Постанова Київський апеляційний суд № 759/11405/23
від 25.06.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДКИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції: Шум Л.М. Єдиний унікальний номер справи № 759/11405/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/8787/2024 ПОСТАНОВА Іменем України 25 червня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мережко М.В., суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 вересня 2023 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: У червні 2023 року ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду із вказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідно до укладеного електронного договору №14591-02/2022 між відповідачем та ТОВ "Фінансова Компанія "Інвеструм" від 13 лютого 2022року, відповідач отримав кредит у сумі 5000 грн. строком на 30 днів. Пізнаше, 08 грудня 2022року між ТОВ "ФК "Інвеструм" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" відповідно до договору факторингу №20102022 укладено договір факторингу №08122022 перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №14591-02/2022. Відповідач умови договору не виконав і має заборгованість в сумі 14 720гривень. Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 вересня 2023 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ЄАПБ" суму заборгованості за кредитним договором №14591-02/2022 в розмірі 14 720 грн.00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ЄАПБ" витрати на судовий збір в сумі 2684 грн. 00 коп. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач - ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не досліджено та не перевірено обґрунтованість зазначеної в позові заборгованості в сумі 14 720 грн, з якої лише 5 000 грн - основна сума боргу, а 9 720 грн - сума безпідставно нарахованої заборгованості за відсотками в період воєнного стану. Вказує, що відповідно до п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці звільнені від сплати відсотків за користування кредитом. Звертає увагу, що з перших днів повномасштабної агресії РФ проти України відповідач виконує бойові завдання по забезпеченню оборони України у складі ЗСУ. Відповідно до ч. 2, 4 ст. 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. До апеляційного суду 29 квітня 2024 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшли клопотання про витребування доказів, про призначення справи до розгляду з повідомленням та викликом сторін, про долучення доказів до справи. Однак, суд позбавлений можливості надати оцінку вказаним документам, оскільки такі клопотання не містять підпису особи, що їх подала. Позивач ТОВ "ФК "ЄАПБ" не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направляв. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 14 720 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. На підставі розпорядження керівника апарату Київського апеляційного суду у зв`язку з переведенням судді-доповідача Мельника Я.С. до складу іншої судової палати та зміною спеціалізації, 05 червня 2024 року проведено повторний автоматизований розподіл вказаної цивільної справи. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: Мережко М.В. - головуючий суддя, Поліщук Н.В., Соколова В.В. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, тому з нього підлягає стягненню розмір отриманих кредитних коштів, а також передбачені договором проценти. Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит (грошові кошти) та сплатити проценти. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до укладеного електронного договору №14591-02/2022 між відповідачем та ТОВ "ФК "Інвеструм" від 13 лютого 2022 року, відповідач отримав кредит у сумі 5 000 грн. строком на 30 днів. Пізніше, 08 грудня 2022 року між ТОВ " ФК "Інвеструм" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" відповідно до договору факторингу №20102022 укладено договір факторингу №08122022 перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №14591-02/2022. Відповідач умови договору не виконав і має заборгованість в сумі 14 720 гривень. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). В силу ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки. Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію». Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_1 порушив свої зобов`язання, передбачені кредитним договором № 14591-02/2022, та не повернув взятих коштів у розмірі 5 000 грн, то позовні вимоги у частині стягнення основної суми боргу у розмірі 5 000 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Згідно з п. 1.1. умов договору, товариство надає позичальникові грошові кошти (кредит) в розмірі 5 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом не пізніше строку, визначеного в пункті 1.2 цього договору. Процентна ставка за користування кредитом - 1,00% від суми кредиту за кожний день користування кредитом у межах строку, визначеного в пункті 1.2 цього договору. Строк надання кредиту та строк дії договору становить 30 днів, тобто до 14 березня 2022 року. Згідно п. 2.3 Договору у разі недотримання умов встановлених пунктом 1.4 цього Договору та/або в разі пролонгації кредиту нарахування процентів здійснюється на загальних умовах за стандартною ставкою з першого дня користування кредитними коштами відповідно до п. 1.3 цього Договору. Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача повинні бути стягнуті відсотки за користування кредитом у розмірі 1 500 гривень. Встановлено, що строк дії договору від 13 лютого 2022 року сторонами визначений у 30 днів, якщо позичальник не виявить наміру пролонгувати даний договір. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про вчинення позичальником таких дій, які обумовлені в п. 2.3 Договору, отже, договір кредиту від 13 лютого 2022 року не був пролонгований та закінчив свою дію 14 березня 2022 року. Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, суд був позбавлений можливості перевірити, на якій підставі були нараховані відсотки відповідачу після закінчення дії Договору. З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за кредитом у розмірі 8 220 грн, нарахованих унаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань, після спливу строку кредитування, є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають. Колегія суддів також не приймає доводи відповідача про те, що він, як військовослужбовець, згідно п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільнений від сплати відсотків за користування кредитом, з огляду на таке. Відповідно до вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їхнього призову, які під час дії особливого періоду брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами й організаціями всіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Як убачається з довідки, долученої відповідачем до заяви про перегляд заочного рішення, він дійсно з 24 квітня 2022 року брав участь у бойових діях та брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України. Поряд з цим, кредитний договір укладено 13 лютого 2022 року, в той час, коли ОСОБА_1 не перебував на військовій службі, відповідно, дія вищевказаного Закону не може поширюватись на цей період, оскільки кредитний договір був укладений до вступу відповідача на військову службу. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України). Згідно ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що результатом апеляційного перегляду є зміна рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення відсотків у розмірі 9 720 грн, у відповідності до положень статті 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (44%), рішення суду першої інстанції підлягає зміні і в частині розподілу судових витрат шляхом зменшення розміру витрат судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача, з 2 684 грн до 1 180,96 грн. Разом з тим, у зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, пропорційно розміру задоволених вимог (56%), з позивача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 254, 56грн. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 10 ст. 141 ЦПК України). В даному випадку колегія суддів вважає за необхідне на підставі п.10 ст.141 ЦПК України здійснити взаєморозрахунок та покласти на позивача обов`язок відшкодувати відповідачу різницю судового збору у розмірі 1 073,60 грн (2 254,56 грн - 1 180,96 грн). Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 вересня 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» стягнення відсотків та судових витрат змінити. Зменшити розмір відсотків, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 за кредитним договором №№14591-02/2022 від 13 лютого 2022 року на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», з 9 720 грн до 1 500 грн. В решті заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 вересня 2023 року залишити без змін. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»(ЄДРПОУ 35625014), місце знаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, р\р IBAN№ НОМЕР_1 у АТ «ТАСкомбанк» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий: М.В. Мережко Судді: Н.В. Поліщук В.В. Соколова