Постанова 4857 № 260/9773/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/9773/23 пров. № А/857/1851/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р. Й., суддів Гуляка В. В., Ільчишин Н. В., розглянувши у письмовому провадженні у м. Ужгороді апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року (прийняте за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у м. Ужгороді суддею Гаврилком С. Є.) у справі № 260/9773/23 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Відділ державного нагляду (контролю) в Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті, про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із вказаним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі Укртрансбезпека) та просила визнати протиправною і скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Закарпатській області Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу ПШ 008752 від 26 жовтня 2023 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржена постанова є протиправною, оскільки в силу Закону України "Про автомобільний транспорт" відповідальність за порушення законодавства у цій сфері застосовується саме до автомобільних перевізників. Однак, позивач вважає, що у спірних відносинах не мав статусу автомобільного перевізника та фізичної особи-підприємця, та не може бути суб`єктом відповідальності. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року позов задоволено. Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржила Укртрансбезпека, яка вважає, що рішення суду першої інстанції не враховує всіх обставин справи, прийняте з порушенням норм матеріального права. Тому просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач під час перевірки не надав щоденний листок обліку режиму праці та відпочинку водія ОСОБА_2 за 18 вересня 2023 року. А тому, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є правомірною та такою, що відповідає вимогам законодавства України, а відтак не підлягає скасуванню. На спростування твердження позивача про можливість притягнення до відповідальності будь-якого водія чи власника транспортного засобу, який використовує його у власних цілях зазначив, що за умов рейдової перевірки, посадові особи встановлюють і фіксують порушення саме в сфері безпеки на автомобільному транспорті. Вказує, що позивач здійснює незареєстровану господарську діяльність з внутрішнього перевезення вантажів (в межах території України). Однак, в межах наданої перевірки неможливо встановити систематичність діяльності. Тому, на підставі наявних матеріалів справи була винесена оскаржувана постанова. Також звертає увагу на те, що відсутність у позивача статусу суб`єкта господарювання не момент перевірки не звільняє його від відповідальності. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги є безпідставними. Тому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач загалом підтримав доводи суду першої інстанції і вказав, що адміністративно-господарський штраф може застосовуватися виключно до суб`єктів господарювання, яким вона не є. Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що 18 вересня 2023 року працівниками Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведена перевірка транспортного засобу DAF номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 Транспортний засіб належить на праві власності ОСОБА_1 . За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 021204 від 18 вересня 2023 року. Відповідно до вказаного акту під час перевірки виявлено порушення статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: перевізник не забезпечив наявність щоденного листка обліку режиму праці та відпочинку водія ОСОБА_2 за 18 вересня 2023 року, наявність якого передбачено статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". Повідомленням № 76848/25/24-23 від 06 жовтня 2023 року ОСОБА_1 було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 26 жовтня 2023 року. Додатком до повідомлення було надіслано копію акту № 021204 від 18 вересня 2023 року (а. с. 82 (на звороті)). За результатами розгляду акту № 021204 від 18 вересня 2023 року начальником Відділу державного нагляду (контролю) в Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 26 жовтня 2023 року № ПШ 008752, якою за порушення ФОП ОСОБА_1 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та відповідно до статті 60 частини 1 абзацу 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17 000 грн (а. с. 82). Вважаючи ухвалену постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду. Вважаючи прийняту відповідачем постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції мотивував це тим, що позивач є неналежним суб`єктом, який повинен нести відповідальність за порушення норм чинного законодавства. При цьому відповідачем не встановлено наявності в позивача статусу автомобільного перевізника. Враховуючи те, що позивач не має статусу фізичної особи - підприємця, застосування до нього адміністративно-господарських санкцій є протиправним. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулює Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі Закон № 2344-ІІІ). Відповідно до статті 1 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України Про транспортно-експедиторську діяльність, Про транзит вантажів, інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом; рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом. Статтею 5 Закону № 2344-ІІІ визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567). Відповідно до пункту 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Згідно пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. Пунктом 21 Порядку № 1567 передбачено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

3. Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: -для автомобільного перевізника: документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження. Абзацом 2 частини 2 статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень. Отже, положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів. Згідно з абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Суд зазначає, що об`єктивною стороною складу господарського правопорушення, передбаченого статтею 60 частиною першою абзацом третім Закону України № 2344-III є надання суб`єктом господарювання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону. Як уже встановлено судом, під час перевірки було виявлено порушення вимог абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевізник - ФОП ОСОБА_1 не забезпечив наявність щоденного листка обліку режиму праці та відпочинку водія ОСОБА_2 за 18 вересня 2023 року, наявність якого передбачено статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". Як видно з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (сформовано 08 листопада 2023 року) ОСОБА_1 не зазначена в такому реєстрі та не має статусу фізичної особи-підприємця (а. с. 12). Позивач згідно довідки № 32 від 08 листопада 2023 року виданої дирекцією Углянської початкової школи з дошкільним підрозділом Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області працює вихователем дошкільної групи даної установи (а. с. 14). Відтак, у цьому випадку, ФОП ОСОБА_1 є неналежним суб`єктом, який повинен нести відповідальність за порушення норм чинного законодавства. Враховуючи те, що позивач не має статусу фізичної особи - підприємця, застосування до нього адміністративно-господарських санкцій є протиправним Доказів зворотного представником відповідача, у порушення абз. 1 - 2 ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не наведено, будь-якого обґрунтування правомірності винесеної постанови, до матеріалів справи не додано. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов підлягає до задоволення повністю у спосіб прийняття судом рішення про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 26 жовтня 2023 року № ПШ 008752. За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст. ст. 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року у справі № 260/9773/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин