № 2444428-2004672699-1 (10.01.2022 по 13.01.2022) видані обґрунтовано. №1556665-2003988184-1 (21.12.2021 по 23.12.2021) та № 1556665- 2004140973-1 (з 24.12.2021 по 31.12.2021), № 2444428-2004673030-1 (з 14.01.2022 по08.01.2022 - продовжені необґрунтовано, № 2269656-2004383093-1 (з 04.01.2022 по 08.01.2022 - виданий необґрунтовано. Враховуючи, що вищевказані листи Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві з результатами перевірки обґрунтованості видачі листків непрацездатності надійшли до АТ «ДПЗКУ» 25.07.2022 р. та 12.08.2022 р. відповідно, то у АТ «ДПЗКУ» були обґрунтовані підстави не подавати до Фонду заяви - розрахунки та не виплачувати допомогу за перші п`ять днів тимчасової непрацездатності, оскільки тривала перевірка вказаних листків непрацездатності і як результат було виявлено, що деякі з них видано та продовжено необґрунтовано. Судом встановлено наступні проведення відповідачем оплати лікарняних листів : 1)№ 2000362226-1, за період 16.09.2021-20.09.2021 року відповідачем нараховано 14 711,95 грн. (без вирахування податків) разом із з/п у вересні 2021 року. Виплата підтверджується розрахунковим листком за вересень 2021 року, платіжним дорученням від 30.09.2021 р. № 12118, платіжною відомістю від 30.09.2021 р. № 350, платіжним дорученням № 11425 від 14.09.2021 р., платіжною відомістю № 302 від 14.09.2021 р.; 2)№ 2000451104-01, за період 21.09.2021-24.09.2021 року, відповідачем нараховано 11769,56 грн. (без вирахування податків) разом із з/п у вересні 2021 року. Виплата підтверджується розрахунковим листком за вересень 2021 року, платіжним дорученням від 30.09.2021 р. № 12118, платіжною відомістю від 30.09.2021 р. № 350, платіжним дорученням № 11425 від 14.09.2021 р., платіжною відомістю № 302 від 14.09.2021 р.; 3)№ 529102-2000832228-1, за період 04.10.2021 - 13.10.2021 року, відповідачем нараховано за перші 5 днів непрацездатності 14 501,35 грн. (без вирахування податків) разом із з/п у листопаді 2021 року. Виплата підтверджується розрахунковим листком за листопад 2021 року (додається), платіжним дорученням від 30.11.2022 р. № 14719 та платіжною відомістю від 30.11.2021 року №

472. За другі 5 днів виплачено 14 501,35 грн. за рахунок коштів Фонду соціального страхування, що підтверджується платіжним дорученням від 31.12.2021 р. № 144 та платіжною відомістю від 31.12.2021 р. № 529 (податки утримані в місяці нарахування); 4)№ 1337404-2002401454-1, за період 01.11.2021 - 12.11.2021 року, відповідачем нараховано за перші 5 днів непрацездатності 14 296,05 грн. (без вирахування податків) разом із з/п у листопаді 2021 року. Виплата підтверджується розрахунковим листком за листопад 2021 року, платіжним дорученням від 30.11.2022 р. № 14719 та платіжною відомістю від 30.11.2022 р. №

472. Щодо оплати наступних 7 днів подано заяву - розрахунок від 19.08.2022 р. № 108399, яка прийнята ФСС 25.08.2022 р. 5)№ 1556665-2002898736-1, за період 15.11.2021 - 19.11.2021 року, відповідачем нараховано за перші 5 днів непрацездатності 14348,20 грн. (без вирахування податків) разом із з/п у грудні 2021 року. Після вирахування податків сума до сплати склала 9240, 24 грн. Виплата підтверджується розрахунковим листком за грудень 2021 року, платіжним дорученням від 29.12.2021 р. № 16140 та платіжною відомістю від 29.12.2021 р. № 520; 6)№ 1556665-2003159919-1, за період 20.11.2021-26.11.2021 року, - продовжено страховий випадок, оплата має здійснюватись за рахунок ФСС. Відповідачем подано Заяву - розрахунок від 19.08.2022 р. № 108399, яка прийнята ФСС 25.08.2022 р.; 7)№ 1556665-2003316205-1, за період 27.11.2021 -29.11.2021 року - продовжено страховий випадок, оплата має здійснюватись за рахунок ФСС. Відповідачем подано Заяву - розрахунок від 19.08.2022 р. № 108399, яка прийнята ФСС 25.08.2022 р.; 8)№ 1556665-2003603721-1, за період 30.11.2021 - 10.12.2021, кількість днів та сума заявлена Позивачем - 13 днів, за перші 5 днів - 13422,12 грн. - продовжено страховий випадок, тому оплата має здійснюватись за рахунок ФСС. Відповідачем подано Заяву- розрахунок від 19.08.2022 р. № 108399, яка прийнята ФСС 25.08.2022 р.; 9)№ 1556665-2003986354-1, за період 11.12.2021 - 14.12.2021 року - продовжено страховий випадок, оплата має здійснюватись за рахунок ФСС. Відповідачем подано Заяву - розрахунок від 19.08.2022 р. № 108399, яка прийнята ФСС 25.08.2022 р.; 10) № 1556665-2003988184-1, за період 15.12.2021-20.12.2021 року - продовжено страховий випадок, оплата має здійснюватись за рахунок ФСС. Відповідачем подано Заяву- розрахунок від 29.08.2022 р. № 111180, яка прийнята ФСС 01.09.2022 р.; 11)№ 1556665-2004140973-1, за період 24.12.2021 - 31.12.2021 року, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві від 10.08.2022 р. №3138-6 «Про результати перевірки обґрунтованості видачі листків непрацездатності», який отримано АТ «ДПЗКУ» 12.08.2022 р. повідомило, що даний листок непрацездатності продовжено необґрунтовано; 12)№ 2269656-2004383093-1, за період 10.01.2022 - 13.01.2022 року, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві від 10.08.2022 р. № 3138-6 «Про результати перевірки обґрунтованості видачі листків непрацездатності», який отримано АТ «ДПЗКУ» 12.08.2022 р. повідомило, що даний листок непрацездатності видано необґрунтовано; 13) № 2444428-2004672699-1, за період 10.01.2022 - 13.01.2022 року - позивачеві виплачено 8791,05 грн. після утримання податків (ПДФО - 1965,7 грн.; ВЗ - 163,81), що підтверджується платіжним дорученням від 31.08.2022 р. № 11686; 14)№ 2444428-2004673030-1, за період 14.01.2022 - 18.01.2022 року, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України ум. Києві від 10.08.2022 р. № 3138-6 «Про результати перевірки обґрунтованості видачі листків непрацездатності», який отримано АТ «ДПЗКУ» 12.08.2022 р. повідомило, що даний листок непрацездатності продовжено необґрунтовано. Отже, згідно вищевказаних платіжних доручень та платіжних відомостей Позивачеві за рахунок AT «ДПЗКУ» нараховано компенсацію за перші 5 днів тимчасової непрацездатності у сумі 80847, 67 грн. (без вирахування податків), виплачено 65 082,37 грн. (після відрахування податків). Відтак вірним є висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовної вимоги Позивача про стягнення з Відповідача допомоги по тимчасовій непрацездатності за перші 5 днів тимчасової непрацездатності у загальній сумі 119384,96 грн. Також вірним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення невиплаченої заробітної плати у розмірі 98123,50 грн. Встановлено, що у листопаді 2021 року страхувальником AT «ДПЗКУ» нараховано 48658,72 грн., що підтверджується довідкою (форма ОК-5) та розрахунковими листками, а саме: розрахунковим листком за листопад 2021 року (містить нарахування, як за листопад 2021 року у сумі 20 014,47 грн. + 14 296, 05 грн. = 34 310,52 грн. так і за жовтень 2021 року у сумі 14501, 35 грн. + 14 501, 35 грн. = 29 002,2 грн.) розрахунковим листком за грудень 2021 року (містить нарахування у сумі 14348, 20 грн. за листопад 2021 p.). Отже, за листопад 2021 року страхувальником нараховано 20014,47 грн. + 14 296, 05 грн. + 14348,20 = 48658,72 грн., що відповідає інформації, яка міститься в довідці (Форма ОК-5), яку надано Позивачем. В свою чергу, оскільки у листопаді 2021 року були нарахування за жовтень 2021 року, тому загальна сума нарахування згідно розрахункового листка за листопад 2021 року склала 63313,22 грн. (до відрахування податків) та 50967,14 грн. (після відрахування податків). Також, на кінець листопада 2021 року за ФСС був наявний борг у сумі 34515, 82 грн., тому Позивачеві (за вирахуванням вказаного боргу ФСС) в листопаді 2021 року виплачено 16451,33 грн. В грудні 2021 року ФСС було погашено частину вказаного боргу у сумі 14501, 35 грн. (податки було утримано в листопаді 2021 p.), вказані кошти разом з нарахуванням за листопад 2021 року у сумі 14 348,2 грн. виплачено Позивачеві у грудні 2021 року в загальній сумі 23741, 59 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 31.12.2021 р. № 144, платіжною відомістю від 31.12.2021 р. № 529, платіжним дорученням від 29.12.2021 р. № 16140 та платіжною відомістю від 29.12.2021 р. №

520. Також у грудні 2021 р. окрім податків було утримано кошти в сумі 2310,06 грн. на підставі постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 18.12.2021 р. в рамках ВП № 67654042. Вказані кошти було перераховано на рахунок приватного виконавця Жданович Вікторії Михайлівни. Перерахування вказаних коштів підтверджується платіжним дорученням № 16145 від 29.12.2022 р. та Звітом про здійснення відрахування та виплати за період з 01 грудня 2021 року по 19 січня 2022 р. Станом на кінець грудня 2021 року борг ФСС перед АТ «ДПЗКУ» як страхувальником складав 20014,47 грн., що підтверджується розрахунковим листком за грудень 2021 року. В січні 2022 року страхувальником AT «ДПЗКУ» нараховано 211810,58 грн., що підтверджується довідкою (форма ОК-5), яка надана Позивачем та розрахунковим листком за січень 2022 року. З даної суми крім утримання податків було також утримано кошти в сумі 34101,50 грн. на підставі постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 18.12.2021 р. в рамках ВП № 67654042 . Вказані кошти було перераховано на рахунок приватного виконавця Жданович Вікторії Михайлівни. Перерахування вказаних коштів підтверджується платіжним дорученням № 392 від 21.01.2022 р. та Звітом про здійснення відрахування та виплати за період з 01 грудня 2021 року по 19 січня 2022 р. Отже виплачена позивачу у січні 2022 року суму грошових коштів - 136406,02 грн. є повною та вірною. Таким чином, позовна вимога про стягнення з АТ «ДПЗКУ» невиплаченої заробітної плати у розмірі 98123,5 грн. є необґрунтованою, тому не може підлягати задоволенню. Позивачем також було заявлено вимогу про стягнення моральної шкоди, разом із тим, доказів завдання відповідачем моральних страждань позивачу останнім не надано, а тому підстави для задоволення вказаної вимоги також відсутні. Доводи апеляційної скарги АТ «ДПЗКУ» про те, що витрати на відрядження не входять до структури заробітної плати, а тому такі вимоги мають бути пред`явлені протягом трьох місяців, чого позивачем зроблено не було, та суд першої інстанції не звернув на пропуск позивачем строків звернення до суду апеляційний суд відхиляє. У постанові від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22 Верховний Суд зробив висновки, що запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину. Враховуючи, що станом на час звернення позивача до суду діяв карантин, запроваджений Кабінетом Міністрів України, тому строк, визначений ч. 1 ст. 233 КЗпП України, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки такий продовжено на строк дії карантину. Конституційний Суд України у Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП Україниу взаємозв`язку з положеннями статей Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Посилання на те, що судом не взято до уваги положення наказу АТ «ДПЗКУ» від 25.05.2022 року № 36, яким встановлено норми компенсації витрат, зокрема на проживання у розмірі 1300,00 грн., а також те, що наказом про відрядження не погоджено використання власного транспортного засобу колегія суддів не приймає. Положеннями ст. 121 КЗпП встановлено гарантії і компенсації при службових відрядженнях та передбачено право працівників на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв`язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо невчасності виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності як на підставі для стягнення середнього заробітку судом не приймається, оскільки несвоєчасність виплати викликана перевіркою щодо обґрунтованості видачі закладами охорони здоров`я листків непрацездатності. Правомірність здійснення відрахувань із заробітної плати в рамках виконавчого провадження не є предметом даної справи, а тому доводи позивача щодо безпідставності такого стягнення судом до уваги також не приймаються. З огляду на те, що колегія суддів дійшла висновку про зменшення розміру середнього заробітку, рішення суду в частині підлягає зміні. Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» - Кисіля Андрія Вікторовича задовольнити частково. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 лютого 2023 року змінити, зменшивши суму розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника з 585 572, 13 грн до 40 000,00 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач Судді