Постанова Дніпровський апеляційний суд № 199/8365/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2036/24 Справа № 199/8365/16-ц Суддя у 1-й інстанції - БОГУН О. О. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: судді-доповідача Космачевської Т.В., суддів: Маскюти Ж.І., Халаджи О.В., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Коломоєць Сергій Володимирович, на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 26 січня 2017 року в цивільній справі номер 199/8365/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2016 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська звернулось АТ КБ «ПриватБанк» із позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 23.04.2008 року між позивачем та відповідачкою укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 1600,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом. Позивач свої зобов`язання перед відповідачкою виконав, надавши їй кредит у розмірі встановленому договором. Відповідачка, в свою чергу свої обов`язки щодо вчасного повернення кредиту належним чином не виконувала, кредит не сплачувала, в зв`язку з чим станом на 30.09.2016 року заборгованість за договором склала 22247,25 грн, яка складається з: 1499,42 грн заборгованість за кредитом; 16016,04 грн заборгованість по процентам за користування кредитом; 3196,21 грн заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн штраф (фіксована частина); 1035,58 грн штраф (процентна складова). Позивач просив суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором б/н від 23.04.2008 року станом на 30.09.2016 року на загальну суму 22247,25 грн, а також судові витрати. Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 26 січня 2017 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 23.04.2008 року в розмірі 22247,25 грн, яка складається з: 1499,42 грн заборгованість за кредитом; 16016,04 грн заборгованість по процентам за користування кредитом; 3196,21 грн заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн штраф (фіксована частина); 1035,58 грн штраф (процентна складова). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» понесені ним судові витрати по справі зі сплати судового збору у розмірі 1378,00 грн. Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19 жовтня 2023 року заяву представника заявниці ОСОБА_1 за ордером на надання правничої допомоги ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду від 26 січня 2017 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - залишено без задоволення. Із вказаним заочним рішенням не погодилась відповідачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Коломоєць С.В., подала апеляційну скаргу, просила скасувати заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.01.2017 року в справі №199/8365/16-ц, і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі, стягнути з позивача на користь відповідачки понесені судові витрати. Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та порушує право відповідача на вільний доступ до правосуддя, оскільки її не повідомили про судовий розгляд справи. Ніяких повісток про виклик до суду вона не отримувала. Надана позивачем заява про отримання кредиту не відповідає інформації, зазначеної позивачем в позовній заяві, та містить зовсім іншу інформацію. Відповідно до наданої позивачем заяви підписаної відповідачкою 23.04.2008 року про банківську картку, міститься інформація по те, що банк надає позичальнику строковий кредит 2289,00 грн, на строк 10 місяців строком 23.04.2008 року - 23.02.2009 рік виключно на наступні цілі, придбання товару, зі сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 0,01% на місяць, на суму залишку заборгованості. Матеріали справи, не містять жодного письмового доказу, що вказував би на укладення відповідачкою та позивачем договору на продовження, переукладення на новий строк кредиту, а тому строк закінчення дії кредитного договору б/н 23.04.2008 року сплинув 23.02.2009 року. При підписані заяви про отримання банківського кредиту було обумовлено лише щомісячний платіж в розмірі 229,03 грн для погашення заборгованості за кредит та % ставка в місяць що становить - 0,01%, інших нарахувань угодою не обумовлювалось та нею не підписувалось. «Умови та правила надання банківських послуг», «Правила користування платіжною карткою» не містять інформацію про затвердження їх керівництвом ПАТ КБ «ПриватБанк», ні національним банком України, окрім того, зазначенні «Умови та правила надання банківських послуг», «Правила користування платіжною карткою» не містять дати та підпису відповідачки про її ознайомлення з умовами, правилами та тарифами, тому надані копії не можуть бути належними доказами у відповідності до норм Цивільного процесуального кодексу України. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів і Умови та правила розумів відповідачка та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. З наданих позивачем розрахунку заборгованості неможливо зрозуміти з чого вона складається та за які періоди здійснюються нарахування, оскільки в розрахунку не міститься помісячний розрахунок за весь період. Сторони встановили як строк дії договору, а саме: 23.02.2009 року, так і строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням платежів в розмірі, що складає 229,03 грн., від суми заборгованості на кінець кожного місяця користування кредитними коштами. Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору. Від позивача АТ КБ «ПриватБанк» відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 23.04.2008 року між позивачем та відповідачкою по справі укладено строковий кредитний договір б/н, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 2289,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01% на місяць, на строк 10 місяців - з 23.04.2008 року по 23.02.2009 року (а.с. 8-8зв). До матеріалів справи долучено умови та правила надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 9-14). З розрахунку заборгованості за договором б/н від 23.04.2008 року вбачається, що станом на 30.09.2016 року заборгованість ОСОБА_1 становить 22247,25 грн, яка складається з: заборгованість за кредитом 1499,42 грн, заборгованість за відсотками 16016,04 грн, нарахованої комісії 3196,21 грн, а також штрафом 1535,58 грн (а.с. 5-7). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості. Проте, з таким висновком суду першої інстанції повністю погодитися не можна, оскільки рішення суду не відповідає нормам закону та фактичним обставинам справи. Згідно з п. 4 ч. 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційним судом встановлено, що судове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 26 січня 2017 року ухвалено заочно. Відповідачка ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на те, що вона не була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання. Також, апеляційним судом встановлено, що судом першої інстанції був направлений конверт, на якому зазначено, ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , який повернуто за закінченням терміну зберігання (а.с. 26). Виходячи з наведеного, матеріали цивільної справи не містять відомостей, що відповідачка ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи. Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява №14448/88, § 33). Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, N 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року). Пунктом 3 частини 3 статті 376 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Відтак, апеляційний суд вважає, що цей довід апеляційної скарги є обґрунтованим і судове рішення підлягає скасуванню. Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог, апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно із статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Судом встановлено, що 23.04.2008 року між позивачем та відповідачкою укладено строковий кредитний договір б/н, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 2289,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01% на місяць, на строк 10 місяців: з 23.04.2008 року по 23.02.2009 року. З розрахунку заборгованості за договором б/н від 23.04.2008 року вбачається, що станом на 30.09.2016 року заборгованість ОСОБА_1 становить 22247,25 грн, яка складається з: заборгованість за кредитом 1499,42 грн, заборгованість за відсотками 16016,04 грн, нарахованої комісії 3196,21 грн, а також штрафом 1535,58 грн. Встановлено, що прийняті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» виконало своєчасно і повністю, надававши кредиті ресурси в повному обсязі. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Встановлено, що відповідачка користувалась кредитними коштами та частково сплачувала заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення кредитного договору. Отже вимоги про стягнення суми заборгованості за наданим кредитом у розмірі 1499,42 грн є обґрунтованими. Щодо вимог про стягнення заборгованості за відсотками, апеляційний суд виходить з наступного. Судом встановлено, що кредитним договором встановлено строк його дії, а саме, з 23 квітня 2008 року по 23 лютого 2009 року, тому нарахування відсотків після спливу дії договору є необґрунтованим та таким, що суперечить нормам ст. 1048 ЦК України. До спливу строку кредитного договору, а саме, до 23.02.2009 року, відповідачці було нараховані відсотки у сумі 39,36 грн, отже, позовні вимоги є обґрунтованими саме в цьому розмірі. Щодо доводів позовної заяви про нарахування комісії, штрафу, апеляційний суд виходить з наступного. Судом встановлено, що заявою від 23.04.2008 року передбачено сплату комісії та пені за порушення зобов`язання, проте не зазначено їх розмір. Доказів ознайомлення відповідачки на час укладення кредитного договору з Умовами та правилами надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» матеріали справи не містять. Отже, доводи позовної заяви в цій частині є необґрунтованими. За таких обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, не в повному обсязі виконав вимоги ст. 263 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості. Відтак, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором. Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки за подання позовної заяви АТ КБ «Приватбанк» сплачено судовий збір у розмірі 1378,00 грн (а.с. 20), позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тому понесені судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідачки ОСОБА_1 в розмірі 95,31 грн. Крім того, відповідно до пп. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, за подання апеляційної скарги нею сплачено судовий збір в розмір 2067,00 грн (а.с. 61), тому з позивача АТ КБ «Приватбанк» на користь відповідачки ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1924,03 грн. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Коломоєць Сергій Володимирович, задовольнити частково. Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 26 січня 2017 року скасувати. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитом в розмірі 1499,42 грн та заборгованість за відсотками в розмірі 39,36 грн, а всього 1538,78 грн. В інший частині позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 95,31 грн. Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1924,03 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: