Постанова 4851 № 953/1774/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 червня 2024 р.Справа № 953/1774/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. , за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 23.05.2024, головуючий суддя І інстанції: Шаренко С.Л., м. Харків, повний текст складено 23.05.24 по справі № 953/1774/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України , Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції , Інспектора 1взводу 3 роти 2 батальйону УПП в Харківській області лейтенант поліції ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, Інспектора 1 взводу 3 роти 2 батальйону УПП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_2 , в якому просив суд визнати протиправними дії інспектора 1 взводу 3 роти 2 батальйону УПП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_2 щодо складання постанови серії ЕНА №1584750 від 04.03.2024; скасувати постанову серії ЕНА №1584750 від 04.03.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП; на підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23.05.2024 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що фото-знімок (стоп-кадр) та відеозапис "export-y5cjn", не містить даних про те, що вказана зупинка працівниками поліції здійснена саме в зоні дії знаку 3.34 "Зупинку заборонено". Крім того, стверджує, що на відео відсутні відомості про дорожню розмітку в зоні зупинення автомобіля. Відповідачі правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористались. За приписами ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283,285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку (ч. 1ст. 268 КАС України). Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2ст. 268 КАС України). У судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу. Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3ст. 268 КАС України). Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 04 березня 2024 року інспектор взводу № 1 роти № 2 батальйону № 2 УПП в Харківській області ДПП старший лейтенант поліції Кушнаренко В.О. виніс оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1584750 на підставі якої ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та на нього накладений штраф у розмірі 340 грн (а.с. 17). Зі змісту постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА 18 № 1584750 від 04 березня 2024 року вбачається, що 04.03.2024 близько 16:14 за адресою: м. Харків, пров. Разторгуєвський, 2 водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом NISSAN LEAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», здійснив зупинку в зоні дії знаку, чим порушив п. 8.4 ПДР України. Так, у п. 7 вищевказаної постанови зазначається, що до постанови додається відео з бодікамери 373209. Не погоджуючись з даною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам закону, розмір штрафу відповідає вимогам санкції ч. 1 ст. 122 КУпАП, при цьому зазначив, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП, підтверджується наявними у матеріалах доказами, а саме відеозаписом. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. За змістом статті 222 КпАП України органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (у тому числі передбачених частиною першою статті 121-3). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Відповідно до ч. 1 ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. За приписами статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п. 8.4. "в" заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі. Зокрема, знак 3.34 забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Зона дії знака від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, до кінця населеного пункту. Дія знака не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету. Дія знака поширюється лише на той бік дороги, на якому він встановлений. Частина 1 статті 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення вимог дорожніх знаків, правил зупинки, стоянки. На підтвердження невиконання позивачем вимог знаку 3.34 відповідач надав відеозапис. Однак, на вказаному відеозаписі не зафіксована наявність знаку 3.34 у місці зупинки позивача чи зупинку позивача у межах зони дії вказаного знаку. Висновки суду першої інстанції про те, що на відеозаписі позивач фактично визнав факт зупинки в місці дії знаку 3.34 не відповідають фактичним обставинам справи та заперечуються позивачем як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі. З відеозапису не вбачається ані наявність знаку, ані наявність відповідної розмітки. Відповідно до наявних фото та відеозапису вбачається, що транспортний засіб NISSAN LEAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 зупинився на узбіччі дороги, проте не видно, що це відбувається в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена». Згідно п. 3.4 розділу 33 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, заборонні знаки: «Зупинку заборонено», забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Колегія суддів зазначає, що дія знаку «Зупинку заборонено» може бути обмежена зоною дії. Зона дії знаку «Зупинка заборонена» починається безпосередньо з того місця, де він встановлений, закінчення дії зони заборони зупинки може бути позначено додатковим знаком «Кінець всіх обмежень», або зона дії знаку «Зупинка заборонена» пояснюється додатковими знаками під ним. Дія знаку «Зупинка заборонена» обмежена зоною його дії, тобто має значення місце його розташування та взагалі його наявність. Дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено» має забороняючий характер та не дозволяє будь-яку зупинку у зоні його дії. Виключенням є таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено, що позивачем здійснено саме зупинку, а не стоянку, або, що зупинка не була вимушеною. Відповідальність за зупинку і стоянку транспортних засобів настає якщо такі вчинено у зоні дії відповідного дорожнього знаку і зупинка чи стоянка не були вимушені (посадка або висадка пасажирів, розвантаження чи завантаження вантажу). При цьому зазначення інспектором під запис на відео, що транспортний засіб більше 10 хвилин знаходиться в зоні дії знаку, без підтвердження вказаного факту фото та/або відеофіксацією оцінюються колегією суддів критично. Таким чином, колегія суддів вважає, що факт вчинення позивачем вказаного порушення не підтверджується належними доказами, що свідчить про протиправність оскаржуваної постанови серії ЕНА №1584750 від 04.03.2024. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, що стало підставою для невірного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати та ухвалити нове. Водночас, з огляду на заявлені позивачем вимоги про визнання протиправними дій посадової особи - інспектора, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 частково, з огляду на таке. Частиною 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи). Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Отже, у справах про оскарження рішень суб`єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення, в той час як визнання протиправними дій інспектора не охоплюється способом захисту порушених прав, що передбачений статтею 286 КАС України. Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Оскільки, за результатом судового розгляду даної справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги, в загальному розмірі 1212,2 грн. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 23.05.2024 по справі № 953/1774/24 скасувати. Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково. Скасувати постанову серії ЕНА №1584750 від 04.03.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646) судовий збір у розмірі 1212 (одна тисяча двісті дванадцять) грн 20 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя І.С. Чалий Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов