Постанова 4824 № 754/12387/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77 e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617 Унікальний номер справи № 754/12387/21 Апеляційне провадження № 22-ц/824/5331/2024Головуючий у суді першої інстанції - Саламон О.Б. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 червня 2024 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Нежура В.А., судді Кулікова С.В., Невідома Т.О., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Цимбал Мариною Анзоріївною, на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 вересня 2022 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення грошової вартості обов`язкової частки у спадщині, В С Т А Н О В И В: У серпні 2021 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просили: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошову компенсацію вартості 1/16 обов`язкової частки в розмірі 69 225,00 грн в кв. АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_1 на підставі Договору її купівлі-продажу посвідченого ПН КМНО Маматовою В.В. 23.07.2013 за реєстром № 338 та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.07.2013 за № 105613280000; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошову компенсацію вартості 1/16 обов`язкової частки в розмірі 69 225,00 грн в кв. АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_1 на підставі Договору її купівлі-продажу посвідченого ПН КМНО Маматовою В.В. 23.07.2013 за реєстром № 338 та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.07.2013 за № 105613280000. Свої вимоги обґрунтовували тим, що ОСОБА_2 є рідною матір`ю, а ОСОБА_3 - рідною сестрою ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, свідоцтвом про переміну прізвища, імені по батькові та свідоцтвом про його смерть, рішенням суду про розірвання шлюбу. На день смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, що складалась з 1/3 частини кв. АДРЕСА_2 (яка належала ОСОБА_2 та її дітям - ОСОБА_6 та ОСОБА_3 в рівних долях по 1/3 частині), та частини в кв. АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги за законом стали: батько ОСОБА_7 , мати ОСОБА_2 , дружина ОСОБА_1 , донька ОСОБА_8 . Всі спадкоємці першої черги за законом спадщину прийняли, проте право на спадкування 1/3 частини кв. АДРЕСА_2 за заповітом набула тільки дружина померлого - ОСОБА_1 . Повнолітні непрацездатні батьки та малолітня донька ОСОБА_4 набули право лише на обов`язкову частку у спадщині (1/24) у відповідності до положення ч. 1 ст. 1241 ЦК України. Що стосується спадкування 1/2 частини в кв. АДРЕСА_1 , то вказана квартира була набута під час шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , проте, зареєстрована на останню, і відповідно до положень статей 60, 70 СК України є спільною сумісною власністю подружжя у рівних частках - по 1/2 частці дружини та чоловіка, проте на день смерті ОСОБА_4 ним, як подружжям, не було отримане Свідоцтво про право власності на належну йому 1/2 частку вказаної квартири. У зв`язку з чим державним нотаріусом П`ятнадцятої Київської державної нотаріальною контори Щербенко О.В. винесено постанову про відмову ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , як непрацездатним батькам, у видачі їм свідоцтв про право на спадщину за законом на обов`язкову частку у спадковій кв. АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 , як законний представник своєї малолітньої доньки ОСОБА_8 , із заявою про видачу на ім`я дитини Свідоцтва про право на спадщину за законом на обов`язкову частку у спадковій кв. АДРЕСА_1 до державного нотаріуса Щербенко О.В. не зверталась. Розмір обов`язкової частки непрацездатних батьків та малолітньої дитини у спадковій частині кв. АДРЕСА_1 складає 1/16 (1/2 + 5/16 +1/16 +1/16 + 1/16 = 1). ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7 , який був батьком ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Після його смерті на належну йому 1/24 частку кв. АДРЕСА_2 та 1/16 частку кв. АДРЕСА_1 також відкрилась спадщина. Спадкоємцем першої черги за законом та за заповітом на 1/24 частку кв. АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_7 стала ОСОБА_3 , про що у подальшому отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом. Однак, при зверненні ОСОБА_3 до нотаріуса щодо спадкування обов`язкової частки (1/16), що належала ОСОБА_7 у кв. АДРЕСА_1 , то приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Заєць Н.М. було відмовлено ОСОБА_3 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за відсутності правовстановчих документів на спадкову квартиру на ім`я ОСОБА_4 . ОСОБА_2 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на обов`язкову частку (1/16) в кв. АДРЕСА_1 (справа № 754/2920/21), проте під час проведення підготовчого провадження стало відомо, що ОСОБА_1 до вирішення спору в суді вказану квартиру продала ОСОБА_9 . Оскільки з відчуженням спадкової квартири змінилися предмет та підстава позову, за заявою ОСОБА_2 її позов про визнання права власності на обов`язкову частку в квартирі було залишено без розгляду. Тому за викладених обставин ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Деснянського районного суду м. Києва з іншим позовом, а саме про стягнення грошової компенсації вартості обов`язкової частки у спадковій квартирі (т. 1 а.с. 1-6). Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 22.09.2022 позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення грошової вартості обов`язкової частки в спадщині задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості обов`язкової частки в розмірі 69 225,00 грн та понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 692,25 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості обов`язкової частки в розмірі 69 225,00 грн. та понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 692,25 грн (т. 2 а.с. 19-26). В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Вказує, що між сторонами щодо розміру часток є спір. Але суд вважав, що частки у спільному майні подружжя повинні бути рівними. Вказаний висновок суд зробив з власної ініціативи, попри те, що позивачками не заявляється вимоги про вирішення цього спору. Такий спір не був предметом розгляду в жодному провадженні. Окрім того, суд не прийняв до уваги, що між подружжям була домовленість, а саме, чоловік при житті письмовою заявою від 01.12.2012 відмовився від будь-яких претензій на частку квартири. Звертає увагу на те, що з моменту укладання шлюбу (24.11.2010) до дати укладання попереднього договору про придбання квартири, за яким і було сплачено кошти (07.11.2011) не пройшло і року, і подружжя за цей час не мало спільного доходу, достатнього для придбання квартири. Окремо, щодо задоволення позовної вимоги на користь ОСОБА_3 зазначає, що у разі якщо мова йде про померлого батька ОСОБА_3 ( ОСОБА_7 ), то він на час своєї смерті не мав у власності спірного нерухомого майна, у зв`язку з чим спадкова трансмісія також не виникла. Тому виникає питання, яке саме право могло виникнути у ОСОБА_3 . Окрім того, якщо дійти висновку про те, що після смерті ОСОБА_4 у порядку спадкування позивачі отримали право на компенсацію від дружини померлого, то такий висновок суперечить ст. 1216 ЦК України, за якою спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Тож, у спадкування не можна отримати право на стягнення коштів з третіх осіб, які не були боржниками померлого (т. 2 а.с. 98-102). 20.05.2024 ОСОБА_3 подано відзив на апеляційну скаргу у якому зазначено, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим. ОСОБА_1 не надала суду жодного належного та допустимого доказу про наявність у неї особистих коштів у розмірі 393 300,00 грн, та що саме за ці особисті кошти нею була набута під час шлюбу спірна квартира. Судом апеляційної інстанції справу розглянуто в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що після смерті ОСОБА_4 , до визнання за ними в судовому порядку права власності на обов`язкову частку (1/16) в кв. АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вказану квартиру продала ОСОБА_9 , тому у відповідності до положень ст.ст. 15, 16, 22, 1166, 1280 ЦК України, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали право вимоги про стягнення грошової компенсації вартості обов`язкової частки у цій спадковій квартирі. Але погодитись із такими висновками у повній мірі не можливо з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 (мати) та ОСОБА_7 (батько) є рідними батьками ОСОБА_3 (донька) та ОСОБА_4 (син). На праві власності ОСОБА_2 (мати), ОСОБА_3 (донька) та ОСОБА_4 (син) належала кв. АДРЕСА_2 , по 1/3 частині. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 (син), на день смерті якого відкрилась спадщина, що складалась із 1/3 частини кв. АДРЕСА_2 та 1/2 частини в кв. АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги за законом стали ОСОБА_7 (батько), ОСОБА_2 (мати), ОСОБА_1 (дружина) та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (донька), які спадщину прийняли. Проте право на спадкування 1/3 частини кв. АДРЕСА_2 за заповітом набула тільки дружина померлого - ОСОБА_1 . Повнолітні непрацездатні батьки та малолітня донька ОСОБА_4 (син) набули право лише на обов`язкову частку у спадщині (1/24) у відповідності до положення ч. 1 ст. 1241 ЦК України. Позов, у даній справи пред`явлено з підстав наявності спору щодо спадкування 1/2 частини в кв. АДРЕСА_1 . Вказана квартира була набута та зареєстрована 23.07.2013 на ім`я дружини померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_1 Квартира була набута під час шлюбу ОСОБА_4 (син) та ОСОБА_1 (дружина) (24.11.2010) і відповідно до положень статей 60, 70 СК України є спільною сумісною власністю подружжя. Проте, на день смерті ОСОБА_4 (син) ним, як подружжям, не було отримане Свідоцтво про право власності на належну йому частку вказаної квартири. У зв`язку з чим державним нотаріусом П`ятнадцятої Київської державної нотаріальною контори Щербенко О.В. винесено постанову про відмову ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , як непрацездатним батькам, у видачі їм свідоцтв про право на спадщину за законом на обов`язкову частку у спадковій кв. АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 (дружина), як законний представник своєї малолітньої доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із заявою про видачу на ім`я дитини Свідоцтва про право на спадщину за законом на обов`язкову частку у спадковій кв. АДРЕСА_1 до державного нотаріуса Щербенко О.В. не зверталась. Розмір обов`язкової частки непрацездатних батьків та малолітньої дитини у спадковій частині кв. АДРЕСА_1 складає 1/16 (1/2 + 5/16 +1/16 +1/16 + 1/16 - 1). ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7 (батько). Після його смерті на належну йому 1/24 частку кв. АДРЕСА_2 та 1/16 частку кв. АДРЕСА_1 також відкрилась спадщина. Спадкоємцем першої черги за законом та за заповітом після смерті ОСОБА_7 (батько) на належну 1/24 частку кв. АДРЕСА_2 стала ОСОБА_3 (донька), яка отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом. Однак, на належну 1/16 частку ОСОБА_7 (батько) у кв. АДРЕСА_1 приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Заєць Н.М. було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину на ім`я ОСОБА_3 (донька) з підстав відсутності правовстановчих документів на спадкову квартиру на ім`я ОСОБА_4 (син) У зв`язку із зазначеними обставинами, ОСОБА_2 (мати) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , що діє в своїх інтересах та в інтересах своєї малолітньої доньки ОСОБА_8 , треті особи: П`ятнадцята київська державна нотаріальна контора в особі ГТУЮ у м. Києві, Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 про визнання права власності на обов`язкову частку (1/16) у спадщині, у кв. АДРЕСА_1 (справа № 754/2920/21). Проте під час проведення підготовчого провадження ОСОБА_2 стало відомо, що ОСОБА_1 до вирішення спору по суті, вказану квартиру, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ПН КМНО Гавловською О.В. від 12.02.2021 за реєстром № 189, продала ОСОБА_9 . Відповідно до п. 4 вказаного Договору купівлі-продажі квартири ОСОБА_1 (дружина) продала кв. АДРЕСА_1 ОСОБА_9 за 1 107 600,00 грн. Оскільки з відчуженням спадкової квартири змінилися предмет та підстава позову, за заявою ОСОБА_2 (мати) її позов про визнання права власності на обов`язкову частку в квартирі було залишено без розгляду. Тому, за викладених обставин ОСОБА_2 (мати) та ОСОБА_3 (донька) звернулися до суду з іншим позовом, а саме про стягнення грошової компенсації вартості обов`язкової частки (1/16) у спадковій квартирі, що на думку позивачів становить 69 225,00 грн. (1 107 600,00 : 16 = 69 225,00). У позовній заяві ставиться питання щодо спадкування своєї частки з майна, яке належало на день смерті ОСОБА_4 (син), як частка у спільній сумісній власності подружжя, а саме частини кв. АДРЕСА_1 . Згідно ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).; У зв`язку з викладеним, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою-приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Пунктами 4.15 та 4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок № 296/5) встановлено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку № 296/5, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку. Відповідно до пункту 4.14 Глави 10 Порядку № 296/5 при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. Згідно пункту 4.22 Глави 10 Порядку № 296/5, при оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом нотаріус у випадках, коли із документа, що посвідчує право власності, вбачається, що майно може бути спільною сумісною власністю подружжя, повинен з`ясувати, чи є у спадкодавця той з подружжя, який його пережив і який має право на - 1/2 частку в спільному майні подружжя. За наявності другого з подружжя нотаріус видає йому свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена. Якщо спадкоємців декілька, то кожному із них видається окреме свідоцтво про право на спадщину із зазначенням його частки. Свідоцтво про право на спадщину оформляється в двох примірниках, один з яких залишається в матеріалах спадкової справи. У матеріалах справи міститься як постанова державного нотаріуса П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори Щербенко О.В. від 05.08.2019 про відмову у видачі ОСОБА_2 та ОСОБА_7 свідоцтв про право на спадщину за законом по ст. 1241 ЦК України на належні їм частки на частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 після смерті ОСОБА_11 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка ймовірно є спільною сумісною власністю подружжя, за відсутності правовстановлюючих документів на майно за ОСОБА_4 (а.с. 18); а також, постанова приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Заєць Н.М. від 12.07.2021 вих. № 403/02-31, якою відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру чи частку квартири АДРЕСА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на майно за ОСОБА_4 (а.с. 22). Тобто, відмовляючи спадкоємцям у видачі свідоцтв про право на спадщину, нотаріусами було зазначено, що згідно даних Державного реєстру речових прав (який діє з 2013 року), у реєстрі прав власності на нерухоме майно - кв. АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_1 , згідно Договору купівлі-продажу, посвідченого Маматовою В.В. , ПН КМНО 23.07.2013 за реєстровим № 338, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 05.08.2020 № 219039697. З наданих документів вбачається, що ОСОБА_1 є дружиною померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 з 24.11.2010. Ймовірно кв. АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя. Однак документів на ім`я померлого гр. ОСОБА_4 нотаріусам не надавалось. Інформація про реєстрацію права за ним відсутня. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, згідно Глави 11 Порядку № 296/5, нотаріус може видати лише пережившому подружжю, а не на померлого. З наведеного можна зробити висновок про те, що у даній справі не було заявлено вимоги про визначення права на обов`язкову частку в межах якої позивачі (спадкоємці) могли доводити факт набуття кв. АДРЕСА_1 у період перебування ОСОБА_4 і ОСОБА_1 у шлюбі, і що вказана квартира є спільним майном подружжя. Такий спір не був предметом судового розгляду ні в цьому, ні в будь-якому іншому провадженні. Без визначення часток у спільному майні подружжя не можливо вирішити питання про стягнення грошової компенсації вартості обов`язкової частки у спадковій квартирі. З огляду на вищевикладене, перевіривши матеріали справи та надані докази, що містяться в матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини справи, що стало підставою для помилкового висновку про задоволення позову, тому суд апеляційної інстанції доходить висновку про задоволення апеляційної скарги та скасуванню рішення суду першої інстанції та ухваленню нового про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Цимбал Мариною Анзоріївною, задовольнити. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 вересня 2022 року скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Суддя-доповідач Судді