Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/1692/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/1692/24 пров. № А/857/11483/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Качмара В.Я., Кузьмича С.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року, головуючий суддя Волдінер Ф.А., ухвалене у м. Луцьк, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: В лютому 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ГУПФУ у Волинській області, ГУПФУ у Львівській області, в якому просила визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку у відповідності до статті 55 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та скасувати рішення про відмову від 18.01.2024 року №033050009616; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку у відповідності до статті 55 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 12.02.2024 року, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 01.07.2000 року по 31.12.2004 року. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право на користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що наводились нею у поданому адміністративному позові, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (Категорія 3), що підтверджується довідкою Волинської обласної державної адміністрації №838 від 04.05.2023 року. Позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи працівниками ГУ ПФУ у Волинській області заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ у Львівській області, рішенням якого від 18.01.2024 року №033050009616 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з не підтвердженням проживання 3 роки на 1 січня 1993 року у зоні гарантованого добровільного відселення. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ у зв`язку з відсутністю підстав для зменшення пенсійного віку у зв`язку з непідтвердженням факту проживання 3 роки станом на 01.01.1993 року в зоні гарантованого добровільного відселення.. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796-XII від 28.02.1991 року (далі - Закон №796-XII від 28.02.1991 року). Згідно із статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796-XII від 28.02.1991 року (далі - Закон №796-XII), особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Статтею 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років. Початкова величина (3 роки) зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії станом на 01.01.1993 року не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986 року) по 31.07.1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Тобто, обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі частини 2 статті 55 Закону №796-XII - є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років з моменту аварії до 01 січня 1993 року. При цьому, особам, які додатково проживали у зоні гарантованого добровільного відселення в період з моменту аварії по 31 липня 1986 року, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 3 роки. Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 року у справі №565/1829/17, від 26.09.2018 року у справі №205/4589/16-а та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду. Щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 4 років станом на 01 січня 1993 року, необхідно пов`язувати з моментом аварії, а саме вказаний період проживання слід обраховувати з 26.04.1986 року по 01.01.1993 року. Вказане пов`язане із поняттям виникнення зони гарантованого добровільного відселення, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов`язано із моментом аварії на ЧАЕС. Як слідує із матеріалів справи, відповідно до довідки №12 Піщанського старостинського округу Камінь-Каширського виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради від 20.04.2023 року №471, позивач зареєстрована і проживала по АДРЕСА_1 в періоди з 01.01.1980 року по 01.09.1987 року та з 18.08.1989 року по 14.03.1990 року. Відповідно до довідки Камінь-Каширської міської ради від 20.04.2023 року №1230, позивач була зареєстрована і проживала по АДРЕСА_2 з 20.03.1990 року по 20.09.1991 року. При цьому, як слідує з записів трудової книжки позивача, остання у період з 01.09.1983 по 20.07.1986 року навчалась в Камінь-Каширському СПТУ-4, у період з 22.07.1986 року по 18.08.1986 року працювала у Луцький госпрозрахунковій дільниці «Оздоббуд», у період з 01.09.1986 року по 01.07.1989 року навчалась в Конотопському індустріально-педагогічному технікумі Міністерства народної освіти УРСР. Колегія суддів звертає увагу на те, що постійне місце навчання/роботи позивача нерозривно пов`язане з його постійним місцем проживанням, відтак період навчання позивача в Конотопському індустріально-педагогічному технікумі Міністерства народної освіти УРСР (м. Конотоп, Чернігівська область) та період роботи в Луцькій госпрозрахунковій дільниці «Оздоббуд» спростовує факт постійного проживання його у зоні гарантованого добровільного відселення в цей період. Таким чином, доказами, долученими до матеріалів справи, не підтверджено факт постійного проживання (роботи) позивача в зоні гарантованого добровільного відселення понад 3 роки, відтак вона не набула права на пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". При цьому колегія суддів звертає увагу, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на підставі ст. 55 Закону №796. Зарахування до страхового стажу період роботи з 01.07.2000 року по 31.12.2004 року вплинуло на правомірність прийняття відповідачем рішення про відмову в призначенні пенсії, оскільки позивачем не підтверджено факт постійного проживання (роботи) позивача в зоні гарантованого добровільного відселення понад 3 роки. Зарахування періодів роботи позивача з 01.07.2000 року по 31.12.2004 року буде повторно розглядатись під час вирішення питання про призначення пенсії, у випадку набуття такого права. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, відтак такі задоволенню не підлягають. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року у справі №140/1692/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді В. Я. Качмар С. М. Кузьмич