Постанова Дніпровський апеляційний суд № 206/1496/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6002/24 Справа № 206/1496/24 Суддя у 1-й інстанції - Нестеренко Т. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Халаджи О. В. суддів: Космачевської Т.В., Максюти Ж.І., секретар Піменова М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2024 року у цивільній справі за заявою Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку (суддя першої інстанції Нестеренко Т.В), В С Т А Н О В И В: 22 березня 2024 року Комунальне підприємство «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради звернулась до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про примусову госпіталізацію ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 до психіатричного закладу для надання психіатричної допомоги. Свої вимоги заявник обґрунтував тим, що 12.03.2024 ОСОБА_2 була госпіталізована до психіатричного стаціонару у зв`язку із наявністю у неї тяжкого психічного розладу (діагноз): гострий поліморфний психотичний розлад з симптомами шизофренії F 23.1. Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2024 року заяву Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» про надання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 психіатричної допомоги в примусовому порядку - задоволено. Госпіталізовано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» для надання психіатричної допомоги без її усвідомленої згоди. Із вказаним рішенням суду не погодився представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не враховано, що заявником не було доведено, що ОСОБА_2 вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосереднью небезпеку для неї самої чи оточуюючих її людей або те, що вона неспроможня самостійно задовільняти свої основні життєві потреби на достатньому рівні. Також зазначає, що сама ОСОБА_2 категорічно заперечувла щодо задоволення заяви про її госпіталізацію. ОСОБА_1 у судовому засіданні просив рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні заяви відмовити у повному обсязі. Від Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор не підтримав доводи скарги та зазначив, що наявність психічного стану ОСОБА_2 підтверджено висновком комісії лікарів, стан хворої тяжкий. У судовому засіданні прокурор Лівобережної окружної прокуратури Риженко В.О. просила оскаржуване рішення залишити без змін. Представник Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» - адвокат Бабенко О.А. у судовому засіданні доводи апеляційної скарги не визнала та просила залишити в силі рішення суду першої інстанції. Інші учасники справи до судового засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступного. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 12.03.2024 ОСОБА_2 була госпіталізована до КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» лікарем - психіатром ШМД ОСОБА_5 , у зв`язку із наявністю у неї тяжкого психічного розладу (діагноз): гострий поліморфний психотичний розлад з симптомами шизофренії F 23.1. Задовольняючи заяву про примусову госпіталізацію, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_2 виявляє ознаки тяжкого психічного розладу. Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції. Відповідно до статті 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих. Частинами першою та другою статті 16 Закону України «Про психіатричну допомогу» встановлено, що особа, яку було госпіталізовано до закладу з надання психіатричної допомоги за рішенням лікаря - психіатра на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, підлягає обов`язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів закладу з надання психіатричної допомоги для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в закладі з надання психіатричної допомоги, ця особа підлягає негайній виписці. У випадках, коли госпіталізація особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку визнається доцільною, представник закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, протягом 24 годин з часу госпіталізації направляє до суду за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги заяву про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону. Надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку розглядаються як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод з гарантіями, що передбачені цією статтею. Враховуючи, що стан хворої важкий, зовнішньо загальмована, контакт малопродуктивний. Одноманітно відповідає на прості питання, не завжди по суті. Періодично одноманітно повторює одне слово, до чогось прислухається. Застигає у одній позі, дивиться в одну точку. Зір фіксує. Малоактивна у ліжку, іноді виконує прості інструкції. Відмовляється їсти їжу самостійно. ОСОБА_2 було встановлено попередній діагноз: гострий поліморфний психотичний розлад з симптомами шизофренії F 23.1. Відповідно до висновку комісії лікарів - психіатрів щодо обґрунтування необхідності госпіталізації до КП «ДБКЛПД» ДОР», ОСОБА_2 потребує госпіталізації до психіатричного закладу відповідно до ст.14 Закону України «Про психіатричну допомогу» №1489-111 від 22.02.2000 року. Лікар - психіатр ОСОБА_4 підтвердила обставини щодо поведінки та діагнозу захворювання та зазначила, що ОСОБА_2 необхідно пройти курс лікування у стаціонарних умовах. Доводи апеляційної скарги на правильність рішення суду першої інстанції не впливають, а отже й не підлягають задоволенню. При таких обставинах апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права. Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено. Керуючись ст.ст. 259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: О. В. Халаджи Т.В. Космачевська Ж.І. Максюта Повний текст судового рішення складено 26 червня 2024 року. Суддя-доповідач О. В. Халаджи