Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/24240/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 12 червня 2024 року м. Дніпросправа № 160/24240/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., секретар судового засіданні Беседа Г.Р., за участі представника позивача ТОВ «РЕСУРСПРОМСТАЛЬ» Кисельова А.В., представника відповідача Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Бережної К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСУРСПРОМСТАЛЬ» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.01.2024 року в адміністративній справі №160/24240/23 (головуючий суддя першої інстанції Єфанова О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСУРСПРОМСТАЛЬ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕСУРСПРОМСТАЛЬ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «С» від 11.09.2023 року №0255410709. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, зазначених в позові. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з не повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що суд першої інстанції у своєму рішенні не надав оцінку доводам сторін та неправильно встановив обставини у справі, оскільки не застосував положення пункту 112.8 статті 112 Податкового кодексу України, яким визначено обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору) (п.п. 112.8.9 п.112.8 ст.112 Податкового кодексу України). Відповідач подав пояснення та відзив на апеляційну скаргу, в яких просив в задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити. Представник відповідача просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕСУРСПРОМСТАЛЬ» є суб`єктом господарювання у відповідності до норм діючого законодавства, що підтверджується випискою з ЄДРПОУ №41015212, основним видом діяльності є оптова торгівля металами та металевими рудами (код 46.72), перебуває на податковому обліку в органах ДПС України (а.с.23). Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду у суді апеляційної інстанції, посадовими особами відповідача на підставі підпункту 19-1.1 пункту 19.1 статті 19, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І, у порядку підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пункту 78.1 статті 78 підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.20 та наказу від 08.08.2023 року №3689-п, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «РЕСУРСПРОМСТАЛЬ» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при виконанні зовнішньоекономічних контрактів від 16.11.2021 року №21025460 та від 30.03.2022 року №275/22 за період з 16.11.2021 року по 04.08.2023 року. За результатами перевірки складено акт 23.08.2023 року №2941/04-36-07-09/41015212, з якого вбачається, що контролюючим органом було виявлено порушення ТОВ «РЕСУРСПРОМСТАЛЬ» вимоги частини третьої статті 13 Закону України № 2473-VII від 21.06.2018 року «Про валюту і валютні операції» при виконанні зовнішньоекономічного договору від 30.03.2022 року №275/22 за період з 30.03.2022 року по 04.08.2022 року, за що відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» нараховується пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. З огляду на виявлені порушення, на підставі пп.54.3.3 п.54.3 статті 54 Податкового кодексу України та статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 11.09.2023 року №0255410709, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 297 662,12 грн. Не погодившись з таким податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України). Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, що проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті. Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня. Згідно із підпунктом 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 ПК України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Згідно з підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про валюту і валютні операції» №2473, Положенням про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженим постановою Правління НБУ від 02.01.2019 року №5 (далі - Положення) та Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою Правління НБУ від 02.01.2019 року №7 (далі - Інструкція). Відповідно до статті 1 Закону України «Про валюту і валютні операції» №2473-VIII від 21.06.2018 року (далі - Закон №2473-VIII) Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунку за операціями з експорту та імпорту товарів. Відповідно до частини другої статті 13 Закону України №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання. Згідно з положенням частини третьої статті 13 Закону України №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати). Відповідно до пункту 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України №5 від 02.01.2019 року, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів. Відповідно до статті 7 Закону України «Про національний банк України» з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи. Правління Національного банку України прийнято Постанову від 24.02.2022 року №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (надалі - Постанова НБУ №18). Пунктом 14-2 Постанови №18 встановлено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05.04.2022 року. Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України № 2473-VIII порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару). Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 30.03.2022 року між ТОВ «РЕСУРСПРОМСТАЛЬ» (покупець) та компанією Cetak Geri Donusum San ve Tic LTD (продавець) укладено контракт на поставку товару №275/22, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар (металопродукція), а покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього договору. Ціна за одиницю товару погоджена в рахунках-проформах, умови поставки товару визначаються сторонами відповідно до ІНКОТЕРМС 2010. Термін дії контракту - до 31 грудня 2022 року. Додатковою угодою №4 від 10.11.2022 року сторони продовжили термін дії контракту від 30.03.2022 року №275/22 - до 31.12.2024 року. На виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 30.03.2022 року №275/22 ТОВ «РЕСУРСПРОМСТАЛЬ» в період з 30.03.2022 року по 04.08.2023 року було перераховано на рахунок Cetak Geri Donusum San ve Tic LTD загальну суму коштів в розмірі 145353,60 євро. Компанією Cetak Geri Donusum San ve Tic LTD відвантажено товар на адресу ТОВ «РЕСУРСПРОМСТАЛЬ» за період з 30.03.2022 року по 04.08.2023 року по контракту №275/22 на суму 112953,60 євро. Відповідно до висновків акту перевірки станом на 04.08.2023 року за розрахунками по контракту утворилась прострочена дебіторська заборгованість в сумі 32400,00 євро. Відповідно до розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 11.09.2023 року №0255410709 податковим органом нараховано пеню за період з 10.05.2023 року по 26.07.2023 року у кількості 78 днів та за період з 13.05.2023 року по 26.07.2023 року у кількості 75 днів - загальна сума пені - 297662,12 грн. Апеляційний суд та суд першої інстанції зауважують, що позивачем не заперечується факт не дотримання законодавчо встановленого строку розрахунків по експортному контракту від 30.03.2022 року №275/22, водночас, сторона позивача вважає, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області при винесенні податкового-повідомлення рішення від 11.09.2023 року №0255410709 не враховано відсутність вини ТОВ «РЕСУРСПРОМСТАЛЬ» та наявність форс-мажорних обставин. Надаючи оцінку вищезазначеним доводам позивача, суд виходить з наступного. Так, приписами Закону України «Про валюту і валютні операції», а саме частиною шостою статті 13, визначено, що у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту). Разом з тим, право засвідчення форс-мажорних обставин має Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати, які видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (стаття 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»). Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Обґрунтовуючи доводи позовної заяви, позивач посилається на лист Торгово-промислової палати України, який був розміщений на сайті ТПП України 28.02.2022 року за №2024/02.0-7.1 та з якого вбачається, що Торгово-промислова палата України, на підставі статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 року № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». В даному випадку, як зазначає позивач, що в межах спірних правовідносин, обставини непереборної сили, які мають місце, є загальновідомим фактом, який не потребує додаткового підтвердження жодними документами. Суд не погоджується з доводами позивача про те, що обставини непереборної сили є загальновідомим фактом, який не потребує додаткового підтвердження жодними документами, адже підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), що також передбачено умовами контракту. Відповідно до розпорядження ТПП України від 25.02.2022 року № 3 «Про процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у період дії воєнного стану на території України» установлено, що тимчасово, на період воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України, уповноважені регіональні торгово-промислові палати, мають право за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб, засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, в тому числі передбачених пунктом 4.2 Регламенту засвідчення Торгово-промислового палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс мажорних обставин, який затверджено Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 року за № 44 (5) (із змінами та доповненнями). Наразі, позивач, як одна із сторін договору (контракту), повинен довести, що наявні обставини (введення воєнного стану, початку бойових дій) мають відношення до конкретного господарського зобов`язання та унеможливлюють після постачання товару або здійснення авансового платежу отримання резидентами валютної виручки або поставку їм імпортного товару на невизначений строк. При цьому, з метою не нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків у період дії форс-мажорних обставин необхідно засвідчити даний факт відповідною довідкою уповноваженої організації (органу) країни нерезидента та/або сертифікатом Торгово-промислової палити України. При цьому, враховуючи вимоги Закону України «Про валюту та валютні операції» та Регламенту ТПП, сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видано Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, або уповноваженою організацією (органом) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту) є підставою для подовження законодавчо встановлених термінів (строків) розрахунків на період дії форс-мажорних обставин та підставою для не нарахування пені на період дії форс-мажорних обставин. Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.07.2023 року у справі № 560/9742/22. Разом з тим, позивачем не надано ані контролюючому органу, ані суду документ, який відповідно до вимог чинного законодавства та умов контракту від 30.03.2022 року №275/22 засвідчує наявність форс-мажорних обставин. Відповідно до матеріалів справи, апеляційним судом встановлено, що ТОВ «РЕСУРСПРОМСТАЛЬ» звернулось із позовною заявою до Міжнародного арбітражного комерційного суду при Торгово-промисловій палаті України про стягнення заборгованості з Cetak Geri Donusum San ve Tic LTD на суму 85 320,00 євро (з них 3400,00 євро - сума передоплати, 52 920,00 євро - пеня), що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами контракту від 30.03.2022 року №275/22, лише 27.07.2023 року. Отже, строк розрахунків за операціями з експорту товарів за контрактом від 30.03.2022 року №275/22 зупинився з дня прийняття до розгляду Міжнародним арбітражним комерційним судом при ТПП України позовної заяви ТОВ «РЕСУРСПРОМСТАЛЬ», тобто з 27.07.2023 року. Водночас, як вбачається зі змісту спірного податкового повідомлення-рішення від 11.09.2023 року №0255410709 ГУ ДПС у Дніпропетровській області нараховано пеню на підставі частини п`ятої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» за період з 10.05.2023 року по 26.07.2023 року та за період з 13.05.2023 року по 26.07.2023 року. Враховуючи те, що у вищезазначений період позивач не звертався до суду, міжнародного комерційного арбітражу з позовною заявою про стягнення з нерезидента заборгованості, строки надходження валютної виручки не зупинялись, а контролюючим органом при нарахуванні пені за період з 10.05.2023 року по 26.07.2023 року не було допущено порушень вимог ПК України та Закону України «Про валюту і валютні операції». Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи позивача є необґрунтованими щодо відсутності вини у його діях та як наслідок відсутність законних підстав для нарахування пені за порушення граничного строку розрахунків, адже ТОВ «РЕСУРСПРОМСТАЛЬ» діючи на власний ризик в межах умов контракту, не було позбавлене можливості врегулювати договірні відносини з урахуванням загальнодоступних правил валютного контролю, врахувавши ризики їх недодержання іншою стороною. Відтак, позивач мав право звернутись у встановленому порядку до уповноваженої установи щодо неналежного виконання контрагентом зобов`язання за експортним контрактом, проте цього не вчинив. У свою чергу, контролюючим органом правомірно нарахована пеня за час прострочення оплати товару, розмір якої не виходить за межі гранично встановленого законом. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.09.2023 року №0255410709 є правомірним та не підлягає скасуванню. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог, тому апеляційний суд вважає необґрунтованими та не сприймає доводи апеляційної скарги щодо незастосування судом першої інстанції вимог вищевказаного податкового законодавства. Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСУРСПРОМСТАЛЬ» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року в адміністративній справі №160/24240/23 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року в адміністративній справі №160/24240/23 залишити без змін. Вступна та резолютивна частина постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 12 червня 2024 року, в повному обсязі постанова складена 24 червня 2024 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення. Головуючий - суддя С.В. Білак суддя І.В. Юрко суддя С.В. Чабаненко