Ухвала КЦС ВС № 201/10987/23

Ухвала 20 травня 2024 року м. Київ справа № 201/10987/23 провадження № 61-6124ск24 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Темченко Сергій Леонідович, на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 9 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай-Віннер», третя особа - генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай-Віннер» ОСОБА_2, про визнання дій протиправними, визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і компенсації втрати частини заробітної плати, ВСТАНОВИВ: 25 квітня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Темченко С. Л., за допомогою підсистеми «Електронний суд»подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 9 квітня 2024 року. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень. Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19. Підставою касаційного оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2024 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 9 квітня 2024 року заявник вказує відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. До повноважень Верховного Суду, зокрема, належить вирішення питань щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, їх тлумачення під час розгляду справ. Касаційний суд має забезпечувати формування єдиної судової практики шляхом надання відповідного тлумачення (правозастосування) норм права. Про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики свідчить, зокрема, відсутність єдиного правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному, велика кількість справ щодо вирішення подібних правовідносин, які перебувають на розгляді судів. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що заявник у касаційній скарзі не вказав, щодо якої норми права відсутній висновок, та не обґрунтував необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо відповідної норми права. Касаційна скарга заявника не відповідає зазначеним вимогам закону. За таких обставин заявнику необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, яка б містила посилання на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України, та надати докази надсилання іншим учасникам справи копії цієї касаційної скарги через систему «Електронний суд» або листом з описом вкладення. Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). У разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення (частини п`ята-сьома статті 43 ЦПК України). Касаційна скарга сформована ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Темченко С. Л., у підсистемі «Електронний суд», проте доказів надсилання копії цієї касаційної скарги до електронного кабінету або листом з описом вкладення третій особі - генеральному директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай-Віннер» ОСОБА_2 заявником не надано. За таких обставин заявнику необхідно подати до Верховного Суду докази надсилання копії цієї касаційної скарги до електронного кабінету або листом з описом вкладення третій особі - генеральному директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай-Віннер» ОСОБА_2. Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України залишається без руху. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Темченко Сергій Леонідович, на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 9 квітня 2024 року залишити без руху. Надати заявнику десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків. У разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя С. О. Карпенко