Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/23732/23

Головуючий І інстанції: Бідонько А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 червня 2024 р. Справа № 520/23732/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2023, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/23732/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 , (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просив суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не проведення відповідного перерахунку та виплати всіх сум грошового забезпечення (включаючи грошові компенсації за невикористані дні відпусток протягом 2022-2023 років, неотримане речове майно, додаткові виплати на період воєнного стану, одноразову грошову допомогу) при звільненні ОСОБА_1 з військової служби.

2. Стягнути з військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення (щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення) в розмірі - 95955,10 грн; додаткові виплати у період дії воєнного стану за 2022-2023 роки - 144455,08 грн; грошову компенсацію за дні невикористаних відпусток протягом 2022-2023 років - 137416,68 грн; виплату одноразової грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік (станом на момент звільнення з військової служби, 12.06.2023) - 21520,35 грн; виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки (станом на момент звільнення з військової служби, 12.06.2023) - 40040,70 грн; одноразову грошову допомогу при звільненні - 9317,89 грн; індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2022 по 31.12.2022 - 14 781,69 грн; грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно при звільненні.

3. Стягнути з військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, починаючи з 12.06.2023.

4. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не складання та не видачі ОСОБА_1 довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413.

5. Зобов?язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) скласти та видати ОСОБА_1 довідку за формою згідно з додатком 6 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413.

6. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не складання та не видачі ОСОБА_1 уточненої (виправленої) довідки про розміри його грошового забезпечення.

7. Зобов?язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) скласти та видати ОСОБА_1 уточнену (виправлену) довідку про розміри його грошового забезпечення.

8. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо порушення порядку та строків складання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) при отриманні 20.05.2022 поранення ОСОБА_1 в районі села Тернова Чугуївського району Харківської області.

9. Зобов?язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) скласти та видати ОСОБА_1 довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), отриманої ним 20.05.2022 в районі села Тернова Чугуївського району Харківської області.

10. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо порушення порядку і строків призначення та проведення службового розслідування, складання довідок про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за фактами перебування ОСОБА_1 на стаціонарнму лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону, з 06.03.2023 до 13.03.2023, з 14.03.2023 до 22.03.2023, що призвели до звільнення його від виконання обов?язків військової служби.

11. Зобов?язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) призначити і провести службове розслідування, скласти довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за фактами перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону, з 06.03.2023 до 13.03.2023, з 14.03.2023 до 22.03.2023, що призвели до звільнення його від виконання обов?язків військової служби.

12. Стягнути з військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 1 500 000,00 грн в якості відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що всупереч вимогам чинного законодавства України, військовою частиною НОМЕР_1 Міністерства оборони України при звільненні позивача з військової служби не проведено перерахунок та виплату всіх сум грошового забезпечення (включаючи грошові компенсації за дні невикористаних відпусток, вартості за неотримане речове майно, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби). Просить звернути увагу, що позивач не давав згоди на виключення останнього зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 до проведення з ОСОБА_1 усіх необхідних розрахунків. Поряд з цим, вказує про протиправну бездіяльність відповідача в частині не складання та не видачі позивачу довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України перешкоджає позивачу отримати статус особи з інвалідністю внаслідок війни та учасника бойових дій, що вкрай негативно впливає на обсяг його соціальних та економічних прав, в тому числі і право на отримання пенсії по інвалідності. Розмір грошової компенсації за завдані душевні страждання в цій частині позивач оцінює в 400000,00 грн. Також вказує, що ситуація яка склалася в зв`язку із протиправними діями та бездіяльністю відповідача є психотравмувальною для позивача, внаслідок якої йому спричинені душевні страждання (моральна шкода), що виражаються в розчаруванні, відчутті несправедливості, переживаннях та інших негативних емоціях, приниженні гідності, необхідності вжиття додаткових заходів та зусиль, спрямованих на відновлення прав в судовому порядку. Розмір грошової компенсації за завдані душевні страждання в цій частині позивач оцінює в 500 000,00 грн. Відповідач, Військова частина НОМЕР_3 , до суду надала відзив на позовну заяву, згідно з яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з тих мотивів, що позивачу нараховано та виплачено грошове забезпечення за період проходження ним військової служби з 09.03.2022 по 12.06.2023 відповідно до «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» затвердженого Наказ Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №

260. Вказує, що підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу за лютий 2023 року у розмірі нижчому ніж за попередні місяці служби, послугувала відкрита відмови виконати наказ начальника, вчиненої в умовах воєнного стану, старшим стрільцем 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти, старшим солдатом ОСОБА_1 і його дії містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, у зв`язку з чим, позивача було відсторонено від виконання службових обов`язків та не було включено до наказів про виплату додаткової грошової винагороди. Стосовно не складання довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року №413, повідомлено про відсутність підстав для її видачі на підставі того, що за травень місяць 2022 року та за період з листопада 2022 року по березень 2023 року доповіді про поранення чи отримання бойової травми старшим солдатом ОСОБА_1 - не складалися. Зазначає, що жодного звернення від позивача щодо призначення службового розслідування до командування в/ч НОМЕР_1 не надходило, а тому службові розслідування за такими фактами не проводилися і відповідно підстави для надання довідок про травмування (поранення, контузію, каліцтво) - були відсутні. Вказує, що також є необґрунтованими позовні вимоги позивача, щодо виплати йому грошової компенсації вартості за не отримане речове майно при звільненні, оскільки позивач із заявою (рапортом) щодо виплати йому грошової компенсації до командування в/ч НОМЕР_1 не звертався, у зв?язку з чим були відсутні підстави для нарахування та виплати йому вищезазначеної компенсації. Також, необґрунтованими, на думку відповідача, є вимог щодо виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, так як спірним є перерахунок позивачу грошового забезпечення, відтак вказані суми ще не були нараховані та виплачені позивачу, що виключає можливість застосування до відповідача відповідальності за затримку розрахунку при звільненні. Позивачем подано до суду першої інстанції відповідь на відзив, в якому позивач наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на їх обґрунтованість та доведеність. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 частково задоволено адміністративний позов. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не проведення відповідного перерахунку та виплати сум грошового забезпечення, а саме: зменшення розміру посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років за лютий 2023 рік та не виплати за період з березня 2023 по 12.06.2023 посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, а також надбавки за вислугу років за період з квітня по листопад 2022 року; зменшення розміру надбавки за особливості проходження військової служби за березень-листопад 2022 року; не виплати грошової компенсації за невикористану відпустку за 2022 рік та грошової компенсації за невикористану відпустку пропорційно відпрацьованим дням у 2023 році; не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, індексації грошового забезпечення за період з 01.04.2022 по 31.12.2022 та компенсації за неотримане речове майно ОСОБА_1 . Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадового окладу за військове звання, надбавки за вислугу років за лютий 2023, за період з березня 2023 по 12.06.2023; надбавку за вислугу років за період з квітня по листопад 2022 року; надбавку за особливості проходження військової служби за березень- листопад 2022 року) грошову компенсацію за дні невикористаних відпусток за 2022 рік та грошову компенсацію за невикористану відпустку пропорційно відпрацьованим дням у 2023 році; одноразову грошову допомогу при звільненні; індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2022 по 31.12.2022; грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно при звільненні. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 подати на розгляд відповідної комісії матеріали щодо встановлення статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України» від 20.08.2014 №413. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не складання та не видачі ОСОБА_1 уточненої (виправленої) довідки про розміри його грошового забезпечення. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) скласти та видати ОСОБА_1 уточнену (виправлену) довідку про розміри його грошового забезпечення. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 від 21.04.2023 року про надання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва). Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 21.04.2023 року про видачу довідки про обставини травми та прийняти відповідне рішення. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо порушення порядку і строків призначення та проведення розслідування за фактами перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону, з 06.03.2023 до 13.03.2023, з 14.03.2023 до 22.03.2023. Зобов?язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) призначити і провести розслідування за фактами перебування ОСОБА_1 на стаціонарнму лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону, з 06.03.2023 до 13.03.2023, з 14.03.2023 до 22.03.2023. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 по справі № 520/23732/23 в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким: -визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не проведення відповідного перерахунку та виплати всіх сум грошового забезпечення при звільненні ОСОБА_1 з військової служби; -стягнути з військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення (щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення) в розмірі - 95955,10 грн; додаткові виплати у період дії воєнного стану за 2022-2023 роки - 144455,08 грн; грошову компенсацію за дні невикористаних відпусток протягом 2022-2023 років - 137416,68 грн; виплату одноразової грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік (станом на момент звільнення з військової служби, 12.06.2023) -21520,35 грн; одноразову грошову допомогу при звільненні - 9317,89 грн; індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2022 по 31.12.2022 - 14 781,69 грн; грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно при звільненні (розмір якої визначається згідно довідки за встановленою формою); -визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не складання та не видачі ОСОБА_1 довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413; -зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) скласти та видати ОСОБА_1 довідку за формою згідно з додатком 6 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413; - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо порушення порядку та строків складання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) при отриманні поранення ОСОБА_1 20 травня 2022 року під час несення військової служби, в районі села Тернова Чугуївського району Харківської області; -зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) скласти та видати ОСОБА_1 довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), отриманої ним 20 травня 2022 року під час несення військової служби, в районі села Тернова Чугуївського району Харківської області; - стягнути з військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 1 500 000,00 грн в якості відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що висновки суду першої інстанції в частині протиправного зменшення розміру посадового окладу за лютий 2023 року, з 2820,00 грн. до 805,71 грн, та не виплати його за період, з березня 2023 року по 12.06.2023, є обґрунтованими. Однак, при цьому суд не врахував, що згідно довідки військової частини НОМЕР_1 , наданої на виконання ухвали суду від 04.09.2023, розмір посадового окладу за березень 2022 року неправомірно був зменшений, з 2820,00 грн до 2092,26 грн. Вказані обставини є підставою для перерахунку та виплати відповідачем позивачу посадового окладу у встановленому законом розмірі не тільки з лютого 2023 року по 12 червня 2023 року, а й за березень 2022 року. Також, вказав що суд першої інстанції не врахував, що згідно довідки військової частини НОМЕР_1 , наданої на виконання ухвали суду від 04.09.2023, що розмір окладу за військове звання у березні 2022 року був незаконно зменшений позивачу до 393,23 грн, у квітні - червні 2022 року - до 530 грн, а в та липні 2022 року - до 543,55 грн. Відтак вважає, що відповідач зобов`язаний здійснити перерахунок та виплату позивачу окладу за військове звання не лише за період з лютого 2023 року по 12 червня 2023 року, а й протягом березня-липня 2022 року. Зазначає, що висновок суду про те, що відповідачем протиправно не проведено перерахунок та виплату надбавки за особливості проходження військової служби за березень - листопад 2022 року є обґрунтованим. Разом з тим, на думку суду, не підлягає задоволенню вимога щодо здійснення виплати надбавки за особливості проходження служби за березень-червень 2023 року, оскільки позивач був усунений від виконання службових обов`язків у вказаний період. Щодо зазначеного, позивач вказує, що з 17.03.2023 (максимальний строк (тривалість) усунення позивача від виконання службових обов`язків згідно ст. 47 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України становить до 16.03.2023) по день звільнення з військової служби (12.06.2023) позивач мав законне право на отримання надбавки за особливості проходження служби. Отже, вважає, що починаючи з 17.03.2023 по 12.06.2023, відповідач зобов`язаний провести перерахунок та виплату позивачу надбавки за особливості проходження служби. За цих же обставин позивач вважає, що має право на виплату премії. Вказує, що судом при відмові в задоволенні позовних вимог щодо грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік не було враховано, що пунктом 242 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 проголошено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. Просить врахувати, що принцип офіційного з`ясування обставин у справі, а також процесуальний обов`язок суду вирішити спір по суті, суд першої інстанції мав можливість і повинен був перевірити правильність наведених позивачем розрахунків. Отже, вважає, що зобов`язання відповідача провести перерахунок і виплату грошового забезпечення, без зазначення конкретних грошових сум, не є вирішенням спору по суті в цій частині позову. Наголошує, що суд першої інстанції зобов`язуючи відповідача подати на розгляд відповідної комісії матеріали щодо встановлення статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 не врахував обставини стосовно того, що позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що підтверджуються письмовими заявами військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які також можуть бути допитані в якості свідків перед судом, довідкою- розрахунком про розміри додаткової грошової винагороди на період дії воєнного стану (лист військової частини НОМЕР_1 від 12.11.2023 № 12/11-3), а також виписками з Військово-медичного клінічного центру Північного регіону № 5148 та КПН «Чутівська центральна лікарня» № 1085. Щодо не складання та не видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), на переконання позивач, обраний судом спосіб захисту його права в цій частині не є ефективним. Наголошує, що в позові позивач вказав, що дана довідка необхідна йому для отримання одноразової грошової допомоги відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №

975. Звернув увагу, що суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди, оскільки не доведена протиправність діяння її заподіювача, не доведено обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди, та зокрема позивачем не надано обґрунтованих доказів, які б підтверджували факт заподіяння моральної шкоди саме діями відповідача. Проте, такі висновки суду позивач вважає суперечливими та такими, що спростовуються матеріалами справи. Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно зі ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач, ОСОБА_1 , з 09.03.2022 проходив військову службу у Збройних Сил України у зв?язку з мобілізацією, що підтверджується записом у військовому квитку серії НОМЕР_4 . ОСОБА_1 було зараховано до особового складу військової частини НОМЕР_1 з 09.03.2022 року, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) від 28.03.2022 № 1/д. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.03.2022 № 3 солдата ОСОБА_1 , старшого стрільця 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу стрілецької роти 1, військової частини НОМЕР_1 , який призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати таким, що з 09.03.2022 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов?язків за посадою з посадовим окладом 2820,00 грн на місяць, тарифний розряд 5/4, ШПК «старший солдат», BOC-100868A. Наказом командира військової частини НОМЕР_5 від 09.06.2023 № 68-PC (по особовому складу) військовослужбовця ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас за сімейними обставинами. В наказі командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.06.2023 № 163 зазначено, що старшого солдата ОСОБА_1 вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 12.06.2023 виключити зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 13.06.2023. Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не проведення відповідного перерахунку та виплати всіх сум грошового забезпечення при звільненні з військової служби; не складання та не видачі довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413; щодо не складання та не видачі уточненої (виправленої) довідки про розміри його грошового забезпечення; щодо порушення порядку та строків складання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) при отриманні 20.05.2022 поранення ОСОБА_1 в районі села Тернова Чугуївського району Харківської області; щодо порушення порядку і строків призначення та проведення службового розслідування, складання довідок про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за фактами перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону, з 06.03.2023 до 13.03.2023, з 14.03.2023 до 22.03.2023, що призвели до звільнення його від виконання обов?язків військової служби, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов висновку про часткову обґрунтованість вимог позивача та наявність правових підстав для часткового задоволення позову. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідачем рішення суду першої інстанції не оскаржується. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. В силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Щодо вимог апеляційної скарги про протиправність зменшення розміру посадового окладу за березень 2022 року, колегія суддів зазначає, що відповідні вимоги позову не зазначалися позивачем в позовній заяві, а були вказані лише в апеляційній скарзі. Відповідно, протиправність зменшення розміру посадового окладу за березень 2022 року не була підставою позовних вимог на момент розгляду справи в суді першої інстанції та винесення рішення по справі. При цьому, підставою позову є обставини (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з відповідними позовними вимогами до відповідача. В свою чергу, стаття 5 КАС України надає право кожній особі в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Відповідно до змісту статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Відповідно, формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. В свою чергу, стаття 47 КАС України дає право позивачу змінити предмет та підставу позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Однак, даною нормою чітко визначено часові межі, в рамках яких позивач має право скористатися вказаним правом. Так, відповідно до частини 1 статті 47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. В свою чергу, за змістом частини 3 статті 262 даного Кодексу якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Тобто, зазначеними вище нормами процесуального законодавства чітко встановлено строк, в межах якого позивач може звернутися до суду з письмовою заявою про збільшення позовних вимог. Натомість, у даній справі позивач, зазначаючи про протиправність зменшення розміру посадового окладу за березень 2022 року, зазначив відповідну вимогу лише в апеляційній скарзі, вже на етапі оскарженні рішення суду першої інстанції, чим порушив визначений КАС України порядок зміни або розширення предмету та підстав позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Отже, з урахуванням зазначеного вище, вказана вимога судом апеляційної інстанції не розглядається. Щодо окладу за військове звання за період з березня по липень 2022, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з грошового атестату старшого солдата ОСОБА_1 , останньому встановлено оклад за військове звання у розмірі 600 грн. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що оклад ОСОБА_1 за військове звання у квітні-червні 2022 року становив - 530 грн., в липні 2022 року - 543,55 грн., з серпня 2022 року по січень 2023 року - 600 грн, а в лютому 2023 року - 171,43 грн., у період з березня по травень 2023 посадовий оклад не виплачувався, що підтверджується довідкою про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення №1182 від 12.06.2023 (а.с. 46). Згідно пункту 1 розділу ІІІ «Порядку» (в редакції від 30.06.2020) оклади за військовими званнями виплачуються в розмірах, визначених у додатку 14 до постанови КМУ №

704. Оклади за військовими званнями (крім військовослужбовців строкової військової служби) виплачуються із дня підписання наказу про присвоєння відповідних звань - військовослужбовцям під час проходження військової служби (пункт 2 розділу ІІІ «Порядку»). В пункті 1 примітки додатку 14 до постанови КМУ № 704 (в редакції від 26.02.2022) зазначено, що у разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень. Оклади за військовими званнями (крім військовослужбовців строкової військової служби) виплачуються: із дня підписання наказу про присвоєння відповідних звань - військовослужбовцям під час проходження військової служби; із дня зарахування до списків особового складу військової частини - особам, прийнятим на військову службу за контрактом; із дня відправлення з районного (міського) військового комісаріату (територіального центру комплектування та соціальної підтримки) до військової частини - військовослужбовцям, призваним на військову службу під час мобілізації, на особливий період, або на військову службу осіб офіцерського складу. Оклади за військовими званнями особам, прийнятим на військову службу за контрактом під час проходження строкової військової служби, виплачуються з дня укладення контракту. Оклади за військовими званнями особам, звільненим з військової служби з присвоєнням офіцерського звання, не виплачуються. Станом на 09.03.2022, оклад за військове звання «старший солдат» повинен становити 600 грн. Вказані обставини не заперечувались відповідачем під час розгляду справи у суді. Таким чином, колегія суддів зазначає, що зменшення відповідачем окладу за військове звання ОСОБА_1 , з березня по липень 2022 року є протиправним. Судом першої інстанції протиправно не враховано розглядуваний період, хоча правильно вказано, що станом на 09.03.2022 року оклад за військове звання позивача повинен становити 600 грн. Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині протиправного зменшення окладу за військове звання за період з березня по липень 2022 року є обґрунтованими. Отже, вимоги апеляційної скарги в цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення розміру окладу за військове звання за березень- липень 2022 року та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 оклад за військове звання за березень-липень 2022 року. Щодо надбавки за особливості проходження служби за березень-червень 2023 року, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 1,3 розділу VI Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов?язків. Надбавка за особливості проходження служби у встановлених розмірах виплачується щомісяця з дня вступу до виконання обов?язків за посадою, у тому числі й у разі тимчасового виконання обов?язків за посадою, до дня звільнення від виконання обов?язків за посадою, яка передбачає цю надбавку. Судом встановлено, що щомісячний розмір надбавки за особливості проходження військової служби ОСОБА_1 становить (65%) в грудні 2022 року та січні 2023 року склала 2778,75 грн., а за інші періоди служби - в інших (менших) розмірах, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 № 1182 від 12.06.2023. Суд першої інстанції вказав, що не підлягає задоволенню вимога щодо здійснення виплати надбавки за особливості проходження служби за березень-червень 2023 року, оскільки позивач був усунений від виконання службових обов`язків у вказаний період. Так, відповідно до п. 1 роз. XXIX Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовцям, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України усунені від виконання службових обов`язків, відсторонені від виконання службових повноважень або повноважень на посаді, виплачується виходячи з розміру посадового окладу за останньою займаною посадою, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років із дня, наступного після дня усунення від виконання службових обов`язків (відсторонення від виконання службових повноважень або повноважень на посаді), і до дня повернення до виконання службових обов`язків за посадою. Таким чином, виплата надбавка за особливості проходження не передбачена військовослужбовцям, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України усунені від виконання службових обов`язків і до дня повернення до виконання службових обов`язків. Колегія суддів зазначає, що з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.03.2023 № 81 (т. 1 а.с. 115) вбачається, що позивач прибув та приступив до виконання службових обов`язків з військово-медичного клінічного центру Північного регіону. 22 березня 2023 року старший солдат ОСОБА_1 після лікування, з 23 березня 2023 року зарахований на котлове забезпечення. Вважати таким, що вибули у відпустку з лікування у зв`язку із станом здоров`я 22 березня 2023 року старший солдат ОСОБА_1 тривалістю 30 діб з 22 березня 2023 року по 20 квітня 2023 року. З витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.04.2023 № 111 (т. 1 а.с. 116) вбачається, що ОСОБА_1 вважати таким, що прибув і приступив до виконання службових обов`язків з відпустки з лікування у зв`язку зі станом здоров`я 21 квітня 2023 року. З 22 квітня 2023 року зарахувати на котлове забезпечення. Підстава: відпускний квиток від 22 березня 2023 року. Тимчасово звільнений від виконання службових обов`язків зв`язку з хворобою. З витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.05.2023 № 121 вбачається, що ОСОБА_1 вибув у відпустку з лікування у зв`язку із станом здоров`я тривалістю 19 к.д., з 01 травня 2023 року по 19 травня 2023. З витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.05.2023 №140 (т. 1 а.с. 118) вбачається, що ОСОБА_1 прибув та приступив до виконання службових обов`язків з відпуски з лікування у зв`язку зі станом здоров`я. 20 травня 2023 року зарахувати на котлове забезпечення. Тимчасово звільнений від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою. Таким чином, з вказаних вище наказів командира військової частини НОМЕР_1 вбачається, що старшого солдата ОСОБА_1 вважати таким, що прибув та приступив до виконання службових обов`язків з 22.03.2023, що помилково не враховано судом першої інстанції. Відповідно до пункту 9 прозрілу I «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07.06.2018 № 260 виплата грошового забезпечення за останніми займаними посадами зберігається за час відряджень, а також надання оплачуваних відповідно до чинного законодавства України відпусток. Грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні). Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства. Військовослужбовцям строкової військової служби, які перебувають у відрядженнях, відпустках і на лікуванні в лікарняних закладах, грошове забезпечення виплачується за весь період перебування у відрядженнях, відпустках і на лікуванні. Аналізуючи зазначене вище, колегія суддів зазначає, що перебування позивачем на лікарняному та у відпустці не звільняє відповідача від обов`язку виплати грошового забезпечення. Отже, вимоги апеляційної скарги в цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 надбавки за особливості проходження служби за березень-червень 2023 року та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за особливості проходження служби за березень-12.06.2023 року. Щодо виплати щомісячної премії за період з березня по червень 2023 року, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункт 1, 2 розділу XVI Порядку №260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби. Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби. Відповідно до пункт 7 розділу XVI Порядку №260 виплата щомісячної премії здійснюється із дня вступу до виконання обов?язків за посадами і до дня звільнення від виконання обов?язків за посадами, у тому числі й у разі тимчасового виконання обов?язків за посадами. Судом встановлено, що розмір щомісячної премії позивача складала з квітня 2022 року по листопад 2022 року - 7811,40 грн., у грудні 2023 року 6768,00 грн., у січні 2023 року 7078,20 грн., з лютого по червень 2023 року премія не виплачувалась, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 № 1182 від 12.06.2023. Як було зазначено вище, з 22.03.2023 позивач не може в силу закону вважатися таким, що усунутий від виконання службових обов`язків, підтвердженням чого є витяги з наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 22.03.2023 № 81, від 21.04.2023 № 111, від 20.05.2023 № 140 з яких вбачається наступне : «Вважати такими, що прибули і приступили до виконання службових обов`язків старшого солдата ОСОБА_1 , старшого стрільця 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти». Отже, починаючи з 22.03.2023 по 12.06.2023, відповідач зобов`язаний провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної премії. Судом першої інстанції не враховано, що право командирів (начальників) військових частин щодо преміювання військовослужбовців не є абсолютним, а підстави для обмеження таких виплат, визначені, зокрема пунктами 4, 5 розділу XVI «Порядку». Так, пунктом 5 розділу XVI «Порядку» визначено вичерпний перелік підстав для невиплати військовослужбовцю щомісячної премії. Відповідних підстав для невиплати ОСОБА_1 щомісячної премії, починаючи з 22.03.2023 по 12.06.2023 колегія суддів не встановила. Отже, вимоги апеляційної скарги в цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо не виплати ОСОБА_1 щомісячної премії за березень-12.06.2023 та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну премію за березень-12.06.2023 року. Щодо нарахування грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п.30.1 та п.30.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 р. за № 638/15329, передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за місцем штатної служби в разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік) або без вибуття у відпустку (за їх заявою протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги. При цьому, грошова допомога на оздоровлення надається військовослужбовцям за місцем штатної служби без вибуття у відпустку за їх заявою протягом поточного року на підставі наказу командира військової частини. Таким чином, отримання грошової допомоги ставиться в залежність з наявністю заяви позивача про виплату такої допомоги. Матеріалами справи підтверджено, що за 2022 рік грошова допомога на оздоровлення позивачу було нарахована та виплачена, що підтверджується довідкою-розрахунком №12/11-2 від 12.11.2023 року. Разом із тим, позивач оскаржує дії відповідача щодо не виплати йому грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік. Однак, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містить рапорту про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 рік. Разом з тим, згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. Позивач не заперечує у позовній заяві та апеляційній скарзі про те, що він під час проходження служби не подавав до відповідача рапорт щодо про виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 рік. Так, частиною 1 ст.72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ч.ч.1, 2 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Колегією суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем в цій частині на доведення своїх позовних вимог не надано суду належних та достатніх доказів подання відповідачу рапорту про виплату про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 рік, що свідчить про відсутність бездіяльності відповідача та необґрунтованість вказаних позовних вимог. У зв`язку з чим у задоволенні заявлених вимог про стягнення з відповідача грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік слід відмовити. З приводу розрахунку суми грошового забезпечення, що підлягає стягненню колегія суддів зазначає наступне. Позивачем в позовній заяві було розраховано суму грошове забезпечення (щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення), яку належить стягнути з відповідача на його користь в розмірі - 95955,10 грн. Разом із тим, колегія суддів зазначає, що обчислення сум щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення відноситься до виключних (дискреційних) повноважень відповідача, такий розрахунок відповідачем ще не проводився у зв`язку з чим суд не може перебирати на себе повноваження Військової частини НОМЕР_1 при здійсненні обрахунку належних позивачу сум грошового забезпечення (щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення), а тому вказана частина вимог не підлягає задоволенню. Щодо виплати додаткової винагороди за період з 01.02.2023 по 08.02.2023, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 17 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України. З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, телеграмою від 25.03.2022 № НР 248/1298 Міністр оборони України врегулював умови та порядок виплати додаткової винагороди військовослужбовцям (далі - телеграма № НР 248/1298). Крім того, як вже зазначалося, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди на виконання Постанови № 168 Міністром оборони України надано доручення від 23.06.2022 N 912/з/29. Колегія суддів зазначає, що прийняття Міністром оборони України рішення від 25.03.2002 № 248/1298 та розпорядження від 23.06.2022 № 912/з/29 узгоджується з повноваженнями, визначеними пунктом 17 Порядку № 260, а тому відповідні рішення підлягають врахуванню при вирішення питання про виплату додаткової допомоги, передбаченої Постановою №

168. За змістом відповідних рішень Міністра оборони України від 25.03.2002 №248/1298 та від 23.06.2022 № 912/з/29 та пунктів 1, 5 розділу XVI Порядку N 260 простежується аналогія закону, яка полягає в тому, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі відповідного наказу командира частини, в якому зазначається конкретний перелік військовослужбовців, які набули право на дані виплати, з врахуванням дотримання даними військовослужбовцями норм чинного законодавства та належного виконання ними покладених на них обов`язків. Отже, враховуючи зазначене вище, колегія суддів дійшла висновку, що підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі: бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини. Крім того, за відповідності переліченим кваліфікаційним умовам громадянин набував право на отримання додаткової винагороди у порядку Постанови № 168 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Для отримання виплати додаткової винагороди, особа має не лише перебувати у зоні, а безпосередньо приймати участь у бойових діях у відповідні періоди. Суд звертає увагу, що покази свідків, на які посилається позивач ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) не є підставою для нарахування та виплати додаткової винагороди та не свідчить про безпосереднє виконання бойових розпоряджень у відповідний період. Підставою для виплати відповідно до постанови КМУ №168, як вже зазначалось судом вище, є саме наказ командира, якому передує документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, яким є один з вищевказаних документів. Для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил на період дії воєнного стану , необхідно встановити такі обставини, як: -несення військової служби у період дії воєнного стану; -несення військової служби у статусі військовослужбовця Збройних Сил. -безпосередня участь в бойових діях/забезпечення здійснення заходів з національної - перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Колегія суддів звертає увагу, що під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів" слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу) яка веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави в районі ведення воєнних (бойових) дій; виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; виконання бойових завдань у районах бойових дій з виявлення повітряних цілей та ін. Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, визначається на підставі: бойового наказу (бойового розпорядження); журналу бойових дій, рапорту командиру підрозділу. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази безпосередньої участі військовослужбовця саме у бойових діях на відповідних територіях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період з 01.02.2023 по 08.02.2023. Матеріали справи не містять в собі жодних відомостей щодо наявності бойових наказів (бойових розпоряджень); журналів бойових дій (вахтових журналів), журналів ведення оперативної обстановки; списків особового складу, який залучався для виконання бойових (спеціальних) завдань; бойових донесень; рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань) тощо. Відтак, судом не встановлено протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу з 01.02.2023 по 08.02.2023 додаткової винагороди передбачено постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168, а тому погоджується з судом першої інстанції про те, що у задоволенні вимог в цій частині належить відмовити. Щодо вимоги про виплату позивачу додаткової винагороди на період дії воєнного стану за час стаціонарного лікування в закладах охорони здоров`я протягом 21.05.2022-31.05.2022 колегія суддів зазначає наступне. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022. 01.04.2022 постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168» №400 внесено зміни до вказаної вище постанови, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Відповідно до пункту 2 цієї постанови вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022. Отже, виходячи зі змісту наведених постанов Уряду додаткова винагорода у розмірі 100000,00 грн. на місяць виплачується, зокрема, військовослужбовцям, які отримали поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язані із захистом Батьківщини, у період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), та за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення (за висновком ВЛК). Відповідно до ч.10 ст.2 Закону №2232-ХІІ та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (Положення №402). Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу І цього Положення військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 закріплено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Порядок проведення медичного огляду військовослужбовців урегульований нормами глави 6 розділу ІІ Положення №402. Відповідно до п. 6.5 зазначеної глави для вирішення питання про потребу у відпустці за станом здоров`я або звільненні від виконання службових обов`язків (у тому числі і повторно) військовослужбовець може направлятися на медичний огляд начальником відділення або профільним головним (провідним) фахівцем військового лікувального закладу, у якому він знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис в історії хвороби (медичній книжці), який завіряється підписом відповідної посадової особи. Пунктом 6.11 передбачено, що постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров`я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження). Положеннями пункту 6.14 закріплено, що загальний термін безперервного перебування військовослужбовців на лікуванні у військових (цивільних) лікувальних закладах, включаючи і відпустку за станом здоров`я, у мирний час не повинен перевищувати 4 місяці, а для хворих на туберкульоз 12 місяців. Відповідно до п. 6.35 Положення №402 у воєнний час лікування військовослужбовців має бути закінчене у військовому лікувальному закладі (солдатів, матросів, сержантів і старшин у батальйонах (командах) видужуючих). У виняткових випадках військовослужбовцям може бути надана відпустка за станом здоров`я на 30 календарних днів. За постановою ВЛК відпустка за станом здоров`я може бути продовжена на такий самий строк, а за відповідних медичних показань повторно продовжена ще на 30 календарних днів. Постанова ВЛК про продовження відпустки за станом здоров`я записується в книгу протоколів засідань ВЛК та в довідку ВЛК, на підставі якої була надана перша відпустка за станом здоров`я, і підписується головою, членами комісії (не менше двох), секретарем комісії та скріплюється гербовою печаткою. Якщо після продовження відпустки за станом здоров`я військовослужбовець не може приступити до виконання службових обов`язків, то він оглядається ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби. Аналіз вказаних норм дає апеляційному суду вважати, що підставою для виплати підвищеної додаткової винагороди є час перебування військовослужбовця, котрий отримав поранення під час проходження служби, на стаціонарному лікуванні у вітчизняному чи закордонному закладі охорони здоров`я, а також постанова ВЛК у вигляді довідки про потребу у відпустці за станом здоров`я, котра видається тільки у випадку, якщо військовослужбовець після закінчення лікування у лікарському закладі потребує часу для відновлення та не може приступити до виконання службових обов`язків. Оглядаючи матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне. З 21.05.2022 по 07.06.2022 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме за медичною допомогою звернувся до ВМКЦ ПнР (медична частина ВЧ НОМЕР_6 ), госпіталізований 22.05.2022 для продовження лікування переведений до ЗТЗ Чутівської ЦРЛ. Відповідно до виписки з історії хвороби №1085, позивач проходив лікування з 22.05.2022 до 07.06.2022 в КНП «Чутівська центральна лікарня»; відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного хворого) №1085 позивач знаходився на лікуванні з посттравматичною вертеброгенна правобічна люмбошалгія з больовим та мязевотонічним синдромами. Пошкодження зв`язкового апарату правого гомілково-стопного суглобу. Забій м`яких тканин поперекової ділянки зліва. В анамнезі хвороби вказано, що 20.05.2022 біля н.п. Тернова під час артобстрілу вибуховою хвилею був відкинутий у підвал та привалений шматком бетонної плити, після визволення з під завалів почали турбувати вказані вище скарги. За медичною допомогою звернувся до ВМКЦ ПнР. Апеляційний суд наголошує, що підставою для виплати підвищеної додаткової винагороди є час перебування військовослужбовця, котрий отримав поранення під час проходження служби, на стаціонарному лікуванні у вітчизняному чи закордонному закладі охорони здоров`я. Позивач просить для нарахування та виплати йому додаткової допомоги відповідно до Постанови КМ України №168 (в редакції чинній на час спірних правовідносин) врахувати період його лікування у КНП «Чутівська центральна лікарня». Підтверджує цю обставину виписками з історії хвороби Військово- медичного клінічного центру Північного регіону № 5148 та КПН «Чутівська центральна лікарня» № 1085. Судом апеляційної інстанції витребувано у відповідача інформацію щодо нарахування ОСОБА_1 у період з 21.05.2022 по 31.05.2022 грошового забезпечення з урахуванням постанови від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», або у разі не виплати грошового забезпечення, інформацію щодо підстав такої не виплати. Проте, відповідачем ухвалу суду про витребування документів не виконано. Про неможливість подання або подання у встановлені судом строки витребуваних документів суд також не повідомлено. Позивач зазначає, що відповідно до довідки-розрахунку (лист військової частини № 12/11-3 від 12.11.2023) (а.с. 167 т. 1) у червні місяці 2022 року йому фактично було виплачено додаткову грошову винагороду за травень у розмірі 66323,33 грн, тобто лише час виконання бойових завдань у складі підрозділу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З урахуванням зазначеного вище, колегія суддів, вважає, що згідно абзаців 3, 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (в редакції постанови від 15.04.2022) позивач має право на отримання додаткової грошової винагороди за час стаціонарного лікування у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону та КПН «Чутівська центральна лікарня», з 21.05.2022 по 31.05.2022, протилежного відповідачем не доведено, як і не доведено нарахування зазначеної винагороди за цей період. Отже, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга в частині виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди на період дії воєнного стану за час стаціонарного лікування в закладах охорони здоров`я протягом 21.05.2022-31.05.2022 підлягає задоволенню, шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць у період з 21.05.2022 - 31.05.2022. Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не складання та не видачі ОСОБА_1 довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 та зобов`язання скласти та видати ОСОБА_1 довідку за формою згідно з додатком 6 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 затверджено Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі Порядок №413). Згідно абзаців 2, 3, 4, 6 пункту 2 Порядку №413 статус учасника бойових дій надається: - військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним, добровольцям Сил територіальної оборони) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, співробітникам Служби судової охорони, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України; - особам, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування згідно з переліком, визначеним Антитерористичним центром при СБУ та Генеральним штабом Збройних Сил, були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів; - особам, які у період до набрання чинності Законом України Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення, у взаємодії із Збройними Силами, МВС, Національною поліцією, Національною гвардією, СБУ та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами; - особам, які з 24 лютого по 25 березня 2022 р. відповідно до Закону України Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України або у складі добровольчих формувань у взаємодії із Збройними Силами, МВС, Держприкордонслужбою, Національною поліцією, Національною гвардією, СБУ та іншими утвореними відповідно до закону військовими формуваннями та правоохоронними органами брали участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. Відповідно до абзаців 2-4 пункту 6 Порядку №413 для надання статусу учасника бойових дій: - особам, зазначеним в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, які брали участь в антитерористичній операції, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій. У разі коли місце постійної дислокації військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації розташоване безпосередньо в районі проведення антитерористичної операції, документи командирами (начальниками) або іншими керівниками підприємств, установ та організацій подаються на розгляд комісії не раніше ніж через 30 календарних днів після зарахування осіб до списків військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації чи призначення їх на відповідні посади; - особи, зазначені в абзаці четвертому пункту 2 цього Порядку, або командири добровольчих формувань, у складі яких такі особи брали участь в антитерористичній операції, подають на розгляд міжвідомчої комісії документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку для таких осіб, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій; - особам, зазначеним в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій після закінчення 30 календарних днів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 4 та документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій; - особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій протягом 30 календарних днів з дня участі осіб у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання травм (поранень, контузій, каліцтв) зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком

6. З аналізу вищезазначених положень Порядку №413 колегія суддів дійшла висновку, що військова частина НОМЕР_1 протягом 30 календарних днів з дня участі осіб у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання травм (поранень, контузій, каліцтв) зобов`язана була подати на розгляд комісії відповідні довідки за формою згідно з додатками до цього Порядку та документи, передбачені у цьому Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій, однак вищезазначеного обов`язку не виконала, у зв`язку з цим колегія суддів погоджується з обраним судом першої інстанції способом захисту, а саме зобов`язання Військової частину НОМЕР_1 подати на розгляд відповідної комісії матеріали щодо встановлення статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України» від 20.08.2014 №413. З урахуванням вищевикладеного, вимога позивача в цій частині не підлягає задоволенню. Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо порушення порядку та строків складання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) при отриманні 20.05.2022 поранення ОСОБА_1 в районі села Тернова Чугуївського району Харківської області, зобов`язання скласти та видати ОСОБА_1 довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), отриманої ним 20.05.2022 в районі села Тернова Чугуївського району Харківської області, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює та загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25 березня 1992 року (далі - Закон № 2232-XII). Згідно частини 1 статті 2 Закону 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Відповідно до частин 2-4 статті 2 Закону 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до частини 10 статті 2 Закону 2232-ХІІ та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення №402. Пунктом 1.1 глави 1 розділу I Положення №402 передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I вказаного Положення військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд, зокрема, військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів. Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання (пункт 2.1 глави 2 розділу I Положення №402). Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу II Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час. Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, військовослужбовців до військової служби, а також з метою визначення: можливості проходження військової служби військовослужбовцями та проживання членів їх сімей за кордоном; необхідності в тривалому спеціалізованому лікуванні, медичному спостереженні або в навчанні (вихованні) у спеціалізованих навчальних закладах членів сімей військовослужбовців, транспортабельності їх за станом здоров`я. Главою 6 розділу II Положення №402 передбачено порядок медичного огляду військовослужбовців. Пунктом 6.1 глави 6 розділу II Положення №402 визначено, що направлення на медичний огляд проводиться, зокрема, військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби): прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами. Пунктом 6.2 глави 6 розділу II Положення №402 визначено чіткий перелік документів, які подаються на військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК у мирний час. Вказаний перелік передбачає, крім того: подання на осіб, які направляються на огляд з приводу поранень, травм, контузій, каліцтв, одержаних у період проходження ними військової служби, - оригінал довідки про обставини одержання травми (поранення, контузії, каліцтва) (абзац дев`ятий пункту 6.2 глави 6 розділу II Положення). Відповідно до пункту 6.10 глави 6 розділу II Положення №402 медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії), з метою визначення ступеня придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії). Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва - це такий стан здоров`я, коли результати обстеження та лікування дають підстави ВЛК (ЛЛК) винести постанову про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби. Пунктом 20.4 глави 20 розділу II Положення №402 передбачено, що за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку непридатності до військової служби або обмежену придатність осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає одну з таких постанов, зокрема, "непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час". Відповідно до пункту 21.1 глави 21 розділу II Положення №402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення. Пунктом 21.5 глави 21 розділу II Положення №402 визначено, що постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. б) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії. При ураженнях, зумовлених дією ДІВ, КРП, джерел ЕМП, ЛВ, мікроорганізмів I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами, а також токсичних речовин, які виникають у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби, приймається постанова - "Травма (зазначити фактор), ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби". Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, у випадках, передбачених частиною 3 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". в) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, або одержане внаслідок правопорушення. г) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій. Зазначена постанова приймається також, коли наявне захворювання за зазначений період служби досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби. Постанова в такому формулюванні приймається при хронічних, повільно прогресуючих захворюваннях, за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з країни, де велись бойові дії, або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період участі в бойових діях. ґ) "Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини", якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби. Постанова в такому формулюванні приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зазначених у підпункті "а" цього пункту. Зазначена постанова приймається також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з діючої армії або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період перебування в діючій армії. д) "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності. У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні. е) "Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в того, хто пройшов медичний огляд, до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом (у тому числі і захворювання, не діагностовані при призові (під час прийому на військову службу), але патогенетично їх розвиток почався до призову (до прийому) на військову службу), і військова служба не вплинула на вже наявне захворювання і придатність до військової служби. Постанова в такому формулюванні приймається також за наслідками поранень (травм, контузій, каліцтв), якщо вони одержані до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом і військова служба не вплинула на вже наявні наслідки поранення (травми, контузії, каліцтва) і придатність до військової служби. є) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі ІНФОРМАЦІЯ_1 " - якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) отримане військовослужбовцем при виконанні миротворчих операцій Місії ООН на території інших держав, де велись бойові дії, і він визнаний учасником бойових дій. ж) "Захворювання, ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі ІНФОРМАЦІЯ_1 " - якщо захворювання виникло у військовослужбовця при виконанні миротворчих операцій Місії ООН на території інших держав, де велись бойові дії, або захворювання, що виникло до виконання миротворчих операцій, за період служби у складі національного контингенту досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі і тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності і він визнаний учасником бойових дій. Постанова в такому формулюванні приймається при хронічних, повільно прогресуючих захворюваннях, за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з країни, де велись бойові дії, або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН. з) "Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби у складі Миротворчих Сил ООН" - якщо захворювання виникло у військовослужбовця при виконанні миротворчих операцій Місії ООН на території інших держав, де не велись бойові дії, або захворювання, що виникло до виконання миротворчих операцій Місії ООН, за період служби у складі миротворчого контингенту досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі і тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності. и) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби у складі миротворчого персоналу" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час виконання обов`язків військової служби у складі миротворчого персоналу. к) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби у складі Миротворчих Сил ООН" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) отримано військовослужбовцем під час виконання миротворчих операцій Місії ООН на території інших держав, де не велись бойові дії. Пунктом 21.7 Положення №402 передбачено, що постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров`я Збройних Сил України). Зі змісту пунктів 6.1 та 6.2 глави 6 розділу II Положення №402 слідує, що направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться, зокрема, прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, та на таких військовослужбовців подається відповідний перелік документів, в тому числі в разі, якщо особи, які направляються на огляд з приводу поранень, травм, контузій, каліцтв, одержаних у період проходження ними військової служби, - оригінал довідки про обставини одержання травми (поранення, контузії, каліцтва). Також, Додатком 5 до Положення №402 визначено форму довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) та зі змісту якої слідує, що саме на підставі наказу командира (начальника) військової частини та за його підписом така довідка видається. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, 21.04.2023 року ОСОБА_1 надав рапорт про надання довідки щодо обставин травми (поранення, контузії, каліцтва) командиру військової частини НОМЕР_1 щодо випадку отримання ним 20.05.2022 поранення (травми) в результаті дії противника, тобто ворожого артилерійського обстрілу, в районі села Тернова Чугуївського району Харківської області. Однак, будь-якої відповіді чи рішень стосовно розгляду питання, порушеного позивачем у запиті, стосовно можливості (наявності підстав) для видачі позивачу вищевказаної довідки відповідач не надав (не прийняв). Доказів протилежного відповідач суду не надав. Також відповідачем не надано суду жодних доказів щодо розгляду та надання відповіді, прийняття будь-якого рішення з приводу поданого позивачем 21.04.2023 рапорту до командира військової частини НОМЕР_1 , що свідчить про допущену ним бездіяльність. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов обґрунтованого висновку, що в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню саме шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 від 21.04.2023 року про надання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва). Щодо позовної вимоги про зобов`язання скласти та видати ОСОБА_1 довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), отриманої ним 20.05.2022 в районі села Тернова Чугуївського району Харківської області, суд зазначає що позивачу не було відмовлено у видачі такої довідки, оскільки рапорт позивача не був розглянутий по суті. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що належним та допустимим способом захисту порушених прав позивача шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 від 21.04.2023 про надання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) та зобов`язання військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт позивача від 21.04.2023 року про видачу довідки про обставини травми та прийняти відповідне рішення. Отже, вимоги апеляційної скарги щодо зобов`язання скласти та видати ОСОБА_1 довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), отриманої ним 20.05.2022 в районі села Тернова Чугуївського району Харківської області не підлягають задоволенню. Щодо вимоги про стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 1500 000,00 грн в якості відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Положеннями ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Нормами статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. За змістом статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Поняття «моральна шкода» є оціночним, комплексним і таким, що потребує дослідження в кожному окремому випадку згідно із загальними підходами до відшкодування моральної шкоди. Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №750/6330/17. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"). Моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру. Такий висновок суду узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у рішенні від 24 червня 2020 року у справі № 9901/845/18. Крім того, Верховний Суд у постанові від 17 січня 2024 року у справі №580/1015/21 дійшов висновку, що судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Тобто, аналізуючи наведені положення законодавства, з урахуванням обставин справи, а також зваживши на згадані вище роз`яснення Пленуму Верховного Суду України щодо відшкодування моральної шкоди, то насамперед треба звернути увагу на те, що сам факт визнання протиправними дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди. У кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити в чому конкретно проявилося порушення його нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв`язок з протиправними діями відповідача. Обґрунтовуючи заявлену вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 1500000,00 грн, позивач посилається на дії відповідача, що пов`язані з безпідставною невиплатою всіх належних видів грошового забезпечення за період з березня 2023 року до 12 червня 2023 року, безпідставним обмеженням виплат грошового забезпечення за лютий 2023 року, не проведення всіх необхідних розрахунків при звільненні з військової служби, не складання та не видачі довідок про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (додаток 6 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413), що є для позивача психотравмувальними, внаслідок чого останньому спричинені душевні страждання (моральна шкода). Натомість, колегія суддів звертає увагу, що позивач не зазначив у чому саме виражались його моральні страждання та завдання моральної шкоди, а також не довів наявності безпосереднього причинного зв`язку такої шкоди із рішенням відповідача. Доказів на підтвердження існування моральних страждань та визначеного позивачем розміру моральної шкоди (відповідного розрахунку моральної шкоди у сумі 1500000,00 грн) суду не надано. Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, в постановах від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 363/3520/16-а, від 21 лютого 2020 року у справі №628/3028/16-а та від 15 квітня 2020 року у справі №815/63/18. Враховуючи викладене, суд приходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, оскільки не доведена протиправність діяння її заподіювача, позивачем не доведено обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди, та зокрема позивачем не надано обґрунтованих доказів, які б підтверджували факт заподіяння їй моральної шкоди саме діями відповідача. Також, не наведено та не надано позивачем суду доказів співмірності розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, які б співвідносились із засадами розумності та справедливості. Відтак, така вимога не підлягає задоволенню оскільки, позивачем не наведено належного обґрунтування в чому саме полягає завдана йому моральна шкода, не наведено розрахунку її розміру, а відтак, позивачем не доведено. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 1500000,00 грн. слід відмовити. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно частин першої-четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Щодо поданого позивачем клопотання про стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України штрафу, колегія суддів зазначає, що постановлення ухвали про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу є правом суду, а не обов`язком. З урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку, що клопотання ОСОБА_1 про стягнення штрафу з Військової частини НОМЕР_1 за невиконання вимог ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 05.04.2024 не підлягає задоволенню. З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково, з частковим скасуванням рішення суду. Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 по справі № 520/23732/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо зменшення розміру окладу за військове звання за березень-липень 2022 року; не нарахування та не виплати ОСОБА_1 надбавки за особливості проходження служби за березень-червень 2023 року, щомісячної премії за березень-червень 2023 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць у період з 21.05.2022 - 31.05.2022 скасувати. Прийняти в цій частині нову постанову про задоволення даної частини позовних вимог. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо зменшення ОСОБА_1 розміру окладу за військове звання за березень-липень 2022 року; не нарахування та не виплати ОСОБА_1 надбавки за особливості проходження служби за березень-червень 2023 року; щомісячної премії за березень-червень 2023 року; передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 21.05.2022 - 31.05.2022. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) надбавку за особливості проходження служби за березень-12.06.2023 року; щомісячну премію за березень-12.06.2023 року; оклад за військове звання за березень-липень 2022 року; передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 21.05.2022 - 31.05.2022. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко І.С. Чалий