Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/1344/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/1344/24 пров. № А/857/9955/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр Святої Параскеви» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у справі №380/1344/24 за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр Святої Параскеви» про стягнення заборгованості,- суддя в 1-й інстанції Сподарик Н.І., час ухвалення рішення 22.03.2024, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В : Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі позивач, ГУ ПФ України у Л/о) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр Святої Параскеви» (далі апелянт, відповідач, ТОВ «Медичний центр Святої Параскеви»), в якій просить: стягнути з ТОВ «Медичний центр Святої Параскеви» на користь ГУ ПФ України у Л/о 36678,58 гривень заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат з виплати та доставки пенсій призначених на пільгових умовах виставлених до відшкодування за жовтень-листопад 2023 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до п. «б-з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте, всупереч вимогам ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідач не сплатив суму витрат на виплату та доставку пенсій, що призвело до виникнення боргу. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у справі №380/1344/24 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з ТОВ «Медичний центр Святої Параскеви» на користь ГУ ПФ України у Л/о заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком №1 в сумі 36678,58 грн; судовий збір стягненню із сторін не підлягав. Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що стаж роботи ОСОБА_1 , яка працювала у відповідача з 21.04.2011 по 25.05.2018, та якій призначено пільгову пенсію з 24.05.2023, не підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи, що дає підстави для призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки з врахуванням приписів ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №909 від 04.11.1993, ст.ст. 2, 16 Основ законодавства України про охорону здоров`я, Порядку акредитації закладу охорони здоров`я, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №765 від 15.07.1997, управління Пенсійного фонду могло зараховувати ОСОБА_1 спеціальний стаж лише з моменту проходження ТОВ «Медичний центр Святої Параскеви» акредитації, тобто не раніше ніж з листопада 2013 року. Таким чином, апелянт вважає, що належні кваліфікаційні умови, яким відповідали медичні (фармацевтичні) працівники відповідача та їх робочі місця, що підтверджені акредитацією, почали діяти лише з 31.10.2013. Крім того, апелянт зазначає, що законодавець взагалі не передбачає такого терміну як «узгодженість» розрахунку, та не погоджується із сумою заборгованості. Вказує, що наявність розрахунку органу Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій не є безумовною підставою для стягнення відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій в сумі, вказаній у розрахунку. Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 у справі №380/1344/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження)., Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що наявність заборгованості підтверджується наявним в матеріалах справи та дослідженим судом розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. Розрахунки органів управління Пенсійного фонду України фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій є узгодженими з моменту їх отримання відповідачем і обов`язковими для виконання, розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій від 05.10.2023 відповідачем не оскаржений, як і не оскаржено призначення пільгової пенсії ОСОБА_1 . Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «Медичний центр Святої Параскеви» зареєстроване як юридична особа 24.04.2009 (місцезнаходження: вул. Заводська, 7, м. Львів, 79019; код ЄДРПОУ 36417058) та є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 працювала у відповідача з 21.04.2011 по 25.05.2018, та такій з 24.05.2023 призначено пенсію на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». ТОВ «Медичний центр Святої Параскеви» перебуває на обліку в ГУ ПФ України у Л/о та має заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників), що підтверджується відповідним розрахунком (а.с.4). Відповідачу направлено розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, з жовтня 2023, згідно з яким загальна заборгованість підприємства за період з жовтень-листопад 2023 року становить 36678,58 гривень. У строк, визначений Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженою Постановою управління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України за №64/8663 від 16.01.2004, вказана сума відповідачем самостійно сплачена не була. Оскільки відповідач добровільно заборгованість не сплатив, позивач звернувся до суду із цим позовом. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає таке. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах (далі список №1); працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах (далі список №2). Порядок пенсійного забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, визначається відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абз. 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом (до набрання чинності Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» діяв Закон України «Про збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Таким чином, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам, за списком №1 та списком №2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов`язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених Пенсійним фондом України після 01.01.2004, не пов`язаний з датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу. Процедура відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначена в Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженій постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663 (далі Інструкція). Пунктом 6.2. Інструкції передбачено, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники (пункт 6.3 Інструкції). Тобто, обов`язок здійснювати відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначеної на пільгових умовах особі, яка має стаж, що дає право на призначення цієї пенсій, належить або підприємству, на якому працювала така особа, або його правонаступнику. Відповідно до п.п. 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій. Згідно п.п. 6.5 даної Інструкції розрахунки формуються програмними засобами Інтегрованої комплексної інформаційної системи (ІКІС) Пенсійного фонду України до 01 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (підсистема «Призначення та виплата пенсій на базі електронної пенсійної справи» (ППВП ЕПС)) за даними відомостей, сформованих згідно з додатком

8. Уповноважені особи підписують розрахунки та передають їх підрозділам, відповідальним за направлення їх платникам. Підпунктом 6.8 Інструкції передбачено, що у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона «Крим»). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства. Враховуючи наведені норми колегія суддів зазначає, що обов`язок визначення сум відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій покладено на органи Пенсійного фонду, а відповідач підприємство, зобов`язаний здійснити відшкодування зазначених витрат у розмірах, визначених позивачем. Згідно із розрахунку суми за відповідачем рахується заборгованість за період жовтень-листопад 2023 року в сумі 36678,58 гривень. В строки, визначені п. 6.7. Інструкції, відповідач витрати позивачу не відшкодовував. Враховуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки суму заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначених на пільгових умовах до Пенсійного фонду України у розмірі 36678,58 гривень відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості не надано. Вірними є висновки суду першої інстанції про те, що розрахунок управління Пенсійного фонду України фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій є узгодженими з моменту його отримання відповідачем і обов`язковими для виконання, правових підстав для сумнівів у правильності обчислення позивачем витрат на виплату та доставку пільгових пенсій немає, такий відповідачем не оскаржено, як і не оскаржено призначення пільгової пенсії ОСОБА_1 . Доводи щодо правомірності призначення пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 не охоплюються предметом розгляду цієї справи, оскільки предметом розгляду цієї справи є наявність заборгованості у відповідача, яка не сплачена у строки, визначені чинним законодавством та необхідність її стягнення у судовому порядку. Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає. Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр Святої Параскеви» залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у справі №380/1344/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повний текст постанови складено 25.06.2024