Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/8400/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2024 р. Справа № 520/8400/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2024, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., м. Харків, по справі № 520/8400/24 за позовом ОСОБА_1 до Барвінківського районного суду Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У квітні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Барвінківського районного суду Харківської області (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в якій провив суд: - визнати протиправною бездіяльність Барвінківського районного суду Харківської області за запитом ОСОБА_1 від 25 березня 2024 року, тому, що цілісність листа від 27 березня 2024 року №03-05/М-4/4/2024 не підтверджено кваліфікованим електронним підписом в.о голови суду - Коптєва Ю.А. або кваліфікованою електронною печаткою, чим порушені мої права на отримання відповіді у передбачений законом строк; - зобов`язати Барвінківський районний суд Харківської області надати відповідь за запитом ОСОБА_1 від 25 березня 2024 року, а саме: Надати інформацію щодо результату розгляду моєї позовної заяви до держави Російська Федерація в особі посольства Російської Федерації в Україні про стягнення матеріальної та моральної шкоди у справі №611/291/24. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року у справі №520/8400/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Барвінківського районного суду Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення. Позивач, не погодившись з рішенням суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій зазначив що оскаржуване рішення не відповідає положенням Конституції України, діючому законодавству та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому підлягає скасуванню з наступних підстав. Так, позивач вказав, що його не було своєчасно повідомлено про розгляд позовної заяви у справі №611/291/24, чим порушені його права на доступ до судочинства, у зв`язку з чим він звернувся 25.03.2024 до відповідача із запитом щодо надання інформації у вказаній справі. У відповідь на відповідний запит позивач 27.03.2024 отримав лист на свою електронну адресу за №03-05/М-4/4/2024, цілісність якого не підтверджено кваліфікованим електронним підписом в.о голови судуКоптєва Ю.А. або кваліфікованою електронною печаткою. Водночас, посилання суду першої інстанції на те, що на вказаний лист було накладено відповідальної підпис у форматі р7s суперечить вимогам ст.16 Закону України "Про доступ до публічної інформації". Крім того, позивач у апеляційній скарзі зазначає, що у оскаржуваному рішенні суд першої інстанції посилається на Тимчасовий порядок обміну офіційними електронними документами, затверджений наказом ДСА України ще від 15.11.2016 №231, не беручи до уваги Типову інструкцію з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року №55. Разом з тим, на думку позивача Тимчасовий порядок обміну офіційними електронними документами між місцевими та апеляційними судами, Державною судовою адміністрацією України, територіальними управліннями Державної судової адміністрації України, підприємствами, що належать до сфери управління Державної судової адміністрації України, не стосується питань, передбачених Законом України «Про доступ до публічної інформації», а також вказаний Порядок не має переважного значення по відношенню до Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженої поста-новою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року №55. У зв`язку з приведеним позивач зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовано законодавство, що регулює питання про інформацію, чим порушені права позивача, які полягають у обмеженні Барвінківським районним судом Харківської області права на доступ до суду, закріпленого у статті 6 Конвенції і ненаданні із цього приводу відповідної інформації. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. У відповідності до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи те, що справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, та те, що від учасників справи не надійшло клопотання про розгляд справи за їх участю, правовідносини та предмет доказування у справі не вимагають витребування нових доказів та проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, то за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження. Колегія суддів зазначає, що з огляду на частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 25.03.2024 ОСОБА_1 засобами електронного зв`язку надіслав до Барвінківського районного суду Харківської області запит, з посиланням на ст.32 Конституції України, Законів України «Про звернення громадян», «Про захист персональних даних», «Про доступ до публічної інформації», в якому просив надати інформацію щодо результату розгляду його позовної заяви до держави Російська Федерація в особі посольства Російської Федерації в Україні про стягнення матеріальної та моральної шкоди у справі №611/291/24. 27 березня 2024 року за підписом в.о. голови Барвінківського районного суду Харківської області, відповідачем була надана відповідь №03-05/М-4/4/2024 на вищевказаний запит, яка направлена на електронну пошту заявника ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з офіційної електронної пошти суду - inbox@brv.hr.court.gov.ua, та в якій позивача повідомлено, зокрема, про те, що: "ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 19.03.2024 по цивільній справі №611/291/24 за Вашим позовом та ОСОБА_4 до Російської Федерації в особі посольства Російської Федерації в Україні про стягнення матеріальної та моральної школи відкрито провадження. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження. Електронний примірник судового рішення виготовлено судом в автоматизованій системі документообігу у день ухвалення судового рішення, відповідно до Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 19.04.2018 № 1200/0/15-18. Копія відповідної ухвали та судова повістка надіслані засобами поштового зв`язку". При досліджені копії відповіді відповідача від 27.03.2024 №03-05/М-4/4/2024, яка міститься в матеріалах справи, та скріншоту з КП Thunderbird, судом першої інстанції встановлено, що вона містить сканований підпис в.о. голови Барвінківського районного суду Харківської області - Коптєва Ю.А., та на вказаний електронний документ накладений власний кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника суду - керівника апарату Барвінківського районного суду Харківської області - Земляка Е.М. у форматі р7s. Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії наказу Барвінківського районного суду Харківської області від 27.12.2019 №02-04/15, відповідальною особою за здійснення електронного обміну службовими документами є, зокрема, керівник апарату Барвінківського районного суду Харківської області - Земляк Е.М. ОСОБА_1 , вважаючи, що відповідь Барвінківського районного суду Харківської області від 27.03.2024 №03-05/М-4/4/2024 не підтверджена кваліфікованим електронним підписом в.о голови суду - Коптєва Ю.А. або кваліфікованою електронною печаткою, що, на його думку, свідчить про ненадання належної відповіді на його запит, звернувся з даним позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що запит на отримання публічної інформації ОСОБА_1 від 25.03.2024 Барвінківським районним судом Харківської області було розглянуто з наданням відповіді від 27.03.2024 №03-05/М-4/4/2024 в порядку та в строки, визначені Законом України "Про доступ до публічної інформації", у зв`язку з чим є підстави вважати, що Барвінківський районний суд Харківської області діяв на підставі, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень та з метою, з якою ці повноваження йому надано. Колегія суддів погоджується з такими висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939- VI (далі - Закон №2939-VI). Відповідно до статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Згідно з приписами частини першої статті 3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом та максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації. Відповідно до пункту 2 частин першої статті 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію. Статтею 12 Закону №2939-VI визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації. Положенням пункту 1 частини першої статті 13 Закону №2939-VI встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (частина четверта статті 13 Закону №2939-VI). Статтею 14 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію. Згідно з частинами першою-четвертою статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Водночас, положеннями частини п`ятої статті 19 Закону №2939-VI передбачається, що запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі. При цьому, слід зауважити, що запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача (частина третя статті 19 Закону №2939-VI). Відповідно до частин першої та четвертої статті 20 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. З аналізу приведених вище норм вбачається, що розпорядник інформації забезпечує доступ до інформації шляхом надання інформації за запитами на інформацію у строки та формі, яка визначена Законом №2939-VI. Із матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 15 березня 2024 року позивач звернувся до Барвінківського районного суду Харківської області із позовною заявою до держави Російська Федерація в особі посольства Російської Федерації про стягнення матеріальної та моральної шкоди (справа №611/291/24). У зв`язку з неповідомленням позивача у строки, передбачені статтею 187 Цивільного процесуального кодексу України, про наслідки розгляду його позовної заяви, 25.03.2024 він звернувся відповідно до статей 3, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» до Барвінківського районного суду Харківської області щодо надання інформації щодо результату розгляду позовної заяви у справі №611/291/24 (а.с. 8-9). Як зазначає позивач та відповідачем не заперечується, що даний запит позивачем подано засобами електронного зв`язку із застосуванням кваліфікованого електронного підпису, про що в матеріалах справи міститься протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (а.с. 10). 27 березня 2024 року відповідачем надано відповідь за вих.№03-05/М-4/4/2024 на запит позивача від 25.03.2024 (а.с. 5). У даному випадку колегія суддів зауважує, що зміст вказаної відповіді позивачем не оскаржується, в той час як спірним є питання підписання такої відповіді кваліфікований електронний підпис керівника апарату суду, замість в.о. голови суду. Зокрема, учасниками справи не заперечується, що відповідь в.о. голови Барвінсківського районного суду Харківської області за вих.№03-05/М-4/4/2024 від 27.05.2024, що адресована ОСОБА_6 , була направлена останньому на адресу електронної пошти, що зазначена у запиті від 25.05.2024 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) із накладенням власного кваліфікованого електронного підпису керівника апарату суду Земляка Е.М . Проте, позивач такий підпис вважає неналежним, у зв`язку з чим наполягає на тому, що така відповідь не підтверджена кваліфікованим електронним підписом в.о. голови суду Коптєва Ю.А. або кваліфікованою електронною печаткою. З даного приводу колегія суддів зазначає наступне. Так, основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів визначено в Законі України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 № 851-IV (далі - Закон № 851-IV). Згідно статті 6 Закону № 851-IV для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. Як передбачено статтею 12 цього ж Закону перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду - із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації. Відправлення та передавання електронних документів здійснюються автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ (частина перша статті 10 Закону № 851-IV). У відповідності до статті 1 Закону № 851-IV визначено, що термін «посередник» у даному Законі вживається у такому значенні, а саме, посередник - фізична або юридична особа, яка в установленому законодавством порядку здійснює приймання, передавання (доставку), зберігання, перевірку цілісності електронних документів для задоволення власних потреб або надає відповідні послуги за дорученням інших суб`єктів електронного документообігу. При цьому, за положення приведеної вище норми автор електронного документа - це фізична або юридична особа, яка створила електронний документ. Таким чином, приведеним законом розмежовуються такі поняття як посередник та автор електронного документа, що вказує на існування відмінності між такими суб`єктами електронного документообігу Окрім того, місцеві суди під час здійснення електронного обміну документами керуються Тимчасовим порядком обміну офіційними електронними документами між місцевими та апеляційними судами, Державною судовою адміністрацією України, територіальними управліннями Державної судової адміністрації України, підприємствами, що належать до сфери управління Державної судової адміністрації України, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 15.11.2016 №231 (надалі - Порядок №231), яким визначено вимоги до організації обміну офіційними електронними документами із застосуванням електронного цифрового підпису. У відповідності до пунктів 5-11 Порядку №231 визначено, що оригінал офіційного листа, копію якого необхідно надіслати електронною поштою: підписується уповноваженою особою; реєструється із зазначенням вихідного номера та дати реєстрації; сканується в електронний файл. Електронний примірник офіційного листа підписується уповноваженою особою з використанням ключа електронного цифрового підпису, визначеного цим Порядком; надсилається на офіційну електронну адресу, визначену Положенням або зазначену в офіційному листі; зберігається в автоматизованій системі електронного документообігу. Відправка електронного примірнику офіційного листа електронною поштою здійснюється тільки після його реєстрації відповідною інструкцією з діловодства та зазначення у ньому вихідного реєстраційного номера і дати реєстрації цього листа. Після підписання та реєстрації оригінал офіційного листа сканується в PDF-файл. У разі, якщо електронний файл офіційного листа містить додатки, які знаходяться в окремих файлах, створюється архівний ZIP-файл. Файл, створений відповідно до вимог пунктів 7, 8 цього Порядку, підписується відповідальною особою з використанням власного ключа електронного цифрового підпису або електронної печатки канцелярії (служби діловодства). Накладання та перевірка електронного цифрового підпису здійснюється за допомогою програмного комплексу "ПТ Користувач ЦСК-1", інсталяційний файл якого знаходиться на офіційному сайті Акредитованого центру специфікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту Міндоходів. Тобто, за вимогами Порядку №231 визначено, що електронний файл, створений з оригіналу офіційного листа, перед відправкою підписується відповідальною особою з використанням власного ключа електронного цифрового підпису за допомогою програмного комплексу "ПТ Користувач ЦСК-1". При досліджені скріншоту з комп`ютерної програми Thunderbird (27.03.2024 об 8:44) щодо надіслання ОСОБА_1 відповіді за №03-05/М-4/4/2024 від 27.03.2024, колегією суддів встановлено (а.с. 25, 36), що вона містить чотири вкладення, зокрема, два з них із розширенням файлу. Вказане розширення файлу р7s створюється після підписання електронного варіанту програмному комплексі "ПТ Користувач ЦСК-1". Зокрема, у відповідності Настанови користувача "ІІТ Користувач ЦСК-1.3.1", яка міститься у відкритому доступі за посиланням https://ca.tax.gov.ua/korustyvach_csk, визначено, що підпис у зовнішньому файлі встановлює необхідність запису підпису в окремий файл з розширенням «.p7s» без включення вмісту файлу, що підписується. За замовчуванням підпис записується до вихідного файлу та до розширення файлу додається суфікс «.p7s». Водночас, учасниками справи не заперечувалось те, що електронний файл з відсканованою відповіддю в.о. голови Барвінківського районного суду Харківської області Коптєва Ю.А. за вих.№03-05/М-4/4/2024 від 27.03.2024 була підписана за допомогою програмного комплексу "ПТ Користувач ЦСК-1" із накладенням власного кваліфікованого електронного підпису уповноваженого працівника суду, а саме керівника апарату Барвінківського районного суду Харківської області Земляка Е.М . При цьому, керівника апарату Барвінківського районного суду Харківської області Земляка Е.М. уповноважено на здійснення електронного обміну службовими документами на підставі наказу Барвінківського районного суду Харківської області від 27.12.2019 №02-04/15 (а.с. 26, 35). Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що запит на отримання публічної інформації ОСОБА_1 від 25.03.2024 Барвінківським районним судом Харківської області було розглянуто з наданням відповіді від 27.03.2024 №03-05/М-4/4/2024 в порядку та в строки, визначені Законом України "Про доступ до публічної інформації", а також надіслано адресату із дотриманням положень пункту 9 Порядку №231 та Настанови користувача "ІІТ Користувач ЦСК-1.3.1". За приведених обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Барвінківський районний суд Харківської області діяв на підставі, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень та з метою, з якою ці повноваження йому надано, у зв`язку з чим позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що відповідачем було порушено вимоги саме положення Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року №55, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне. Так, за вимогами пункту 1 Розділу 1 приведеної Інструкції вона поширюється на всі електронні документи, що створюються, відправляються або одержуються Секретаріатом Кабінету Міністрів України, центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями, що належать до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим (далі - установи). Таким чином, дія Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року №55 не поширюється на електронні документи, що створені, виправляються або одержуються судами. Посилання в апеляційній скарзі позивача щодо відсутність у нього інформації про існування у відповідача зареєстрованого в системі «Електронний суд» електронного кабінету, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ще на стадії звернення до Харківського окружного адміністративного суду до позовної заяви позивачем було подано квитанцію №835151 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС - Барвінківського районного суду Харківської області (а.с. 7). Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 29 розділу 1 "Підсистема "Електронний суд"" глави ІІІ "Порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС" Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21, у випадку, коли інший учасник справи відповідно до внесених ідентифікаційних даних про нього має зареєстрований Електронний кабінет, функціонал Електронного суду в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи поданих до суду документів, а у іншому випадку засобами Електронного суду користувача інформують про відсутність в іншого учасника справи зареєстрованого Електронного кабінету. Отже, отримання доказу надсилання іншим учасникам справи поданих документів до Електронних кабінетів неможливо без реєстрації відповідних учасників в ЄСІТС, а відтак відповідні твердження позивача є безпідставними. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні. Суд також зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19). Згідно частин першої-четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 по справі № 520/8400/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій Л.В. Любчич