Постанова 4801 № 138/7/24

Справа № 138/7/24 Провадження № 22-ц/801/1168/2024 Категорія: 27 Головуючий у суді 1-ї інстанції Київська Т. Б. Доповідач:Сопрун В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2024 рокуСправа № 138/7/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі: головуючого Сопруна В.В., суддів Войтка Ю.Б., Матківської М.В., за участю секретаря судового засідання Кобенди Ю.О., за участю сторін: представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника АТ КБ «Приватбанк» - Колодочки П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Вінниці цивільну справу №138/7/24 запозовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, Могилів-Подільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 18 березня 2024 року, яке ухвалила суддя Київська Т.Б. в Могилів-Подільському міськрайонномусуді Вінницької області, повний текст судового рішення складено 18 березня 2024 року, в с т а н о в и в : В січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до АТ КБ «Приватбанк», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., Могилів-Подільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи позовні вимоги тим, що 19 лютого 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис №ННМ 821482 за реєстровим № 397 про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 . Зазначене нерухоме майно на підставі договору № HMAWGA00007973 від 18 лютого 2008 року передане в іпотеку АТ КБ «Приватбанк» та за рахунок коштів отриманих від реалізації нерухомого майна задовольнити вимоги АТ КБ «Приватбанк». 17 листопада 2021 року заступником начальника Могилів-Подільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Салій Л.А. відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_1 по примусовому виконанню вказаного виконавчого напису. Позивач вважає, що оскаржуваний виконавчий напис було видано з порушенням порядку вчинення виконавчих написів, а саме під час його вчинення відповідачем не було надано приватному нотаріусу документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Таким чином, просив суд визнати виконавчий напис № 397 від 19 лютого 2019 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. таким, що не підлягає виконанню. Стягнути судові витрати. Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 18 березня 2024 року позов задоволено. Виконавчий напис №ННМ 821482 вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. 19 лютого 2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 397, визнано таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору за подання позову у сумі 1073,60 грн, за подання заяви про забезпечення позову в сумі 536,80 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн. Не погодившись із вказаним рішенням, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до АТ КБ «ПриватБанк», а також в частині стягнення на користь ОСОБА_1 10 000 грн витрат за надання правничої допомоги та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» понесені судові витрати. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 визнає факт укладення з АТ КБ «ПриватБанк» кредитного договору та договору іпотеки, отримання кредитних коштів, часткове виконання зобов`язань за ним та не заперечує проти наявності заборгованості за кредитним договором. Банк не може бути відповідачем у справі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Позивачем не надано жодних розрахунків, які б підтверджували спірність оспорюваного виконавчого напису. Банком для вчинення виконавчого напису було надано всі необхідні документи, передбачені законом. У разі визначення строку дії договору, виконавчий напис може бути вчинений протягом строків, зазначених у п.п.3.1, 3.3 та 3.4 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку, передбаченого Кабінетом Міністрів України. Вважає, що витрати на правничу допомогу не є співмірними зі складністю справи. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Пушкарьов О.О. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав. Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам судове рішення відповідає. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що приватний нотаріус при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису не переконався у безспірності вимог стягувача та не перевірив виконання стягувачем вимог підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. При цьому, суд вважав, що позивачем доведено належними та допустимими доказами витрати на правничу допомогу, які він поніс у зв`язку із розглядом даної справи, в розмірі 10 000 грн. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 18 лютого 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №HMAWGA00007973, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 18 лютого 2008 року по 17 лютого 2028 року включно у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 36 440 доларів США на наступні цілі: 30 000 доларів США на споживчі цілі, а також у розмірі 6 440 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 2,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту. В забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором, 18 лютого 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом якого є: - квартира загальною площею 28,9 кв. м., яка належить ОСОБА_1 , та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Павлюк Л.М. та зареєстровано в реєстрі за №

355. Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 23 липня 2015 року (справа №680/242/15-ц) стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 39104,27 доларів США, що за курсом НБУ станом на 26 січня 2015 року еквівалентно 618238,47 грн. Вказаним рішенням встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором № HMAWGA00007973 від 18 лютого 2008 року станом на 26 січня 2015 року становить 39104,27 доларів США, яка складається із: заборгованості за кредитом - 30582,98 доларів США; заборгованості по процентам за користування кредитом - 4678,82 доларів США; заборгованості по комісії за користування кредитом та пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором - 1818,08 доларів США; штраф (фіксована частина - 15,81 доларів США: штраф (процентна складова) - 1 861,36 доларів США. При зверненні з позовом до суду банк керувався ст. 1050 ЦК України, якою передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга). Тобто, кредитор реалізував своє право на дострокове стягнення заборгованості за кредитом, звернувшись до суду з позовом про стягнення заборгованості. Постановою старшого державного виконавця Новоушицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 20 листопада 2017 року на підставі дубліката виконавчого листа, виданого Новоушицьким районним судом Хмельницької області 14 серпня 2017 року, відкрито виконавче провадження НОМЕР_2. В подальшому, 19 лютого 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 396, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .. Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки №HMAWGA00007973, посвідченого 18 лютого 2008 року приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Павлюк Л.М. за реєстровим № 355, передане в іпотеку АТ КБ «ПриватБанк». За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги АТ КБ «ПриватБанк» шляхом перерахування коштів на рахунок АТ КБ «Приватбанк» у розмірі: заборгованості за кредитом - 30 582,98 доларів США, заборгованості за відсотками - 20 914,01 доларів США, комісії - 683,44 долари США, пені 35 041,72 долари США, що всього становить 87 222,15 доларів США, що за курсом НБУ на 18 грудня 2018 року становить 4 432 284,03 грн. Витрати пов`язані з вчиненням виконавчого напису складають 3 500 грн. Всього з урахуванням витрат пов`язаних з вчиненням виконавчого напису становить 4 435 784,03 грн. Вказаний виконавчий напис був пред`явлений АТ КБ «ПриватБанк» до виконання та постановою заступника начальника Могилів-Подільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Салій Л.А. від 17 листопада 2021 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_3 за вказаним виконавчим написом нотаріуса. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 18 ЦК України визначено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Порядок вчинення нотаріальних дій містить аналогічні правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку). Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Відтак, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 ЗУ «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. У постанові від 27 березня 2019 року у справі №137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису». У постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі №204/4071/14 (провадження № 61-360св18), від 09 лютого 2022 року у справі №547/210/20 (провадження № 61-16834св21) зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. В позовній заяві, ОСОБА_1 посилається на те, що виконавчий напис вчинений із порушенням закону, оскільки нотаріус не переконався в безспірності боргу та порушив вимоги щодо процедури оформлення і змісту виконавчого напису. Наявність у ОСОБА_1 грошового зобов`язання за вищезазначеним кредитним договором від 18 лютого 2008 року перед АТ КБ «ПриватБанк» до вчинення оспорюваного виконавчого напису підтверджується рішенням суду в цивільній справі №680/242/15-ц. Розмір становить 39104,27 доларів США, еквівалент станом на 26 січня 2015 року становив 618 238,47 грн. Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Таким чином, позикодавець наділений можливістю реалізувати своє право в порядку частини другої статті 1050 ЦК України на дострокове повернення йому частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, як шляхом пред`явлення досудової вимоги, так і судової. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що банк, звернувшись у 2015 році з позовом до суду про стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором, скористався своїм правом на дострокове стягнення суми заборгованості. Проте, 19 лютого 2019 року приватний нотаріус Бондар І.М. вчинила виконавчий напис №397, яким стягнула заборгованість у безспірному порядку в розмірі 87222,15 дол. США, еквівалент станом на 18 грудня 2018 року становить 4435784,03 грн, з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача АТ КБ «ПриватБанк» шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Однак, АТ КБ «ПриватБанк» на підтвердження виникнення заборгованості, яка у двічі більша, ніж стягнута судовим рішенням, належні та допустимі докази не надав, не обґрунтував письмовими доказами на підставі чого виникла така заборгованість після набрання законної сили вказаним судовим рішенням. Таким чином, як встановлено матеріалами справи, станом на дату вчинення виконавчого напису позичальник, за зобов`язаннями якого було передано в іпотеку належне позивачу майно, мав заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк», але не в тому розмірі, в якому вчинено виконавчий напис. Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначена нотаріусом у безспірному порядку заборгованість у виконавчому написі суперечить рішенню суду у справі №680/242/15-ц. У пункті 1-1 Переліку зазначено, що для одержання виконавчого напису за іпотечними договорами, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання, подаються: оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; довідка фінансової установи про ненадходження платежу. Однак з тексту виконавчого напису та матеріалів справи невідомо, які документи пред`явив стягувач для звернення стягнення на заставне майно відповідно до пункту 1-1 Переліку. Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. на виконання ухвали суду щодо надання належним чином засвідчених копій виконавчого напису та документів, на підставі яких його вчинено, надала відповідь про неможливість надання вказаних документів у зв`язку із знищенням вказаних документів. Таким чином, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином як у безспірності розміру заборгованості, з метою погашення якої запропоновано звернути стягнення за виконавчим написом, так і у самому розмірі такої заборгованості. Отже, аргументи апеляційної скарги в частині відсутності безспірності заборгованості не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи. В постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 519/77/18 (провадження № 61-10311св19), від 15 квітня 2020 року у справі № 474/106/18 (провадження № 61-13847св19) та від 12 листопада 2020 року у справі № 200/3452/17 (провадження № 61-18790св19) вказано, що справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів. Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Тобто цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Таким чином, належним відповідачем у справі є саме АТ КБ «ПриватБанк», а тому доводи апеляційної скарги, що банк не є належним відповідачем є безпідставними. Крім того, колегія суддів погоджується з вірним висновком суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн, що відповідає критерію пропорційності задоволених позовних вимог, розумності, справедливості та встановлення їх дійсності і необхідності у даній справі, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними. Колегія суддів вважає, що розглядаючи спір суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, оскаржуване рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Інші доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не впливають на висновки суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 18 березня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 26 червня 2024 року. Головуючий Сопрун В.В. Судді Войтко Ю.Б. Матківська М.В.