Постанова Дніпровський апеляційний суд № 195/2038/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5650/24 Справа № 195/2038/23 Суддя у 1-й інстанції - Кондус Л. А. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 червня 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Деркач Н.М. суддів - Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю., при секретарі - Попенко Ю.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" про відшкодування майнової і моральної шкоди завданої внаслідок злочину, - В С Т А Н О В И В: У грудні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" про відшкодування майнової і моральної шкоди завданої внаслідок злочину. В обґрунтування заявленого позову позивач зазначав, що Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду 05 грудня 2023 року виніс постанову, якою вирішив: вирок Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 травня 2023 року якими визнано винним ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК та засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік 6 місяців та покладено на нього певні обов`язки - залишити без змін. В частині вирішення цивільного позову представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Івахненка О.О. про стягнення із ОСОБА_1 шкоди скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції у порядку цивільного судочинства. Із урахуванням правової позиції та вимог викладених в постанові Верховного Суду, представник позивача уточнив позовні вимоги та просив суд залучити у якості співвідповідача приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" з якого стягнути виплату страхового відшкодування пов`язаного з лікуванням потерпілого в сумі 31 635,00 грн., за шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та за моральну шкоду в сумі 1 581,75 грн., а всього в загальній сумі 33 216,75 грн. Представник позивача зазначає, що за своїм характером виявлені у позивача в результаті ДТП тілесні ушкодження відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні. Після отримання травм позивач, в період з 09.08.2022 року по 26.08.2022 року, знаходився на стаціонарному лікуванні в КНП «ЗОДКЛ» ЗОР м. Запоріжжжя, що підтверджується даними медичної карти стаціонарного хворого № 4267 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інформація про яку зазначена у висновку експерта № 2530е/425 від 15.09.2022 року. Відповідно ніс матеріальні затрати пов`язані з затратами на придбання імплантатів для остеосинтезу, медикаментів та перебування в медичному закладі, було змінено ритм його життя. Тривалий період позивач не може вести нормальний спосіб життя і до теперішнього часу знаходиться в стані негативних психічно-емоціональних переживань. Внаслідок протиправної поведінки відносно позивача, відповідач заподіяв йому моральну шкоду, яку він оцінює в 250 000 грн. Вона полягає у фізичному болю, яку він відчуває до теперішнього часу, та у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку із ушкодженням здоров`я та матеріальними проблемами, які в нього виникли після втрати здоров`я. Представник позивача Івахненко О.О. в судовому засіданні суду першої інстанції змінив позовні вимоги та просив стягнути моральну шкоду з відповідача ОСОБА_1 в сумі 250 000,00 грн., а з відповідача приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" просив не стягувати суму відшкодування, в зв`язку з відшкодуванням відповідачем на користь позивача, про що також до розгляду справи по суті подавав клопотання від 05.03.2024 про відмову від позову в цій частині стягнення та додав скріншот із карти особистого рахунку ОСОБА_2 від 22.02.2024 (а.с.45-46). Отже, у зв`язку з викладеними обставинами, просив суд стягнути моральну шкоду з відповідача ОСОБА_1 в сумі 250 000,00 грн. Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування за моральну шкоду завдану внаслідок злочину в сумі 100 000,00 (сто тисяч) гривень. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн. на користь держави. Не погодившись з таким рішенням суду ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким стягнути з нього на користь позивача моральну шкоду в розмірі 30 000 грн. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що стягнутий судом розмір моральної шкоди є завищеним та необґрунтованим, з урахуванням обставин справи, вважає справедливим розміром моральної шкоди у даному випадку 30 000 грн, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Судом встановлено, що 08 серпня 2022 року, близько о 09 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , маючи посвідчення водія на право керування транспортними засобами та керуючи технічно справним транспортним засобом: автомобілем марки «ВАЗ 21061» реєстраційний номер НОМЕР_1 , у світлий час доби, здійснював рух по сухому асфальтобетонному покритті проїзної частини вул. Ярослава Мудрого у с-щі Томаківка, Нікопольського району Дніпропетровської області, з боку с. Мирове у напрямку вул. Тараса Шевченка. Водій автомобіля марки «ВАЗ 21061» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 , проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, легковажно розраховуючи на відвернення суспільно-небезпечних наслідків, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, не маючи перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, розпочав здійснювати маневр розвороту керованого ним автомобіля, для виїзду на зустрічну смугу, не впевнившись в безпеці маневру, виїхав на зустрічну смугу для руху, в результаті чого в районі будинку АДРЕСА_1 сталося зіткнення правою задньою частиною керованого ним автомобіля із передньою частиною мотоциклу «BAJAJ PULSAR NS200» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням неповнолітнього водія ОСОБА_2 . Своїми діями водій ОСОБА_1 грубо порушив вимоги підпунктів: 1.3., 1.5., 2.3. (б), 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України. Порушення ОСОБА_1 вимог п.п. 10.1., 10.4. Правил дорожнього руху України, знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої, неповнолітній особі, водієві мотоциклу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спричинено тілесні ушкодження у вигляді: тупої травми тіла, закритої травми черева, забію правої нирки, множинних переломів кісток тазу: багатоуламкових переломів верхньої та нижньої гілок правої та лівої лобкових кісток зі зміщенням уламків, розриву крижово-здухвинного з`єднання справа, лінійного перелому посередньо-верхнього краю лівої вертлюжної западини, уламкового перелому сідничної кістки зі зміщенням, ушкодженням сечового міхура без повного розриву, саден обох колінних суглобів та правого гомілковостопного суглобу. За своїм характером виявлені у позивача тілесні ушкодження відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні. Відповідно, вироком суду встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , заподіяв позивачу середньої тяжкості тілесні ушкодження, що зумовлюють тривалий розлад здоров`я. Після отримання травм позивач, в період з 09.08.2022 року по 26.08.2022 року, знаходився на стаціонарному лікуванні в КНП «ЗОДКЛ» ЗОР м. Запоріжжжя, що підтверджується даними медичної карти стаціонарного хворого № 4267 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про яку зазначено у висновку експерта № 2530е/425 від 15.09.2022 року. Відповідно ніс матеріальні затрати пов`язані з затратами на придбання імплантатів для остеосинтезу, медикаментів та перебування в медичному закладі, було змінено ритм його життя. Тривалий період позивач не може вести нормальний спосіб життя і до теперішнього часу знаходиться в стані негативних психічно-емоціональних переживань. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і довготривалість моральних страждань позивача, вважав за необхідне стягнути з відповідача на його користь 100 000 грн моральної шкоди, що на думку суду буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції у зв`язку з наступним. Предметом вказаного спору є відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок винних неправомірних дій іншої особи. Згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (стаття 11 ЦК України). Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з приписами статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок джерела підвищеної небезпеки. Суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які їх регулюють, врахував роз`яснення, викладені у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», конкретні обставини настання негативних наслідків для позивача. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в заподіянні шкоди. При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, суд першої інстанції, з урахуванням глибини та ступеню моральних і фізичних страждань позивача, яких він зазнав та зазнає внаслідок ушкодження свого здоров`я, а також з урахуванням принципів розумності і справедливості, належним чином обґрунтував свої висновки щодо стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн, і цей розмір правомірно вважав таким, що відповідає глибині і ступеню моральних страждань позивача, вказане також спростовує доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо розміру моральної шкоди. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 стосовно того, що судом першої інстанції не повністю враховані обставини даної справи є хибними. Рішення ухвалене з урахуванням загальних засад цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України): справедливості, добросовісності та розумності, та доводи апеляційної скарги відповідача цього не спростовують. Згідно зі ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2024 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Судді: Н.М. Деркач М.М. Пищида І.Ю. Ткаченко