Ухвала КАС ВС № 140/3317/23

УХВАЛА 25 червня 2024 року м. Київ справа №140/3317/23 адміністративне провадження № К/990/21595/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Прокопенка О.Б., суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі №140/3317/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - ГУ НП у Волинській області) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність ГУ НП у Волинській області щодо не зарахування в наказі від 05 березня 2021 року №66о/с до вислуги років у календарному обчисленні вислугу років нараховану на пільгових умовах в обчисленні один місяць за півтора місяця час проходження служби в оперативних підрозділах органів внутрішніх справ та Національній поліції України за період з 21 червня 1999 року до 27 листопада 2011 року, та один місяць за три місяця час участі в антитерористичній операції з 01 вересня 2016 року до 30 вересня 2016 року та 04 жовтня 2016 року до 03 листопада 2016 року; - зобов`язати ГУ НП у Волинській області внести зміни до наказу від 05 березня 2021 року №66о/с, зарахувавши до вислуги років в календарному обчисленні вислугу років нараховану на пільгових умовах в обчисленні за час проходження служби в оперативних підрозділах органів внутрішніх справ та Національній поліції один місяць служби за півтора місяця за період з 21 червня 1999 року до 27 листопада 2011 року, та один місяць за три місяця час участі в антитерористичній операції з 01 вересня 2016 року до 30 вересня 2016 року та 04 жовтня 2016 року до 03 листопада 2016 року; - визнати протиправною бездіяльність ГУ НП у Волинській області щодо не нарахування одноразової грошової допомоги в розмірі 50% від грошового забезпечення в сумі: 11385,4 грн за 30 років календарної вислуги з врахуванням раніше виплачених сум; - зобов`язати нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі: 169650 грн (50% від грошового забезпечення в сумі: 11310 грн за 30 років календарної вислуги) з врахуванням раніше виплачених сум; - зобов`язати внести зміни до наказу від 05 березня 2021 року №66 о/с в частині звільнення, виклавши абзац 3 у наступній редакції "Для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні - 30 років 10 місяців 14 днів"; - стягнути відшкодування моральної шкоди в розмірі: 50 000 грн; - встановити строк щодо надання суду звіту на виконання судового рішення. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року, позов задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність ГУ НП у Волинській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до вислуги років на пільгових умовах (один місяць служби за три місяці) період участі в проведенні антитерористичної операції з 01 вересня 2016 року до 30 вересня 2016 року та з 04 жовтня 2016 року до 03 листопада 2016 року; - зобов`язано ГУ НП у Волинській області внести зміни до наказу від 05 березня 2021 року №66о/с «По особовому складу», зарахувавши ОСОБА_1 до вислуги років на пільгових умовах (один місяць служби за три місяці) період участі в проведенні антитерористичної операції з 01 вересня 2016 року до 30 вересня 2016 року та з 04 жовтня 2016 року до 03 листопада 2016 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 лютого 2024 року скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року скасовано, а справу №140/3317/23 направлено на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року та позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУ НП у Волинській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до вислуги років на пільгових умовах (один місяць служби за три місяці) період участі в проведенні антитерористичної операції: з 01 вересня 2016 року до 30 вересня 2016 року та 04 жовтня 2016 року до 03 листопада 2016 року. Зобов`язано ГУ НП у Волинській області внести зміни до наказу від 05.03.2021 №66 о/с «По особовому складу», зарахувавши ОСОБА_1 до вислуги років на пільгових умовах (один місяць служби за три місяці) період участі в проведенні антитерористичної операції: з 01 вересня 2016 року до 30 вересня 2016 року та 04 жовтня 2016 року до 03 листопада 2016 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 30 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій. Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на судові рішення залишено без руху. На виконання вимог ухвали суду, 18 червня 2024 року скаржник надіслав заяву про уточнення вимог касаційної скарги. Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, Суд виходить із такого. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Під час перевірки, поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України та підпункти «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Верховний Суд наголошує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов між собою. При цьому у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати норму права, яку на його думку, застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновкам Верховного Суду. Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі. Всупереч вищенаведеному, скаржником чітко не зазначено конкретну норму права, яку на його думку, застосовано судом апеляційної інстанції всупереч висновкам Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, а також не доведено подібності правовідносин у цій справі та у наведених справах. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб`єктний склад, об`єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм. Посилання на практику Верховного Суду без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. При цьому необхідно виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. З огляду на викладене, за такого правового обґрунтування касаційної скарги, Суд уважає необґрунтованим посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Скаржник також, як на підставу касаційного оскарження, посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. Аналіз вищенаведеної норми дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження судових рішень. З огляду на викладене, ураховуючи приписи пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, Суд уважає такі обґрунтування недостатніми для відкриття касаційного провадження у цій справі. За таких обставин, Суд уважає, що скаржником не наведено належного обґрунтування можливості касаційного оскарження рішення суду з підстави, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Також скаржник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасників справи, що за змістом відповідає підпунктам «а», «б», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Суд зазначає, що посилання на підпункти пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов`язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв`язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі. Суд звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. За змістом пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить належно обґрунтованих підстав касаційного оскарження. Зважаючи на те, що касаційну скаргу повернуто, суд не вирішує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України, Суд У Х В А Л И В : Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі №140/3317/23 - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи №140/3317/23 за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.Б. Прокопенко Судді: О.В. Кашпур О.Р. Радишевська