Постанова 4875 № 922/4728/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2024 року м. Харків Справа № 922/4728/23 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О. за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (вх. № 873 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 29.02.2024 у справі №922/4728/23, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Шатерніковим М.І., повний текст рішення підписано 11.03.2024, за позовом Харківської міської ради, м. Харків, до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ, про стягнення 445128,24 грн ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.02.2024 у справі №922/4728/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (ідент. код 00135390) на користь Харківської міської ради (ідент. код 04059243) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 445128,24 грн за використання земельної ділянки площею 0,1548 га по просп. Героїв Харкова, 290-А у м. Харкові з кадастровим номером 6310138200:09:001:0003 у період з 21.07.2021 по 28.02.2022 та 6676,92 грн судового збору сплаченого при подачі позову. Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось 01.04.2024 до Східного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 29.02.2024 у справі №922/4728/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі; стягнути з Харківської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" понесені судові витрати; повідомити про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції у зв`язку з наміром представника апелянта взяти участь у судовому засіданні. Водночас заявник апеляційної скарги на підставі статей 80, 81 ГПК подав клопотання про витребування доказів (вх. № 4774), в якому просить витребувати у Харківської міської ради: - інформацію про те, чи укладались між Харківською міською радою та ПАТ "Укрнафта" будь-які додаткові угоди до договору оренди землі від 09.10.2007, зареєстрованого 11.12.2007 за № 740767100106; - інформацію про те, чи складались між ПАТ "Укрнафта" та Харківською міською радою акти приймання-передачі (повернення) земельної ділянки по просп. Героїв Харкова, 290-А у м. Харкові (проспект Московський до перейменування), загальною площею 0,1548 га, кадастровий номер земельної ділянки 6310138200:09:001:0003, з оренди за відповідним договором оренди від 09.10.2007, повідомити чи викликали ПАТ "Укрнафта" для складання таких актів та надати докази у випадку, якщо ПАТ "Укрнафта" викликали; - копії усіх рішень Харківської міської ради, що приймались щодо земельної ділянки просп. Героїв Харкова, 290-А у м. Харкові (проспект Московський до перейменування), загальною площею 0,1548 га, кадастровий номер земельної ділянки 6310138200:09:001:0003, в тому числі, але не виключно, про передачу вказаної ділянки в оренду, про поновлення договору оренди, про розірвання договору оренди тощо; - листування Харківської міської ради та ПАТ "Укрнафта" щодо земельної ділянки просп. Героїв Харкова, 290-А у м. Харкові (проспект Московський до перейменування), загальною площею 0,1548 га, кадастровий номер земельної ділянки 6310138200:09:001:0003, починаючи з 09.10.2007 до сьогодні; - документи, що стали підставою реєстрації припинення речового права ПАТ "Укрнафта" просп. Героїв Харкова, 290-А у м. Харкові (проспект Московський до перейменування), загальною площею 0,1548 га, кадастровий номер земельної ділянки 6310138200:09:001:0003, та які видані Харківській міській раді за наслідками припинення речового права ПАТ "Укрнафта": акт приймання земельної ділянки до земель запасу міста, серія та номер 260/21 від 24.06.2021, видавник: Управління земельних відносин Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради; лист серія та номер 4875/0/553-21 від 06.07.2021, видавник: Управління земельних відносин Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради; Витяг з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданий 23.07.2021 Департаментом реєстрації Харківської міської ради (індексний номер рішення: 59447028). Обґрунтовуючи клопотання, відповідач зазначає, що з метою захисту інтересів ПАТ "Укрнафта" представник відповідача адвокат Кириченко Л.В. 09.11.2023 звернувся до Харківської міської ради з адвокатським запитом №33/АЗ-2023, яким намагався отримати у позивача документи, які знаходяться виключно у розпорядженні позивача та можуть спростувати його правову позицію, проте Харківська міська рада під час розгляду справи вказані документи не надала, а суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування таких доказів. Посилаючись на наведені доводи апелянт вважає, що вчинив всі заходи для отримання відповідних доказів, які не надано позивачем у визначений час та під час розгляду справи судом першої інстанції. У зв`язку з цим скаржник зазначає, що змушений ініціювати витребування відповідних доказів судом апеляційної інстанції на підставі ст.ст. 80-81 ГПК України: Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2024, для розгляду зазначеної апеляційної скарги визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2024, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (вх. № 873 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 29.02.2024 у справі №922/4728/23; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 14 травня 2024 року о 10:45 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104, доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 25.04.2024, для подання заяв, клопотань, тощо - до 29.04.2024. Також ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2024 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/4728/23. 11.04.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 922/4728/23. 19.04.2024 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від представника Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" адвоката Кириченко Лесі Віталіївни надійшла заява (вх. № 5557) про участь у судовому засіданні 14.05.2024 (о 10:45 год.) та у всіх наступних судових засіданнях по справі №922/4728/23 у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку. 25.04.2024 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 5862), в якому, заперечуючи проти доводів скаржника, заявник просить апеляційну скаргу ПАТ "Укрнафта" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 29.02.2024 у справі № 922/4728/23 - без змін. В обґрунтування своєї правової позиції посилається, зокрема, на таке: - щодо наявності підстав для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки позивач зазначає, що строк, на який укладено договір оренди, закінчився та інше речове право (оренда) було припинено. Отже, стверджувати про наявність договірних правовідносин між сторонами є помилковим. На підставі цього вважає, що відповідач користується земельною ділянкою без достатніх на це правових підстав; - доказом, що підтверджує припинення права оренди земельної ділянки відповідачем, є Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.08.2023 №344706860, дата закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:09:001:0003 01.12.2010. Інше речове право припинено 21.07.2021. Підстава - Акт приймання земельної ділянки до земель запасу міста, серія та номер 260/21, виданий 24.06.2021 Департаментом територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради; - щодо відсутності в матеріалах справи Акту приймання-передачі земельної ділянки до земель запасу міста від 24.06.2021 № 260/21 Харківська міська рада зазначає, що відсутність такого акта не спростовує дані щодо припинення 21.07.2021 речового права оренди, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. При цьому, Харківська міська рада просить врахувати, що оформлення акту прийому-передачі земельної ділянки є наслідком припинення дії договору оренди, а не підставою його припинення; - щодо витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки зазначає, що оскільки у відомостях Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:09:001:0003 по по просп. Героїв Харкова, 290а у м. Харкові відсутній код КВЦПЗ, а лише наявний код УКЦВЗ - 1.11.3 (що не є тотожним), у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.08.2020 № 5300 вірно зазначено про відсутність коду КВЦПЗ. Водночас, позивач просить визнати причини пропуску строку для подачі доказів поважними та прийняти новий доказ, а саме клопотання ПАТ "Укрнафта" про надання земельної ділянки в оренду від 27.06.2023 №01/01/12/01/03/15-174; інформацію Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 26.06.2023. Крім того, заперечує проти задоволення клопотання відповідача про витребування доказів, оскільки обґрунтовуючи клопотання про витребування доказів представник відповідача зазначає, що Харківська міська рада не надала у визначений час докази за наслідками розгляду адвокатського запиту, проте вказані твердження, на думку позивача, є помилковими. Так, позивач зазначає, що 11.12.2023 за вих. № 8750/0/225-23 та 25.12.2023 за вих. № 9081/0/225-23 Департаментом земельних відносин Харківської міської ради було надано відповідь та направлено копії відповідних документів, листи з додатками було направлено на адресу відповідача засобами поштового зв`язку, але було повернуто на адресу Харківської міської ради у зв`язку з закінченням встановленого терміну зберігання, копії відповідей та супровідних листів було подано до Господарського суду Харківської області 15.02.2024 та долучено до матеріалів справи, у судовому засіданні 15.02.2024 було постановлено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів. Харківська міська рада вважає, що небажання представника відповідача отримувати відповідь на адвокатський запит засобами поштового зв`язку, не свідчить про неможливість самостійного отримання цього доказу відповідачем. У зв`язку з чим, просить відмовити у задоволенні клопотання про витребування доказів. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2024, у зв`язку із відставкою судді Шевель О.В., для розгляду зазначеної справи визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 задоволено заяву представника Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" адвоката Кириченко Лесі Віталіївни про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; ухвалено судове засідання у справі №922/4728/23, призначене на 14 травня 2024 року о 10:45 годині та наступні судові засіданні, в апеляційному провадженні за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (вх. № 873 Х/2), провести за участю представника Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" адвоката Кириченко Лесі Віталіївни в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку. Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 14.05.2024 розпочалось в режимі відеоконференції за участю представника скаржника, який підтримав заявлене клопотання про витребування доказів, надав пояснення щодо обставин справи, з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги. Присутній в судовому засіданні представник позивача заперечував проти клопотання відповідача про витребування доказів, підтримав заявлене у відзиві на апеляційну скаргу клопотання про визнання поважними причини пропуску строку для подачі доказів та прийняття нових доказів, зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 18 червня 2024 року о 14:45 годині; повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, пр.Незалежності, 13, 1-й поверх, зал №104, доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою; ухвалено судове засідання у справі №922/4728/23, призначене на 18 червня 2024 року о 14:45 годині, в апеляційному провадженні за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (вх. № 873 Х/2), провести за участю представника Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" адвоката Кириченко Лесі Віталіївни в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2024, у зв`язку із відпусткою судді Білоусової Я.О., для розгляду зазначеної справи визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О. 17.06.2024 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 8142), в яких вказано на те, що предметом спору у цій справі є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахованих Харківською міською радою після припинення дії договору оренди земельної ділянки та припинення іншого речового права у Державному реєстрі речових права на нерухоме майно за період з 21.07.2021 по 28.02.2022. Позивач з посиланням на приписи статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі", статтю 125 ЗК України, п. 1 ч.1 ст. 2, ч. 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вважає, що Закон пов`язував виникнення права оренди земельної ділянки з моментом державної реєстрації договору, а з моменту реєстрації припинення речового права оренди земельна ділянка вважається повернутою. Відтак, на думку позивача, закінчення дії договору оренди землі, відсутність нового договору між сторонами та внесення відомостей про припинення іншого речового права є тією правовою підставою, яка дає можливість застосування до спірних правовідносин положень ст.1212 ЦК України. Також просить врахувати суд, що оформлення акту прийому-передачі земельної ділянки є наслідком припинення дії договору оренди, а не підставою його припинення. 18.06.2024 до апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" від представника скаржника також надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 8199), в яких відповідач вказує на те, що враховуючи той факт, що ПАТ "Укрнафта" не повертало спірну земельну ділянку за договором оренди та за відповідним актом приймання-передачі (повернення) Харківській міській раді, продовжувало користуватись земельною ділянкою та сплачувати плату за землю на умовах, передбачених договором оренди, а саме у відповідності з підпунктом ї) пункту 31 договору оренди, яким передбачено, що неповернення земельної ділянки в зазначений термін не звільняє орендаря від плати за фактичне користування земельною ділянкою, плата за землю у цьому випадку вноситься у розмірах, визначених цим договором оренди. З цих підстав зазначає, що відповідачем виконано зобов`язання та відсутні підстави для стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельної ділянкою, та, відповідно застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України. Вважає, що закінчення строку дії договору не свідчить про припинення правовідносин, що склались між сторонами, а також припинення зобов`язання ПАТ "Укрнафта", передбаченого підпунктом ї) пункту 31 договору оренди. Вказує на те, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2019 року у справі № 922/1500/18 та від 31.10.2019 року у справі №916/1134/18). Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 18.06.2024 розпочалось в режимі відеоконференції за участю представника скаржника, який підтримав заявлене клопотання про витребування доказів, надав пояснення щодо обставин справи, з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги. Присутній в судовому засіданні представник позивача заперечував проти клопотання відповідача про витребування доказів, підтримав заявлене у відзиві на апеляційну скаргу клопотання про визнання поважними причини пропуску строку для подачі доказів та прийняття нових доказів, зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, а тому просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Щодо клопотання скаржника про витребування доказів, колегія суддів зазначає таке. Право учасників справи подавати заяви та клопотання передбачено статтею 42 ГПК України. Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи. Згідно з частинами другою, четвертою та восьмою статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частина друга). Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина четверта). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма). Питання витребування доказів врегульовано статтею 81 ГПК України, яка встановлює спеціальні вимоги до клопотання про витребування доказів. За частиною першою статті 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій, третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено:1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (частина друга статті 81 ГПК України). З матеріалів справи вбачається, що відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції було заявлено аналогічне клопотання про витребування доказів (вх. № 32741 від 29.11.2023), проте суд першої інстанції, розглянувши у судовому засіданні 15.02.2024 вказане клопотання, протокольною ухвалою відмовив у його задоволенні в порядку ст.ст. 80, 81 ГПК України з підстав його необґрунтованості, посилаючись на те, що заявником не наведено підстав, з яких випливає, що відповідні докази має позивач, зокрема, відповідачем не доведено та не надано жодного доказу того, що договір оренди було пролонговано та самим відповідачем, як орендарем вчинялись будь-які дії щодо продовження дії договору оренди. Колегія суддів зазначає, що заявником в апеляційній інстанції також не доведено, що частина витребуваних документів/інформації, яка стосується можливого продовження орендних правовідносин за спірним договором оренди, відсутня у відповідача з об`єктивних причин, тоді як саме відповідач, як орендар земельної ділянки та сторона за договором, має довести вчинення ним дій, спрямованих на продовження/поновлення спірного договору. До того ж, як у своєму клопотанні, так й під час судового засіданні в суді апеляційної інстанції 18.06.2024 відповідачем не стверджувалось про вчинення відповідних дій орендарем під час дії договору оренди, а лише було зазначено про ймовірність таких обставин, проте через втрату документів останній не може підтвердити чи спростувати зазначене. Однак доказів стосовно втрати документів також не було надано, тоді як саме відповідач надав до матеріалів справи копію спірного договору оренди землі та повинен бути обізнаним про характер правовідносин сторін за цим договором. Щодо частини документів, які просить витребувати відповідач в суді апеляційної інстанції та які стосуються припинення речового права ПАТ "Укрнафта" в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то колегія суддів погоджується із запереченнями позивача, що в даному випадку заявником не доведено неможливість самостійного отримання таких доказів з огляду на те, що позивачем долучено до матеріалів справи копії відповідей та супровідних листів Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 11.12.2023 за вих. № 8750/0/225-23 та від 25.12.2023 за вих. № 9081/0/225-23 разом з якими було направлено копії відповідних документів на адресу відповідача засобами поштового зв`язку, але, як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, було повернуто на адресу Харківської міської ради у зв`язку з закінченням встановленого терміну зберігання. При цьому колегія суддів зазначає, що скаржник у поданій апеляційній скарзі не обґрунтовує, яким чином перелічені ним у наведеному клопотанні докази, на витребуванні та дослідженні яких наполягав відповідач в суді першої інстанції, впливають чи спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку з недоведеністю порушеного права та/або інтересу позивача, а також не доведено, що наявних у матеріалах справи фактичних даних недостатньо для вирішення спору по суті та перегляду рішення суду першої інстанції з урахуванням характеру спірних правовідносин, а отже про наявність необхідності у витребуванні таких доказів. Щодо доданих представником позивача до відзиву на апеляційну скаргу додаткових доказів, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частини 2, 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. (ч.ч. 4, 5 ст. 80 ГПК України). Згідно з частиною восьмою статті 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Відповідно до частини 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та (одночасно) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно із частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Таким чином, надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції, без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції, буде вважатися порушенням положень статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України. Наведені положення Господарського процесуального кодексу України пов`язують вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів з одночасним виконанням критеріїв: "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи". При цьому тягар доведення зазначених обставин покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) про долучення доказів. Подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 01.07.2021 у справі № 46/603. Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - позивач). Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає. При цьому, за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій. Суд апеляційної інстанції зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції в порушення приписів ч.4 ст. 80 ГПК України заявником не було зазначено про докази, які не можуть бути подано; причини, з яких докази не можуть бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаних доказів. Водночас, прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 ГПК України підстав для їх прийняття фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Заявником не наведено жодної причини об`єктивної неможливості подання вказаних доказів до суду першої інстанції та норми, яка б забороняла йому вчиняти такі дії, що виключає процесуальні підстави для дослідження їх апеляційним судом у сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи. З огляду на викладене, судова колегія долучає до матеріалів справи вищенаведені додаткові докази, однак до розгляду не приймає як такі, що подані в суд апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права. Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини. З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Укрнафта" (попередня назва Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта") на праві власності володіє автозаправною станцією по просп. Героїв Харкова, 290-А (до зміни адреси просп. Московський, 290-а) у м.Харкові, яка розташована на земельній ділянці площею 0,1548 га, кадастровий номер земельної ділянки 6310138200:09:001:0003. Вказані обставини підтверджуються інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 30.08.2023 № 344707335, відповідно до якої право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1", загальною площею 63,0 кв.м, опис: стаціонарна АЗС з пунктом продажу супутніх товарів, за адресою: м.Харків, проспект Московський, 290-А, зареєстровано за ПАТ "Укрнафта" (код ЄДРПОУ: 00135390) на підставі договору купівлі-продажу від 21.07.2004 №5570 (т.1, а.с. 21 зворотна сторона). Зазначену земельну ділянку надано ВАТ "Укрнафта" на підставі рішення Харківської міської ради від 23.12.2005 №257/05 "Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд". 09.10.2007 між Харківською міською радою (орендодавець за договором, позивач по справі) та ВАТ "Укрнафта" (орендар за договором, відповідач по справі, теперішня назва - ПАТ "Укрнафта") укладений договір оренди землі (далі договір), за умовами пункту 1 якого орендодавець на підставі рішення XLIV сесії Харківської міської ради IV скликання від 23.12.2005 №257/05 "Про припинення та надання у користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд"; рішення 5 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.09.2006 №122/06 "Про внесення змін до рішень сесій Харківської міської ради" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі транспорту, яка знаходиться м.Харків, пр.Московський, 290-а. Згідно з пунктами 2, 3 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1548 га у тому числі: ріллі --- га, багаторічних насаджень --- га, сіножатей --- га, пасовищ --- га, лісів ---га, під забудовою 0,0094 га, інших угідь 0,1454; на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна - на праві колективної власності нежитлова будівля: літ "А-1", а також інші об`єкти інфраструктури немає. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 786345 грн (п.5 договору). Інші особливості об`єкта оренди, які можуть вплинути на орендні правовідносини земельна ділянка знаходиться в межах «червоних ліній» пр. Московського та повинна бути звільнена при першій вимозі міської ради без компенсації витрат; заборона будь-якого будівництва та реконструкції існуючих будівель без відповідного дозволу (п. 7 договору). За умовами пункту 8 договору цей договір укладено строком до 01.12.2010. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Згідно з пунктами 9, 10 договору орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Державного казначейства у Харківській області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки. Розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку згідно з довідкою №1051/07 від 15.06.2007 становить 6552,88 грн. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата за земельну ділянку сплачується рівними частками щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п.11 договору). Відповідно до пункту 13 договору розмір орендної плати переглядається у разі: а) зміни умов господарювання, передбачених договором; б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів; в) внаслідок інфляції щорічно; г) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; д) в інших випадках, передбачених законом. Згідно з пунктом 15 договору земельна ділянка передається в оренду для обслуговування стаціонарної АЗС з пунктом продажу супутніх товарів з розташуванням спеціальних конструкцій, призначених для розміщення реклами робіт (послуг, що надаються АЗС). У пункті 20 договору передбачено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом десяти днів після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі. Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівно з тим, у якому він одержав її в оренду (п.21 договору). Пунктом 30 договору передбачено права орендаря, зокрема, в разі належного виконання своїх обов`язків відповідно до умов договору має за інших рівних умов переважне право на поновлення цього договору після закінчення строку його дії у порядку, визначеному у пункті 8 договору (пп. "д" пункту 30 договору). До обов`язків орендодавця у відповідно до пункту 31 договору віднесено приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; сплачувати оренду плату в строки та розмірах, встановленими цим договором (пп. "а" та "б" пункту 31 договору). Також орендар зобов`язаний при передачі земельної ділянки орендодавцю до підписання акту прийому-передачі привести земельну ділянку у придатний для подальшого використання стан, у тому числі усунути недоліки, вказані орендодавцем. Приведення земельної ділянки у придатний стан включає в себе благоустрій території та інші дії за необхідністю, при цьому за орендарем залишається право власності на всі будівлі, які будуть збудовані на ділянці у відповідності до вимог чинного законодавства України (пп. "з" пункту 31 договору). За умовами договору неповернення земельної ділянки в зазначений термін не звільняє орендаря від плати за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за землю у цьому випадку вноситься у розмірах, визначених цим договором (пп. "ї" п. 31 договору). Згідно з пунктом 35 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується в судовому порядку. Відповідно до пункту 36 договору дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено (пп. "а" п. 36 договору). Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Невід`ємними частинами договору є: план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлення земельних сервітутів; акт встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об`єкта оренди (п. 42 договору). Вказаний договір оренди землі зареєстровано 11.12.2007 у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в Державному реєстрі земель за №740767100106. Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки б/н від 17.12.2007 та договору оренди землі від 11.12.2007 за № 740767100106 орендарю передано земельну ділянку в оренду строком до 01.12.2010 площею 0,1548 га для обслуговування стаціонарної АЗС з пунктом по продажу супутніх товарів з розташуванням спеціальних конструкцій, призначених для розміщення реклами робіт, послуг, що надаються АЗС (т.1, а.с.77 зворотній бік). Згідно з планом земельної ділянки в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:09:001:0003 площею 0,1548 га (т.1, а.с. 78). Як встановлено судом першої інстанції, докази продовження строку дії договору оренди землі від 11.12.2007 за № 740767100106 в матеріалах справи відсутні, а тому наявні у справі документи підтверджують, що він припинив свою дію зі спливом строку на який його було укладено. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.08.2020 № НВ-0005392472020 площа земельної ділянки по просп. Героїв Харкова, 290-А у м. Харкові з кадастровим номером 6310138200:09:001:0003 складає 0.1548 га, сформована земельна ділянка 18.12.2007. Вищевказана земельна ділянка належить до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид використання - для обслуговування стаціонарної АЗС з пунктом по продажу супутніх товарів з розташуванням спеціальних конструкцій, призначених для розміщення реклами робіт (послуг, що надаються АЗС) (т.1, а.с. 24). Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 30.08.2023 № 344706860 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6310138200:09:001:0003 площею 0.1548 га зареєстроване за територіальною громадою в особі Харківської міської ради 21.07.2021 (номер запису 43135447); інше речове право право оренди земельної ділянки зареєстровано 21.07.2021 (номер запису 43135595) на підставі договору оренди землі, зареєстрованого 11.12.2007 за № 740767100106, орендодавцем визначено Харківську міську раду, орендарем Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта"; зміст, характеристика іншого речового права: дата укладення договору 11.12.2007, строк: 2 роки 11 місяців 20 днів, дата закінчення дії: 01.12.2010; датою державної реєстрації припинення іншого речового права є 21.07.2021 на підставі акту приймання земельної ділянки до земель запасу міста від 24.06.2021 №260/21, складеного Управлінням земельних відносин Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради, листа Управлінням земельних відносин Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради від 06.07.2021 №4875/0/553-21 (т.1, а.с. 20). 31 серпня 2023 року головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Чайкою О.В. у порядку ч.2. ст. 83 та ст. 187 Земельного кодексу України проведено комплекс перевірочних заходів щодо додержання земельного законодавства при використання вищезазначеної земельної ділянки (кадастровий номер 6310138200:09:001:0003) по просп. Героїв Харкова, 290-А у м. Харкові. За результатами проведеного обстеження складено акт обстеження земельної ділянки від 31.08.2023, в якому встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138200:09:001:0003 площею 0,1548 га по просп. Героїв Харкова, 290-А у м. Харкові розташована нежитлова будівля літ "А-1", право власності на яку зареєстроване за ПАТ "Укрнафта"; ПАТ "Укрнафта" з 21.07.2021 по теперішній час використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:09:001:0003 площею 0,1548 га за адресою: м.Харків, просп. Героїв Харкова, 290-А без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 ЗК України (т.1, а.с. 31-32). Звертаючись до суду з позовом, Харківська міська рада зазначала, що відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, з дати припинення договору оренди землі - 21.07.2021 та по теперішній час використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:09:001:0003 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації таких прав у відповідності до приписів ст. 125,126 Земельного кодексу України, а відтак у період з 21.07.2021 по 28.02.2022 не сплачував за користування даною земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 445128,24 грн. Позивач зазначав, що згідно із листом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 17.08.2023 № 15216/5/20-40-04-02-12 ПАТ "Укрнафта" за земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:09:001:0003 загальною площею 0,1548 га сплачено за 2021 рік 187098,01 грн, за 2022 рік 205807,82 грн земельного податку (т.1, а.с. 27-28). На підставі витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:09:001:0003 загальною площею 0,1548 га по просп. Героїв Харкова, 290-А у м. Харкові від 20.08.2020 № 5300, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 7561205 грн, а також на підставі Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради № 41/08 від 27.02.2008, зі змінами (далі Положення № 41/08), Харківською міською радою здійснено розрахунок розміру безпідставно збережених ПАТ "Укрнафта" коштів у розмірі орендної плати. За розрахунком позивача розмір орендної плати, яку повинно було сплачувати ПАТ "Укрнафта" за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6310138200:09:001:0003 загальною площею 0,1548 га по просп. Героїв Харкова, 290-А у м. Харкові складає: у 2021 році - 75612,05 грн в місяць, за період з 21.07.2021 по 31.12.2021 становить 404890,33 грн, у 2022 році - 79014,59 грн в місяць, за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 становить 158029,18 грн. Оскільки, відповідно до листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 17.08.2023 № 15216/5/20-40-04-02-12 ПАТ "Укрнафта" сплачено за 2021 рік - 187098,01 грн, за 2022 рік - 205807,82 грн земельного податку, сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки у період з 21.07.2021 по 28.02.2022 становить 445128,24 грн. Зважаючи на вказані обставини, Харківська міська рада звернулась до суду з позовом до ПАТ "Укрнафта" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 445128,24 грн за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6310138200:09:001:0003 загальною площею 0,1548 га по просп. Героїв Харкова, 290-А у м. Харкові за період з 21.07.2021 по 28.02.2022 на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України. 29.02.2024 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про задоволення позову (т.1, а.с.202-210). Вказане рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що враховуючи відсутність належних доказів на підтвердження факту продовження дії договору оренди землі № 740767100106 від 11.12.2007 на новий строк, після закінчення строку на який його було укладено, суд дійшов висновку про те, що в період, за який позивачем здійснено нарахування заявлених до стягнення сум (з 21.07.2021 по 28.02.2022) договірні відносини між сторонами були відсутні. Відтак, за висновками суду першої інстанції, між сторонами відповідно до статті 1212 ЦК України виникли кондикційні правовідносини в силу яких відповідач зобов`язаний повернути позивачеві кошти збережені ним в результаті несплати орендної плати у визначеному законодавством розмірі за фактичне користування земельною ділянкою, яка належить позивачу. Перевіривши порядок нарахування позивачем безпідставно збережених коштів, що розрахований позивачем як різниця між розміром плати за землю, яка повинна надійти до місцевого бюджету та фактично здійсненою оплатою за користування земельною ділянкою, місцевий господарський суд погодився із методом визначення позивачем розміру позовних вимог, оскільки він ґрунтується на нормах Земельного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про порядок визначення розміру орендної плати при укладенні договорів оренди землі в м. Харкові", затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 №41/08 (із змінами та доповненнями) та становить за 2021 рік за період з 21.07.2021 по 31.12.2021 суму у розмірі 321400,36 грн; за 2022 рік за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 суму у розмірі 123727,88 грн (т.1, а.с.29-30). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 445128,24 грн за період з 21.07.2021 по 28.02.2022 року. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на те, що складання акту приймання земельної ділянки до земель запасу міста не передбачено умовами договору оренди. Вважає, що такий акт був складений без участі самого відповідача, що порушує його законні права та інтереси. Вказує на те, що Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №347706860 від 30.08.2023 (додана позивачем до позовної заяви), свідчить, що позивач в односторонньому порядку припинив 21.07.2021 речове право ПАТ "Укрнафта" на спірну земельну ділянку. За твердженням відповідача, позивач не надав належних та допустимих доказів, що свідчили б про припинення дії договору оренди саме 21.07.2021 в порядку, передбаченому п. 35, 36, 37 або 38 договору або Закону України "Про оренду землі". На думку апелянта, суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи, а саме: щодо дати закінчення дії договору та доказам, що свідчили б про припинення його дії у вказану дату 21.07.2021; щодо наявності доказів повернення земельної ділянки, оскільки в матеріалах справи відсутній акт приймання земельної ділянки до земель запасу міста, номер 260/21 від 24.06.2021, складений Департаментом територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради; щодо документів, які стали підставою реєстрації припинення речового права ПАТ "Укрнафта" щодо земельної ділянки по просп. Героїв Харкова, 290-А у м. Харкові кадастровий номер 6310138200:09:001:0003, загальною площею 0,1548 га; не враховано відсутність у матеріалах справи Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради № 41/08 від 27.02.2008 зі змінами, та прийнято рішення без належної правової оцінки такого доказу. В апеляційній скарзі відповідач наголошує, що представником ПАТ "Укрнафта" до позивача направлявся адвокатський запит від 09.11.2023 № 33/АЗ-2023 з метою отримання від Харківської міської ради документів, які б свідчили, що договір оренди діяв у спірний період та документів, що підтверджують припинення дії такого договору оренди. Однак, Харківська міська рада під час розгляду справи відповіді не надала, а суд першої інстанції, на думку відповідача, безпідставно відмовив у витребуванні вказаних документів та ухвалив рішення без дослідження відповідних доказів. Вказує на неврахування судом першої інстанції положень договору оренди землі, а саме умов підпункту "ї" пункту 31 договору, з рахуванням якого у разі продовження користування земельною ділянкою відповідач зобов`язаний сплачувати орендну плату визначену договором оренди. На думку скаржника, отримуючи орендну плату, визначену умовами договору, позивач неправомірно звертається до суду з позовною заявою про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 445128,24 грн за користування спірною земельною ділянкою за період з 21.07.2021 по 28.02.2022. Вважає, що зазначена позиція позивача спростовується актом документальної позапланової виїзної перевірки від 28.06.2023 №1357/Ж5/31-00-07-01-03-20/00135390, який складено Державною податковою службою України, відповідно до якого порушень щодо нарахування та своєчасності сплати податку за землю не виявлено. Таким чином, за твердженням скаржника, відповідач, сплачуючи своєчасно оренду за земельну ділянку, керуючись договором оренди землі, з урахуванням підпункту "ї" пункту 31 договору, який залишив поза увагою суд першої інстанції, неодноразово вчиняв відповідні дії задля продовження дії договору оренди земельної ділянки по проспекту Героїв Харкова, 290-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310138200:09:001:0003, загальною площею 0,1548 га), а тому вищезазначені аргументи та докази спростовують позовні вимоги позивача про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 445128,24 грн. Окрім того, заявник вказує на те, що Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.08.2020 № 5300 не є належним доказом, оскільки його дані спростовуються іншим витягом від 20.02.2020 №1921/0/45-20, наданим відповідачем, відповідно до якого серед іншого нормативна грошова оцінка земельної ділянки є значно меншою від тієї, яку використовує позивач та яка зазначена у витязі від 20.08.2020. Щодо обраного позивачем способу захисту скаржник зазначає про те, що у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них положень глави 83 ЦК України. Посилаючись на те, що ПАТ "Укрнафта" не повертало земельну ділянку, розташовану по просп. Героїв Харкова, 290-А у м. Харкові, загальною площею 0,1548 га, кадастровий номер земельної ділянки 6310138200:09:001:0003, за договором оренди та за відповідним актом приймання-передачі (повернення) Харківській міській раді, ПАТ "Укрнафта" продовжувало користуватись земельною ділянкою та сплачувати плату за землю на умовах, передбачених договором оренди, а саме у відповідності з підпунктом "ї" пункту 31 договору оренди. Так, за 2021 рік відповідачем задекларовано та сплачено за користування земельною ділянкою по просп. Героїв Харкова, 290-А у м. Харкові 187098,01 грн, а за 2022 рік 205807,82 грн, що підтверджується даними податкових декларацій та платіжних доручень за відповідні періоди, що були додані до відзиву. Отже, відповідачем виконано податкові зобов`язання та відсутні підстави для стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельної ділянкою. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2019 року у справі № 922/1500/18 та від 31.10.2019 року у справі №916/1134/18). Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, зазначає таке. Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з частиною 1 статті 14 та статтею 629 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Згідно із частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічний за змістом припис містить частина перша статті 193 Господарського кодексу України. Суд апеляційної інстанції зазначає, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди земельної ділянки, а відповідно до положень статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом (частини перша та дев`ята статті 93 ЗК України). Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Статтею 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондує з приписами частини першої статті 93 Земельного кодексу України, визначено, що орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Законом України "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року №161-ХІV (далі - Закон №161-ХІV) визначено порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі. Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" (у редакції на час укладення договору оренди землі) визначені істотні умови договору оренди землі. Такими істотними умовами є, зокрема, строк дії договору оренди; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки. Згідно зі статтею 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Як вже було зазначено вище, 09.10.2007 між Харківською міською радою (орендодавець) та ПАТ "Укрнафта" (орендар) укладений договір оренди землі (далі договір) за умовами пункту 1 якого орендодавець на підставі рішення XLIV сесії Харківської міської ради IV скликання від 23.12.2005 №257/05 "Про припинення та надання у користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд"; рішення 5 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.09.2006 №122/06 "Про внесення змін до рішень сесій Харківської міської ради" надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі транспорту, яка знаходиться м.Харків, пр.Московський, 290-а (спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6310138200:09:001:0003, загальною площею 0,1548 га по проспекту Героїв Харкова, 290-А у м. Харкові). Пунктом 30 договору передбачено права орендаря, зокрема, в разі належного виконання своїх обов`язків відповідно до умов договору має за інших рівних умов переважне право на поновлення цього договору після закінчення строку його дії у порядку, визначеному у пункті 8 договору (пп. "д" пункту 30 договору). Відповідно до пункту 8 цього договору цей договір укладено строком до 01.12.2010. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Відповідно до пункту 36 договору дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено (пп. "а" п. 36 договору). Таким чином, умовами договору сторони визначили алгоритм дій в разі припинення строку дії договору. Водночас, враховуючи вимоги чинного законодавства та встановлені обставини даної справи, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем належними і допустимими доказами відповідно до положень статей 73, 74 ГПК України не доведено дотримання процедури поновлення договору оренди землі на новий строк відповідно до вимог положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у відповідній редакції) та умов пункту 8 договору оренди землі. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" № 340-IX (чинний із 16.01.2020) було доповнено розділ IX "Перехідні положення" абзацами 3 і 4 такого змісту: "Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 ЗК України. Правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення". Зважаючи на наведені положення законодавства, поновлення спірного договору оренди землі має здійснюватися на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент його укладення, а саме відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення спірного договору). Відповідно до приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення спірного договору оренди землі) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням. Отже, виходячи з того, що діючим на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Зазначений висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі № 912/1552/13, від 20.11.2012 у справі № 44/69, постановах Верховного Суду від 20.09.2022 у справі № 916/1382/21,від 24.01.2019 у справі № 904/869/18, від 10.01.2019 у справі № 911/3998/16, від 11.12.2018 у справі № 923/111/18, від 03.04.2018 у справі № 904/8168/17, від 22.02.2018 у справі № 922/1008/17 та інших. Матеріали справи не містять рішення Харківської міської ради щодо поновлення договору оренди землі на тих самих умовах або інших доказів на підтвердження обставин щодо наявності/відсутності волевиявлення Харківської міської ради щодо поновлення спірного договору оренди, вчинення дій, які б свідчили про намір продовжити такий договір, що впливає на правильне застосування приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на час укладення договору. У той же час, як вірно враховано судом першої інстанції, у договорі оренди землі сторони визначили, що орендар повинен повідомити письмово орендодавця про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за 30 днів до його закінчення. Саме факт вчасного і в обумовлений в договорі строк надіслання орендарем повідомлення про бажання поновити договір оренди на новий термін дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі. Разом з цим, з матеріалів справи не вбачається і відповідачем не надано до суду доказів того, що на виконання умов договору оренди землі орендар у встановлений договором строк здійснив письмове повідомлення орендодавця про намір продовжити дію цього договору. Також судом апеляційної інстанції не встановлено будь-яких обставин оскарження відповідачем у встановленому законом порядку дій Харківської міської ради, як розпорядника земельної ділянки, у зволіканні в поновленні договору оренди землі після реалізації орендарем переважного права на поновлення договору оренди. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що на час вирішення даного спору матеріали справи не містять доказів на підтвердження продовження строку дії договору оренди землі. Як установлено судом першої інстанції, під час розгляду цієї справи відповідно до пунктів 8, 36 договору оренди землі від 09.10.2007 чинність цього договору припинено внаслідок закінчення строку, на який було його укладено. Така обставина підтверджена під час апеляційного провадження та не спростована скаржником. Так, предметом позову у даній справі є вимоги Харківської міської ради про стягнення з ПАТ "Укрнафта" на підставі приписів статей 1212-1214 ЦК України безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою відповідачем без оформлення у спірний період правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою, що належить до комунальної власності. З огляду на заявлені позивачем предмет та підстави позову між сторонами у цій справі виникли спірні правовідносини щодо стягнення безпідставно набутих грошових коштів. Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, урегульовані нормами, закріпленими у главі 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Передбачений інститутом кондикції вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Отже предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (подібні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (провадження №14-32цс19)). Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Аналіз положень статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що ця стаття стосується позадоговірних зобов`язань з повернення безпідставно набутого, збереженого майна (кондикційні зобов`язання), що виникають за наявності одночасно таких умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). При цьому, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України Такі висновки щодо застосування положень глави 83 Цивільного кодексу України та, зокрема статті 1212 Цивільного кодексу України, є сталими у судовій практиці та викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28 грудня 2021 року у справі № 911/1101/21, від 06 червня 2022 року у справі № 903/142/21 та в інших. Отже, основна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок меж збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20). Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 16.09.2022 у справі №913/703/20). Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди. Частиною 1 статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України). Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України. Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Згідно зі статтями 122-124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі". Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності. Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19. Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі № 922/2060/20 вказав, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими. Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно насамперед з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Колегія суддів зазначає, що законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору вірогідності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. З`ясовуючи вказані обставини, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у спірних правовідносинах підстав для стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" заявлених Харківською міською радою коштів як безпідставно збережених немає, з огляду на таке. Наслідки припинення або розірвання договору оренди землі визначено статтею 34 Закону України "Про оренду землі", за умовами якої у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки. Пунктом 21, підпунктом "з" пункту 31 договору визначено умови повернення земельної ділянки: після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендар зобов`язаний при передачі земельної ділянки орендодавцю до підписання акту прийому-передачі привести земельну ділянку у придатний для подальшого використання стан, у тому числі усунути недоліки, вказані орендодавцем. Таким чином, положеннями договору оренди землі встановлено обов`язок орендаря повернути земельну ділянку саме у спосіб підписання акту приймання-передачі (повернення). Тобто, акт приймання-передачі (повернення) земельної ділянки свідчить про фіксацію факту повернення земельної ділянки орендарем орендодавцю. Як було встановлено вище, 17.12.2007 відповідно до акта приймання-передачі земельної ділянки №1116 згідно договору оренди землі від 11.12.2007 № 740767100106 (дата та номер реєстрації договору) орендарю передано спірну земельну ділянку в оренду строком до 01.12.2010. Проте, доказів повернення орендарем земельної ділянки, яка є предметом договору, зокрема, відповідного акту приймання-передачі матеріали справи не містять. Факт відсутності складеного за участю орендаря цього акту не заперечується сторонами, тоді як акт приймання земельної ділянки до земель запасу міста від 24.06.2021 №260/21 складено Управлянням земельних відносин Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради в односторонньому порядку. При цьому, ні вказаний акт приймання земельної ділянки до земель запасу міста від 24.06.2021 №260/21, ні внесені на його підставі відомості до Державного реєстру речових прав про припинення речового права 21.07.2021, а саме права оренди спірної земельної ділянки, не впливають на характер правовідносин сторін, оскільки як було встановлено вище договір оренди землі було припинено на підставі приписів п.1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" та пунктів 8, 36 цього договору, проте матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем обов`язку щодо повернення земельної ділянки або зобов`язання орендаря вчинення відповідних дій в судовому порядку після закінчення строку дії договору. Натомість, фактичне користування відповідачем спірної земельної ділянки після закінчення строку дії договору та, зокрема, у спірний період (з 21.07.2021 по 28.02.2022) підтверджується матеріалами справи. При цьому, у відповідності до підпункту "ї" пункту 31 договору оренди землі неповернення земельної ділянки в зазначений термін не звільняє орендаря від плати за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за землю у цьому випадку вноситься у розмірах, визначених цим договором. Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Таким чином, як чинним законодавством, так і спірним договором оренди земельної ділянки передбачено, що у разі припинення договору оренди землі орендар повинен повернути земельну ділянку та сплатити орендну плату до моменту фактичного повернення ділянки, що оформлюється відповідним актом приймання-передачі, а орендодавець, відповідно, має право прийняти земельну ділянку та отримати плату, нараховану до моменту фактичного повернення. Враховуючи положення підпункту "ї" пункту 31 договору оренди землі, а також неповернення земельної ділянки, не зважаючи на закінчення строку дії договору, вказані обставини не звільняють орендаря від плати за фактичне користування земельною ділянкою у розмірах, визначених цим договором. Відтак, оскільки відповідач в порушення умов договору не повернув земельну ділянку орендодавцеві та продовжував здійснювати фактичне використання земельної ділянки у спірний період, тому відповідно до підпункту "ї" пункту 31 договору орендодавець (позивач) має правові підстави вимагати плати за землю у порядку та розмірах, визначених саме умовами даного договору. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що положення статті 1212 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки враховуючи умови підпункту "ї" пункту 31 договору обов`язок орендаря здійснювати плату за фактичне користування земельною ділянкою у розмірах, визначених цим договором, продовжує діяти та не припинений. Отже, як Законом України "Про оренду землі", норми якого є спеціальними до даних правовідносин, так і умовами договору передбачено права та обов`язки сторін у випадку припинення дії договору оренди землі. Відтак, за умов існування між сторонами договірних правовідносин, у тому числі у зв`язку з припиненням дії договору/ закінченням строку його дії, помилковим є звернення до суду із позовом на підставі ст. 1212 ЦК України. Таким чином, спірні правовідносини мають договірний характер, що виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України. Проте, суд першої інстанції на вищезазначені обставини не звернув уваги та дійшов помилкового висновку про те, що закінчення дії договору оренди землі та відсутність нового договору між сторонами є тією правовою підставою, яка дає можливість застосування до спірних правовідносин положень ст.1212 ЦК України. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що нормативно позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 1212-1214 ЦК України. Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 Суд висловив наступну правову позицію: "суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту". Колегія суддів бере до уваги, що предметом позову вважається певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої суд має ухвалити рішення. Під підставами позову розуміють обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу, а також факти, що підтверджують ці обставини. Згідно із частиною першою статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої вищезгаданої статті позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Так, згідно з принципом "jura novit curia" ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачем спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (пункт 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц [провадження №14-473цс18]). У зв`язку із цим господарський суд, з`ясувавши в розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх і застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (пункт 7.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 [провадження №12-15гс19]). Разом з тим, суд не має права самостійно змінювати предмет і підстави позову, адже це могло б свідчити про порушення принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін і диспозитивності (подібний висновок викладений Верховний Судом у постанові від 02.02.2023 у справі №922/2507/18). Відтак, надаючи оцінку предмету та підставам позову, суд повинен здійснювати правильну правову кваліфікацію таких правовідносин та застосовувати для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, а не змінювати підстави позову. Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду 07.11.2023 у справі № 910/2376/22. Як було встановлено вище, враховуючи договірний характер правовідносин між сторонами у справі позивачем обрано неналежний спосіб захисту права відповідно до ст. 1212-1214 ЦК України. Вказане призвело до заявлення позивачем вимог про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою, розрахунок яких здійснено на підставі витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:09:001:0003 загальною площею 0,1548 га по просп. Героїв Харкова, 290-А у м. Харкові від 20.08.2020 № 5300, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 7561205 грн, а також на підставі Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради № 41/08 від 27.02.2008 (зі змінами). Натомість, заперечення відповідача проти позовних вимог щодо наявності заборгованості обґрунтовані, зокрема, обставинами внесення ним плати за земельну ділянку з урахуванням підпункту "ї" пункту 31 договору у спірний період, на підтвердження чого посилається на дані податкових декларацій, платіжні доручення та акт документальної позапланової виїзної перевірки, який складено Державною податковою службою України, що на його думку, свідчить про відсутність заборгованості. Тобто, звертаючись до суду з даним позовом позивачем не було визначено в якості підстав позову обставини невиконання або неналежного виконання відповідачем умов договору оренди землі та під час здійснення розрахунку заявлених до стягнення сум не було враховано умови укладеного між сторонами договору оренди землі в частині визначення порядку та розміру плати за фактичне користування земельною ділянкою у разі неповернення земельної ділянки, не здійснено відповідний розрахунок у відповідності до умов цього договору. З урахуванням викладеного, перевіривши надані позивачем розрахунки розміру орендної плати, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів щодо їх належності, допустимості та достовірності, враховуючи, що вказані розрахунки всупереч вимог чинного законодавства здійснені позивачем без урахування умов укладеного договору оренди землі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказані розрахунки по суті є неправильними, а відтак позивачем не обґрунтовано та не доведено належними доказами суму заявлених у позовній заяві вимог, у зв`язку з чим відсутні підстави для їх задоволення. При цьому, враховуючи необхідність дотримання принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін і диспозитивності, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості змінити в даному випадку позовні вимоги щодо стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати відповідно до ст. 1212 ЦК України та здійснити власний перерахунок таких сум на підставі умов договору оренди землі, оскільки такий договір не був визначений позивачем в якості підстав позову. З урахуванням викладеного, у даному випадку обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права є самостійною підставою для відмови в позові. Враховуючи, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту прав, що є самостійною підставою для відмови в позові, судом не надається правова оцінка обставинам щодо належного / неналежного виконання умов договору сторонами та відповідних правових наслідків. Разом з тим, місцевий господарський суд під час вирішення даного спору не надав оцінки обставинам щодо існування між сторонами договірних (зобов`язальних) відносин та відповідно наявності/відсутності підстав для стягнення грошових коштів на підставі норм статті 1212 ЦК України, що призвело до ухвалення помилкового висновку про задоволення позову. Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не може погодитися з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог. Отже, судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було враховано вищевикладеного, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення про задоволення позову, яке не може бути залишено в силі. Щодо інших аргументів учасників справи, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу і не впливають на результат вирішення спору, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною у залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції у даній справі обставини та докази на їх підтвердження, перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права та відповідність рішення нормам процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 236 ГПК України. Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч.2 ст. 277 ГПК України). Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Харківської області від 29.02.2024 у справі №922/4728/23 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 2 ст. 275, ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" задовольнити. Рішення Господарського суду Харківської області від 29.02.2024 у справі №922/4728/23 скасувати. Прийняти нове рішення. У задоволенні позову відмовити повністю. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 26.06.2024. Головуючий суддя В.О. Фоміна Суддя О.О. Крестьянінов Суддя Н.О. Мартюхіна