Постанова 4856 № 560/19513/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/19513/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Діана Леонідівна Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М. 26 червня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Кузьмишина В.М. суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, в якому просив визнати протиправними дії Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, щодо невиплати йому, ОСОБА_1 , грошової компенсації за невикористані у період роботи з 28.08.2020 по 07.09.2023 календарні дні щорічної основної оплачуваної відпустки та щорічної додаткової відпустки; зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому, виплатити грошову компенсацію за невикористані ним у період роботи з 28.08.2020 по 07.09.2023 календарні дні щорічної основної оплачуваної відпустки та щорічної додаткової відпустки. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.02.2024 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, щодо невиплати грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористану ним відпустку за період 2020 - 2022 роки (10 календарних днів щорічної відпустки за 2020 рік, 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2021 рік, 23 календарних дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік, 3 календарних дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2021 рік, 4 календарних дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2022 рік). Зобов`язано Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому, виплатити грошову компенсацію ОСОБА_1 за невикористану ним відпустку за період 2020 - 2022 роки (10 календарних днів щорічної відпустки за 2020 рік, 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2021 рік, 23 календарних дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік, 3 календарних дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2021 рік, 4 календарних дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2022 рік). Позивач звернувся до суду із заявою, у якій просив стягнути на його користь судові витрати на правничу допомогу у розмірі 15400 грн за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому. Додатковим рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання правничої допомоги в сумі 2000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому, подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви про розподіл судових витрат відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до вимог ст. 311 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Оцінюючи висновки суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного. Згідно з частиною 2 ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Відповідно до пункту 1 частини 3 вказаної статті для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Частинами 4, 5 ст.134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частинами 6, 7 ст.134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Вирішуючи питання щодо пов`язаності витрат з розглядом справи та пропорційності розміру наданих послуг, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке. Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються положеннями КАС України та іншими законами. Документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договори про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19. Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач подав: договір про надання правничої допомоги від 23.10.2023 №б/н; додаток №1 до вказаного договору; акт прийому-передачі наданих послуг №08-02/2024 від 08.02.2024; рахунок на оплату №08/02 від 08.02.2024; платіжну інструкцію №@2PL128724 від 09.02.2024; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВХ №1056075; посвідчення адвоката; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №000056 від 11.01.2017. Між адвокатським бюро "ВАЛЕНТИНА БІЛОГО" (адвокатське бюро, виконавець) та позивачем (замовник, клієнт) 23.10.2023 укладено договір про надання правничої допомоги №б/н, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське бюро бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу та здійснювати представництво інтересів замовника в справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії (пункт 1.1); розмір, строки та спосіб винагороди адвокатського бюро визначається додатком 1 до цього договору; вартість послуг може обчислюватись у фіксованому розмірі та/або погодинної ставки (за окремим погодженням сторін з попереднім авансуванням) (підпункт 4.1.1 пункту 4.1); за результатами наданих послуг (виконаних робіт) або їх частини сторонами підписується акт прийому-передачі наданих послуг, який є підставою для оплати клієнтом гонорару або його частини; акт є невід`ємною частиною цього договору; обсяги надання послуг, терміни їх оплати визначаються сторонами з урахуванням складності та характеру справи (пункт 4.7); цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 5.1). За змістом додатка 1 до вказаного договору, оплата гонорару клієнтом здійснюється на підставі рахунку, виданого адвокатським бюро на ім`я клієнта; оплата гонорару клієнтом здійснюється на банківський рахунок адвокатського бюро та/або готівкою протягом 20 календарних днів з моменту отримання клієнтом рахунку на оплату та підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг; правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності). Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг №08-02/2024 від 08.02.2024, клієнту у справі №560/19513/23 надано такі послуги: вивчення обставин справи щодо не використання відпусток клієнтом; формування правової позиції щодо перспектив судового захисту; складання позовної заяви; вивчення та аналіз правових позицій Верховного Суду у справах з тотожним предметом спору (постанови Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №160/5393/19, від 31.03.2021 у справі №320/3843/20 та від 19.01.2021 у справі №160/10875/19) - розмір гонорару 9000 грн (розмір визначено, виходячи з вартості 900 грн за 1 год; фактичні затрати часу - 10 год); підготовка адвокатського запиту від 30.10.2023 №30-10/2023 - розмір гонорару 400 грн (розмір визначено, виходячи з вартості 800 грн за 1 год; фактичні затрати часу - 0,5 год); підготовка адвокатського запиту від 07.11.2023 №07-11/2023 - розмір гонорару 400 грн (розмір визначено, виходячи з вартості 800 грн за 1 год; фактичні затрати часу - 0,5 год); підготовка та подача відповіді на відзив на позовну заяву - розмір гонорару 3200 грн (розмір визначено, виходячи з вартості 800 грн за 1 год; фактичні затрати часу - 4 год); підготовка заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції, оформлення акту приймання-передачі - розмір гонорару 2400 грн (розмір визначено, виходячи з вартості 800 грн за 1 год; фактичні затрати часу - 3 год). В акті зазначено, що загальна вартість послуг складає 15400,00 грн. Позивачу виставлено рахунок №08/02 від 08.02.2024 про сплату 15400,00 грн за надання правової допомоги за договором від 23.10.2023 №б/н. Згідно з платіжною інструкцією №@2PL128724 від 09.02.2024 позивач сплатив 15400,00 грн. Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц). Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. При цьому, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19). Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який однак повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Наведене дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, має право на відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, у разі, якщо доведено, що останні були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Враховуючи фактичний обсяг виконаної роботи та її незначну складність, суд першої інстанції дійшов висновку, що розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу у розмірі 2000 грн за всіма складовими професійних правничих послуг. Досліджуючи питання співмірності суми понесених позивачем витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення завданих збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 21 серпня 2020 року по справі № 520/2915/19 та від 21 жовтня 2021 року по справі №420/4820/19. У свою чергу, колегія суддів вважає належним чином обґрунтованою суму компенсації витрат на правничу допомогу, задоволену судом першої інстанції, у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 року у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19). Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені до відшкодування позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 15400 грн є завищеними, з огляду на те, що ця справа не містить ознак значної складності, на підставі чого суд зменшив суму витрат, належних до стягнення, до 2000 грн. Проаналізувавши розрахунок витрат на професійну правничу допомогу та враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, колегія суддів вважає розмір витрат на оплату послуг адвоката, відшкодований судом першої інстанції на користь позивача в розмірі 2000 грн, співмірним із складністю справи та наданими послугами, обсягом наданих послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони. При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє посилання відповідача на те, що витрати на професійну правничу допомогу неспівмірні зі складністю справи, оскільки складність справи є не єдиним критерієм для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу. У свою чергу, контролюючим органом наведено власний розрахунок суми витрат на правничу допомогу, яка, на його думку, є справедливою та обґрунтованою. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив правильний висновок щодо часткового задоволення заявлених позивачем вимог та стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та беручи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не встановлено. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сушко О.О. Сапальова Т.В.