Ухвала КЦС ВС № 127/1356/24

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 червня 2024 року м. Київ справа № 127/1356/24 провадження № 61-8928ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д., учасники справи: заявник - Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго», боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2024 року у складі судді Вохмінової О. С. та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 07 травня 2024 року у складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Сала Т. Б., Войтка Ю. Б., ВСТАНОВИВ: У березні 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з заявою про скасування судового наказу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 лютого 2024 року № 127/1356/24. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2024 року заяву повернуто особам, що її подали, без розгляду. Не погодившись із такою ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07 травня 2024 року визнано, що звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2024 року є зловживанням процесуальними правами; апеляційну скаргу ОСОБА_1 на вказане судове рішення повернуто скаржнику; застосовано до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 1 000,00 грн та стягнуто з нього вказану суму в дохід Державного бюджету України. У червні 2024 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2024 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 07 травня 2024 року у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд. Щодо оскарження ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2024 року Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України в касаційному порядку підлягають перегляду судові рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи. Відповідно до частини другої статті 17 ЦПК України не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку. Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Оскільки ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2024 року в апеляційному порядку по суті не переглядалася, вона не підлягає касаційному оскарженню відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України. Щодо оскарження ухвали Вінницького апеляційного суду від 07 травня 2024 року Касаційна скарга мотивована тим, повернення апеляційної скарги без розгляду є порушенням норм процесуального права та перешкоджає подальшому провадженню у справі. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є очевидно необґрунтованою, правильне застосування судом норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Такого висновку Суд дійшов з огляду на наступне. Вирішуючи питання про можливість відкриття апеляційного провадження, Вінницький апеляційний суд в ухвалі від 07 травня 2024 року встановив, що ОСОБА_1 використовує лексику, яка не притаманна для написання ділових документів (в тому числі апеляційної скарги), зокрема він вказує, що: «недоброчесним суддею Вінницького міського суду Вохміновою О. С. (незрозуміло куди ділась суддя Шаміна Ю.А. і чому) винесена дискримінаційна ухвала…», «вважаю звернення слуг з КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» необґрунтованого не підкріпленого жодними доказами, ухвала судді Вохмінової О. С. завідомо незаконною, як і мабуть незаконний автоматизований розподіл справи - втручання в процес ОЗО м. Вінниці, яка складається з посадових осіб, що займають відповідальне становище, є держслужбовцями, що віджали за допомогою суддів моє дороговартісне майно…», « «КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» є приватною структурою, комерційною структурою, до того ж корумпованою, як все у м. Вінниці», «Суддя Вохмінова О.С. винесла ухвалу від 12 березня 2024 року, що суперечить практиці ЄСПЛ, основному Закону, ЦПК України, закриває доступ до правосуддя, потурає паразитам, садистам, хамам з ОЗО у м. Вінниці та має бути скасована», що виходить за межі нормальної, коректної та легітимної критики, є виявом зневаги до суддів та судової системи загалом, а також до іншого учасника судового процесу, тому повинно кваліфікуватися як зловживання правом на подання апеляційної скарги. Враховуючи вищенаведені обставини, Вінницький апеляційний суд, керуючись частиною другою статті 43, частиною першою та третьою статті 44 ЦПК України, визнав дії ОСОБА_1 зловживанням процесуальними правами та повернув апеляційну скаргу, застосувавши до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 1 000,00 грн, та стягнуто з нього вказану суму в дохід Державного бюджету України. Відповідно до частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані, зокрема, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Відповідно до вимог частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, зазначені в частині другій статті 44 ЦПК України. Але такий перелік дій, які суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) зроблено висновок, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників. За таких обставин, слід вважати, що використання одними учасниками судового процесу нецензурної лексики, образливих і лайливих слів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства, а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України, відповідно до якої якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Аналогічно Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див., ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02)). Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 використав у своїй апеляційній скарзі формулювання, які носять образливий характер, спрямовані на відвертий вияв неповаги до суду. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, визнавши в діях ОСОБА_1 ознаки зловживання процесуальними правами, оскільки дії ОСОБА_1 , які полягають у застосуванні неоднозначних образливих висловів, спрямовані на приниження репутації державної інституції. Згідно з частиною четвертою статті 44 ЦПК України суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом. Згідно із статтею 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали. Відповідно до частини першої статті 144 ЦПК України заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф. За змістом пункту 2 частини першої статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб зокрема у випадку зловживання процесуальними правами. Встановивши вказані обставини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 та про застосування до нього заходу процесуального примусу - штрафу в межах, передбачених статтею 148 ЦПК України. Крім того, подаючи касаційну скаргу, заявник не обґрунтовує, чому вислови, які він використав у своїй апеляційній скарзі, не можуть визнаватися зловживанням процесуальними правами. Відповідно до вимог частин четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а отже у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись пунктом 1 частини другої, частинами четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування судового наказу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 лютого 2024 року за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2024 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 07 травня 2024 року відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник