Постанова Волинський апеляційний суд № 163/1143/24

Справа № 163/1143/24 Провадження №33/802/431/24 Головуючий у 1 інстанції:Павлусь О. С. Доповідач: Денісов В. П. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 червня 2024 року місто Луцьк Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника адвоката Лобуренка С.В. та представника митниці Крижановської О.В., розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 16 травня 2024 року нього, В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 360989 (триста шістдесят тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень 05 копійок з конфіскацією в дохід держави автомобіля «Fiat Ducato», кузов № НОМЕР_1 , 2015 року випуску, вартістю 360989,05 гривень. Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605.60 грн.. ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він слідуючи 24 березня 2024 року, близько 17:06 години з Республіки Польща в Україну через митний пост «Устилуг» Волинської митниці смугою руху «червоний коридор» водієм вантажного автомобіля «Fiat Ducato», кузов № НОМЕР_1 , на який в якості підстави для переміщення через митний кордон України як товару подав: митну декларацію типу IM EE UA101000/2024/903883 від 22.03.2024, інвойс від 20.03.2024 № 03-03, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 , доручення б/н, реєстраційний документ №641017912, відповідно до яких його відправником/продавцем є компанія «CARWELL TRADE LTD» (м.Лондон), отримувачем/покупцем ТОВ «ФЕРУМ-СПЕЦ» (м.Луцьк), фактурна вартість - 6750 євро, вчинив дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю зазначеного транспортного засобу шляхом подання митному органу як підстави для його переміщення документів, які містять неправдиві відомості щодо відправника/продавця, одержувача/покупця та вартості транспортного засобу, що було встановлено за результатами повного митного огляду транспортного засобу, під час якого в кабіні автомобіля за сонцезахисним козирком з боку водія виявлено експортну митну декларацію MRN 24NLLU146XAFM9WD58 від 21.03.2024 та договір купівлі-продажу (фактуру) від 21.03.2024 №23249, відповідно до яких відправником/експортером цього ж транспортного засобу є компанія «Worldwide Transit» (Нідерланди), отримувачем «Сергій» (Україна), вартість 8500 євро або 360989,05 грн згідно офіційного курсу НБУ станом на 24.03.2024, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.483 МК України. В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову судді необґрунтованою. Посилається на те, що він не є суб`єктом вказаного правопорушення, оскільки він є лише водієм, який діяв на підставі довіреності, тобто перевізником, а декларування здійснювала юридична особа. Вказує на те, що в нього не було і не могло бути умислу на надання неправдивих відомостей митним органам. Просить постанову судді скасувати, а провадження щодо нього закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника, які підтримували подану апеляційну скаргу і просили скасувати постанову судді та направити справу для проведення додаткової перевірки, представника митниці Крижановську О.В., яка заперечувала апеляційну скаргу і просила постанову судді залишити без змін, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Є безпідставними доводи ОСОБА_1 про те, що місцевий суд розглянув справу 16 травня 2024 року, а до суду дана справа надійшла лише 14.05.2024, з огляду на таке. Відповідно до вимог ч.6 ст.494 МК України, в протоколі про порушення митних правил, у разі потреби зазначаються також місце, дата і час розгляду справи про порушення митних правил. Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 належним чином та завчасно був повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду, що підтверджується його особистим підписом у графі протоколу про порушення митних правил щодо нього «розгляд справи відбудеться», де зазначено: «16 травня 2024 року з 10 год. до 12 год. у Любомльському районному суді Волинської області, м.Любомль, вул.. Ярослава Мудрого,3 » (а.с.4). Що повністю відповідає положенням ч.6 ст.494 МК України. Також ОСОБА_1 отримав примірник даного протоколу, що також стверджується його власноручним підписом (а.с.4). Крім того, ОСОБА_1 був присутній під час розгляду справи місцевим судом 16 травня 2024 року, що стверджується протоколом судового засідання, змістом оскаржуваної постанови, а також не заперечується самим апелянтом (а.с.68-72). Крім того, 15 травня 2024 року ОСОБА_1 ознайомився із матеріалами даної справи, про що свідчить його відповідна заява (а.с.52) Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги. Згідно із вимогами ст.487 МК України, провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Відповідно до ст.486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону. Частиною 1 статті 458 МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Відповідно до вимог ст.489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність; чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як вбачається з матеріалів справи, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.483 МК України, вказаних вимог закону дотримався. Висновок місцевого суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджуються належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності. Суддя в оскаржуваній постанові проаналізував всі докази і дав кожному з них відповідну оцінку, вказавши які обставини ними підтверджуються чи спростовуються, та прийшов до обґрунтованого висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України. Так, під час розгляду справи місцевим судом ОСОБА_1 у суді вину у вчиненні правопорушення не визнав та просив закрити провадження в справі на підставі п.1 ст.247 МК України за відсутністю в його діях складу правопорушення. Таку свою позицію обґрунтував тим, що жодних поданих до митного контролю документів та митної декларації особисто не складав і не підписував, як і не складав і не підписував експортних документів з Нідерландів; декларантом не виступав; транспортний засіб не купував і кошти за нього не сплачував, виконував лише функцію перевізника; транспортний засіб забирав на стоянці в Нідерландах, де й уже в автомобілі лежали виявлені інспектором митниці документи; ці документи не містять його прізвища; відповідь компанії «Autohandel Rudolf Smits», яка виставила договір купівлі-продажу (фактуру) від 21.03.2024 №23249, на запит Волинської митниці не надійшла; запитів на контрагентів поставки компанію «CARWELL TRADE LTD» та ТОВ «ФЕРУМ-СПЕЦ» митниця не вчиняла, внаслідок чого не встановила дійсних фактів та обставин; будь-яких переконливих та беззаперечних доказів його обізнаності із незаконністю переміщення транспортного засобу митниця не надала і не зазначила. Разом з тим, під час розгляду справи апеляційним судом ОСОБА_1 пояснив, що дійсно придбав у Голандії вказаний транспортний засіб. Під час повернення до України, в ході спілкування з митним брокером, останній повідомив йому, що він не може сплатити митні платежі, оскільки вечір п`ятниці, тому брокер запропонував оформити транспортний засіб на фірму. Коли ОСОБА_1 запитав брокера, чи в такому випадку все буде нормально, останній відповів, що так. Тому ОСОБА_1 погодився на пропозицію брокера через незнання законодавства. Отже, такі пояснення ОСОБА_1 свідчать про те, що даному випадку він придбав автомобіль марки «Fiat Ducato», кузов № НОМЕР_1 та ввозив його через митний пост «Устилуг» Волинської митниці, а не виступав перевізником. Під час розгляду справи судом першої інстанції та в апеляційному суді ОСОБА_1 не заперечував той факт, що він 24 березня 2024 року через митний пост «Устилуг» Волинської митниці ввіз автомобіль марки «Fiat Ducato», кузов № НОМЕР_1 . Викладений у судовому рішенні висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом про порушення митних правил № 0101/20500/24 від 24 березня 2024 року (а.с.1-4), контрольним талоном серії УПА № 317318 (а.с.5), актом про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA № 205110/2024/001845 від 22.03.2024 (а.с.6), митною декларацією типу IM EE № UA101000/2024/903883 від 22.03.2024 (а.с.7), інвойсом від 20.03.2024 № 03-03 (а.с.9), реєстраційним документом №641017912 (а.с.11), експортною декларацією MRN 24NLLU146XAFM9WD58 (а.с.12), копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 (а.с.26, 27), листами та іншими матеріалами справи, яким дана належна правова оцінка з чим погоджується і апеляційний суд, та наведене спростовує доводи апеляційної скарги. Як встановлено місцевим судом, ОСОБА_1 подав митному органу до митного контролю інвойс від 20.03.2024 № 03-03, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 , доручення б/н, реєстраційний документ №641017912 та митну декларацію типу IM EE № UA101000/2024/903883 від 22.03.2024. Так, відповідно інвойсу № 03-03 від 20.03.2024, вартість транспортного засобу марки «Fiat Ducato», 2015 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , становить 6750 Євро (а.с.9). Крім того, в графі 22 митної декларації № UA101000/2024/903883 від 22.03.2024 вартість вказаного транспортного засобу також становить 6750 Євро (а.с.7). Згідно інвойсу № 03-03 від 20.03.2024 та митної декларації № UA101000/2024/903883 від 22.03.2024, продавцем транспортного засобу є компанія «CARWELL TRADE LTD» (м.Лондон), а покупцем ТОВ «ФЕРУМ-СПЕЦ» (м. Луцьк). А відповідно акту про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA № 205110/2024/001845 від 22.03.2024, під час про проведення огляду повного митного огляду в кабіні транспортного засобу за сонцезахисним козирком з боку водія виявлено експортну митну декларацію MRN 24NLLU146XAFM9WD58 від 21.03.2024 та договір купівлі-продажу (фактуру) від 21.03.2024 №23249 на транспортний засіб марки «Fiat Ducato», кузов НОМЕР_1 (а.с.6, 12, 13). Таким чином, під час митного огляду виявлено товарносупровідні документи на той самий автомобіль, який ввозив на митну територію ОСОБА_1 .. Так, згідно експортної митної декларацію MRN 24NLLU146XAFM9WD58 від 21.03.2024, яку було виявлено в автомобілі, відправником транспортного засобу є компанія «Worldwide Transit», отримувачем «SERHII» (адреса: 08600, VASULKIV, DEKABRISTIV 87/132), а вартість транспортного засобу становить 8 550 Євро (а.с.12). Отже, у вказаній декларації отримувачем зазначено особу на ім`я ОСОБА_3 , з адресою місця проживання, яка є ідентичною адресі місця проживання ОСОБА_1 .. Крім того, відповідно до виявленого договору купівлі-продажу (фактури) №23249 від 21.03.2024 на транспортний засіб марки «Fiat Ducato», кузов НОМЕР_1 , вартість транспортного засобу становить 8 550 Євро, а покупцем «SERHII», адреса: 08600, VASULKIV, DEKABRISTIV 87/132 (а.с.13). Тобто, і в договорі купівлі-продажу згаданого автомобіля, покупцем зазначено особу, на ім`я ОСОБА_3 , та місце проживання ОСОБА_1 . Вказаними документами підтверджується те, що ОСОБА_1 придбав транспортний засіб марки «Fiat Ducato», кузов НОМЕР_1 , вартістю 8 550 Євро. Також під час митної перевірки на запит Волинської митниці від 03.04.2024 за вих. № 7.3-4/20-04/14/3846 щодо надання документів, на підставі яких була подана експортна митна декларація MRN 24NLLU146XAFM9WD58, від компанії «Worldwide Transit» отримано відповідь, також додано копію договору купівлі-продажу (фактури) від 21.03.2024 №23249, виставленого компанією «Autohandel Rudolf Smits» на ім`я покупця - « ОСОБА_4 » (адреса: 08600, VASULKIV, DEKABRISTIV 87/132), у якому ціна вищевказаного транспортного засобу також вказана у 8500 Євро (а.с.23-25). Місцевим судом перевірялась версія ОСОБА_1 щодо його необізнаності із договором купівлі-продажу (фактурі) від 21.03.2024 №23249 та MRN 24NLLU146XAFM9WD58, однак така версія визнана необґрунтованою, оскільки жодних достатніх та переконливих доказів, які б свідчили про необізнаність ОСОБА_1 , останнім не надано, як і не надано розумних пояснень факту знаходження цих документів в кабіні автомобіля. Крім того, така версія сторони захисту спростовується і поясненнями самого ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції. Також є безпідставними доводи ОСОБА_1 та його захисника про те, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, з огляду на таке. Згідно із ч.1 ст.458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. З диспозиції ч.1 ст.483 МК України вбачається, що відповідальність особи за даною нормою закону, настає за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, і зокрема шляхом подання органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості. Таким чином, суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України є особа, яка безпосередньо перемістила, або вчинила дії, спрямовані на переміщення товару через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, зокрема шляхом подання органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо відправника та/або одержувача, неправдиві відомості, необхідні для визначення його митної вартості При цьому, дане правопорушення характеризується прямим умислом, тобто, особа знала і усвідомлювала, що документи, які вона надає митному органу як підставу для переміщення товару, містять неправдиві відомості, але все-таки бажає саме таким чином незаконно перемістити товар. При цьому відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» від 03 червня 2005 року № 8, судам необхідно враховувати, що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів. Документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності. Отже, згідно досліджених вищевказаних доказів встановлено, що фактична договірна вартість автомобіля марки «Fiat Ducato», 2015 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , становить 8550 Євро, що значно перевищує заявлену до митного оформлення митну вартість транспортного засобу. Враховуючи наявність розбіжностей щодо відправника, одержувача та дійсної вартості товару, що вбачається у результаті співставлення відомостей, отриманих органами митниці, із документами, які були подані до митних органів України, апеляційний суд критично ставиться до доводів ОСОБА_1 та його захисника, щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, яке ставиться йому у провину. Диспозицією статей 483 та 485 МК України вирішальним у кваліфікації дій, що виразилися у наданні митному органу документів, що містять неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару, про відправника та одержувача товару, є доведеність умислу особи, що притягається до відповідальності за порушення митних правил, на приховування товару від митного контролю (при кваліфікації за ст.483 МК України) або ухилення від сплати митних платежів (при кваліфікації за ст.485 МК України). Оцінюючи вищенаведені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю, не вбачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. На думку апеляційного суду, ОСОБА_1 перемістив через митний кордон України з приховуванням від митного контролю товар, а саме автомобіль марки «Fiat Ducato», кузов № НОМЕР_1 , шляхом подання митному органу як підстави для його переміщення документів, які містять неправдиві відомості щодо відправника/продавця, одержувача/покупця та вартості транспортного засобу, чим порушив митні правила, за що місцевий суд законно притягнув його до відповідальності за ч.1 ст.483 МК України. При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у згаданому транспортному засобі під керуванням ОСОБА_1 було виявлено пакет документів, які містили об`єктивні дані щодо відправника/продавця, одержувача/покупця та вартості транспортного засобу. Наведене свідчить про вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на переміщення транспортного засобу з приховуванням від митного контролю, оскільки без проведення митного огляду і виявлення дійсного рахунку на автомобіль, його переміщення було б здійснене на підставі документів з недостовірними відомостями. Що стосується тверджень сторони захисту про незаконність примусового відчуження транспортного заходу на підставі наказу НОМЕР_3 прикордонного загону, то під час апеляційного розгляду справи про порушення митних правил, апеляційний суд позбавлений можливості перевірити законність дій посадових осіб при примусовому відчуженні майна, оскільки дане питання виходить за межі юрисдикції даного суду. Посилання сторони захисту як на підставу скасування оскаржуваної постанови на те, що згідно декларації UA101000/2024/903883 від 22.03.2024 вона оформлена о 24.03.2024 17 год 03 хв, а у протоколі про порушення митних правил зазначено, що ОСОБА_1 заїхав у зону митного контролю 24.03.2024 о 17 год 06 хв, то в даному випадку слід відмітити, що у протоколі про порушення митних правил від 24.03.2024 зазначено, що «24.03.2024, близько 17 год 06 хв в зону митного контролю…», тобто час заїзду ОСОБА_1 в зону митного контролю зазначений приблизно. Тому враховуючи наведені обставини та те, що різниця у часі, на яку посилається сторона захисту, складає лише три хвилини, на думку апеляційного суду дана обставина не може бути єдиною і безумовною підставою для скасування судового рішення та закриття провадження у даній справі, оскільки жодним чином не спростовує сукупності доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, яке ставиться йому у провину, та його пояснень у суді апеляційної інстанції. Посилання апелянта на те, що митний орган у п.4 акта про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, як на підставу для проведення огляду вказав п.5 Постанови КМУ №467, однак при цьому зазначив, що підставою є наявність суттєвих розбіжностей між попередньою інформацією, наданою перевізником, та даними, задекларованими у митній декларації, та/або відомостями, зазначеними у інших товаросупровідних документах, тоді як п.5 ПКМУ передбачає проведення огляду на підставі переміщення товарів за маршрутом або у спосіб, що є типовим для переміщення предметів контрабанди або товарів, які є безпосередніми предметами порушення митних правил, а тому акт огляду не може бути беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, є безпідставними з огляду на таке. Як на підставу проведення огляду транспортного засобу, який переміщався ОСОБА_1 митний орган, у п.4 акта про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 24.03.2024 зазначив, як п.5 ПКМУ №467 від 23.05.2012, так і Перелік індикаторів ризику Лист Дермитслужби №24/24-01/7.1/10 від 01.02.2024 4.1.3 є наявність суттєвих розбіжностей між попередньою інформацією, наданою перевізником, та даними, задекларованими у митній декларації, та/або відомостями, зазначеними у інших товаросупровідних документах (а.с.6). Тому з урахуванням того, що огляд був проведений у зв`язку із наявністю суттєвих розбіжностей між попередньою інформацією, наданою перевізником, та даними, задекларованими у митній декларації, та/або відомостями, зазначеними у інших товаросупровідних документах, посилання митного органу ще й і на п.5 ПКМУ №467 не може свідчити про незаконність проведення огляду транспортного засобу, адже під час огляду було вилучено пакет документів, які підтвердили вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю зазначеного транспортного засобу шляхом подання митному органу як підстави для його переміщення документів, які містять неправдиві відомості щодо відправника/продавця, одержувача/покупця та вартості транспортного засобу, апеляційний суд вважає, що дані обставини також не можуть свідчити про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України. Доводи сторони захисту про те, що Житомирською митницею митну декларацію № 101000/2024/903883 визнано недійсною, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови, апеляційним судом не беруться до уваги, оскільки така обставина жодним чином не спростовує пояснення ОСОБА_1 про обставини придбання та переміщення ним через митний кордон автомобіля, які він надав у суді апеляційної інстанції, та досліджені місцевим судом докази його вини у вчиненні порушення митних правил, яке ставиться йому у провину. Твердження сторони захисту про можливість скасування оскаржуваної постанови та направлення матеріалів даної справи митному органу для проведення додаткової перевірки, а саме для перекваліфікації дії ОСОБА_1 з ч.1 ст.483 МК України на ст.485 МК України, апеляційний суд вважає безпідставними, так як в даному випадку митним органом правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 , про що було зазначено вище. На думку суду апеляційної інстанції, такі твердження сторони захисту, в даному випадку, не можуть бути єдиною і безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови і направлення матеріалів даної справи для проведення додаткової перевірки. Враховуючи сукупність вищенаведених доказів у даній справі, слід прийти до переконання, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, та призначив стягнення, яке відповідає вимогам митного законодавства, а тому підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції, на що вказує апелянт в своїй апеляції, немає. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 16 травня 2024 року щодо нього без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов