Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/18939/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "26" червня 2024 р. Справа№ 910/18939/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Андрієнка В.В. суддів: Буравльова С.І. Шапрана В.В. розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі №910/18939/23 (суддя Лиськов М.О.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про стягнення 57 020,00 грн УСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (далі-відповідач) відшкодування шкоди 57 020,00 грн в порядку регресу, посилаючись на те, що в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат у позивача виникло право вимоги до відповідача. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі №910/18939/23 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (вул. Дегтярівська, 33Б, м. Київ, 03057; код ЄДРПОУ 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070; код ЄДРПОУ 20474912) 38 851,00 грн - страхового відшкодування та 1828,76 грн - судового збору. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що доведеними заявлені позовні вимоги у розмірі 38 851,00 грн, що становить суму страхового відшкодування з урахування коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 0,45 та за мінусом розміру франшизи, на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування у розмірі 38 851,00 грн Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" подало апеляційну скаргу, у якій просило суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі №910/18939/23 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначав, що відповідач повинен здійснити виплату страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР3703998 у розмірі 57 020,00 грн, оскільки при складанні висновку щодо визначення фізичного зносу для складових колісного транспортного засобу «VOLKSWAGEN» державний реєстраційний помер НОМЕР_1 , особою яка складала висновок, застосовані невірні вхідні дані (строок експлуатації автомобіля), то такий сертифікат не може вважатися належним доказом, у відповідності до вимог ст. 76 ГПК України. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" у справі №910/18939/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Буравльов С.І., Шапран В.В. Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду через електронний суд. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі №910/18939/23. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Установлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу упродовж 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, рішення суду першої інстанції залишити без змін. В обґрунтування свого відзиву відповідач зазначав, що необхідно застосувати коефіцієнт фізичного зносу, адже станом на момент ДТП, транспортному засобу 7 років 7 місяців та 20 днів. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Як убачається із матеріалів справи, 21.07.2023 о 23-35 год у місті Київ, на бульварі Тараса Шевченка, 18. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Skoda" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля "Volkswagen" державний реєстраційний номер НОМЕР_3 . який належить ОСОБА_2 . У наслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 21.08.2023 у справі про адміністративне правопорушення №761/27796/23 ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАІІ, та накладено на нього адміністративне стягненню у виді штрафу. На момент дорожньо-транспортної пригоди майнові інтереси власника автомобіля "Volkswagen" державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , були застраховані в ПРАТ "СК "АРКС" Договором добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" Оферта №52504а3к3 від 23.06.2023. Власник пошкодженого автомобіля "Volkswagen" державний реєстраційний номер НОМЕР_3 звернувся до ПРАТ"СК "АРКС" із заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу від 02.08.2023. Дана заява була розглянута пошкодження застрахованого автомобіля визнано страховим випадком, у зв`язку з чим на підставі: акту № 133/23 огляду транспортного засобу (дефектна відомість); рахунку №15-а від 04.08.2023 Страхового акту №ARX3779296 від 10.08.2023; розрахунку страхового відшкодування ПРАТ "СК "АРКС" здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 57 020 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №993433 від 16.08.2023. Таким чином Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" виконало свої зобов`язання перед страхувальником згідно умов Договору. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" установлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, установленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Тобто, наведеними положеннями установлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах установлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи. За змістом ст. 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути визначено як експертом, так і аварійним комісаром. Тому, належним доказом розміру відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу може бути висновок особи, яка згідно чинного законодавства України має право на проведення експертної оцінки майна (суб`єкт оціночної діяльності або аварійний комісар). Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. За ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. У відповідності до ст. 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи. Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв`язку з укладенням відповідачем полісу страхування цивільно-правової відповідальності № АР3703998, відповідач прийняв на себе обов`язок відшкодовувати завдану шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля "Skoda" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи. Законами України "Про страхування" та "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов`язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, установленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Отже, страховик, виплативши страхове відшкодування, набуває право зворотної вимоги до страховика (винної особи) в сумі страхового відшкодування у межах суми фактичних витрат страхувальника за вирахуванням франшизи (постанова Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/7163/14). Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. У відповідності до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент вчинення ДТП) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. З матеріалів справи слідує, що відповідач зазначав, що обґрунтованою суму страхового відшкодування у розмірі 38 851,00 грн. Крім того відповідач зазначав, що заявлена до стягнення позивачем сума у повному розмірі 57 020,00 грн не має бути відшкодована за його рахунок, з огляду на те, що витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу мають відшкодовуватися з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, установленому законодавством. Відповідно до статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, установленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. При цьому слід ураховувати, що спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, установленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 910/6094/17. Так, розмір (коефіцієнт) зносу розраховується за порядком, передбаченим Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 (далі - Методика). Фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників). Згідно з п. 1.6 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Відповідно до пункту 7.38 Методики значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки. Згідно пункту 7.39. Методики винятками стосовно використання зазначених вимог є: а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний); б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм`ятин без пофарбування складової частини)); в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ; г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики; ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 до цієї Методики. Так, відповідач вказує, що згідно розрахунку, який виконаний суб`єктом оціночної діяльності Воротняком Ю.В., Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №845/21, виданий ФДМУ від 19.11.2021, коефіцієнт фізичного зносу складових частин автомобіля "VOLKSWAGEN Е-GOLF", державний реєстраційний помер AT0261YA склав 0,45. Відповідач заперечуючи проти позову зазначав, що страхове відшкодування підлягає сплаті на суму 38 851,00 грн з урахуванням розміру франшизи, згідно полісу №АР/3703998, доказів оплати якої відповідачем надано не було. Колегія суддів зазначає, що пунктом 6.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року визначено, що визначення типу, моделі, версії КТЗ, року його виготовлення, комплектності, укомплектованості, повної маси, робочого об`єму двигуна тощо проводиться на основі даних виробника КТЗ. Визначальним при цьому є ідентифікаційний номер VIN. Ідентифікаційний номер являє собою літерно-цифрове позначення, що складається із 17 знаків, умовно поділених на 3 частини. Структура і зміст VIN-коду визначаються ДСТУ 3525-97 "Засоби транспортні дорожні. Маркування", які складаються з міжнародного коду виробника КТЗ (перші три символи), описової частини (подальші шість символів) і розпізнавальної частини (останні вісім символів). У разі визначення VIN-коду за цими стандартами передбачається використання арабських цифр і великих літер латинського алфавіту (за винятком літер: "І", "О", "Q"). VIN-код розміщується на нероз`ємних складових частинах кузова або шасі і на спеціально виготовлених номерних табличках (шильдиках). У країнах, де застосування міжнародного стандарту ISO 3779-1983 є необов`язковим або частково обмеженим, кодування номерів кузова може бути з відхиленням від рекомендацій цього стандарту. У разі механічних і корозійних пошкоджень, знищення VIN-коду, номерних табличок, номера двигуна КТЗ установлення типу, моделі, версії, року виготовлення, робочого об`єму двигуна за VIN- кодом, а також визначення вартості КТЗ та його складників проводяться після відповідного експертного дослідження (експертизи) зазначених номерів на предмет їх автентичності. 6.2. Тип, модель КТЗ визначаються за міжнародним кодом виробника КТЗ, за описовою частиною VIN-коду (позиції з першої до дев`ятої) та за реєстраційними документами країни- виробника. Перші три символи VIN-коду, як правило, визначають географічну зону, коди країни і виробника КТЗ. Літерно-цифрові позначення в описовій частині VIN-коду (позиції з четвертої до дев`ятої) містять кодовані дані про тип автомобіля, його конструкцію, тип кузова, тип двигуна, конструкцію привода, робочий об`єм двигуна тощо. Сукупність знаків з першої до дев`ятої позиції VIN-коду визначає марку і модель КТЗ. Згідно з пунктом 6.3. Методики визначення року виготовлення КТЗ здійснюється на підставі даних його виробника, які зазначаються у VIN-коді. За рік виготовлення КТЗ приймається календарна дата його виготовлення з обов`язковим зазначенням при цьому дня та місяця цього року. Якщо календарну дату виготовлення визначити неможливо, то за основу береться модельний рік виготовлення, визначений за його VIN-кодом, з урахуванням календарної дати першого документального підтвердження будь-якої дії з даним КТЗ, що зазначена у супровідних документах (дати придбання, дати оформлення митних документів, дати першої реєстрації КТЗ тощо). Датою першої реєстрації КТЗ, який був у користуванні (зокрема який ввозиться на митну територію України), є дата, що зазначена в спеціальній графі свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта) КТЗ, або дата видачі свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта). У разі відсутності даних про календарну дату першого документального підтвердження будь-якої дії з даним КТЗ або виникнення сумнівів щодо її достовірності, коли встановлений модельний рік виготовлення КТЗ збігається з роком виготовлення, зазначеним у свідоцтві про реєстрацію, під час оцінки за дату виготовлення береться 1 січня установленого за VIN-кодом модельного року. Якщо установлений за VIN-кодом модельний рік виготовлення не збігається з роком. виготовлення КТЗ, який зазначено в свідоцтві про реєстрацію (технічному паспорті), і перевищує його, під час оцінки за дату виготовлення приймається 1 липня зазначеного в реєстраційних документах року. Якщо зазначене перевищення становитиме понад 1 рік, то за дату виготовлення беруть 1 січня модельного року. Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092, строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки. Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля "VOLKSWAGEN Е-GOLF", державний реєстраційний помер НОМЕР_1 , (копія якого міститься у матеріалах справи) вбачається, що рік випуску автомобіля - 2016. Разом з тим суд зазначає, що відповідно до п. 6.3.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092, за рік виготовлення КТЗ приймається календарна дата його виготовлення з обов`язковим зазначенням при цьому дня та місяця цього року. На переконання суду та з урахування вищенаведеного, необхідно брати 1 січня 2016 року, як дату випуску "VOLKSWAGEN Е-GOLF" державний реєстраційний помер AT0261YA, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 . Отже суд дійшов висновку, що необхідно застосувати коефіцієнт фізичного зносу, адже станом на момент ДТП, 21.07.2023, транспортному засобу 7 років 7 місяців та 20 дні. При цьому, судом ураховано, що визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за N 1074/8395. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.09.2018 по справі № 753/21177/16-ц. Натомість, відомості про застосування або не застосування коефіцієнту фізичного зносу при обчисленні позивачем суми страхового відшкодування також відсутні. Змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У відповідності до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993). Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх. Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав. До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Отже, ураховуючи вище наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не підтверджено належними та вірогідними доказами відсутності підстав для застосування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу "VOLKSWAGEN Е-GOLF" державний реєстраційний помер НОМЕР_1 на підставі п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів. Беручи до уваги вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі у 38 851,00 грн, що становить суму страхового відшкодування з урахування коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 0,45 та за мінусом розміру франшизи. Щодо доводів Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС", наведених у апеляційній скарзі, про невмотивованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, слід зазначити наступне. Європейський суд з прав людини у справах "Руїс Торіха проти Іспанії", "Суомінен проти Фінляндії", "Гірвісаарі проти Фінляндії" неодноразово наголошував на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши висновків про часткове задоволення позову, тому твердження скаржника про їх невмотивованість є безпідставними. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі №910/18939/23 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні. Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС". Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі №910/18939/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 у справі №910/17158/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору покласти на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя В.В. Андрієнко Судді С.І. Буравльов В.В. Шапран