Постанова 4870 № 914/3302/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "17" червня 2024 р. Справа №914/3302/23 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючого судді: Плотніцького Б.Д., Суддів: Матущака О.І., Скрипчук О.С. розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «Галичина Агроресурси», м. Глиняни, Львівська область на рішення Господарського суду Львівської області від 18.03.2024 (повний текст рішення підписано 25.03.2024, суддя Манюк П.Т.) у справі №914/3302/23 за позовом: Приватної науково-дослідної та комерційно-консультативної фірми «Конкорд-гей», смт. Гребінки Київська область до відповідача: Приватного підприємства «Галичина Агроресурси», м. Глиняни, Львівська область про стягнення 152 657, 60 грн У порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. Приватна науково-дослідна та комерційно-консультативна фірма Конкорд-гей звернулася в Господарський суд Львівської області з позовом до Приватного підприємства Галичина Агроресурси про стягнення 152 657, 60 грн. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань зі своєчасної оплати наданих послуг за договором на сервісне обслуговування сільськогосподарської техніки № 187СР-2022 в розмірі 115 513, 60 грн. Крім стягнення основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь, на підставі ст. 625 ЦК України, інфляційні втрати в розмірі 5 140, 36 грн, 3 % річних в розмірі 3 362, 60 грн та на підставі п. 5.3 договору, пеню в розмірі 28 641, 04 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.03.2024 провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 10 000, 00 грн закрито у зв`язку із відсутністю предмета спору. Позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства «Галичина Агроресурси» на користь Приватної науково-дослідної та комерційно-консультативної фірми «Конкорд-гей» суму в розмірі 157 341, 60 грн, з яких: 105 513, 60 грн - основного боргу; 3 362, 60 грн - 3 % річних; 5 140, 36 грн - інфляційних втрат; 28 641, 04 грн - пені; 12 000, 00 грн - витрат на правничу допомогу адвоката; 2 684, 00 грн - судового збору. Рішення суду мотивовано тим, що за наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт існування заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги на суму 115 513, 60 грн. Здійснена відповідачем часткова оплата наданих послуг додатково підтверджує належне виконання позивачем своїх зобов`язань за вищевказаним договором. Короткий зміст вимог апеляційної скарги, аргументи учасників справи та процесуальні питання. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ПП «Галичина Агроресурси», м. Глиняни оскаржила рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що не можуть братись до уваги акти наданих послуг №10 КГ-000301 від 18.10.2022 на суму 2 136,00 грн та №11 КГ-000589 від 08.11.2022 на суму 11 184, 00 грн в яких зазначено вид робіт (послуг) - дефектовка та акт наданих послуг №10 КГ-000368 від 21.10.2022 на суму 14 760, 00 грн з ПДВ, де зазначено - надання послуги з технічного супроводу комбайнів в полі по тарифу 890 грн. за год. Оскільки сторонами у договорі не було передбачено такого виду послуг як «дефектовка», «дефектовка жатки», «технічний супровід комбайнів в полі». Апелянту не зрозумілий зміст «дефектовка». На його думку, перелічені послуги, не передбачені договором та додатком №1 до цього договору, а відтак не можуть бути предметом дослідження виконання договору та стягнення коштів як заборгованості за її надання. Скаржник вважає, що рішення суду не може ґрунтуватись на наданому позивачем словниковому тлумаченні поняття «дефектовка/дефектовка жатки», оскільки таке тлумачення не погоджено договірними відносинами між сторонами, відтак таке тлумачення не могло бути взяте судом до уваги. Апелянт зазначає, що позивачем не дотримано порядок надання послуг, передбачений п.2.1 договору та п.3.4 договору, у якому зазначено, що одночасно повинно відбуватись дві події - підписання акту виконаних робіт та виставлення рахунку замовнику на оплату. Матеріали справи не містять відповідних доказів у підтвердження факту виставлення відповідачу рахунків на оплату робіт. Наведене не дає підстав та можливості встановити початок відліку часу на виконання відповідачем зобов`язань по договору щодо оплати за виконану роботу згідно актів наданих послуг та, як наслідок, підтвердити правомірність нарахування пені і штрафних санкцій. Відтак, скаржник просить суд скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 18.03.2024 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Відповідач проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, зазначивши, що суд першої інстанції ретельно дослідив усі обставини справи, звернув увагу на ті питання, які ставив відповідач у своїх запереченнях, та прийняв законне та обґрунтоване рішення. Тому просить суд залишити рішення Господарського суду Львівської області від 18.03.2024 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Одночасно, позивач зазначив, що не отримував від апелянта копії апеляційної скарги як у паперовій, так і у електронній формі. Відводів суддям в порядку ст.ст.35 - 37 ГПК України на адресу суду не надходило. Відповідно до ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами. Судове засідання не проводилось. Учасники провадження не викликались. Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції. Як встановлено судами, 14.06.2022 між сторонами у справі укладено договір на сервісне обслуговування сільськогосподарської техніки №187СР-2022. Відповідно до п.1.1 договору, виконавець (позивач) бере на себе зобов`язання виконувати протягом дії цього договору роботи по сервісному обслуговуванню в гарантійний та післягарантійний період, а замовник (відповідач) зобов`язується приймати та оплачувати виконані роботи в порядку та строки, що передбачені даним договором. Згідно п.1.2 договору, конкретний обсяг, види та строки виконання ремонтних робіт визначаються сторонами на підставі письмових заявок замовника згідно додатку №2 до цього договору, що надаються виконавцю по мірі виникнення у замовника потреби у виконанні робіт та в процесі їх виконання. Пунктом 2.1 договору встановлено що виконавець приступає до виконання робіт/надання послуг, у терміни, що погоджуються із замовником, після отримання письмової заявки замовника про потреби у виконанні робіт. У заявці замовник повинен зазначити типи та моделі техніки, обладнання або механізмів, щодо яких будуть виконуватись роботи, зазначити опис несправностей, що мають бути усунені в процесі виконання робіт та бажані строки проведення робіт. Відповідно до п.3.1 договору, перед початком проведення ремонтних робіт виконавець направляє рахунок на авансовий платіж по замовленій роботі. Після завершення ремонтних робіт, у разі необхідності, виконавець підсумовує загальний час на виконання роботи та направляє замовнику остаточний рахунок, в якому також враховуються додаткові витрати: - остаточна відстань, яку проїхав сервісний інженер, - можливий найм житла, - використані спеціальні засоби для герметизації, фіксації та різні хімічні матеріали. Відповідно до п.3.3 договору загальна вартість виконаних ремонтних робіт, що визначена на підставі п.п.3.1., 3.2 цього договору зазначається у акті прийомки-передачі робіт, який також нарівні з рахунком є підставою для проведення розрахунків за цим договором. Згідно п.3.4. договору замовник сплачує загальну вартість виконаних робіт, послуг, а також здійснює інші оплати, що визначені даним договором, на розрахунковий рахунок виконавця протягом двох днів з моменту виставлення замовником відповідного рахунку та підписання сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг) з урахуванням п.п.2.17, 2.18 цього договору. Допускається дострокова оплата та оплата частинами. На виконання умов договору позивачем були надані послуги на загальну суму 204 578, 40 грн, що підтверджуються підписаними сторонами актами наданих послуг, копії яких долучені до матеріалів справи. Відповідачем надані послуги були оплачені частково, на загальну суму 89 064, 80 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, копії яких долучені до матеріалів справи, відтак основний борг відповідача перед позивачем на момент подання позову до господарського суду становив суму 115 513, 60 грн (згідно з актом звірки розрахунків станом на 08.11.2022 заборгованість становила суму 145 513, 60 грн, в подальшому 21.07.2023 згідно з платіжною інструкцією №706 відповідачем проведено часткову оплату в розмірі 30 000, 00 грн). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції. Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; інші юридичні факти (п.п.1, 4 ч.2 ст.11 ЦК України). Статтею174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Як встановлено судами, між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору на сервісне обслуговування сільськогосподарської техніки. Згідно ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. На виконання умов договору позивачем були надані послуги на загальну суму 204 578, 40 грн, що підтверджуються підписаними сторонами актами наданих послуг, копії яких долучені до матеріалів справи. Відповідачем надані послуги були оплачені частково, на загальну суму 89 064, 80 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, копії яких долучені до матеріалів справи, відтак основний борг відповідача перед позивачем на момент подання позову до господарського суду становив суму 115 513, 60 грн (згідно з актом звірки розрахунків станом на 08.11.2022 заборгованість становила суму 145 513, 60 грн, в подальшому 21.07.2023 згідно з платіжною інструкцією №706 відповідачем проведено часткову оплату в розмірі 30 000, 00 грн). Заперечуючи позовні вимоги представник відповідача вказує, що позивачем долучені акти надання послуг №11 КГ-000581 від 08.11.2022 на суму 9 792, 00 грн з ПДВ, №11 КГ-000582 від 08.11.2022 на уму 9 312, 00 грн з ПДВ. №11 КГ-000583 від 08.11.2022 на суму 2 688, 00 грн з ПДВ, №11 КГ-000585 від 08.11.2022 на суму 5 376, 00 грн з ПДВ, №11 КГ-000581 від 08.11.2022 на суму 7 104, 00 грн з ПДВ, №11 КГ-000587 від 08.11.2022 на суму 2 688, 00 грн з ПДВ. №11 КГ-000589 від 08.11.2022 на суму 11 184,00 грн з ПДВ, які не стосуються предмету спору, оскільки в позовній заяві позивач покликається на інші акти наданих послуг, які не долучені до матеріалів справи. У відповіді на відзив позивач повідомив про помилкове неправильне зазначення у позовній заяві номерів долучених до позовної заяви актів, що підтверджують фактичне надання послуг згідно з умовами договору. Незважаючи на заперечення представника відповідача, що деякі акти надання послуг підписані неуповноваженими особами, судом встановлено що долучені позивачем до позовної заяви всі акти надання послуг підписані (затверджені) керівником відповідача директором ТОВ Галичина Агроресурси Р. В. Кінаш. Щодо найменування робіт за актами наданих послуг №10КГ-000301 від 18.10.2022 на суму 2 136,00 грн та №11КГ-000589 від 08.11.2022 на суму 11 184,00 грн, які підписані відповідачем, а саме, дефектовка та дефектовка жатки позивач зазначає, що тлумачення слова дефектовка за словником наступне: дефектовка - це визначення причини несправності обладнання, оцінка його придатності спеціалістом. Тому, робота сервісного спеціаліста позивача, а саме, дефектовка повністю відповідає вимогам додатку №1 до договору - роботи по обслуговуванню та ремонту машин. Також, відповідають вимогам додатку №1 до договору роботи по обслуговуванню та ремонту машин, робота сервісного спеціаліста позивача, що виконана згідно акту наданих послуг №10 КГ-000368 від 21.10.2022 на суму 14 760, 00 грн, а саме, технічний супровід комбайнів в полі. Судами досліджено наявний у матеріалах справи акт звірки взаємних розрахунків (а.с.42), який був підписаний з боку відповідача - директором ТОВ Галичина Агроресурси Р. В. Кінаш, за період з 01.11.2022 по 08.11.2022рр. та встановлено, що дані цього акту відповідають дійсності, а саме: станом на 01.11.2022 дебіторська заборгованість відповідача перед позивачем становила 97 369, 60грн. Згідно актів виконаних робіт, 08.11.2022 позивачем було виконано роботи, які відповідач прийняв на загальну суму 48 144, 00грн. Таким чином утворилась заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 145 513, 60 грн (97 369, 60грн + 48 144, 00грн). Також, згодом відповідач перерахував позивачу кошти за виконані роботи, а саме: 21.07.2023 в розмірі 30 000, 00 грн, у зв`язку з чим у нього існувала заборгованість в розмірі 115 513, 60 грн. За змістом ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У постанові Верховного Суду від 13.09.2022 у справі №918/1222/21, зазначено, що вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22.03.2023 у справі №509/5080/18). Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем. Згідно положень ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст.193 ГК України. Щодо визначення строків оплати за виконані роботи згідно договору, на які звертає увагу відповідач, судова колегія зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У п.3.4 договору вказано, що замовник сплачує загальну вартість виконаних робіт, послуг, а також здійснює інші оплати, що визначені даним договором на розрахунковий рахунок виконавця протягом двох днів з моменту виставлення замовником відповідного рахунку та підписання сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг) з урахуванням п.п.2.17, 2.15 цього договору. Таким чином, відповідач (замовник) зобов`язаний оплатити виконанні ремонтні роботи протягом двох днів з моменту підписання актів виконаних робіт. Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок господарського суду, що наведеними обставинами справи та наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги на суму 115 513, 60 грн. Здійснена відповідачем часткова оплата наданих послуг додатково підтверджує належне виконання позивачем своїх зобов`язань за вищевказаним договором. З урахуванням часткового погашення відповідачем суми основного боргу, господарський суд дійшов вірного висновку щодо необхідності закриття провадження у справі в частині стягнення 10 000, 00грн заборгованості, яка була сплачена відповідачем після подачі позову (платіжна інструкція №1051 від 17.12.2023) з огляду на відсутність предмета спору (п.2 ч.1 ст.231 ГПК України). Відповідно, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовну вимогу щодо стягнення з відповідача на користь позивача решти суми основного боргу в розмірі 105 513, 60 грн. Щодо стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Положеннями ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі ст.625 ЦК України, позивач заявив до стягнення з відповідача 5 140, 36грн інфляційних втрат та 3 362, 60грн 3% річних. Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, відтак і висновок господарського суду у цій частині щодо задоволення позовних вимог є вірним. За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 ГК України). Одними з видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України). Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір передбачено також ч.3 ст.549 ЦК України, ч.6 ст.231 ГК України, ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч.6 ст.232 ГК України. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч.4 ст.231 ГК України). Пунктом 5.3 договору передбачено, що за прострочення оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,3% вартості невиконаних зобов`язань по цьому договору за кожний день прострочення, за кожний випадок такого прострочення, за весь період прострочення. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, проведений з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що такий розрахунок здійснений вірно, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 28 641, 04 грн. Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу. Згідно з ч.3 ст.2 ГПК України, однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Стаття 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Позивачем у позовній заяві заявлено вимоги про стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 12 000, 00грн. Відповідно до ст.126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до ч.3 ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відшкодування судових витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, які підлягають оплаті як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій, акту приймання передачі наданих послуг. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. Господарським судом зазначено, що у підтвердження понесених витрат на правову допомогу при його зверненні до господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості, представником позивача долучено до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги від 20.10.2023 та акт приймання передачі виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги від 20.10.2023 на суму в розмірі 12 000, 00 грн. Судом зазначено, що якщо винагорода адвоката за послуги згідно з договором про надання правової допомоги була визначена сторонами у твердій (фіксованій) сумі, то вона за весь час дії договору не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. З урахуванням викладеного та у відповідності до ч.4 ст.126 ГПК України господарським судом першої інстанції враховано співмірність витрат на оплату послуг адвоката із ціною позову, складність справи та наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг, та господарський суд Львівської області дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу та відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 12 000, 00грн. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за виконані роботи/послуги та нарахування сум 3% річних, інфляційних втрат та пені за несвоєчасне виконання своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором. Відтак, обґрунтованим є висновок господарського суду щодо задоволення заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу. За результатами з`ясування обставин, на які посилались сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судами під час розгляду справи, господарський суд Львівської області дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судом першої інстанції повноцінно, обґрунтовано та у повному обсязі досліджено всі обставини справи, докази, подані обома сторонами у підтвердження своїх вимог та заперечень (з урахуванням заяви про виправлення описки) та надано належну оцінку поданим актам виконаних робіт, наявності у них підписів сторін та вказаних у них роботам, зокрема, «дефектовка»/»дефектовка жатки» та «технічний супровід комбайнів у полі». Відтак, твердження та доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції та не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні. Щодо неотримання позивачем копії апеляційної скарги, суду зазначає наступне. При подачі апеляційної скарги до суду, апелянтом додано доказ направлення на адресу позивача (ЄДРПОУ 13726552) копії апеляційної скарги з додатками 15.04.2024 об 11:19, що підтверджується квитанцією про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС. Відповідний доказ прийнятий судом в якості належного доказу направлення апеляційної скарги на адресу іншої сторони у справі, передбаченого ст.258 ГПК України з урахуванням положень ст.42 ГПК України. Згідно ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в процесі перегляду рішення суду судом апеляційної інстанції, у зв`язку з чим колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення. Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд ухвалив оскаржуване рішення з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права. З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Судові витрати. У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст.129 ГПК України залишає витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом. Керуючись ст.ст.8, 126, 129, 232, 233, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Галичина Агроресурси», м. Глиняни, Львівська область залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 18.03.2024 у справі №914/3302/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст.ст.287-289 ГПК України. Головуючий-суддя Плотніцький Б.Д. Судді Матущак О.І. Скрипчук О.С.