Постанова КЦС ВС № 359/6678/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2024 року м. Київ справа № 359/6678/19 провадження № 61-17877св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Фаловської І. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2022 року у складі судді Журавського В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання батьківства та стягнення аліментів на малолітніх дітей. На обґрунтування позову посилалася на те, що вона та ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах, за час яких у них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відомості про батька у свідоцтві про народження внесено зі слів матері у порядку, передбаченому частиною першою статті 135 Сімейного кодексу України (далі - СК України). Їй достовірно відомо, що батьком її малолітніх дітей є ОСОБА_2 . Проте відповідач своє батьківство не визнає та ухиляється від виконання батьківських обов`язків стосовно утримання та виховання дітей. З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 просила суд визнати ОСОБА_3 батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнути з ОСОБА_3 на її користь аліменти на малолітніх дітей у розмірі 75 % з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позову та до досягнення дітьми повноліття. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2022 року позов задоволено частково. Визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на дітей: дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з моменту подання позову, а саме з 22 липня 2019 року, і до дня досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття. У задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів у більшому розмірі відмовлено. Стягнено з ОСОБА_3 у дохід держави судовий збір у розмірі 768,40 грн. Стягнено з ОСОБА_3 користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн. Рішення у частині стягнення аліментів допущено до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць. Задовольняючи вимогу про визнання ОСОБА_3 батьком ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , суд першої інстанції врахував показання свідків, допитаних у судовому засіданні, а також факт ухилення ОСОБА_3 від проведення судово-медичної генотипоскопічної експертизи. Частково задовольняючи вимоги про стягнення аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно бере участь в утриманні малолітніх дітей. Відомостей про те, що ОСОБА_2 має незадовільний стан здоров`я, скрутне матеріальне становище або ж на його утриманні перебувають інші діти, непрацездатні дружина та батьки, у матеріалах справи немає. Суд першої інстанції також враховував ту обставину, що відповідно до загальнодоступних відомостей, розміщених у мережі Інтернет, ОСОБА_2 є засновником та бенефіціаром кількох юридичних осіб, зокрема: ТОВ «Сегмент-Агро», ТОВ «Капітал-Логістик», ТОВ «УБА-Еколайн», СТОВ «Требухівське», СТОВ «Агрофірма «Агромакс», ТОВ «УБА-Агросвіт». Суд першої інстанції вважав, що вказані обставини свідчать про наявність фінансової можливості забезпечувати матеріальне утримання дітей. Водночас суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про спроможність ОСОБА_3 сплачувати аліменти у заявленому нею розмірі. Крім того, вимога про стягнення аліментів на малолітніх дітей у розмірі 75% усіх видів заробітку відповідача суперечить обмеженню розміру відрахувань із заробітної плати та інших доходів, визначених частиною третьою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження». Постановою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення; апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задоволено частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2022 року у частині задоволення позовних вимог про визнання ОСОБА_3 батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - змінено, викладено мотивувальну частину рішення суду у частині задоволення цієї позовної вимоги у редакції постанови суду апеляційної інстанції. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2022 року у частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на дітей: дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з моменту подання позову, а саме з 22 липня 2019 року, і до дня досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття залишено без змін. Змінюючи мотиви рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про визнання ОСОБА_3 батьком дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , суд апеляційної інстанції врахував висновок судової молекулярно-генетичної експертизи від 23 серпня 2023 року № СЕ-19/111-23/28184-БД, який був отриманий під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, та зазначив, що цей висновок має виключне значення для правильного вирішення справи про визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині вимог про стягнення аліментів, суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевий суд, врахувавши матеріальний стан сторін, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на малолітніх дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до дня досягнення ОСОБА_4 повноліття. Короткий зміст вимог касаційної скарги 15 грудня 2023 року ОСОБА_2 засобами електронного зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року. У касаційній скарзіОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 категорично заперечує своє батьківство стосовно дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Суд першої інстанції помилково задовольнив вимоги про визнання батьківства, посилаючись на те, що відповідач ухилявся від проведення судово-генетичних експертиз. Водночас експертизи не були проведені не з його вини, оскільки він не був належним чином повідомлений про їх проведення. Також суд першої інстанції задовольняв лише клопотання позивача та відмовляв у задоволенні клопотань відповідача, зокрема про проведення експертиз, залучення до участі у справі третьої особи ОСОБА_8 , про витребування доказів, що свідчить про упередженість суду та порушення принципу змагальності. Суд апеляційної інстанції лише на підставі висновку судової молекулярно-генетичної експертизи від 23 серпня 2023 року № СЕ-19/111-23/28184-БД та за відсутності інших доказів визнав ОСОБА_3 батьком двох малолітніх дітей. Суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотань про відкладення розгляду справи, тому відповідач не мав можливості подати до суду докази на спростування зазначеного висновку, зокрема висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 15 листопада 2023 року № 01-23-ІЕ, відповідно до якого встановлення біологічних батьків дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було можливим виключно шляхом проведення ДНК аналізу біологічного матеріалу батька, матері та дітей. Проте позивач не надавала власні біологічні зразки для проведення точної генотипоскопічної експертизи. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України. Доводи інших учасників справи Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили. Рух справи в суді касаційної інстанції Верховний Суд ухвалою від 19 лютого 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року, витребував справу із суду першої інстанції. У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2024 року зупинено дію рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 06 листопада 2022 року в частині задоволеної позовної вимоги про визнання батьківства до закінчення їх перегляду в касаційному порядку. Зупинено виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 06 листопада 2022 року в частині задоволеної позовної вимоги про стягнення аліментів до закінчення їх перегляду в касаційному порядку. Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2024 року виправлено описку, допущену в ухвалі Верховного Суду від 26 квітня 2024 року, зазначено правильний рік прийняття постанови Київського апеляційного суду - «2023», замість помилкового - «2022». Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 23 лютого 2017 року, виданого Бориспільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_8 . Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 14 березня 2019 року, виданим Бориспільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_11 . Бориспільський міськрайонний суд Київської області за час розгляду цієї справи тричі призначав судово-медичну генотипоскопічну експертизу, проведення якої доручалось експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, відділенню судово-медичної генетичної ідентифікації Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, медико-генетичному центру ТОВ «Мама Папа». Згідно з листом директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2019 року була повернута без виконання у зв`язку з тим, що проведення судово-медичної генотипоскопічної експертизи не належить до компетенції Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Відповідно до листа тимчасово виконуючого обов`язки завідувача відділенням судово-медичної генетичної ідентифікації судово-медичного лабораторного відділу Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2020 року була повернута без виконання у зв`язку з тим, що на неодноразові призначені дати відбору крові ОСОБА_2 не з`являвся. За клопотанням експертів суд також вживав заходи щодо повідомлення ОСОБА_12 про дату, час та місце відбору зразків крові, про що свідчить поштове повідомлення, направлене відповідачу. Згідно з листом директора ТОВ «Мама Папа» ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2021 року залишена без виконання. Оскільки ОСОБА_1 разом з малолітніми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з`явилися у призначений час, пройшли ідентифікацію та фотофіксацію, у них були взяті зразки для виконання дослідження, проте ОСОБА_2 на здачу зразків не з`явився, проте був належним чином повідомлений про необхідність явки, адресу, дату та час відбору зразків рекомендованим листом, та за допомогою месенджера Вайбер за номером телефону.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права У статті 51 Конституції України, частинах другій, третій статті 5 СК України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини. Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Згідно зі статтею 125 СК якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду. Відповідно до частини першої статті 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. За відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду (частина перша статті 128 СК України). Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них. У справі, що є предметом касаційного перегляду, встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі не перебували. Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 23 лютого 2017 року, виданого Бориспільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_8 . Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 14 березня 2019 року, виданого Бориспільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_11 . Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі статтями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Схожий за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18, від 11 січня 2023 року у справі № 504/4181/17. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 29 квітня 2019 року у справі «Міфсуд проти Мальти» («Mifsud v. Malta», заява № 62257/15) зазначено, що ДНК-тест - це науковий метод, наявний (у той час - на початку 2000-х і донині) для точного визначення батьківства дитини, а його доказове значення значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства. Таким чином, висновок судової молекулярно-генетичної (судово-біологічної, судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. У цій справі суд першої інстанції тричі призначав судово-медичну генотипоскопічну експертизу, проведення якої доручалось експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, відділенню судово-медичної генетичної ідентифікації Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, медико-генетичному центру ТОВ «Мама Папа». У першому випадку експертиза на була проведена, оскільки до компетенції Київського науково-дослідного інституту судових експертиз не належить проведення судово-медичної генотипоскопічної експертизи, у інших двох - у зв`язку з неявкою ОСОБА_3 для відбору крові. У суді апеляційної інстанції за клопотанням відповідача ухвалою Київського апеляційного суду від 15 травня 2023 року у справі призначено судово-медичну (молекулярно-генетичну) експертизу. На виконання вказаної ухвали суду Київський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр надав висновок експерта від 23 серпня 2023 року № СЕ-19/111-23/28184-БД, відповідно до якого ОСОБА_2 може бути біологічним батьком ОСОБА_4 . Ймовірність цієї події складає 99,9999926772631 %. ОСОБА_2 може бути біологічним батьком ОСОБА_5 . Ймовірність такої події складає 99,9999583926331 %. Повно та всебічно дослідивши обставини, що мають значення для справи, надавши оцінку доказам, враховуючи результати висновку експерта від 23 серпня 2023 року № СЕ-19/111-23/28184-БД, яким підтверджено вірогідність біологічного батьківства ОСОБА_3 стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_13 , що становить величину не менше ніж 99,99 %, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав доведеним той факт, що ОСОБА_2 є біологічним батьком ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що у цій справі висновок експерта від 23 серпня 2023 року № СЕ-19/111-23/28184-БД є достатньою правовою підставою для задоволення позову в частині визнання ОСОБА_3 батьком ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції. Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_2 посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні його клопотань про призначення судово-гінекологічної, судово-медичної генотипоскопічної експертиз, про витребування у Бориспільського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області документів, на підставі яких було здійснено запис у Державному реєстрі актів цивільного стану про народження ОСОБА_4 щодо батька та про залучення до участі у справі третьої особи ОСОБА_8 . Верховний Суд відхиляє зазначені доводи, оскільки суд першої інстанції розглянув клопотання відповідача про витребування доказів та залучення до участі у справі третьої особи та протокольними ухвалами від 23 лютого 2022 року обґрунтовано відмовив у задоволенні цих клопотань. Також суд першої інстанції відповідно до вимог статті 103 ЦПК України та без порушень статті 105 ЦПК України розглянув заявлені клопотання про призначення експертиз та за результатом розгляду цих клопотань суд постановив ухвали від 23 лютого 2022 року, від 10 листопада 2022 року, які були занесені до протоколу судового засідання. Відповідач протокольні ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні зазначених клопотань разом із рішенням суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржував. Крім того, суд апеляційної інстанції врахував доводи ОСОБА_3 про те, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні його клопотання про призначення судово-медичної генотипоскопічної експертизи та ухвалою Київського апеляційного суду від 15 травня 2023 року призначив у справі судово-медичну (молекулярно-генетичну) експертизу, провадження якої доручено експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ. Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував, що судово-медичні генотипоскопічні експертизи не були проведені не з вини відповідача, Верховний Суд відхиляє, оскільки суд апеляційної інстанції, з урахуванням висновку експерта від 23 серпня 2023 року № СЕ-19/111-23/28184-БД, який був отриманий під час апеляційного перегляду справи, та яким підтверджено вірогідність біологічного батьківства ОСОБА_3 стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_13 , змінив мотиви рішення суду першої інстанції, які ґрунтувались на тому, що батьківство ОСОБА_3 стосовно дітей підтверджується показаннями свідків та фактом ухилення відповідача від участі в експертизі. У касаційній скарзі заявник також посилається на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотань ОСОБА_3 та його представника - адвоката Сливченко Ю. В., про відкладення розгляду справи. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, передумовою якого є не відсутність учасників справи, а неможливість вирішення спору в судовому засіданні. Оскільки поважність причин неявки відповідача та його представника суд апеляційної інстанції не встановив, а заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, тому немає підстав уважати, що позивач був позбавлений права на судовий захист. Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволені клопотань про відкладення розгляду справи, позбавив відповідача можливості надати докази щодо неповноти проведеної експертизи та подати клопотання про проведення повторної генетичної експертизи, Верховний Суд відхиляє, оскільки у клопотаннях про відкладення розгляду справи відповідач та його представник не зазначили таких підстав, а лише послалися на неможливість з`явитися на судове засідання у зв`язку із відрядженням та відпусткою відповідно. Окремих клопотань про призначення повторної експерти та долучення доказів на спростування висновку експерта відповідач до суду апеляційної інстанції не надсилав. Враховуючи те, що касаційна скарга не містить доводів в частині стягнення аліментів, тому в указаній частині судові рішення не переглядаються. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України). З огляду на те, що рішення суду першої інстанції у незміненій частині та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін. Щодо судових витрат Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Щодо поновлення дії судового рішення Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК Українисуд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії). Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2024 року, з урахуванням ухвали Верховного Суду від 03 червня 2024 року про виправлення описки, зупинено дію рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року в частині задоволеної позовної вимоги про визнання батьківства до закінчення їх перегляду в касаційному порядку. Зупинено виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року в частині задоволеної позовної вимоги про стягнення аліментів до закінчення їх перегляду в касаційному порядку. З урахуванням висновку Верховного Суду про залишення без змін рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2022 року у незміненій частині та постанови Київського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року наявні правові підстави для поновлення дії рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частинізадоволеної позовної вимоги про визнання батьківства та поновлення виконання рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволеної позовної вимоги про стягнення аліментів. Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2022 року у незміненій частині та постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року залишити без змін. Поновити дію рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року в частині задоволеної позовної вимоги про визнання батьківства. Поновити виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року в частині задоволеної позовної вимоги про стягнення аліментів. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: В. М. Ігнатенко А. С. Олійник І. М. Фаловська