Постанова Одеський апеляційний суд № 492/251/24

Номер провадження: 33/813/1014/24 Номер справи місцевого суду: 492/251/24 Головуючий у першій інстанції Гусєва Н. Д. Доповідач Карташов О. Ю. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.06.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючий суддя - Карташов О.Ю. за участю: секретаря судового засідання Булацевської Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кочуров Андрій Олександрович, на постанову Арцизького районного суду Одеської області від 05 березня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою Арцизького районного суду Одеської області від 05 березня 2024 року визнано ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП України та притягнуто його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком - один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,6 грн. Не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кочуров А.О., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та винести нову постанову, якою закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності була ухвалена при неповному дослідженні обставин справи, суд першої інстанції не врахував, що відсутнє підтвердження факту управління автомобілем та порушення з боку поліцейських щодо безпідставності зупинки автомобіля. В якості доводу апеляційної скарги вказано про відсутність на момент зупинки явних ознак наркотичного чи іншого сп`яніння або вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Також в апеляційній скарзі ОСОБА_1 є посилання на неналежність доказу встановлення стану наркотичного сп`яніння, оскільки лікарем не задіяно спеціального технічного засобу, у одноразового тесту відсутні будь які сертифікати відповідності. Адвокат Кочуров А.О. подав заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Кочуров Андрій Олександрович не зміг взяти участі, оскільки повідомив в телефонному режимі, що не зможе підключитися до відеоконференції через технічні проблеми з його боку, просив розглянути апеляційну скаргу без його участі. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного. Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП). Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але необмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Статтею 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. В рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Приймаючи постанову, суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується зібраними в справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД№321871 від 16.02.2024 року; висновком щодо результатів огляду водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.02.2024 року; відеозаписом долученим до матеріалів адміністративної справи, поясненнями ОСОБА_1 . Апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим. Щодо відповідності процедури огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 вимогам законодавства, апеляційний суд зазначає наступне. Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103. Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Відповідно до п. 4 Розділу І Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Відповідно до п. 12 Розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. З сукупної оцінки доказів вбачається, що огляд лікарем у закладі охорони здоров`я був виконаний у відповідності до Інструкції, оскільки було використано спеціальний технічний засіб(експрес-тест на виявлення в сечі наркотичного засобу або психотропної речовини), з відеозапису портативного відеореєстратора поліцейського вбачається, що використовувався технічний засіб в стані нового, його було розпаковано та перевірено лікарем при поліцейських та при ОСОБА_1 , останній не просив про повторне проведення тесту. Отже доводи апеляційної скарги про те, що огляд в закладі охорони здоров`я був проведений з порушеннями спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Апеляційним судом досліджено долучений до матеріалів справи відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейського №2024021620443. З відеозапису вбачається, що інспектор поліції повідомив ОСОБА_1 причину зупинки (20:45:00). Інспектор поліції повідомив ОСОБА_1 про те, що вбачає у нього наявність ознак наркотичного сп`яніння на підставі перевірки зіниць ліхтариком та запропонував пройти огляд у закладі охорони здоров`я (20:49:20). ОСОБА_1 доставили до лікарні (20:57:00). Поліцейський озвучив позитивний результат перевірки експрес-тестом (22:25:00). Отже доводи апеляційної скарги про те, що поліцейські не озвучили причину зупинки та про те, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки будь-якого сп`яніння спростовуються дослідженим судом відеозаписом з портативних відеореєстраторів поліцейських №2024021620443. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже ст. 251 КУпАП встановлені джерела доказів у справах про адміністративні правопорушення, при цьому вказаною нормою закону не встановлено вичерпний перелік документів чи інших джерел інформації, які можуть бути доказами. Таким чином, відеозапис, який містить фактичні дані щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та має високу інформативність, є належним та допустимим доказом у справі про адміністративне правопорушення, як це передбачено ст. 251 КУпАП, крім того суду не наведено обставин, які б могли поставити під сумнів його достовірність. Твердження в апеляційній скарзі про те, що відсутній відеозапис, з якого можна встановити, що саме ОСОБА_1 керує автомобілем не відповідають дійсності, оскільки з відеозапису з портативного відеореєстратора поліцейських вбачається, що з водійського місця авто вийшла особа, що притягається до адміністративної відповідальності, а перед цим з патрульного авто було зроблено відеозапис, в якому відображено рух цього ж автомобіля з номерним знаком НОМЕР_1 в таку ж саму пору доби та з таким же характерним виглядом задньої частини авто(номерний знак закріплений в недозволеному місці на бампері авто без його підсвічування), як на відеозаписі №2024021620443. В сукупності такі відомості дають змогу дійти до висновку, що факт керування ОСОБА_1 транспортного засобу являється безсумнівним. Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не спростовують вини особи, що притягається до адміністративної відповідальності. Враховуючи викладене, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України підтверджуються зібраними по справі доказами. При перевірці висновків в постанові суду першої інстанції, у відповідності до приписів ст. 294 КУпАП, апеляційним судом не встановлено обставин, які б підтверджували доводи апеляційної скарги та спростовували зазначені висновки. Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, суд приходить до висновку, що твердження апеляційної скарги з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю наявних в матеріалах справи доказів. При цьому апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апеляційний суд вважає, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Арцизького районного суду Одеської області від 05 березня 2024 року залишенню без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кочуров Андрій Олександрович, залишити без задоволення. Постанову Арцизького районного суду Одеської області від 05 березня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.Ю. Карташов