Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/13426/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/13426/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Заяць О.В., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУТОВИЙ СЕРВІС» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року по справі за адміністративним позовом В.о. керівника Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської районної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУТОВИЙ СЕРВІС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: В.о. керівника Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської районної державної адміністрації (далі по тексту - позивач, прокурор) звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУТОВИЙ СЕРВІС» (далі по тексту - відповідач, ТОВ «ПОБУТОВИЙ СЕРВІС») в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не приведення протирадіаційного укриття № 92904, в належний для експлуатації стан: - зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОБУТОВИЙ СЕРВІС» вжити заходів щодо приведення протирадіаційного укриття №92904 у придатний стан для використання за цільовим призначенням. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року значений позов задоволено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ПОБУТОВИЙ СЕРВІС», знаходиться по АДРЕСА_1 смт Козелець Чернігівської області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.06.2023 №153434077525 (Т.1 а. с. 88-93). У власності ПрАТ «ПОБУТСЕРВІС» (наразі ТОВ «ПОБУТОВИР СЕРВІС») перебуває цілісний майновий комплекс, комбінату побутового обслуговування загальною площею 1818 кв.м., який розташований по АДРЕСА_1 (колишня Комсомольська) в смт Козелець, а саме: «А» - нежитлова будівля комбінату побутового обслуговування, загальна площа 967,9 кв.м.; «Пд» - підвал, загальна площа 305,4 кв.м., «а» - тамбур, загальна площа 1,8 кв.м., «а1, а2, а3» - ганок; «а4, а5» - еркер; «В» - трансформатор; «У» - уборна, « 1-4» - огорожа (Т.1 а. с. 30-31). У підвальному приміщенні вказаної будівлі розташоване протирадіаційне укриття №92904, площею 305,4 кв.м., що підтверджується технічним паспортом на захисну споруду цивільного захисту, який виготовлений КП «Ніжинське МБТІ» 04.10.2016 (Т.1 а. с. 26-33). Згідно з паспортом захисної споруди цивільного захисту №92904 від 19.09.2018 - дата прийняття в експлуатацію 1953 рік, місткість 250 осіб, загальна площа - 305, 4 кв. м., кількість входів 2, клас сховища - Б, час приведення протирадіаційного укриття у готовність 12 год., організація, яка експлуатує протирадіаційне укриття у мирний час - ПрАТ «ПОБУТСЕРВІС» (Т.1 а. с. 26-27). Тобто, ТОВ «ПОБУТОВИЙ СЕРВІС» є власником та балансоутримувачем протирадіаційного укриття №92904, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, смт Козелець. За результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання - ПРАТ «ПОБУТСЕРВІС» вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки Козелецьким районним відділом ГУ ДСНС України у Чернігівській області складено акт від 10.09.2019 року №234 (далі по тексту - акт перевірки)(Т.1 а. с. 37-49). Того ж дня, Козелецьким районним відділом ГУ ДСНС України у Чернігівській області винесено припис від 10.09.2019 року №211, відповідно до пунктів 21-26 виявлено порушення щодо утримання у належному стані захисної споруди (далі по тексту - оскаржуваний припис)(Т.1 а. с. 50-52): - захисну споруду не забезпечено первинними засобами пожежогасіння; - захисну споруду не обладнано системою внутрішнього протипожежного водопостачання; захисну споруду не обладнано системами пожежної автоматики та сигналізацією; - інженерні комунікації захисної споруди не пофарбовано відповідно до їх призначення; - захисну споруду не забезпечено необхідним майном та засобами на розрахункову чисельність населення, що підлягає укриттю; - захисну споруду не забезпечено лікарськими засобами та медичними виробами. З метою усунення вказаних порушень, вимог під час утримання захисної споруди Козелецьким районним відділом ГУ ДСНС України у Чернігівській області припис вручено директору ПрАТ «ПОБУТСЕРВІС» ОСОБА_6 10.09.2019 (Т.1 на звороті а. с. 52). Термін усунення вказаних порушень встановлено - до 25.11.2019 року. Стан готовності протирадіаційного укриття №92904 оцінюється як обмежено готове до використання за призначенням, що підтверджується актом оцінки стану готовності протирадіаційного укриття цивільного захисту №92904 від 10.09.2019 (Т.1 а. с. 53-61). Згідно з договором оренди частини нежитлового приміщені від 30.11.2022, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області О.Ф. Афанасьєвою 30.11.2022, зареєстрованого в реєстрі за № 922, 30.11.2022 ТОВ «ПОБУТОВИЙ СЕРВІС» (орендодавець) передало фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (орендарю) у строкове платне володіння та користування нерухоме майно - нежитлове приміщення, що входить до складу належної ТОВ «ПОБУТОВИЙ СЕРВІС» будівлі за адресою: АДРЕСА_1 смт Козелець Чернігівської області. Площа орендованого майна: 0-ве приміщення (підвальне) - 292,8 кв.м., а саме приміщення № 1-165 кв.м., приміщення № 2 -127,8 кв.м., евакуаційні виходи з приміщень ліве крило, праве крило та пустоти під ними. Майно надається орендарю для розміщення магазинів, офісі, сервісних центрів, складів. Термін оренди - 10 років, з 30.11.2022 по 30.11.2032 (Т.1 а. с. 66-69). Згідно з п. 3.2 вказаного договору до дати підписання даного договору та передачі майна в оренду, починаючи з 07.12.2021, орендар робить перепланування приміщення, капітальне будівництво та ремонт в даному приміщенні, всі витрати на матеріали та оплату робіт майстрів орендар бере на себе, в свою чергу орендодавець зобов`язаний врахувати всі витрати пов`язані з ремонтом на погашення оренди даного приміщення, орендодавець зобов`язаний підготувати дозвільні документи на переобладнання даного приміщення, для передачі орендарю у стані, що дозволяє використання майна за визначеним цим договором цільовим призначенням. Згідно з актом прийому-передачі приміщення, за договором від 30.11.2022 №922, ТОВ «ПОБУТОВИЙ СЕРВІС» 30.11.2022 передало, а ФОП ОСОБА_2 прийняв у користування вказане в договорі майно (Т.1 а. с. 70). При цьому, у договорі оренди не покладено жодного обов`язку на орендаря - ФОП ОСОБА_3 щодо утримання та експлуатації в належному стані протирадіаційного укриття, яке знаходиться у підвальному приміщенні. У межах кримінального провадження №42023272130000031 від 19.06.2023 слідчим ГУ НП в Чернігівській області ОСОБА_4 , за участі спеціаліста Чернігівського районного управління ГУ ДСНС України у Чернігівській області ОСОБА_5 , 29.06.2023 проведено огляд місця події, а саме: підвального приміщення, в якому розташоване протирадіаційне укриття, в ході якого встановлено, що вимоги припису № 211 від 10.09.2019 не виконані (Т.1 а.с.71-72). Крім того, зафіксовано, що вихід з приміщення до двору здійснений з втручанням в несущу стіну та фундамент, у кімнатах знаходяться будівельні матеріали та будівельне сміття. Відповідно до порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва по вул. АДРЕСА_1, у період з 01.01.2021 по 06.06.2023, декларативні та дозвільні документи не видавались. Прокурор, вважаючи бездіяльність відповідача щодо неналежного утримання протирадіаційного укриття №92904 є протиправною, захисна споруда потребує приведення у відповідність до вимог законодавства, що може призвести до порушень у сфері цивільного захисту, звернувся з позовом до суду в інтересах Держави. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ «ПОБУТОВИЙ СЕРВІС» зобов`язане привести захисну споруду цивільного захисту, яка перебуває у нього на балансі, у придатний для використання за цільовим призначенням стан. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. У відповідності до норм Закону України «Про прокуратуру» прокурор одержує передбачену законом можливість захищати права та інтереси не конкретного державного органу, а дещо абстрактні інтереси держави, що в широкому сенсі можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів і являти собою потребу в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих, зокрема, на гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, а також охорону землі, лісів, водойм як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, в тому числі, й територіальних громад. У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 зазначено, що із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні також послалася на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, згідно з яким Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема зазначив, що за змістом частини 3 статті 23 Закону № 1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу. Згідно із ст. 6 Кодексу цивільного захисту України суб`єктам забезпечення цивільного захисту є місцеві державні адміністрації, орган місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання, громадські організації. Відповідно до ч. 15 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України контроль за створенням фонду захисних споруд цивільного захисту, готовністю його об`єктів до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та його територіальні органи спільно з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Пунктом 15 ст. 20 Кодексу цивільного захисту України визначено, що для завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить забезпечення дотримання вимог законодавства щодо створення зберігання, утримання, використання та реконструкції захисних споруд цивільного захисту. Відповідно до п. 16 ч. 2 ст. 17-1 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ПОБУТОВИЙ СЕРВІС» не забезпечено готовності до використання захисної споруди цивільного захисту №92904, а Чернігівською районною державною адміністрацією (Чернігівська РВА) не вжито дієвих та достатніх заходів, з метою зобов`язання відповідача привести захисну споруду до готового стану з метою використання за призначенням, що вказує на бездіяльність цього органу. Підставою для представництва прокурора інтересів держави в цих спірних правовідносинах є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах Чернігівської районної державної адміністрації. Правовий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 25 Закону України «Про прокуратуру» викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18. У постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі №927/685/20 судом вказано, що бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Отже, в даному випадку, прокурор мав право звернення до суду з даним позовом, в інтересах Держави, та для здійснення загальнодержавних дій, спрямованих на гарантування державної безпеки. Щодо посилань відповідача, в позові та апеляційній скарзі, на пропуск прокурором строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне. У даному випадку, предметом спору є невиконання ТОВ «ПОБУТОВИЙ СЕРВІС» обов`язку щодо утримання захисної споруди цивільного захисту у належному стані та не приведення її у стан готовності за призначенням, починаючи з 2019 року. Так, прокурором виявлено факт неприведення захисної споруди цивільного захисту у стан готовності, після введення воєнного стану та вже після проведення огляду слідчим місця події 29.06.2023 року, в рамках кримінального провадження №42023272130000031. Отже, 29.06.2023 прокурором виявлено факт невиконання відповідачем обов`язку привести у стан готовності протирадіаційного укриття №92904, та невиконання вимог припису органу ДСНС від 10.09.2019 №211. У свою чергу, з даним позовом прокурор звернувся до суду 01.09.2023, що підтверджується накладними Укрпошти (Т.1 а.с.112-119). Так, касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 19.06.2018 у справі № 464/2638/17 зазначив, що положення частини другої статті 99 КАС України слугують меті забезпечення дотримання принципу правової визначеності, але не повинні використовуватись як засоби легалізації неправомірної поведінки і не повинні застосовуватись стосовно заходів, які спрямовані на припинення неправомірної поведінки. За своєю юридичною природою не виконання обов`язків щодо приведення захисної споруди у стан готовності - це правопорушення, яке носить триваючий характер. Відповідно до висновків Верховного Суду, триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону. Дії відповідача щодо не приведення захисної споруди цивільного захисту у стан готовності є триваючим правопорушенням, оскільки пов`язане з довготривалим, безперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом, припиненням дії відповідної норми закону. Аналогічної позиції щодо триваючих правопорушень дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 22.11.2019 по справі №520/12759/16-а. Враховуючи, що правопорушення у вигляді не приведення захисної споруди цивільного захисту у стан готовності, допущене відповідачем, - є триваючим, вказаний обов`язок ним як балансоутримувачем захисної споруди до цього часу не виконаний і підлягає виконанню, а прокурором виявлено вказане порушення інтересів держави після 29.06.2023 (у межах кримінального провадження), суд апеляційної інстанції доходить висновку про необґрунтованість доводів відповідача про пропуск строку звернення з позовом та відмову у задоволенні вказаного клопотання. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією держави-терориста Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває і до нині. Відповідно до статті 2 Закону України «Про оборону України» оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони. Згідно статті 3 Закону України «Про оборону України» підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає: забезпечення готовності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту об`єктів критичної інфраструктури до виконання завдань цивільного захисту в особливий період, зокрема у воєнний час, з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права. Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 2 Кодексу цивільного захисту України (далі - Кодекс) захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів. До захисних споруд цивільного захисту належать сховища та протирадіаційні укриття, а також споруди подвійного призначення. Пунктом 2 ч. 1 ст. 21 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання. Згідно ч. 4 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України для вирішення питань щодо укриття населення в захисних спорудах цивільного захисту центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання завчасно створюють фонд таких споруд; здійснення контролю за утриманням та станом їх готовності; проведення їх технічної інвентаризації, тощо. Згідно пункту 11 Порядку вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються МВС. Відповідно до п. 1,2 Розділу II «Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 №579, споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни. Під час експлуатації захисних споруд не допускається виконання заходів, що знижують їх захисні властивості, надійність та безпеку. Балансоутримувач, відповідно до норм цих Вимог, забезпечує утримання, контроль за станом, проведення перевірок, технічного обслуговування, поточних та капітальних ремонтів конструктивних елементів, спеціального обладнання, інженерних мереж та систем життєзабезпечення захисних споруд під час усього періоду використання сховищ у режимі ПРУ (п. 6 Розділу VIII Вимоги). Відповідно до підпункту 1, 2 пункту 2 розділу VI Вимоги, для забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням їх балансоутримувачі здійснюють оцінку стану їх готовності, організовують періодичні огляди стану захисних споруд, перевірку працездатності їх основного обладнання, планують і проводять технічне обслуговування обладнання та систем життєзабезпечення захисних споруд. Оцінка стану готовності захисних споруд (далі - оцінка стану готовності) здійснюється щороку, з метою виявлення недоліків у стані утримання та експлуатації захисних споруд, передбачення заходів щодо приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням. Крім того, оцінка стану готовності здійснюється в таких випадках: у разі проведення технічної інвентаризації захисної споруди як об`єкта нерухомого майна; у разі підготовки пропозицій щодо подальшого використання захисної споруди; після пожеж, аварій, катастроф та інших надзвичайних ситуацій, що могли негативно вплинути на технічний стан захисної споруди; у разі здійснення ДСНС заходів державного нагляду (контролю) за станом готовності захисних споруд відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». За результатами оцінки стану готовності складається акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту за формою, згідно з додатком 11 до цих Вимог. Результати оцінки стану готовності, отримані під час нагляду, ураховуються під час складення документів (актів, приписів) за його результатами (підпункт 4 пункту 2 Розділу VI Вимоги). Підпунктами 5, 6 пункту 2 розділу VI Вимоги визначено, що залучення фахівців структурних підрозділів із питань цивільного захисту міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, органів і підрозділів ДСНС до оцінки стану готовності, проведення інших обстежень захисних споруд (за винятком оцінки стану готовності під час нагляду) здійснюється за зверненням балансоутримувача. Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що ТОВ «ПОБУТОВИЙ СЕРВІС», як балансоутримувач протирадіаційного укриття № 92904, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, смт Козелець, не позбавлене можливості звернення до органів і підрозділів ДСНС щодо оцінки стану готовності, проведення інших обстежень захисних споруд, для належного виконання обов`язку покладеного на останнього. Відповідно до підпункту 8 пункту 2 Розділу VI Вимоги під час оцінки стану готовності перевіряються: загальний стан приміщень, входів, оголовків аварійних виходів, гідроізоляції, повітрозабірних і витяжних каналів, обвалування окремо розташованих і підсипки покриття у вбудованих захисних спорудах, покрівлі та бічних поверхонь гірничих виробок, кріплень і захисно- герметичних перемичок (зовнішнім оглядом); двері (ворота, ставні), механізми задраювання, захисні пристрої, системи вентиляції, водопостачання, каналізації, електропостачання, зв`язку, автоматики та іншого інженерного обладнання (випробуванням на працездатність); температура і відносна вологість повітря всередині захисної споруди; наявність і стан засобів пожежогасіння; герметичність захисної споруди. За результатами оцінки стану готовності захисну споруду може бути визнано як готову, обмежено готову або неготову до використання за призначенням. Захисна споруда вважається обмежено готовою або неготовою, якщо вона має хоча б один із недоліків, зазначених в основних недоліках в утриманні захисних споруд, що погіршують стан їх готовності, наведених у додатку 13 до цих Вимог. У разі відсутності таких недоліків захисна споруда вважається готовою до використання за призначенням (підпункт 8 пункту 2 Розділу VI Вимоги). Таким чином, утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням покладається на суб`єктів господарювання, на балансі яких вони перебувають, за рахунок власних коштів, що передбачено пунктом 8 статті 32 Кодексу цивільного захисту України та пунктом 9 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138. Разом з цим, згідно акту перевірки, складеного за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки №234 від 10.09.2019, зафіксовано ряд порушень вимог законодавства щодо утримання захисної споруди. У свою чергу, згідно акту оцінки стану готовності протирадіаційного укриття цивільного захисту №92904 від 10.09.2019 року, стан готовності укриття №92904 оцінюється як обмежено готове до використання за призначенням. Виявлені під час перевірки 10.09.2019 порушення були відображені у винесеному приписі №211, граничний строк на усунення виявлених порушень встановлено до 25.11.2019. 13.03.2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану», якою встановлено, що припиняється проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні». У зв`язку з чим, контролюючий орган ГУ ДСНС у Чернігівській області був позбавлений можливості повторно провести перевірку та виконання припису №211 від 10.09.2019 року ТОВ «ПОБУТОВИЙ СЕРВІС». Натомість, протоколом огляду місця події від 29.06.2023, що здійснене слідчим ГУ НП в Чернігівській області ОСОБА_4 , за участі спеціаліста Чернігівського районного управління ГУ ДСНС України у Чернігівській області ОСОБА_5 , у межах кримінального провадження №42023272130000031 від 19.06.2023/, зафіксовано стан захисної споруди №92904, що також підтверджує не виконання ТОВ «ПОБУТОВИЙ СЕРВІС» обов`язку щодо приведення захисної споруди у стан готовності. Крім того, доводи скаржника зазначені у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі про те, що ТОВ «ПОБУТОВИЙ СЕРВІС», після спливу 4-х років з моменту складення акту перевірки, проведено численні ремонти та реконструкції, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки зазначене не може бути підтвердженням встановлених недоліків в акті перевірки від 10.09.2019 року та належним виконанням припису № 211 від 10.09.2019 року, оскільки повторна перевірка протирадіаційного укриття цивільного захисту №92904 контролюючим органом не проводилась. Окрім того, в матеріалах справи наявний лист директора ТОВ «ПОБУТОВИЙ СЕРВІС» від 30.06.2023 року (вих.№285) ОСОБА_6 , якою особисто зазначено, що вимоги припису № 211 від 10.09.2019 року стосовно захисної споруди цивільного захисту №92904 ТОВ «ПОБУТОВИЙ СЕРВІС» не виконувалися, оскільки такий документ у розпорядженні відсутній, не надходив, не надавався (Т.1 а.с.76). Тобто, 30.06.2023 року директором ТОВ «ПОБУТОВИЙ СЕРВІС» ОСОБА_6 підтверджено невиконання вимог припису № 211 від 10.09.2019 року, та відповідно встановлених порушень в акті перевірки про приведення протирадіаційного укриття № 92904, в належний для експлуатації стан. Суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи та доводи сторін, доходить висновку, що вимоги прокурора є законними та обґрунтованими, оскільки відповідач зобов`язаний привести захисну споруду цивільного захисту, яке перебуває у нього на балансі, у придатний для використання за цільовим призначенням стан. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №820/4717/16. Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Однак, з матеріалів справи вбачається, а відповідачем не надано належних доказів, що вимоги припису № 211 від 10.09.2019 року виконані в повному обсязі, ані в установлений строк (до 25.11.2019 року), ані станом на момент розгляду даної справи. Також, апелянтом не надано, на підтвердження виконання цих вимог, акт оцінки стану готовності захисної споруди №92904. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що даний позов спрямований на усунення порушень законодавства у сфері обороноздатності держави, забезпечення захисту цивільного (мирного) населення, особливо у питаннях підтримання колективних засобів захисту, якими є захисні споруди та інші місця можливого перебування людей для збереження їх життя та здоров`я у разі військової агресії. Разом з тим, в даному випадку, ТОВ «ПОБУТОВИЙ СЕРВІС» не виконано обов`язок щодо утримання захисної споруди цивільного захисту у належному стані та не приведено її у стан готовності, після введення воєнного стану на території України. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в.о. керівника Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області та наявність правових підстав для їх задоволення, оскілки ТОВ «ПОБУТОВИЙ СЕРВІС», відповідно до вищезазначених правових норм чинного законодавства, зобов`язано вжити заходів щодо приведення протирадіаційного укриття №92904 у придатний стан для використання за цільовим призначенням. Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України. Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року). Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУТОВИЙ СЕРВІС» - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст виготовлено 24.06.2024 року