LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Другий апеляційний адміністративний суд440/2314/24

від 20.06.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 по справі № 440/2314/24 - скасувати.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 червня 2024 р. Справа № 440/2314/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Курило Л.В. , Мельнікової Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2024, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 15.03.24 по справі № 440/2314/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд: - визнати протиправними дії відповідача щодо визначення з 01.01.2020 по 02.08.2023 розмірів його посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2020 по 02.08.2023, визначивши розміри його посадових окладів, окладів за військовим званням, всіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та з урахуванням раніше проведених виплат. Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, що приведені у позовній заяві та в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду від 23.02.2024, а позовну заяву - залишено без руху та запропоновано позивачеві у десятиденний строк усунути виявлені недоліки шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом з інших підстав, а також доказів, які свідчать про поважність причин пропуску цього строку. На виконання вимог ухвали суду, позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначив, що пербіг терміну на звернення до суду розпочинається від дня коли особа дізналась про порушення своїх прав та інтересів. В даному випадку позивач дізнався про порушення своїх прав та інтересів з боку відповідача тільки у лютому 2024 року. Оскільки грошове забезпечення позивачу не виплачувалось у повному розмірі з 03.08.2023 по 08.04.2024, то має місце триваюче правопорушення з боку відповідача. Вказав, що відповідачем не доводилось до його відома складові грошового забезпечення. Просив врахувати факт постійного перебування на військовій службі у зв`язку із запровадженням воєнного стану в Державі. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.24 заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з позовом від 11.03.2024 залишено без задоволення. Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачеві. Повертаючи позов, суд першої інстанції, з посиланням на постанову Верховного суду від 12.04.2023 по справі №380/14933/22 в якій викладені висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зазначені позивачем у заяві обставини не є об`єктивно непереборними. Сам по собі наказ про зарахування до списків особового складу військової частини як і обставина запровадження воєнного стану ще не свідчать про наявність у позивача поважних причин пропуску строку. Несення позивачем військової служби у м. Полтаві на посаді заступника начальника центру - начальника відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_3 до 07.08.2023, а потім у м. Вільнянськ Запорізької області на посаді головного спеціаліста відділу комплектування рядовим та сержантським складом управління персоналу штабу в/ч НОМЕР_1 до 08.02.2024 не є тією обставиною, яка беззаперечно свідчить про наявність таких обмежень, які б позбавляли позивача своєчасно звернутися до суду з вимогами, які охоплюють період 2020 - 2023 років, зокрема й до запровадження воєнного стану. З огляду на викладене, за відсутності відомостей про залучення позивача до участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду, оскільки позивач не навів поважних причин його пропуску та не надав відповідних доказів. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 15.03.2024 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскільки грошове забезпечення йому не виплачувалось з 01.01.2020 по 02.08.2023, то мало місце триваюче правопорушення з боку відповідача. Вказав, що відповідачем не доводилось до його відома складові грошового забезпечення. Просив врахувати факт постійного перебування на військовій службі у зв`язку із запровадженням воєнного стану в Державі. Посилався на низку рішень Верховного Суду. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 294 Кодексу адміністративного судочинства України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові). Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд першої інстанції зазначив, що оскільки позивач звернувся до суду із позовом після закінчення строку, установленого статею 122 КАС України, позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачеві 10 строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності вказаних у заяві причин. На виконання вимог указаної ухвали позивач направив заяву про поновленя пропущеного строку звернення до суду. У поданій заяві позивач зазначив, що в даному випадку позивач дізнався про порушення своїх прав та інтересів з боку відповідача тільки у лютому 2024 року. Оскільки грошове забезпечення позивачу не виплачувалось у повному розмірі з 03.08.2023 по 08.04.2024, то має місце триваюче правопорушення з боку відповідача. Вказав, що відповідачем не доводилось до його відома складові грошового забезпечення. Просив врахувати факт постійного перебування на військовій службі у зв`язку із запровадженням воєнного стану в Державі. Розглянувши заяву позивача про поновлення строку звернення до суду, суд першої інстанції дійшов висновку про залишення заяви про поновлення строку звернення до суду без задоволення. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції керувався нормами частини 2 статті 123 та пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України, для повернення позовної заяви, заявленої з пропуском строку, встановленого частиною 3 статті 122 КАС України та статтею 233 КЗпП України. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. У статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на пенсії, інші види соціальних виплат і допомоги. Право на соціальний захист належить до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених статтями 22, 64 Конституції України. Водночас право на судовий захист гарантується статтями 55, 124 Конституції України. Частинами першою, четвертою статті 63 Закону № 2262-ХІІ установлено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Кабінет Міністрів України Постановою від 13 лютого 2008 року, № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393" затвердив Порядок № 45, який визначає алгоритм дій, який повинні вчинити, зокрема, територіальний орган Пенсійного фонду України та державний орган, з якого осіб, яким призначено пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ від 09.04.1992, звільнено зі служби, для реалізації перерахунку раніше призначених пенсій. Пунктом 1 Порядку № 45 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктом 2 цього Порядку Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін`юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС, Службі судової охорони (далі державні органи). Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено Порядком № 45 (пункт 3 Порядку № 45). Відповідно до пункту 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює і Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року, № 3-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пункту 23 Порядку № 3-1 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону № 2262-ХІІ. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії. Згідно з пунктом 24 цього Порядку про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону № 2262-ХІІ уповноважені структурні підрозділи зобов`язані у п`ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв`язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п`яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п`ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії. З аналізу вказаних норм права вбачається, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, є збільшення рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, що може бути реалізовано або шляхом повідомлень та інформувань територіального органу Пенсійного фонду України органами влади або шляхом звернення пенсіонера з відповідною заявою та доданими до неї документами. Водночас колегія суддів зазначає, що централізований механізм повідомлень та інформувань територіального органу Пенсійного фонду України органами влади, у спосіб, визначений пунктами 1 3 Порядку № 45, є основним способом реалізації права на перерахунок раніше призначених пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, який має бути здійснено автоматично, без додаткового звернення пенсіонера та подання ним довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку його пенсії. Проте, коли в централізованому порядку таку довідку не буде подано до органів, що здійснюють перерахунок пенсії, а пенсіонерові в її видачі відповідним державним органом буде відмовлено, останній не матиме змоги реалізувати своє право на перерахунок, визначене статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, оскільки до моменту отримання належної довідки від пенсіонера чи належного державного органу в пенсійного органу не виникає обов`язку з перерахунку пенсії. Також колегія суддів зазначає, що частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, встановлюються судом. Відповідно до вимог ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Розглядаючи питання застосування строку звернення до суду у правовідносинах щодо перерахунку пенсії у зв`язку із зміною розміру видів грошового забезпечення, Верховний Суд у рішенні від 15 лютого 2018 року у зразковій справі № 820/6514/17 зробив висновок, що КАС України є загальним законом, яким урегульовано строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Натомість спеціальним законом, яким урегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених із військової служби та строки перерахунку пенсії, є Закон № 2262-ХІІ. Строки перерахунку пенсій регламентуються положеннями статті 51 Закону № 2262-ХІІ, частинами другою, третьою якої визначено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. У цій справі спір виник у зв`язку з протиправними діями ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо визначення з 01.01.2020 по 02.08.2023 розмірів його посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Колегія суддів зазначає, що неправомірні дії відповідача (у разі встановлення судовим рішенням) щодо невидачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії впливають на соціальне забезпечення позивача щодо можливості отримання пенсії у більшому розмірі. Тому застосовування трьохмісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого статею 233 КЗпП України, матиме наслідком неможливість реалізації позивачем права, передбаченого статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, на перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною видів грошового забезпечення у межах визначених статтею 51 цього Закону строків. Водночас колегія суддів зазначає, що обмеження права пенсіонера, який отримує пенсію на підставі норм Закону № 2262-ХІІ, на перерахунок належної йому пенсії, який проведено несвоєчасно через ненадання довідки про розмір грошового забезпечення відповідними державним органом, з якого позивач звільнився на пенсію, будь-яким строком є неприпустимим з огляду на приписи статті 51 Закону № 2262-ХІІ. Висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 грудня 2023 року у справі № 380/1907/23, за якою до правовідносин щодо оскарження неправомірних дій чи бездіяльності уповноважених на те суб`єктів владних повноважень щодо видачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, та членам їх сімей, не підлягає застосовуванню встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду. У постанові від 12 грудня 2023 року у справі №380/1907/23 Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для відступлення від правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 380/14933/22. Оскільки відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, колегія суддів застосовує до спірних правовідносин правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12 грудня 2023 року у справі № 380/1907/23. Зважаючи на викладене, висновки суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права, тому є необґрунтованими. Відповідно до ч. 3 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. За встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про залишення позовної заяви без розгляду порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 311, 312, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 по справі № 440/2314/24 - скасувати. Справу №440/2314/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді Л.В. Курило Л.В. Мельнікова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»