Постанова 4854 № 420/34296/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/34296/23 Головуючий в 1 інстанції: Хом`якова В.В. Дата і місце ухвалення: 25.04.2024р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Ступакової І.Г. суддів Бітова А.І. Лук`янчук О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, - В С Т А Н О В И Л А : В грудні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2023/000216/2 від 02.12.2023р. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що на виконання укладеного з фірмою QUANZHOU JIALIN SUPPLY CHAIN MANAGEMENT CO, Ltd зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 19.09.2022р. в грудні 2023 року ним було імпортовано на митну територію України товар (взуття жіноче, взуття чоловіче), який задекларовано за основним методом визначення вартості товарів - за ціною договору. На підтвердження визначеної митної вартості надані відповідні підтверджуючі документи. Однак, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2023/000216/2 від 02.12.2023р., яким обрано другорядний метод визначення митної вартості. Таке рішення ТОВ «СТІЛЛІ» вважає незаконним та зазначає, що у наданих Митниці документах всі числові значення вказано однаково та немає жодних невідповідностей чи розбіжностей між ними. Згідно зовнішньоекономічного договору ціна імпортованого позивачем товару вже включає в себе вартість упаковки та маркування, жодних витрат на пакування понесено не було, а тому ці складові не підлягають додаванню з метою визначення митної вартості товару. Надана ТОВ «СТІЛЛІ» довідка про транспортні витрати є належним доказом розміру витрат на перевезення. Позивач зазначав про необґрунтованість тверджень Одеської митниці про те, що у графі 1 «Exporter» сертифікату про походження товару від 09.11.2023р. №23C620000227/12656 вказаний GUANGZHOU YOUXIANTONG TRADE CO, LTD. CHINA, що відрізняється від зазначеного у поданій митній декларації, інвойсі, CMR та інших товаро-супровідних документах. Сертифікат виданий компанією GUANGZHOU YOUXIANTONG TRADE CO, LTD. від імені QUANZHOU JIALIN SUPPLY CHAIN MANAGEMENT CO., LTD (постачальника), тому твердження відповідача про розбіжності не підтверджені. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2024р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2023/000216/2 від 02.12.2023р. Стягнуто з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «СТІЛЛІ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3250,73 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не повне з`ясування обставин справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення від 25.04.2024р. з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ «СТІЛЛІ». В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням відповідача на те, що у зв`язку з спрацюванням профілів ризику системи управління ризику щодо можливого заниження митної вартості по поданій ТОВ «СТІЛЛІ» митній декларації, Одеською митницею встановлено, що у наданих підприємством документах містяться розбіжності, а також вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що обґрунтовано в п.33 прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2023/000216/2 від 02.12.2023р. У спірному рішенні митного органу наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси ЄАІС, в яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю. Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів; для підтвердження витрат на транспортування не надано документів, перелік яких визначений наказом МФУ від 24.05.2012р. №599; відомості щодо експортера, зазначеного в сертифікаті про походження товару від 09.11.2023р., відрізняються від відомостей щодо експортера, зазначених у митній декларації, інвойсі, CMR та інших товарно-супровідних документах; до митного оформлення не надано замовлень покупця на поставку товару, що визначено умовами п.2.1 Контракту №3 від 19.09.2022р.; умови оплати за товар, зазначені в Контракті, відрізняються від умов оплати, зазначених у інвойсі від 19.09.2023р. №2022040. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 19.09.2022р. між фірмою QUANZHOU JIALIN SUPPLY CHAIN MANAGEMENT CO, Ltd (продавець) та TOB «СТІЛЛІ» (покупець) укладено Контракт №3, за умовами якого продавець зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - взуття. За умовами п.1.5 Контракту №3 номенклатура товару та ціни визначаються у інвойсах до цього контракту, які є його невід`ємною частиною. Згідно п.2.1, п.2.2 Контракту №3 всі ціни визначаються у пропозиціях продавця і встановлюються у Доларах США. Продавець не має права змінювати ціни з моменту надання пропозиції. Загальною вартістю контракту є ціна всіх товарів, погоджених сторонами у інвойсах протягом дії цього контракту. На виконання умов Контракту фірма QUANZHOU JIALIN SUPPLY CHAIN MANAGEMENT CO, Ltd поставила ТОВ «СТІЛЛІ» товар (взуття жіноче та чоловіче), що зазначено в інвойсі №2022040 від 19.09.2023р. на загальну суму 65 858,06 дол.США. 01.12.2023р. декларантом подано митну декларацію для здійснення митного оформлення зазначеного товару МД №23UA500020015495U2. Митна вартість товару визначена декларантом самостійно за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Для здійснення митного оформлення та підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом надано документи, які зазначені у графі 44 МД. На вимогу Митниці 02.12.2023р. декларантом були надані додаткові документи (рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, прайс-лист). 01.12.2023р. Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2023/000216/2, у графі 33 якого зазначено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, зокрема: 1) відповідно до пп. в) п.1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012р. №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Вказані документи для підтвердження числового значення вказаної складової митної вартості до митного оформлення не надано; 3) у графі «Exporter» сертифікату про походження товару від 09.11.2023р. вказаний GUANGZHOU YOUXIANTONG TRADE CO, LTD. CHINA, що відрізняється від зазначеного у поданій митній декларації, інвойсі, CMR та інших товаро-супровідних документах; 4) п.2.1 Контракту №3 від 19.09.2022р. передбачена пропозиція продавця щодо ціни товару та згідно п.3.2. Контракту поставка товару здійснюється на підставі замовлень покупця, відомості про які відсутні; 5) відповідно до пункту 4.1 Контракту №3 від 19.09.2022р. оплата товару здійснюється протягом 90 календарних днів після митного оформлення, однак в інвойсі від 19.09.2023р. №2022040 зазначено, що оплата здійснюється протягом 180 днів від дати інвойсу. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості митного оформлення даним СЗЕД є більшим та становить: по товару №1 на рівні 9,97 дол.США за пару (МД №UA500020/202313394 від 10.10.2023р.), ніж заявлено декларантом 8,4098 дол.США за пару; по товару №2 на рівні 10,0117 дол.США за пару (МД №UA205030/2023/18920 від 05.10.2023р.), ніж заявлено декларантом 9,1241 дол.США за пару; по товару №3 на рівні 10,4909 дол.США за пару (МД №UA408020/2023/060603 від 08.10.2023р.), ніж заявлено декларантом 7,9061 дол.США за пару. Поставлений товар було випущено у вільний обіг за результатом сплати позивачем різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, відповідно до розділу X Митного кодексу України. Не погоджуючись із правомірністю прийнятого Одеською митницею рішення про коригування митної вартості товарів ТОВ «СТІЛЛІ» оскаржило його в судовому порядку. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.77 КАС України покладено обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено, що заявлений ТОВ «СТІЛЛІ» метод визначення митної вартості товару документально не підтверджено або надані позивачем документи містять розбіжності, які впливають на правильність визначення митної вартості. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного. Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначено ч.2 ст.53 МК України. Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України). Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Згідно ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, серед іншого, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. З наведеного вбачається, що митний орган, лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної ТОВ «СТІЛЛІ» митної вартості товару, заявленому у спірному випадку до декларування, Одеська митниця у п.33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2023/000216/2 від 02.12.2023р. посилається на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо такої складової митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість таких посилань митного органу, оскільки, як слідує зі змісту п.п. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України, така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, додається до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, лише у випадку, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. За умовами п.5.1 Контракту №3 від 19.09.2022р. (з урахуванням додаткової угоди від 02.01.2023р.) Товар має бути упаковано відповідно до вимог до кожного виду Товару. Вартість упаковки та пакування включені у вартість товарів в інвойсах та не підлягають окремій оплаті. Тобто, умовами Контракту передбачено покладення таких витрат як пакування, пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням саме на постачальника товару та при поставці товару витрати з упаковки та пакування включено до вартості товару. На користь висновку суду про те, що вартість пакування увійшла до митної вартості товару свідчать відомості графи 37 митної декларації №23UA500020015495U2, де зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару). Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак такі витрати не є складовими митної вартості та не підлягають додатковому підтвердженню. Відповідно до ч.2 ст.53 МК України до митного оформлення подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012р. №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» до документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно- експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження транспортних витрат до митного оформлення позивачем надавалась довідка про транспортні витрати №3740/1 від 10.11.2023р., яка містить інформацію про вартість перевезення товару за весь маршрут від постачальника до покупця. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначена довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів, враховуючи, що Правилами №599 наведено приблизний перелік документів, які можуть підтвердити витрати на транспортування. При цьому, положеннями МК України не визначено конкретного переліку документів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів. Апелянт зазначає, що у графі 1 «Exporter» сертифікату про походження товару від 09.11.2023р. вказаний GUANGZHOU YOUXIANTONG TRADE CO, LTD. CHINA, що відрізняється від зазначеного у поданій митній декларації, інвойсі, CMR та інших товаро-супровідних документах. Колегія суддів вважає необґрунтованими такі доводи апелянта, оскільки у відповідній графі насправді зазначено «GUANGZHOU YOUXIANTONG TRADE CO, LTD. CHINA O/B QUANZHOU JIALIN SUPPLY CHAIN MANAGEMENT CO., LTD» тобто сертифікат виданий GUANGZHOU YOUXIANTONG TRADE CO, LTD. CHINA за дорученням QUANZHOU JIALIN SUPPLY CHAIN MANAGEMENT CO., LTD. Що ж до посилань митного органу на відсутність пропозицій, що передбачено умовами Контракту, то колегія суддів враховує, що відповідно до умов п.1.5 Контракту номенклатура товарів та ціни визначаються в інвойсах до цього Контракту, які є його невід`ємною частиною. Відповідний інвойс №2022040 від 19.09.2023р. було надано декларантом, жодні інші замовлення чи пропозиції не підлягають документальному оформленню, оскільки це не передбачено Контрактом . Щодо розбіжностей у строках оплати, то згідно п. 4.1 Контракту оплата товару здійснюється протягом 90 календарних днів після митного оформлення, а згідно з умовами інвойсу №2022040 оплата здійснюється протягом 180 днів від дати інвойса. Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, покупець зобов`язаний оплатити товар протягом 180 днів від дати інвойсу, однак не пізніше 90 днів від дати митного оформлення. У даному випадку відсутня будь-яка суперечність або розбіжність у зазначених умовах, покупець при здійсненні оплати зобов`язаний додержуватись одночасно двох умов щодо строків і здійснити оплату в залежності від того, який строк настане першим. Більше того, колегія суддів зазначає, що умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) жодним чином не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені). Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Колегія суддів відхиляє як безпідставні, посилання апелянта на те, що в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС) наявна інформація про те, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, оскільки: отримана з бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажні митні декларації, на які митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Матеріали справи таких доказів не містять. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 20 вересня 2023 року по справі №815/5783/17. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки позивачем надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товарів, що ввозяться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги Одеської митниці та скасування рішення від 25.04.2024р. колегія суддів не вбачає. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлений 25 червня 2024 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук