Постанова ККС ВС № 761/8472/2019

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 червня 2024 року м. Київ справа № 761/8472/2019 провадження № 51-3169 км 23 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року у кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР за № 12018100100011257 та № 12018100100007830, за обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358; ч. 3 ст. 190 КК України. Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 19 січня 2022 року ОСОБА_10 засуджено до покарання: за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 3 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання біль суворим, призначено ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження та речових доказів. Цивільні позови задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_9 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди на користь: потерпілої ОСОБА_11 - 284 384, 86 грн, потерпілого ОСОБА_12 - 475 000 грн. Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 19 січня 2022 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_9 повернуто особі, яка її подала. За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_9 визнано винуватою у тому, що вона, у невстановлений слідством день влітку 2017 року, через невстановлену досудовим розслідуванням особу, що представилась ОСОБА_13 , матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, познайомилась з ОСОБА_11 та почала підтримувати з нею дружні стосунки. Під час спілкування з ОСОБА_14 дізналась про наявність нерухомого майна - садового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , яке перебувало у спільній власності останньої з ОСОБА_12 , та їх вкрай незадовільні відносини. Володіючи вказаною інформацією, у невстановлений досудовим розслідуванням день у жовтні 2017 року у ОСОБА_9 виник злочинний намір, направлений на заволодіння коштами ОСОБА_11 . З цією метою ОСОБА_9 розробила злочинний план, відповідно до якого придбала при невстановлених обставинах стартовий пакет оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_1 , який активувала у мобільному телефоні марки «LG» IMEI: НОМЕР_2 , який раніше належав її доньці, та використовуючи вказаний номер мобільного телефону вигадала ім`я неіснуючого чоловіка - ОСОБА_15 . В подальшому ОСОБА_9 , підтримуючи дружні відносин із ОСОБА_11 та, зловживаючи довірою останньої, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, повідомила, що у неї є знайомий, якого звати ОСОБА_15 приблизного 50 років, середнього достатку, одинокий, який шукає жінку для спільного проживання. Довіряючи ОСОБА_9 , ОСОБА_11 попрохала познайомити її із ОСОБА_16 . Усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, ОСОБА_9 , використовуючи номер мобільного телефону НОМЕР_1 , який перебував у її володінні, видаючи себе за ОСОБА_17 , стала відправляти смс-повідомлення ОСОБА_11 із неправдивим змістом особистого характеру. З метою введення в оману ОСОБА_11 та надання правоподібності своїм злочинним діям, ОСОБА_9 знайшла в мережі інтернет фотографію невідомого чоловіка, яку в подальшому надіслала ОСОБА_11 з указаного вище номеру, видаючи його за ОСОБА_17 . Після цього ОСОБА_9 , реалізуючи свій злочинний план та володіючи інформацією, що створена нею неіснуюча особа чоловічої статі сподобалася ОСОБА_11 , з метою подальшого введення в оману останньої, при невстановлених обставинах, під час усного спілкування повідомила їй неправдиву інформацію, що за станом здоров`я ОСОБА_15 не може особисто з нею спілкуватись, при цьому у нього виникли фінансові труднощі, у зв`язку із якими йому потрібна допомога у вигляді 150 тисяч доларів США. Не маючи у наявності даної суми грошей, ОСОБА_11 , не будучи обізнаною про кримінально протиправні дії ОСОБА_9 , та бажаючи допомогти ОСОБА_18 , погодилась на пропозицію останньої у вигляді отримання для цього кредиту у Кредитній спілці. ОСОБА_9 , діючи із прямим умислом і корисливим мотивом, зібравши від імені ОСОБА_11 необхідні документи для подачі до Кредитної спілки, разом із нею 02.11.2017 прибула за адресою: АДРЕСА_3 , за місцем знаходження Кредитної спілки «ЗаРаЗ» (код за ЄДРПОУ 37716197). На підставі наданих документів, 02.11.2017 між ОСОБА_11 та Кредитною спілкою «ЗаРаЗ» укладено кредитний договір про надання фінансового кредиту № КВ-00103/11-17/0310, відповідно до умов якого, кредитодавець надав позичальну фінансовий кредит у формі кредитної лінії з лімітом 886 860 грн, в межах якого позичальник може отримувати будь-які суми кредиту. Надалі, 03.11.2017, о 13 год 02 хв., кредитною спілкою «ЗаРаЗ» на виконання умов вказаного кредитного договору на картковий рахунок № НОМЕР_3 , який був відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк» і належить ОСОБА_14 , перераховано кошти в розмірі 300 000 грн. Діючи з корисливим мотивом, ввівши в оману ОСОБА_11 під приводом допомоги вигаданій особі ОСОБА_18 та передачі коштів, ОСОБА_9 отримала від ОСОБА_11 її власну банківську платіжну картку № НОМЕР_3 з пін-кодом доступу до неї, де акумулювались гроші в сумі 300 000 гривень. Після чого ОСОБА_9 , діючи з прямим умислом та корисливим мотивом, направленим на заволодіння коштами ОСОБА_11 , у період часу з 03 по 07 листопада 2017 року з банкоматів ПАТ КБ «Приватбанк» на території м. Києва та Київської області провела операції по зняттю із вказаної банківської карти потерпілої грошових коштів на загальну суму 140 000 гривень, якими розпорядилася на власний розсуд. У подальшому, 07.11.2018, у зв`язку із втратою з власної необережності банківської картки № НОМЕР_3 , на якій залишок коштів становив 160 000 грн, ОСОБА_9 , діючи з прямим умислом та корисливим мотивом, повідомила ОСОБА_11 про необхідність виготовлення нової платіжної банківської картки ПАТ КБ «Приватбанк», оскільки залишок грошових коштів, який вона не встигла зняти, був заблокований працівниками банку через втрату банківської картки. ОСОБА_11 , не будучи обізнаною про злочинні наміри ОСОБА_9 , виготовила нову банківську платіжна картку ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_4 . Після цього, ОСОБА_9 , діючи відповідно до заздалегідь розробленого злочинного плану, направленого на заволодіння грошима ОСОБА_11 , від імені неіснуючої особи ОСОБА_17 з номеру НОМЕР_1 написала смс повідомлення останній з проханням надати грошову допомогу на лікування в лікарні в м. Житомир для чого перерахувати кошти з використанням інтернет-банкінг «Приват 24» з її банківської картки на банківську картку медсестри, яка нібито працює у вказаній лікарні і зможе передати кошти неіснуючій особі на ім`я ОСОБА_15 . На дану пропозицію ОСОБА_11 , не будучи обізнаною про злочинні наміри ОСОБА_19 , погодилась. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, ОСОБА_9 з номеру НОМЕР_1 від імені неіснуючої особи на ім`я ОСОБА_15 відправила смс ОСОБА_11 з проханням відправити кошти на його лікування на платіжну банківську карту ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_20 , яка являлась близькою знайомою ОСОБА_9 та не була обізнана про кримінально-протиправні дій останньої. ОСОБА_11 , будучи введеною в оману, під приводом відправлення коштів медсестрі з м. Житомир для лікування чоловіка на ім`я ОСОБА_15 з використанням інтернет-бангкінг системи «Приват 24» 08 та 10 листопада 2017 року із власного банківського карткового рахунку ПАТ КБ «Приватбанк» здійснила транзакції з перерахування безготівкових коштів відповідно на суму 17 247 грн та суму 22 110 грн на банківську карту ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_5 відкриту на ім`я ОСОБА_20 . Після цього ОСОБА_20 , не будучи обізнаною про злочинні наміри ОСОБА_9 , отримавши вказані грошові кошти повідомила про це останню та за її проханням 08 та 10 листопада 2017 року, з використанням інтернет- бангкінг системи «Приват 24» із вказаного власного банківського карткового рахунку здійснила транзакції з перерахування безготівкових коштів на вказані суми на банківську карту ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_6 , відкриту на ім`я цивільного чоловіка ОСОБА_9 - ОСОБА_21 , до якої остання мала безперешкодний доступ, після чого отриманими коштами ОСОБА_9 розпорядилася на власний розсуд. В подальшому ОСОБА_9 , діючи з прямим умислом та корисливим мотивом, з метою швидкого заволодіння грошовими коштами ОСОБА_11 під приводом допомоги вигаданій особі - ОСОБА_18 , повідомила останній про необхідність перерахувати залишок коштів на новій платіжній банківській картці ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_11 № НОМЕР_4 через інтернет-банкінг «Приват 24» на платіжну банківську картку ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_6 , що належить її цивільному чоловіку ОСОБА_22 , до якої ОСОБА_9 мала постійний безперешкодний доступ. Будучи введеною в оману, ОСОБА_23 , не будучи обізнаною про злочинний намір ОСОБА_9 , під приводом допомоги вигаданій особі ОСОБА_18 та передачі йому коштів, знаходячись у себе вдома, використовуючи інтернет-банкінг «Приват 24» здійснила перерахування безготівкових коштів з власного банківського карткового рахунку ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_4 на банківську карту ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_6 ОСОБА_21 : 14 листопада 2017 року - на суми 52 793,97 грн та 12 914,57 грн; 17 листопада 2017 року - на суму 3 216,08 грн; 04 грудня 2017 року - на суму 27 648,24 грн та 21 грудня 2017 року - на суму 8 455 грн. Маючи доступ до банківських платіжних карток ОСОБА_21 , ОСОБА_9 зняла грошові кошти та розпорядилась ними на власний розсуд. У результаті кримінально протиправних дій, ОСОБА_9 , завершивши реалізацію свого злочинного наміру, шляхом зловживання довірою ОСОБА_11 , повторно, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки заволоділа її коштами на загальну суму 284 384,86 гривень, після чого розпорядилась ними на власний розсуд, спричинивши останній матеріальну шкоду на вказану суму. Крім того, 21.03.2014 ОСОБА_11 , яка перебувала у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_12 , стала належати земельна ділянка площею 0,0596 га кадастровий номер 8000000000:90:805:0022 за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі Договору дарування земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_24 . Під час спільного проживання ОСОБА_12 за власні кошти за вказаною адресою побудовано садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами. 26.08.2014 ОСОБА_11 , користуючись довірою свого чоловіка ОСОБА_12 , за згодою останнього, зареєструвала на своє ім`я садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 26009702, виданого 26.08.2014 Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві. Право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.08.2014, номер запису про право власності 6789229, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 439050880000. 05.07.2017 заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва розірвано шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , зареєстрований 10.05.2003 у відділі реєстрації актів громадського стану Шепетівського міського управління юстиції Хмельницької області, актовий запис № 101 від 10.05.2003. У невстановлений слідством день влітку 2017 року через невстановлену досудовим розслідуванням особу, що представилась ОСОБА_13 , матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, ОСОБА_9 познайомилась з ОСОБА_11 та почала підтримувати з нею дружні стосунки. Під час спілкування з ОСОБА_14 , ОСОБА_9 дізналась про наявність нерухомого майна, яке перебувало у спільній власності останньої з ОСОБА_12 та їх вкрай незадовільні відносини. У кінці жовтня 2017 року у ОСОБА_9 виник кримінально протиправний намір, спрямований на пособництво у підробленні офіційного документа, який посвідчується нотаріусом і надає права, за попередньою змовою групою осіб, та заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою за попередньою змовою групою осіб, у зв`язку із чим, остання звернулась із пропозицією до ОСОБА_11 , розповівши їй розроблений план вчинення кримінального правопорушення. ОСОБА_11 , достовірно знаючи, що садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами за даною адресою набутий нею під час шлюбу з ОСОБА_12 і при реалізації вказаного об`єкту нерухомості необхідна нотаріально завірена згода останнього, яку законним способом вона отримати не зможе, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах погодилась на пропозицію ОСОБА_9 , таким чином вступивши в злочинну змову з останньою. Діючи за попередньою домовленістю, у кінці жовтня 2017 року ОСОБА_9 отримала від ОСОБА_11 копію паспорта громадянина України ОСОБА_12 та копію довідки про присвоєння йому ідентифікаційного номера для подальшого підроблення офіційного документа невстановленою особою. У кінці жовтня 2017 року, приблизно об 11 год, біля станції метро «Петрівка» у м. Києві ОСОБА_9 , попередньо дізнавшись у всесвітній мережі Інтернет про можливість виготовлення документів, що посвідчуються від імені нотаріусів України, зустрілась із невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, де маючи у наявності копію паспорта громадянина України ОСОБА_12 та копію довідки про присвоєння йому ідентифікаційного номера, запропонувала останній за грошову винагороду виготовити заяву від імені ОСОБА_12 , якою останній дає згоду на укладання договору купівлі-продажу (здати в оренду, закласти) його колишньою дружиною ОСОБА_11 садового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 . Невстановлена досудовим розслідуванням особа на таку пропозицію погодилась, повідомивши, що вартість такої послуги складатиме 4 000 доларів США. У подальшому, невстановлена особа, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, використовуючи дані, які містились у переданих ОСОБА_9 копіях паспорта громадянина України і довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, за допомогою технічних засобів підробила офіційний документ, що посвідчується нотаріусом та надає права, а саме заяву від імені ОСОБА_12 , якою останній дає згоду на укладання договору купівлі-продажу (здати в оренду, закласти) його колишньою дружиною ОСОБА_11 садового будинку з господарськими будівлями та спорудами за вказаною адресою, при цьому заявляє, що погоджується з тим, щоб умови договору купівлі-продажу (здати в оренду, закласти) садового будинку визначалися його дружиною самостійно. Заява складена 02.11.2017, справжність підпису ОСОБА_12 засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_25 . Такими своїми умисними діями ОСОБА_9 надала невстановленій особі засоби для підроблення офіційного документа, що посвідчується нотаріусом та надає права, з метою його подальшого використання шляхом подання приватному нотаріусу, який посвідчуватиме договір купівлі-продажу. Після цього, копії паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера та завідомо підроблену заяву від імені ОСОБА_12 невстановлена особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, 02.11.2017, о 15 год, біля станції метро «Петрівка» у м. Києві передала ОСОБА_9 , за що остання розрахувалась коштами в розмірі 4 000 доларів США. Маючи у наявності всі необхідні документи для продажу будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_9 , діючи з корисливим мотивом, за попередньою змовою із ОСОБА_11 , з метою заволодіння чужим майном, яке належить ОСОБА_12 , шляхом зловживання його довірою, а саме 1/2 частини суми, отриманої від реалізації садового будинку з господарськими будівлями та спорудами за вказаною адресою, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб відшукали покупця вищевказаного нерухомого майна в особі ОСОБА_26 . У подальшому, 03.11.2017, в першій половині дня, ОСОБА_9 у приміщенні приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_27 за адресою: АДРЕСА_4 передала ОСОБА_11 заяву від імені ОСОБА_12 , складену 02.11.2017. ОСОБА_11 , діючи із прямим умислом і корисливим мотивом, з метою укладення договору купівлі-продажу садового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , подала приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_27 свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 26009702, видане 26.08.2014 Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, копію свого паспорту громадянина України, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, завідомо підроблену заяву складену 02.11.2017 від імені ОСОБА_12 . Остання, не будучи обізнаною про злочинний намір ОСОБА_11 , вважаючи, що підпис у заяві від 02.11.2017 належить ОСОБА_12 , і тому остання наділена правомочністю в розпорядженні нерухомим майном, підготувала договір купівлі-продажу від 03.11.2017, відповідно до умов якого, продавець продав та передав покупцю, а покупець купив та прийняв від продавця садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , після чого сторони підписали даний договір купівлі-продажу. Після підпису сторонами Договору купівлі-продажу садового будинку від 03.11.2017, приватний нотаріус ОСОБА_27 , не усвідомлюючи кримінально протиправні дії ОСОБА_11 , посвідчила вищевказаний договір та здійснила державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_26 . Відповідно до п. 5 вказаного договору за домовленістю сторін продаж садового будинку вчинено за 950 000 грн, які Продавець одержав у повному обсязі від Покупця до моменту підписання цього договору. У результаті ОСОБА_9 за попередньою змовою із ОСОБА_11 , завершивши реалізацію свого злочинного наміру, шляхом зловживання довірою ОСОБА_12 , заволоділи належною йому частиною коштів в розмірі 475 000 гривень, що складає 1/2 частини від ринкової ціни, отриманої від продажу вказаного садового будинку з господарськими будівлями та спорудами, після чого розпорядились нею на власний розсуд, завдавши потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму, що в 400 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 22 лютого 2023 рокуі призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, адвокат зазначає, що ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки порушує гарантоване право на оскарження судового рішення для забезпечення захисту прав і законних інтересів ОСОБА_8 . На думку ОСОБА_6 , із фактичних обставин кримінального провадження, викладених у вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 19 січня 2022 року можливо зробити висновок про те, що він стосується майна, яке на момент розгляду справи і на сьогоднішній день належить ОСОБА_8 , а також дій ОСОБА_9 щодо такого майна, а саме садового будинку та земельної ділянки. З огляду на зазначене та з урахуванням того факту, що ОСОБА_12 та ОСОБА_11 використовують вказаний вирок для позбавлення ОСОБА_8 права власності на садовий будинок і земельну ділянку, які вона набула 15 червня 2018 року, касатор вважає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що вирок не стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_8 . Позиції учасників судового провадження У судовому засіданні адвокати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу. Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просила відмовити у її задоволенні. Мотиви Суду Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. Згідно з приписами п. 1 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України). Право особи на апеляційне оскарження спрямовано насамперед на реалізацію права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні. Статтею 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому засіданні. Згідно положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Цих вимог апеляційним судом дотримано не було. За висновком Верховного Суду України у постанові від 03 березня 2016 року (справа №5-347кс15) конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком установленої законом заборони на таке оскарження. При цьому відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, за умови, що судове рішення стосується їхніх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі до правосуддя та зверненні до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2 ст. 24 КПК. Тобто, при вирішенні питання, чи є підстави для оскарження рішення суду до суду вищого рівня певною особою, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді, ключовим є з`ясування, чи насправді це рішення стосується інтересів конкретної особи. На вказану правову позицію апеляційний суд послався в обґрунтування висновку про необхідність повернення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 у зв`язку з тим, що вони не мають права на подачу апеляційної скарги на вирок суду стосовно ОСОБА_9 . При цьому, в мотивах постановленого рішення суд апеляційної інстанції вказав, що такого висновку він дійшов з огляду на те, що з матеріалів кримінального провадження № 12018100100011257 від 20.10.2018 за обвинуваченням ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 190 КК України неможливо встановити процесуальний статус особи ОСОБА_8 , в інтересах якої подана апеляційна скарга на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 19.01.2022 щодо ОСОБА_9 . Натомість, за правовою позицією Верховного Суду України в справі №5-347кс15, право третіх осіб на оскарження пов`язане із тим, що судове рішення стосується їхніх прав, свобод та інтересів, а не із наявністю у них певного процесуального статусу. Така позиція в повній мірі узгоджується з висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 18 травня 2020 року у справі № 639/2837/19. Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції, вирішуючи відповідно до вимог ст. 398 КПК України питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою іншої особи (захисника чи представника іншої особи) на вирок, має впевнитися, що вирок стосується прав, свобод та інтересів іншої особи, а не в тому, що вона має певний процесуальний статус. Адвокат ОСОБА_6 , оскаржуючи в апеляційному порядку вирок суду щодо ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_8 , просила змінити вказане судове рішення в частині встановлення обставин створення (будівництва) садового будинку за адресою: АДРЕСА_2 та визначення права власності на нього. Свої доводи мотивувала тим, що судом першої інстанції по справі було досліджено та надано оцінку діям ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , які пов`язані з майном, що належить ОСОБА_8 , як протиправних за відсутності обґрунтованих підстав до цього, а це безпосередньо впливає на права та законні інтереси останньої. Проте, апеляційний суд, всупереч приписам ст. 24 КПК України та відповідним твердженням у апеляційній скарзі, не перевірив належним чином, чи стосується рішення суду першої інстанції прав, свобод та інтересів ОСОБА_8 , і чи є у неї, з урахуванням норм процесуального закону, можливість реалізувати своє право на судовий захист в інший спосіб, ніж шляхом апеляційного оскарження вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 19 січня 2022 року щодо ОСОБА_9 . Доступ до правосуддя, окрім норм кримінального процесуального закону, гарантовано і Конституцією України (ч. 2 ст. 55, п. 8 ч. 3 ст. 129). Поняття «забезпечення права» за своїм змістом є більш широким поняттям, ніж поняття «право», яке використовується у главі 31 КПК (провадження в суді апеляційної інстанції), бо воно передбачає, крім самого «права», ще й гарантований державою механізм його реалізації. Дотримання вищевказаних засад є гарантією реалізації права на доступ до правосуддя, а їх нехтування вказує на те, що судове рішення про повернення апеляційної скарги постановлено без дотримання вимоги справедливості судового розгляду, приписів ст. 370 КПК України щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. За таких обставин, касаційна скарга адвоката ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційному суду необхідно зважити на викладене в цій постанові та прийняти законне, обґрунтоване івмотивоване судове рішення. Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд ухвалив: Касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , задовольнити частково. Ухвалу Київського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року про повернення апеляційної скарги скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3