Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/5497/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/5497/23 пров. № А/857/3775/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, суддя у І інстанції Дерех Н.В., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Тернопіль, дата складення повного тексту рішення 09 січня 2024 року, ВСТАНОВИВ: У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправною відмову Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області (далі ГУ ДПСС) від 27 квітня 2023 року №13/1074- 23 у проведенні реєстрації колісного трактора марки JINMA JM-244, заводський номер НОМЕР_1 , двигун номер НОМЕР_2 , 2011 року випуску (далі Трактор), який належить йому на праві власності, та зобов`язати відповідача провести державну реєстрацію вказаного Трактора. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 у справі №500/5497/23, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов було задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що документи, що посвідчують право власності ОСОБА_1 на Трактор, є дійсними. Встановивши правомірність набуття позивачем права власності на Трактор, суд дійшов переконання, що правочини за ланцюгом постачання зазначеного трактора не були визнані судом недійсними і така підстава для відмови у його реєстрації суттєво порушує права ОСОБА_1 , як власника цього транспортного засобу. При відмові у реєстрації Трактора, оформленої листом №13/1074-23 від 27 квітня 2023 року, ГУ ДПСС не покликалося на пропуск позивачем строку для реєстрації сільськогосподарської техніки, вказуючи на неподання позивачем документів у повному обсязі та закінчення терміну його дії деяких документів. Зважаючи на протиправність відмови відповідача у проведенні державної реєстрації транспортного засобу позивача, належним способом захисту порушеного права є зобов`язання ГУ ДПСС здійснити таку реєстрацію. У апеляційній скарзі ГУ ДПСС просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . У обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідно до поданих позивачем на розгляд відповідача документів, власник Трактора ОСОБА_1 придбав його у серпні 2013 року та з невідомих причин не зареєстрував у 10-денний термін у відповідності до вимог статті 34 Закону України «Про дорожній рух» (далі Закон №3353-XII). Внаслідок недотримання ОСОБА_1 вказаних вимог частина документів втратили чинність, про необхідність відновлення яких було зазначено у листі ГУ ДПСС №Вих-13/1074-23 від 27 квітня 2023 року про відмову у реєстрації. Твердження позивача про порушення ГУ ДПСС його права власності є безпідставними, оскільки під час придбання транспортного засобу у власність ним не було дотримано вимог статті 210 Цивільного кодексу України (далі ЦК), Закону №3353-XII, Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 липня 2009 року №694 (далі Порядок №694), Порядку роботи, пов`язаної з реєстрацією та зняттям з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 22 листопада 2011 року №644, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за №1491/20229 (далі Порядок №644), Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 (далі Порядок №1200). Водночас суд першої інстанції не врахував того, що адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатись у вільний розсуд (дирекцію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України. У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечив обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Звертає увагу апеляційного суду на те, що дійсно пропустив строки реєстрації Трактора, оскільки на момент його придбання були жнива, а у подальшому в телефонному режимі він намагався з`ясувати у організації-продавця як продовжити строк дії довідки-рахунку ТО № 106400 та транзитного номерного знаку. Йому обіцяли допомогти, однак нічого не зробили. Згодом виявилося, що стосовно ТОВ «Торговий дім «ДТЗ» було порушено процедуру банкрутства і 20 серпня 2015 року товариство припинило свою діяльність. Щодо невнесення відомостей у Реєстр «Агро-Тех» ТОВ «Торговий дім «ДТЗ», то з урахуванням підпункту 5 пункту 8 Порядку № 694 оскільки придбаний ним Трактор мав ідентифікаційний номер, ТОВ «Торговий дім «ДТЗ» мало право не реєструвати його в Реєстрі «Агро-Тех», а оформити акти прийняття-передачі та договір купівлі-продажу, що й було ним зроблено. Щодо відсутності висновку спеціаліста з проведення обстеження машини на відповідність ідентифікаційних номерів і супровідних документів на предмет фальсифікації, то позивачем до заяви у ГУ ДПСС долучався сертифікат затвердження типу з технічним описом, результатами випробувань, актом здачі-приймання робіт, договором про надання послуг та рахунком на оплату. У сертифікаті зазначено, що технічний опис типу у доданому інформаційному документі заявника стосовно ідентифікованого транспортного засобу є достовірним. Тип транспортного засобу відповідає вимогам усіх відповідних окремих технічних регламентів і нормативних документів. Щодо посилань відповідача на приписи пункту 10 Порядку №694, то вважає, що його положеннями передбачено випадки коли реєструючий орган може відмовити у реєстрації машин, однак ним не встановлено абсолютний обов`язок відмовляти у реєстрації машини. При цьому наполягає на тому, що є першим власником Трактора, який має ідентифікаційний номер, підтверджений сертифікатом затвердження типу, у якому зазначено, що технічний опис типу у доданому інформаційному документі заявника стосовно ідентифікованого транспортного засобу є достовірним. Тип транспортного засобу відповідає вимогам усіх відповідних окремих технічних регламентів і нормативних документів. Відповідач вимагав представлення дилерського договору №120110 від 10 січня 2012 року, укладеного між дистриб`ютором ТОВ «ТД Дніпроагро» та дилером ТОВ «Торговий дім «ДТЗ», однак Трактор позивачем було придбано на підставі договору купівлі-продажу №0026/030613/1 від 03 червня 2013 року, дилерський договір йому не надавався і відповідно до Порядку №694 не входить у перелік документів, необхідних для реєстрації Трактора. Твердження відповідача про неналежне посвідчення копії акта приймання-передачі від 24 грудня 2012 року є неконкретизованими, а отримати іншу копію є неможливим з огляду на припинення ТОВ «Торговий дім «ДТЗ». У своїй відмові відповідач не вказав, які саме пункти Порядку №694 стосовно надання пакету документів було недотримано та на підставі якого підпункту пункту 10 Порядку №694 відмовлено у реєстрації Трактора. Водночас звертає увагу на те, що є добросовісним набувачем транспортного засобу, право власності на який не оспорюється. Посилання відповідача на порушення судом його дискреційних повноважень є безпідставними, оскільки відповідач допустив зловживання своєю дискрецією при відмові у реєстрації Трактору, а суд наділений повноваженнями контролю за будь-яким управлінським рішенням, в тому числі і за дискреційним, якщо воно порушує права особи. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 20 квітня 2023 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернувся до ГУ ДПСС із заявою, у якій просив здійснити реєстрацію Трактора, додавши до неї документи на 24 аркушах. За наслідками розгляду поданих позивачем документів відповідач листом №13/1074-23 від 27 квітня 2023 року повідомив про відмову у реєстрації Трактора з огляду на те, що документи подані не у повному обсязі, а саме: довідка-рахунок ТО №106400 від 05 серпня 2013 року, термін дії якої закінчився 16 серпня 2013 року, оформлена суб`єктом господарювання без внесення відомостей у реєстр «Агро-Тех; акт прийняття-передачі від 24 грудня 2012 року між дистриб`ютором ТОВ «ТД Дніпроагро» та дилером ТОВ «Торговий дім «ДТЗ» - неналежано завірена копія; відсутній дилерський договір №120110 від 10 січня 2012 року між дистриб`ютором ТОВ «ТД Дніпроагро» та дилером ТОВ «Торговий дім «ДТЗ».; відсутній висновок спеціаліста з проведення обстеження машини на відповідність ідентифікаційних номерів і супровідних документів на предмет фальсифікації. ОСОБА_1 не погодився із таким рішенням ГУ ДПСС та звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав із позовом, що розглядається. При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до приписів частин 1-3 статті 34 Закону № 3353-XII державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачою реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників. Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення. Частиною 9 статті 34 Закону № 3353-XII передбачено, що порядок здійснення відомчої реєстрації та ведення обліку транспортних засобів, зокрема, тракторів визначається Кабінетом Міністрів України. Порядок відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів було затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 694 від 08 липня 2009 року (далі Порядок № 694). Відповідно до пункту 2 Порядку №694 реєстрація та зняття з обліку машин проводяться територіальними органами Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - територіальні органи Держпродспоживслужби). За правилами підпункту 5 пункту 8 Порядку №694 суб`єкт господарювання, який здійснює оптову та роздрібну торгівлю машинами, що включений до електронного реєстру суб`єктів господарювання, які здійснюють оптову та роздрібну торгівлю тракторами, самохідними шасі, самохідними сільськогосподарськими, дорожньо-будівельними і меліоративними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами вітчизняного та іноземного виробництва та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, держателем якого є Держпродспоживслужба, може їх не реєструвати за умови оформлення в установленому порядку актів прийняття-передачі (додаток 1) (якщо це стосується підприємства-виробника) або договорів купівлі-продажу (якщо це стосується іншого суб`єкта господарювання). Такі суб`єкти під час продажу машин видають власникові номерний знак Транзит (додаток 3), строк дії якого становить 10 діб. Власник машини, що придбана у зазначених суб`єктів, подає для реєстрації оригінал акта прийняття-передачі машини та/або договору купівлі-продажу і номерний знак Транзит; Як передбачено у пункті 4 Порядку № 694, машина реєструється протягом семи днів на підставі заяви власника або уповноваженої ним особи, яка подається державному інспектору у відповідному районі, у разі, коли документи, що додаються до заяви, подані у повному обсязі. До заяви додаються: 1) документи, що підтверджують право власності або правомірність використання машини; 2) документи, що підтверджують сплату передбачених законодавством податків, а також зборів за послуги, що надаються інспекцією; 4) копії паспорта та картки фізичної особи - платника податків про присвоєння ідентифікаційного номера Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платників (для фізичної особи); 5) документ, що посвідчує особу представника власника та його повноваження (у разі потреби); 6) свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про її зняття з обліку попереднім власником (якщо машина перебувала в експлуатації та була зареєстрована в інспекції чи іншому державному органі); 7) митна декларація на паперовому носії або її копія, засвідчена в установленому порядку, або електронна митна декларація, або уніфікована митна квитанція МД-1 - для машин, що ввезені на митну територію України та реєструються вперше; 8) акт про присвоєння ідентифікаційного номера (у разі реєстрації машини, якій ідентифікаційний номер присвоєно відповідно до пункту 14 Порядку); 8-1) висновок спеціаліста; 8-2) для машин, які реєструються вперше: декларація про відповідність, оформлена виробником або його уповноваженим представником, - для машин, на які поширюється дія Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 62 (62-2013-п) (Офіційний вісник України, 2013 № 9, ст. 344); сертифікат затвердження типу, виданий органом з оцінки відповідності, призначеним в установленому порядку на провадження діяльності щодо затвердження типу, - для машин, на які поширюється дія Технічного регламенту затвердження типу сільськогосподарських та лісогосподарських тракторів, їх причепів і змінних причіпних машин, систем, складових частин та окремих технічних вузлів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1367 (1367-2011-п) (Офіційний вісник України, 2012, № 1, ст. 22) або сертифікат відповідності затвердженому типу, оформлений виробником або його уповноваженим представником на підставі сертифіката затвердження типу. - для машин, на які поширюється дія Технічного регламенту затвердження типу сільськогосподарських та лісогосподарських тракторів, їх причепів і змінних причіпних машин, систем, складових частин та окремих технічних вузлів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1367 (1367-201 1-п) або сертифікат затвердження типу, виданий на одиничні зразки машин органом з оцінки відповідності, призначеним в установленому порядку на провадження діяльності щодо затвердження типу (абзац третій підпункту 8-2 пункту 4 в редакції Постанови КМ № 1168); 9) інші документи у випадках, визначених цим Порядком. Згідно з пунктом 5 Порядку № 694 на кожну зареєстровану машину видається свідоцтво про реєстрацію машини або талон тимчасового обліку машини (далі - реєстраційний документ), зразки яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.1992 № 47 ( 47-92-п) (ЗП України, 1992, № 3, ст. 57; Офіційний вісник України, 2000, № 1, ст. 10; 2010, № 8, ст. 394), та номерний знак, що виготовляється згідно з державними стандартами. У відповідності до підпункту 2 пункту 10 Порядку № 694 у реєстрації машини може бути відмовлено у разі коли документи: подано не в повному обсязі; викладено іноземною мовою без додатка засвідченого в установленому порядку перекладу на державну мову; копії яких не засвідчені в установленому порядку; оформлено з іншими порушеннями закону; У відповідності до матеріалів справи позивачу було відмовлено відповідачем у здійсненні реєстрації Трактора, оскільки: довідка-рахунок ТО №106400 від 05 серпня 2013 року, термін дії якої закінчився 16 серпня 2013 року, оформлена суб`єктом господарювання без внесення відомостей у реєстр «Агро-Тех»; акт прийняття-передачі від 24 грудня 2012 року між дистриб`ютором ТОВ «ТД Дніпроагро» та дилером ТОВ «Торговий дім «ДТЗ» - неналежано завірена копія; відсутній дилерський договір №120110 від 10 січня 2012 року між дистриб`ютором ТОВ «ТД Дніпроагро» та дилером ТОВ «Торговий дім «ДТЗ».; відсутній висновок спеціаліста з проведення обстеження машини на відповідність ідентифікаційних номерів і супровідних документів на предмет фальсифікації. Як свідчать матеріали справи, позивач не заперечує того, що своєчасно не здійснив реєстрацію належного йому Трактора з наведенням відповідних причин, однак вказана обставина сама по собі не може бути підставою для відмови йому у проведенні такої. При цьому суд першої інстанції слушно зауважив, що з урахуванням приписів статей 328 та 391 Цивільного кодексу України ОСОБА_1 правомірно набув право власності на Трактор, що не заперечується і відповідачем, а відсутність реєстрації належного йому Трактора позбавляє можливості здійснення права власності у повному обсязі. В силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд першої інстанції доречно звернув увагу на правові висновки, що містяться у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 820/2570/17 та від 12 грудня 2018 року у справі №820/2582/17 та зазначив, що позивачем право власності на Трактор набуто на підставі договору купівлі-продажу №0026/030613/1 від 03 червня 2013 року, який неможливо отримати у ТОВ "Торговий дім «ДТЗ», як і інші пов`язані із ним документи через припинення діяльності товариства. Щодо відсутності висновку спеціаліста з проведення обстеження Трактора на предмет відповідності ідентифікаційних номерів і супровідних документів на предмет фальсифікації, то апеляційний суд погоджується із доводами позивача про те, що доданим до заяви сертифікатом підтверджено, що технічний опис типу у доданому інформаційному документі заявника стосовно ідентифікованого транспортного засобу є достовірним. Тип транспортного засобу відповідає вимогам усіх відповідних окремих технічних регламентів і нормативних документів. При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003). Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Приписами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління». Хоча ця справа стосується податкового спору, на переконання апеляційного суду, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними. Одночасно апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію ЄСПЛ, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. У пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10 лютого 2010 року ЄСПЛ Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29). У Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Відтак, на думку апеляційного суду, огляду на встановлені фактичні обставини та наведені правові норми у суду першої інстанції були належні підстави для висновку про протиправність відмови ГУ ДПСС ОСОБА_1 у реєстрації належного йому Трактора. При цьому суд апеляційної інстанції погоджується із думкою суду першої інстанції про те, що за наведеного правового регулювання спірних правовідносин та встановлених фактичних обставин справи належним способом повного захисту порушеного права ОСОБА_1 є зобов`язання ГУ ДПСС провести реєстрацію Трактора, оскільки у спірному випадку дискреція у відповідача відсутня. Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року у справі № 500/5497/23 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк