Постанова 4854 № 420/14887/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/14887/23 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Турецької І.О. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року (суддя Білостоцький О.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 20.10.2023) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації,- В С Т А Н О В И В: 23 червня 2023 року ТОВ "Д.І.К." звернулося до адміністративного суду з позовом до Одеської митниці, в якому просило визнати противоправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. 02.10.2023 позивач звернувся до суду першої інстанції із клопотання про ухвалення додаткового судового рішення по справі №420/14887/23, яким просив стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати (на професійну правову допомогу в сумі 9500,00 грн. та на послуги перекладу у сумі 3525,00 грн.). 20.10.2023 Одеський окружний адміністративний суд ухвали додаткове рішення, яким стягнув за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн. та 3525,00 грн. витрат позивача на послуги перекладача. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням Одеська митниця подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції. Обґрунтовуючи подану скаргу апелянт наполягає, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 5000,00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає критеріям розумності, співрозмірності. Щодо стягнення витрат на здійснення перекладу документів, то апелянт вважає, що позивачем не доведено, що заявлені витрати пов`язані з судовим розглядом саме даної справи. Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з положеннями статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Питання, пов`язані з прийняттям судами додаткових рішень врегульовано статтею 252 КАС України, відповідно до частини першої якої суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове судове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Аналізуючи положення наведеної статті колегія суддів дійшла висновку, що процесуальний інститут додаткового рішення дозволяє у визначених законом випадках виправляти помилки, спричинені недотриманням судом відповідного обов`язку, зокрема, у разі, коли суд відповідної інстанції повинен був вирішити питання розподілу судових витрат і не здійснив цього під час ухвалення судового рішення. Судові витрати, за приписом статті 132 КАС України, складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України, відповідно до частини другою якої, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Згідно частини третьої наведеної статті розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частини четверта статті 139 КАС України). Частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Відповідно до частини п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України). З матеріалів справи вбачається, що позивачем, на підтвердження сплати послуг адвоката до позовної заяви було додано: Договір №0101-23/ЮП від 01.01.2023 про надання юридичних послуг; Додаток №1 до цього Договору; Замовлення №32-23UA500500000423U9 до Договору про надання юридичних послуг №0101-23/ЮП від 01.01.2023; Додаткову угоду №32-23UA500500000423U9 до Договору; Платіжну інструкцію від 19.06.2023 №2060 (а.с. 97-104). Після ухваленням судом першої інстанції рішення по суті, 02.10.2023 позивачем з адвокатом підписано Акт наданих послуг №32-23UA500500000423U9, згідно якого сторони договору закріпили факт надання адвокатом та прийняття товариством таких послуг на загальну вартість наданих послуг (без ПДВ) - 9500,00 грн. Водночас матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги та заперечення проти обсягу, складових, розміру правничої допомоги. Враховуючи обставини даної справи та подані позивачем докази на підтвердження вартості послуг представництва його інтересів під час розгляду справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ці документи є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн., який є доведеним, пропорційним та таким, що відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. Щодо стягнення з відповідача 3523,00 грн. витрат на послуги перекладача, то слід зазначити, що згадані витрати були понесені позивачем на виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2023, якою адміністративний позов ТОВ "Д.І.К." був залишений без руху та позивача було зобов`язано надати до суду переклад всіх додатків до адміністративного позову, що складені іноземною мовою, додатків до позовної заяви у паперовому вигляді. Ураховуючи, що позивачем, на виконання вимог суду було здійснено офіційний переклад наданих ним до суду доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, колегія суддів вважає, що такі витрати, відповідно до приписів частини третьої статті 132 КАС України, пов`язані з розглядом справи, а тому підлягають відшкодуванню відповідачем. Резюмуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що наведені у апеляційній скарзі доводи не є аргументовані та не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі додаткового рішення. Апеляційна скарга відповідача не містить належних міркувань та аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційна скарга митниці задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 252, 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя І.О.Турецька Суддя Ю.В.Осіпов