Постанова 4813 № 521/19448/19

Номер провадження: 22-ц/813/377/24 Справа № 521/19448/19 Головуючий у першій інстанції Тополева Ю. В. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.06.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Таварткіладзе О.М., суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О., за участю секретаря судового засідання: Зєйналова А.Ф.к., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2021 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи: Органу опіки та піклування в особі Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів,- В С Т А Н О В И В: У провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, в якому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 9090 грн. щомісячно , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягувати з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, а також визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 з матір`ю - ОСОБА_2 . Позов обґрунтований тим, що сторони не перебувають у зареєстрованому шлюбі, проте ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син - ОСОБА_4 . Позивач зазначає, що дитина проживає з матір`ю та перебуває на її утриманні. Відповідач працює моряком на судах іноземних судновласників на посаді помічника капітана та отримує високий заробіток, на пропозиції позивача встановити розмір аліментів на дитину відповідає відмовою. Середньомісячний заробіток відповідача на посаді помічника капітана, на думку позивача, складає 36 360 грн. В силу своїх можливостей позивач піклується про дитину, разом із цим, дитина має право на гідний рівень життя, який завдяки заробіткам відповідача в іноземній валюті можливо та необхідно забезпечити. Заявлена до стягнення сума в 9 090 грн. складає частку від реальних доходів відповідача. Позивач зазначає, що стан здоров`я відповідача є добрим, інших утриманців ОСОБА_1 не має. На підтвердження працевлаштування відповідача моряком позивачем подано копії посвідчення особи моряка, видане 15.03.2017 року; резюме відповідача у виданні «Вісник Крюїнгу»; послужної книжки моряка від 11.04.2012 року; диплому штурмана від 10.05.2017 року; підтвердження диплома за посадою «вахтовий помічник капітана» від 10.05.2017 року; відповіді Державної служби морського та річкового транспорту України від 07.11.2019 року. Крім того, позивач зазначає, що незважаючи на проживання дитини разом із позивачем, сторони не дійшли згоди щодо місця проживання дитини та не оформили це питання офіційно в порядку, передбаченому законодавством України. Позивач зазначає, що в інтересах дитини проживати з матір`ю, так як позивач здатна створити всі умови для проживання та нормального розвитку дитини, задовольнити гармонійний розвиток особистості дитини в атмосфері любові. 20 січня 2020 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позов із частковими запереченнями проти позову, в якому просив стягнути з нього аліменти на утримання дитини в розмірі 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а саме в розмірі 889 грн. 50 коп., в решті позовних вимог просив відмовити. В обґрунтування заперечень зазначив, що на час розгляду справи моряком не працює, намагається знайти роботу, яка не пов`язана із спеціальністю моряка. Розмір аліментів, визначений позивачем у позові є завищеним, не підтвердженим належними та допустимими доказами, ґрунтується лише на припущеннях. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2021 року позов ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , за участю третьої особи: Органу опіки та піклування в особі Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, ЄДРПОУ 26303241, адреса місцезнаходження: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 9 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів - задоволено частково. Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_3 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень щомісяця, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати від дня пред`явлення позову до суду, тобто з 25 листопада 2019 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 169 (сто шістдесят дев`ять) гривень 00 копійок. Зобов`язано Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області, адреса місцезнаходження: м. Одеса, вул. Черняховського 6, код ЄДРПОУ: 38016923, повернути ОСОБА_2 , з державного бюджету 50 % сплаченого судового збору у розмірі - 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок. Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , подали апеляційні скарги, в яких: -ОСОБА_1 просить рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2021 року скасувати та ухвалите нове рішення, яким вимоги позивача задовольнити частково, стягнути аліменти на користь неповнолітньої дитини в розмірі 1500 грн. щомісячно, в іншій частині у задоволені позовних вимог відмовити. -ОСОБА_2 просить рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2021 року скасувати в частині відмови в задоволені позовних вимог про стягнення аліментів та ухвалите нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення аліментів, у розмірі 9090 грн. щомісячно, задовольнити у повному розмірі. Апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що суд дійшов помилкового висновку, що при розмірі заробітної плати, яка складає 4723 грн. і стягнувши при цьому 2000 грн. на утримання дитини, фактично позбавив сукупного заробітку, при цьому, суд не врахував, що з цих коштів частина витрачається на власні потреби. Тому ОСОБА_1 вважає, що такий розмір аліментів є високим та надмірним для нього, тому справедлива сума для останнього, є 1500 грн. Крім того, з рішенням суду першої інстанції в частині визначення місця проживання дитини також ОСОБА_1 не згоден. Апеляційна скарга ОСОБА_2 обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є досвідченим моряком, вже багато років працює на судах іноземних судновласників через крюінгову агенцію ТОВ «Брізе Крюінг Україна», обіймає посаду помічника капітана, має вискоий заробіток близько 3000 дол. США на місяць. Заявлена до стягнення сума в 9 090 грн. складає частку від реальних доходів відповідача. Факт роботи відповідача моряком на думку позивача підтверджено копією посвідчення особи моряка, видане 15.03.2017 року, діє до 15.03.2022 року; резюме відповідача у виданні «Вісник Крюїнгу»; послужної книжки моряка від 11.04.2012 року; диплому штурмана від 10.05.2017 року; підтвердження диплома за посадою «вахтовий помічник капітана» від 10.05.2017 року; відповіді Державної служби морського та річкового транспорту України від 07.11.2019 року. Також, на думку позивача з матеріалів справи вбачається, що відповідач перебував в рейсах в наступні періоди: 12.04.2018-19.08.2018, 11.12.2018-16.04.2019, 07.07.2019-04.12.2019 роки. З банківських виписок ПАТ «Альфа-Банк», вбачається що на рахунки відповідача з 11.05.2018 по 10.12.2019 роки надходили грошові кошти у доларах США. Крім того, позивач зазначає, що той факт, що в 2020 році через карантинні обмеження тривалий час не міг піти в рейс в якості моряка і тимчасово працював перукарем не свідчить, що він не має такої можливості на теперішній час. Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання, призначене на 11.06.2023 року на 14:30 год, представник відповідача - ОСОБА_5 не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи. У судове засідання суду апеляційної інстанції, з`явився представник позивача - ОСОБА_6 , заперечував проти відкладення розгляду справи, просив розглянути справу за фактичною явкою сторін. Клопотання про відкладення представника відповідача - ОСОБА_5 , мотивовано різким погіршенням стану здоров`я. через виникнення гострого риносинусита та загострення хронічного поліпозного синусита, а також необхідністю його лікування 7-10 днів, що підтверджується консультативним висновком лікаря ТОВ «Амбулаторія загальної практики-сімейної медицини Власдислава Кравчука. Крім того, ОСОБА_1 не має можливості бути особисто присутнім у судовому засіданні через віддаленості його знаходження. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Колегія суддів враховує розумність строків розгляду відповідної категорії справ, де захищаються в першу чергу інтереси дитини, та те, що справа розглядається в судах з листопада 2019 року, а в апеляційному суді - з червня 2021 року, і що в попередньому судовому засіданні призначеному на 19.03.2024 року о 14:00 год., де був присутній представник відповідача - ОСОБА_5 було забезпечено право на викладення пояснень по суті справи. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Оскільки представник відповідача реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі і додаткових поясненнях у судовому засіданні в присутності представника на минулих судових засіданнях, а наявних у праві матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутність представника відповідача при таких обставинах не є порушенням прав відповідача та його представника щодо забезпечення участі в судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18. За таких обставин та враховуючи думку представника позивача ОСОБА_6 колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача задовольнити частково, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав. Відповідно до ч. 1,2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті. Стягуючи з з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень щомісяця, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд першої інстанції виходив з того, що грошові кошти у розмірі 9090 грн., які позивач просить стягнути з відповідача, є надмірними, адже матеріали справи не місять відомостей щодо можливості відповідача сплачувати аліменти у вказаному розмірі. Колегія суддів в цілому погоджується з висновками районного суду, але вважає за необхідне змінити рішення суду в частині розміру стягнення аліментів. Переглядаючи рішення в частині стягнення аліментів, колегія суддів виходить з наступного. Частинами 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року передбачено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до ч.ч. 2, 8, 9, 10ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. В силу ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Таким чином, статтями 180,181,184 СК України встановлено обов`язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття, та визначено способи утримання дітей, в тому числі і шляхом присудження аліментів. При цьому право вибору способу виконання батьками обов`язку утримувати дитину наділено батька, з яким проживає дитина. Згідно з положеннями частини другої статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до положень статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України). Відповідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Відповідно до ч. 1-2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. За положеннями ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Відповідно до ч. 3 ст. 70 ЗУ „Про виконавче провадження" загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено: ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилась дитина - ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_3 , актовий запис 10340 (т. 1а. с. 17). Встановлено, що сторони проживають окремо, малолітній син сторін проживає разом з матір`ю. Із відповіді Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків № 1/4-161/02-40пп/20 від 06.02.2020 року вбачається, що останній раз ОСОБА_1 звертався до Інспекції з метою присвоєння звання штурмана у 2017 році, отримав протокол ДКК від 04.05.2017 року № 0668/2017/01-С (т. 1 а. с. 108). Із відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 22.01.2020 року вбачається, що останній тривалий виїзд за межі території України ОСОБА_1 здійснив 07.07.2019 року (т.

1. А. с. 134). На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ «АЛЬФА-БАНК» надав відповідь № 03633/БТ-32-б/б від 10.02.2020 року, із якої вбачається, що ОСОБА_1 є клієнтом банку та на його ім`я відкрито декілька рахунків, із яких грошові кошти є на двох: 1) НОМЕР_4 , рахунок відкритий 26.11.2018 року, із залишком коштів 1387,46 Доларів США; 2) НОМЕР_5 , рахунок відкритий 12.08.2019 року, із залишком коштів 24,00 Доларів США (т.

1. А. с. 136). Відповідно до відповіді ТОВ «БРІЗЕ КРЮІНГ УКРАЇНА» від 22 червня 2020 року, за останні три роки Товариство надавало послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном ОСОБА_1 двічі: на підставі трудового договору моряка № 78118 від 09.06.2017 року та трудового договору моряка № 81941 від 11.04.2018 року (т. 2 а. с. 31). Із копії трудового договору № 1 від 28 квітня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 прийнятий на роботу на посаду Перукар (перукар-модельєр) ФОП ОСОБА_7 (т. 2 а. с. 13). Із копії штатного розклад ФОП ОСОБА_7 вбачається, що місячний фонд заробітної плати перукаря (перукаря-модельєра) складає 4 723,00 грн. (т. 2 а. с. 19). В ході апеляційного дослідження, 12 серпня 2021 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Чумаченко С.О. на адресу суду апеляційної інстанції надійшла заява про витребування письмових доказів, а саме від Адміністрації Державної прикордонної служби України інформацію стосовно перетину Державного кордону України громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 (у називному відмінку: ОСОБА_1 ), з 01.01.2018 року та по день виконання ухвали суду, із зазначенням відомостей про пункт перетину, країну слідування, документ, за яким було здійснено перетин. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03.02.2022 року клопотання було задоволено та постановлено: витребувати від Адміністрації Державної прикордонної служби України інформацію стосовно перетину Державного кордону України громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 (у називному відмінку: ОСОБА_1 ), з 01.01.2018 року та по день виконання ухвали суду, із зазначенням відомостей про пункт перетину, країну слідування, документ, за яким було здійснено перетин. Крім того, в силу вимог частини 6 ст. 56 ЦПК України якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у судовому процесі для подання висновків у справі є обов`язковими у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне, було зобов`язано Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, надати Одеському апеляційному суду висновок щодо доцільності проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_2 за її місцем проживання. Відповідно до відповіді від Головного центру обробки спеціальної інформації державної при кордної служби України за результатом розгляду ухвали, надійшов витяг за наявною у базі даних інформацією щодо перетинання державного кордону ОСОБА_1 у період з 01.01.2018 по 05.04.2022 роки. Враховуючи попередню отриману інформацію в суді першої інстанції від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 22.01.2020 року, згідно якої останній виїзд ОСОБА_1 був у 07.07.2019 року, та рахуючи від цієї дати, нові перетини кордону були здійсненні: 04.12.2019 - в`їзд, 23.01.2020 - виїзд, 23.01.2020 - в`їзд, 30.09.2020 - виїзд, 15.11.2020 - в`їзд, 21.12.2021 - виїзд, 22.02.2022 - в`їзд (т. 2 а.с 203). Відповідно до висновку органа опіки та піклування Приморської районної адміністрації ОМР від 12.04.2023 року № 01-11/319/1вих, згідно якого комісія вирішила, вважати доцільним визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 разом з матір`ю, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (т. 3 а.с. 3-7). 19.03.2024 року у судовому засіданні Одеський апеляційний суд задовольнив клопотання представника позивача, для актуалізації обставин, які виникли через тривалий розгляд справи, відповідними ухвалами витребував інформацію з Державної прикордонної служби України відомості про перетинання кордону України громадянином України ОСОБА_1 у період з 22.02.2022 року по теперішній час та інформацію з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області індивідуальні відомості з реєстру застрахованих осіб про застраховану особу (форма ОК-5) відносно ОСОБА_1 у період з 01.01.2019 року по теперішній час (по день надання відомостей). Відповідно до інформації від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 23.04.2024 року про наявні дані, що містяться в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування - індивідуальні відомості про застраховану особу за формою ОК-5, відносно застрахованої особи ОСОБА_1 , за звітній 2020 рік сума заробітку для нарахування пенсії скала - 39316,22 грн., за звітній рік 2021 - 73000 грн, за звітній рік 2022 - 0 грн., за звітній рік 2023 - 0 грн., за звітній рік 2024 - 0 грн. (т. 3 а.с. 65-66). Відповідно до відповіді від Головного центру обробки спеціальної інформації державної при кордної служби України за результатом розгляду ухвали, надійшов витяг за наявною у базі даних інформацією щодо перетинання державного кордону ОСОБА_1 у період з 22.02.2022 по 29.05.2024 роки, згідно якою були здійснено такі перетинання кордону: 22.02.2022 - в`їзд, 02.02.2023 - виїзд, 22.07.2023 - в`їзд, 22.01.2024 - виїзд, 22.01.24 - в`їзд, 29.01.2024 - виїзд. Іншої у зазначеної відповіді інформації немає (т. 3 а.с. 110). За ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд першої інстанції, розраховуючи розмір аліментів у сумі 2000 грн., виходив з копії трудового договору № 1 від 28.04.2020 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 працює на посаді Перукар, у ФОП ОСОБА_8 , з заробітною платою у розмірі 4723 грн. Між тим з 01.03.2022 року ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_8 надано відпустку без збереження заробітної плати з 01.03.2022 року до 31.05.2022 року включно на підставі поданої ОСОБА_1 заяви (т.3 а. с. 92). Наказом ФОП ОСОБА_8 № 3 від 31.05.2022 року надано ОСОБА_1 , перукарю, відпустку без збереження заробітної плати за згодою сторін з 01.06.2022 року на період воєнного часу на підставі поданої ОСОБА_1 заяви (т. 3 а.с. 93). З огляду на наявні в матеріалах справи докази доходів відповідача, на посаді перукар з заробітною платою у розмірі 4723 грн. на місяць у 2020 році, а в 2021 році - 6000 грн. на місяць, а за звітні роки 2022 - 2024 інформація щодо нарахування заробітної плати відсутня. Аналізуючи визначену судом першої інстанції грошову суму -2000 грн. на місяць, судова колегія вважає, що з урахуванням встановлених у справі обставин, відповідач може надавати дитині матеріальну допомогу у розмірі 7000 грн. на місяць, оскільки відповідачем документально не доведена причина необхідності неодноразових перетинів державного кордону України та тривалість перебування за межами України, що характерна для професії моряка, не довів наявність джерела доходів та їх розмір, а також розмір витрат на підтримання своєї життєдіяльності з 01.03.2022 року по час розгляду справи в апеляційному суді, не довів про наявність у нього інших утриманців в розумінні Закону. При цьому зіставляючи інформацію про черговість перетинів державного кордону ОСОБА_1 в період з 2019-2024 роки з певними інтервалами від одного до декількох місяців, враховуючи, що ОСОБА_1 має вищу освіту в сфері мореплавства, вже працював до цього моряком і звертався до крюїнгової компанії щодо посередництва у працевлаштуванні за кордоном, апеляційний суд вважає за можливим змінити розмір стягнення аліментів у твердій грошовій сумі з 2000 грн. щомісячно на 7000 грн. щомісячно. За встановлених обставин 7000 гривень з розрахунку середньомісячної заробітної плати (доходу) на місяць наведеної вище, навіть з урахуванням мінливості самого заробітку і доходу, а також змінюваності їх розміру, жодним чином не може вважатися надмірним фінансовим тягарем для відповідача. Крім того, таке збільшення колегія суддів вважає розумним і співмірним. Відповідно до положень ч. ч. 2-3 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог частини першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Отже, колегія суддів звертає увагу на те, що законодавство України дає право батькам згодом змінити встановлений розмір аліментів в сторону його збільшення або зменшення у зв`язку зі зміною матеріального становища, сімейного стану, стану здоров`я платника або одержувача аліментів чи за наявності інших життєвих ситуацій. До доводів апеляційної скарги щодо спроможності сплати аліментів у розмірі 1500 грн. і не більше, апеляційний суд ставиться критично, з урахуванням фактичних обставин справи та виходячи із закріплених ч. 9 ст. 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, відповідності моральним засадам суспільства, вважає, що аліменти в розмірі 7 000 грн, щомісячно, не є завищеним в нинішніх умовах проживання, та є співрозмірний матеріальному становищу відповідача, який є працездатною людиною, та який зобов`язаний утримувати свою дитину, надаючи їй необхідну матеріальну допомогу для її гармонійного фізичного, розумового та духовного розвитку та забезпечити належний життєвий рівень дитини. У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року №31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, №250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Інші доводи апеляційної скарги відповідача за своєю суттю зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлення вказаних вище обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, також фактично зводяться до переоцінки доказів наданої судом першої інстанції без посилення на обставини, які не були враховані під час вирішення цієї справи. Щодо вирішення вимог про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Відповідно до статті 9 Конвенції на держави-учасниці покладається обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначать відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Згідно зі статтею 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. За частинами першою, другою статті 12 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Тобто права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків. Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 161 СК України під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: - особисті якості батьків (моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, наркотичними речовинами, перебування на диспансерному нагляді, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності); - відносини, які існують між кожним із батьків і дитиною (встановлення повного чи часткового виконання батьківських обов`язків, наявність причин що впливають на виконання батьківських обов`язків; встановлення, чи враховують мати/батько інтереси дитини, чи є взаєморозуміння між кожним із батьків і дитиною); - можливість створення дитині належних умов для виховання і розвитку (наявність самостійного доходу, належних житлових умов у кожного із батьків); - стан здоров`я дитини (наявність хвороб у дитини, що потребують посиленого догляду, наявність у батьків навичок щодо надання первинної медичної допомоги); - стан безпеки дитини (можливість створення дитині безпечних умов для життя та розвитку) тощо. Згідно з частинами першою та другою статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання. Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. Апеляційний суд зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. При розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частини четверта, п`ята статті 19 СК України). Згідно з частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд апеляційної інстанції враховує, що при ухвалені рішення суду першої інстанції, відповідач визнавав позов у частині визначення місця проживання з матір`ю, а в апеляційній скарзі заперечуючи цю вимогу, посилався на правову необізнаність. Але доказів участі у вихованні, утриманні, забезпеченні найкращих інтересів дитини не надав. Само по собі заперечення проти цього, без надання доказів протилежного, не наділяє правої підстави для задоволення скарги з такою вимогою. Також апеляційні інстанція бере до уваги, висновок органа опіки та піклування Приморської районної адміністрації ОМР від 12.04.2023 року № 01-11/319/1вих, який наявний в матеріалах справи, згідно якого комісія вирішила, вважати доцільним визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 разом з матір`ю, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Тому визначаючи місце проживання сина разом з матір`ю, суд зазначив, що проживання дитини з матір`ю, не позбавляє ОСОБА_1 батьківських прав та не звільняє від виконання батьківських обов`язків. Батько, який безсумнівно відіграє важливу роль у житті дитини, має право брати участь у її вихованні незалежно від того з ким із батьків дитина буде проживати. У цій справі, суд на підставі належним чином досліджених доказів щодо фактичних обставин справи та в найкращих інтересах дитини дійшов обґрунтованого висновку про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю. Європейський суд з прав людини вказав,що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) від 10.02.2010 року, заява №4909/04). За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити частково, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20.04.2021 року в частині стягнення аліментів змінити виклавши його зміст наступним чином «стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 7000 (сім тисячі) гривень щомісяця, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати від дня пред`явлення позову до суду, тобто з 25 листопада 2019 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 ». В іншій частині рішення залишити без змін. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, - П О С ТА Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 - задовольнити частково. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2021 року в частині стягнення аліментів змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 7000 (сім тисячі) гривень щомісяця, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати від дня пред`явлення позову до суду, тобто з 25 листопада 2019 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 . В решті вимог про стягнення аліментів - відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений: 25.06.2024 року. Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді: А.П. Заїкін С.О. Погорєлова