Постанова 4851 № 520/17051/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2024 р.Справа № 520/17051/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. , за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 та на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2023, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., м. Харків, повні тексти складено 05.12.23 по справі № 520/17051/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 третя особа Військова частина НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , код НОМЕР_3 МОУ, щодо не нарахування та невиплати солдату ОСОБА_1 , додаткової винагороди у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з грудня 2022 року по червень 2023 року в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні після перенесеної травми, пов`язаною із захистом Батьківщини, у період з 27.12.2022 по 28.12.2022, з 21.03.2023 по 24.03.2023, з 24.05.2023 по 29.05.2023 та з 30.05.2023 по 19.06.2023, та перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, у період з 30.12.2022 по 22.01.2023, з 07.02.2023 по 08.03.2023 та з 28.03.2023 по 26.04.2023. - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , код НОМЕР_3 МОУ, нарахувати та виплатити солдату ОСОБА_1 , додаткову винагороду у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з грудня 2022 року по червень 2023 року в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні після перенесеної травми, пов`язаною із захистом Батьківщини, у період з 27.12.2022 по 28.12.2022, з 21.03.2023 по 24.03.2023, з 24.05.2023 по 29.05.2023 та з 30.05.2023 по 19.06.2023, та перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військоволікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, у період з 30.12.2022 по 22.01.2023, з 07.02.2023 по 08.03.2023 та з 28.03.2023 по 26.04.2023, у розмірі збільшеному до 100 00,00 грн., з урахуванням попередньо виплаченої суми додаткової винагороди. - стягнути з відповідача всі судові витрати. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 задоволено позов. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо не нарахування та невиплати солдату ОСОБА_1 , додаткової винагороди у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з грудня 2022 року по червень 2023 року в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні після перенесеної травми, пов`язаною із захистом Батьківщини, у період з 27.12.2022 по 28.12.2022, з 21.03.2023 по 24.03.2023, з 24.05.2023 по 29.05.2023 та з 30.05.2023 по 19.06.2023, та перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, у період з 30.12.2022 по 22.01.2023, з 07.02.2023 по 08.03.2023 та з 28.03.2023 по 26.04.2023. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити солдату ОСОБА_1 , додаткову винагороду у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з грудня 2022 року по червень 2023 року в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні після перенесеної травми, пов`язаною із захистом Батьківщини, у період з 27.12.2022 по 28.12.2022, з 21.03.2023 по 24.03.2023, з 24.05.2023 по 29.05.2023 та з 30.05.2023 по 19.06.2023, та перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, у період з 30.12.2022 по 22.01.2023, з 07.02.2023 по 08.03.2023 та з 28.03.2023 по 26.04.2023, у розмірі збільшеному до 100 000,00 грн., з урахуванням попередньо виплаченої суми додаткової винагороди. Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму сплачено судового збору у розмірі 1073,60 грн. Відповідач, Військова частина НОМЕР_1 , не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що вимоги за періоди з 21.03.2023 по 24.03.2022 та з 24.05.2023 по 29.05.2023 є передчасними, оскільки позивачем не надано оригіналів або належним чином завірених копій відповідних медичних виписок. Також вважає, що позовні вимоги за період з 30.05.2023 по 19.06.2023 є безпідставними, оскільки позивач проходив реабілітацію у МРЦ "Миргород", а не в стаціонарне лікування, як передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. №

168. Також, Військова частина НОМЕР_1 , не погодилась з додатковим рішенням суду першої інстанції та подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Позивач подав відзиви на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення та додаткове рішення без змін. Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати. Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період та згідно витягу з наказу № 34 від 26.02.2022 з 26 лютого 2022 року зарахований до складу військової частини НОМЕР_1 на посаду стрілець стрілецького відділення, стрілецького взводу, стрілецької роти про що також свідчить копія довідки командира в/ч НОМЕР_1 № 47 від 24.03.2022. 04 грудня 2022 року під час виконання бойового завдання, перебуваючи в районі н.п. Курдюмівка, Бахмутського району Донецької області, ОСОБА_1 отримав важке поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, а саме: поранення МВОСП обох нижніх кінцівок, лівого передпліччя, лівої кисті, закритий перелом обох кінцівок в/3 лівої гомілки. 04 грудня 2022 року був доставлений до стабпункту ЛСБ-93 м. Часів Яр, переведений до ВМГ-65 м. Дружківка, де була проведена операція (04.12.2022): ПХО вогнепальних ран обох гомілок, лівого стегна, лівого передпліччя. МОС АЗФ лівої гомілки, що підтверджується копією довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №153 від 15.01.2023, медичної характеристики начальника медичної служби в/ч НОМЕР_1 . Того ж дня направлений на лікування до м. Дніпра та у період з 04 грудня 2022 року по 06 грудня 2022 року перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «МКЛ №6 ДМР м. Дніпро та був направлений для подальшого лікування в інший заклад охорони здоров`я, що підтверджується копією виписки з медичної карти стаціонарного хворого №1711122 від 06.12.2022, медичної характеристики начальника медичної служби в/ч НОМЕР_1 . У період з 07 грудня 2022 року по 14 грудня 2022 року перебував на стаціонарному лікуванні в КП «Волинська обласна клінічна лікарня» ВОР, де 09.12.2022 проведена операція: видалення металевих осколків обох нижніх кінцівок, лівого передпліччя, що підтверджується копіями: виписки №19710 від 14.12.2022 та медичної характеристики начальника медичної служби в/ч НОМЕР_1 . Згідно копії виписки №13545 від 28.12.2022 та медичної характеристики начальника медичної служби в/ч НОМЕР_1 позивач, з 14 грудня 2022 року по 28 грудня 2022 року перебував на стаціонарному лікуванні в КВП «Ковельська центральна районна лікарня». За висновками ВЛК: № 176 від 28.12.2022, № 904 від 06.02.2023, перебував у відпустці за станом здоров`я, у період з 29 грудня 2022 року по 28 січня 2023 року на підставі довідки ВЛК позаштатної ВЛК Ковельського МТМО КМР Волинської області (з правами госпітальної ВЛК) №176 від 27.12.2022 та у період з 07 лютого 2023 року по 08 березня 2023 року на підставі довідки ВЛК в/ч НОМЕР_4 від 06.02.2023 №904, що також підтверджується копією медичної характеристики начальника медичної служби в/ч НОМЕР_1 . У період з 21 березня 2023 року по 24 березня 2023 року перебував на стаціонарному лікуванні в ВМКЦ ПнР, оглянутий травматологом ВМКЦ ПнР. Проведено оперативне лікування: Демонтаж АЗФ з лівої гомілки, фіксація лівої гомілки U-подібною гіпсовою пов`язкою, що підтверджується копією виписки із медичної карти стаціонарного хворого №4394 від 24.03.2023. За медичною характеристикою начальника медичної служби в/ч НОМЕР_1 на солдата ОСОБА_1 заключний діагноз: «Стан після МВТ (04.12.2022) множинних вогнепальних осколкових сліпих поранень лівого передпліччя, лівої кисті, обох нижніх кінцівок з відкритим вогнепальним переломом обох кісток лівої гомілки зі зміщенням. Стан після операцій : 04.12.2022 МОС АЗФ перелому великогомілкової кістки, ПХО вогнепальних ран, 09.12.2022 видалення металевих осколків обох нижніх кінцівок, лівого передпліччя, 21.03.2023 демонтаж АЗФ з лівої гомілки, фіксація лівої гомілки U-подібною гіпсовою пов`язкою». За висновками ВЛК № 645 від 24.03.2023, перебував у відпустці за станом здоров`я у період з 28 березня 2023 року по 26 квітня 2023 року. 15.05.2023 солдату ОСОБА_1 , проведено медичний огляд Гарнізоною ВЛК в/ч НОМЕР_5 , якою засвідчено що травма кваліфікується як тяжка. Поранення, травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини про що свідчить копія довідки Гарнізоної ВЛК в/ч НОМЕР_5 №4080 від 15.05.2023. У період з 24 травня 2023 року по 29 травня 2023 року перебував на стаціонарному лікуванні в ККП ХОР «Обласний госпіталь ветеранів війни», що підтверджується копією виписки із медичної карти стаціонарного хворого №2176 від 29.05.2023. 29.05.2023 солдату ОСОБА_1 , проведено медичний огляд у тимчасовій ВЛК ККП ХОР «Обласний госпіталь ветеранів війни», якою зазначено, що травма кваліфікується, як тяжка. Поранення, травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини. Потребує реабілітації в МРЦ МВС «Миргород», згідно копії довідки тимчасової ВЛК ККП ХОР «Обласний госпіталь ветеранів війни» №351 від 29.05.2023. З 30 травня 2023 року по 19 червня 2023 року позивач перебував на лікуванні (реабілітації) в МРЦ «Миргород», що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №1203 від 19.06.2023. Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану за весь період перебування на лікуванні у стаціонарі, а також за період перебування у відпустці для лікування тяжкого поранення, протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України. Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє на даний час. Указами Президента України воєнний стан продовжено, діє на теперішній час. Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби. Частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Згідно зі статтею 1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до частин 1-4 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону №2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704 (далі Постанова №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Згідно із пунктом 8 Постанови №704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України. Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Відповідно до абзацу 4 пункту 1 Постанови №168 (в редакції після 19.07.2022 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Також Постанову №168 (в редакції від 19.07.2022) доповнено пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.». Так, наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок №260). Відповідно до пункту 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України. 25.03.2022 для врегулювання питання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, Міністром оборони України прийнято рішення від 25.03.2022 №248/1298 та від 18.04.2022 №248/1529. В подальшому, питання виплати додаткової винагороди регулюється рішенням Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29, чинним на час виникнення та існування спірних правовідносин, згідно з яким документальне підтвердження вказаних вище фактів здійснюється на підставі: бойового наказу (бойового розпорядження); журналу бойових дій (вахтовой, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журналу ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорту (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. При цьому відряджені військові підтверджують безпосередню участь у бойових діях або заходах довідкою керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець. Виплата здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) особовому складу військової військової частини; керівника вищого органу військового управління командирам (начальникам) військових частин. При цьому в цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 гривень за місяць обов`язково зазначають підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо. Такі накази за минулий місяць мають бути видані до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів. Крім цього, у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень також включені військовослужбовців, зокрема, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. При цьому підставою для видачі наказу є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), в якій має бути зазначено: військове звання, прізвище, ім`я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дії, бойового донесення, тощо). Крім цього, згаданим наказом передбачений перелік випадків, згідно з яким не включаються до наказів про виплату додаткової винагороди військовослужбовці, зокрема, які: самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника). При цьому зазначене не стосується військовослужбовців, визначених у пунктах 4-8, 10, які протягом поточного місяця загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень та травм, пов`язаних із захистом Батьківщини) або захоплені в полон, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні або отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язані із захистом Батьківщини. З урахуванням вищеозначеного рішення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29, в подальшому наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44 затверджено зміни до Положення №260 та внесено до цього Положення новий розділ XXXIV (Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану). Так, згідно з п. 9 розділу XXXIV Положення №260 (тут і далі в редакції Наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44) накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів. Пунктом 10 розділу XXXIV Положення №260 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн також включаються військовослужбовці у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Пунктом 11 розділу XXXIV Положення №260 встановлено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення/травми, контузії, каліцтва військовослужбовцем. Відповідно до п.п. «б» п. 6.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі Положення №402), направлення на медичний огляд проводиться: військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби): прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами. За приписами п. 21.1 та п. 21.2 Положення №402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення. Причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби штатні ВЛК. Відповідно до п. 11 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не може перевищувати чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні). При цьому, відповідно до абз. 2 ст. 4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Крім того, відповідно до ч. 10 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення №402). Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Пунктом 6.11 глави 6 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що Постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров`я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження). Постанова ВЛК про потребу у звільненні від виконання службових обов`язків (занять) за станом здоров`я оформлюється довідкою ВЛК, яка затвердженню штатною ВЛК не підлягає. Згідно пункту 6.15 глави 6 розділу ІІ Положення №402 відпустка за станом здоров`я надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК. При вибутті військовослужбовця у відпустку за станом здоров`я довідка ВЛК з постановою ВЛК видається йому на руки. Отже, відпустка за станом здоров`я надається військовослужбовцю командиром військової частини, де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК. З аналізу наведених норм чинного законодавства слідує, що військовослужбовці Збройних Сил за час несення ними військової служби отримують як основне грошове забезпечення, передбачене Постановою №704, а також на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), виплачується й додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, яка може становити до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, при цьому, право на отримання такої додаткової винагороди також мають і військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, а підставою для виплати цієї додаткової винагороди за вказаних обставин слугує довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком №5 до Положення №402, що видається командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини, та видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення/травми, контузії, каліцтва військовослужбовцем. Вказана довідка, в свою чергу, є підставою для включення військовослужбовця до наказів командирів (начальників) про виплату такої додаткової винагороди. Отже, з наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише дві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: - пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини; - факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення. При цьому, суд зауважує, що Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним під час захисту Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода. Як вже було встановлено судом, ОСОБА_1 в період з 04.12.2022 по 06.12.2022, з 07.12.2022 по 14.12.2022, з 14.12.2022 по 28.12.2022, з 21.03.2023 по 24.03.2023, з 24.05.2023 по 29.05.2023 та з 30.05.2023 по 19.06.2023, з 30.12.2022 по 28.01.2023, з 07.02.2023 по 08.03.2023 та з 28.03.2023 по 26.04.2023 проходив лікування та перебував у відпустках за станом здоров`я, а саме через наявність у нього травми важкого ступеню важкості (важкого поранення), отриманого під час захисту Батьківщини. Колегія суддів констатує, що обидві вищевказані умови (пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення) у даних спірних правовідносинах дотримані та підтверджуються копіями медичних документів, які містяться в матеріалах справи. Відтак, як вже зазначалося, відповідно до положень Постанови №168 додаткова винагорода в розмірі 100000 грн виплачується військовослужбовцям у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Матеріалами справи підтверджено, що позивач проходив лікування з моменту отримання поранення (включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого) та перебування у відпустці за станом здоров`я), а отже період лікування підлягають врахуванню до періоду, протягом якого позивач має право на отримання додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн відповідно до Постанови №168. При цьому, за наявними у матеріалах справи доказами (переліченими вище), суд зазначає, що факти перебування позивача в період з 04.12.2022 по 06.12.2022, з 07.12.2022 по 14.12.2022, з 14.12.2022 по 28.12.2022, з 21.03.2023 по 24.03.2023, з 24.05.2023 по 29.05.2023 на стаціонарному лікуванні, а також перебування у відпустці за станом здоров`я після закінчення стаціонарного лікування з 30.12.2022 по 28.01.2023, з 07.02.2023 по 08.03.2023 та з 28.03.2023 по 26.04.2023 відповідачем не заперечується. При цьому, як встановлено судом, позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду, збільшену до 100000 гривень, лише частково за грудень 2022 року, а саме - не сплачено за період з 27.12.2022 по 28.12.2022 доказів зворотнього матеріали справи не містять, січень 2023 року та у травні 2023 року на суму лише 5806, 45 коп. Стосовно посилання в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції проігноровано той факт, що позивач в період з 30.05.2023 по 19.06.2023 перебував на реабілітаційному лікуванні, щодо якого відсутні посилання в постанові Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, то з урахуванням вже наведених вище висновків та змісту вказаної постанови, такі доводи (посилання) не спростовують наявність права позивача на отримання додаткової грошової допомоги, передбаченої цією постановою. Доводи апеляційної скарги, що вимоги за періоди з 21.03.2023 по 24.03.2022 та з 24.05.2023 по 29.05.2023 є передчасними, колегія суддів відхиляє, оскільки матеріалах справи містяться витяги із наказів командира військової частини НОМЕР_1 , згідно яких позивач знаходився у відпустці за станом здоров`я. Також позивачем зазначено, що ним направлено (простою кореспонденцією) до військової частини документи, які підтверджують періоди його стаціонарного лікування. Доводи Апелянта про те, що ним не отримано від позивача документів, які підтверджують періоди стаціонарного лікування ОСОБА_1 , не підтверджуються жодними належними і допустимими в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказами. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, за наслідком наведеного вище, колегія суддів вважає, що доводи відповідача, викладені у його апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та не спростовують висновків суду першої інстанції. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні додаткового рішення, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. В матеріалах справи наявна платіжна інструкція №0.0.3077716433.1 від 03.07.2023 про сплату позивачем судового збору за подання позову в розмірі 1073,60 грн. Отже аналізуючи викладене, враховуючи задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що відшкодуванню підлягають судові витрати зі сплати судового збору при зверненні до суду першої інстанції у розмірі 1073,60 грн. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав про стягнення витрат зі сплати судового збору при зверненні до суду першої інстанції у розмірі 1073,60 грн., оскільки у рішенні від 30.11.2023 питання розподілу судових витрат не було вирішено. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржувані рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 по справі № 520/17051/23 залишити без змін. Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 по справі № 520/17051/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 20.06.2024 року