Постанова Запорізький апеляційний суд № 331/6306/23

Дата документу 17.06.2024 Справа № 331/6306/23 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЄУН 331/6306/23 Головуючий у І інстанції: Яцун О.О. Провадження № 22-ц/807/934/24 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2024 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі: Головуючого: Полякова О.З., суддів: Кухаря С.В., Трофимової Д.А. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2024 року у справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх вимог банк зазначав, що ОСОБА_1 звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 14.09.2010, згідно з якою отримала кредит у розмірі 300 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який у подальшому було збільшено до 51250 грн. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Тарифами банку, які надані їй для ознайомлення в письмовій формі, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг. При укладанні договору, сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Заява відповідача підтверджує той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в ПАТ КБ «ПриватБанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Щодо встановлення кредитного ліміту, Банк керувався п. 2.1.1.2.3. Договору, на підставі якого відповідач при укладанні Договору дала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Крім того, банк зазначав, що відповідач підписала також Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів льотного періоду», у якій власним підписом підтвердила, що вона ознайомлена з фінансовими умовами надання цієї кредитної карти, прикладами розрахунку та сумами сплати за використання кредитних коштів. Проте ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 23.08.2023 утворилась заборгованість у розмірі 63401,31 грн, з яких: 51245,11 грн - заборгованість за кредитом, 12156,20 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом. Посилаючись на означені обставини, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 14.09.2010 в розмірі 63401,31 грн та 2684 грн судових витрат. Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 51245,11 грн та 2169,39 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням в частині відмови в задоволенні позову, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2024 рокув частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків у сумі 12156,20 грн скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення процентів за користування кредитом задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 своїм особистим підписом засвідчила згоду на те, що Анкета-заява від 14.09.2010 разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Банк зазначав, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що 25.10.2021 ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, з якої вбачається, що відповідач засвідчила згоду на те, що приєднується до розділу «Загальні положення», «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка» Умов та Правил надання банківських послуг, які разом складають Договір банківського рахунка, приймає всі права та обов`язки, встановлені в цьому договорі та зобов`язується їх належним чином виконувати. Також безпосередньо в цій заві зазначені основні умови кредитування, зокрема в п. 1.3, зазначена процентна ставка в розмірі 42% річних для карт Універсальна та ін. Сторони погодили оплату процентів за користування кредитними коштами, розмір процентної ставки та інші істотні умови договору. Таким чином, відмовивши банку у стягненні з відповідача відсотків за користування кредитом та частини тіла кредиту, суд першої інстанції надав неправильну оцінку наданим позивачем доказів. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Учасники справи, своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що в силу ч. 3 цієї статті не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Так, частиною 1 статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року № 186/1743/15-ц, зокрема зазначено, що у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Так, з огляду на вищенаведене, колегія суддів звертає увагу, що АТ КБ «ПриватБанк» оскаржує рішення в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками в розмірі 12156,20 грн. Рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту колегія суддів не переглядає. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на таке. За приписами п.2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1,2,5 ст. 263 ЦПК України). Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вказаним вимогам не відповідає. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що відсоткова ставка сторонами не узгоджена. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на таке. За положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори. За приписами ч. 1 ст. 207 ЦК України договір вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлено однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За приписами ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. У статті 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 звернулась до ПАТ КБ «ПриватБанк» із Анкетою-заявою б/н від 14.09.2010 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 40, зворот). У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомлена та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді, що підтверджується підписом у заяві. Крім того, заява містить інформацію, що відповідач виявила бажання оформити на своє ім`я карту «Універсальна». Крім того, 14.09.2010 ОСОБА_1 підписала Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів льотного періоду», у якій передбачена сплата банку відсотків за користування кредитом у розмірі 3 процентів на місяць (а.с. 41). Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, ОСОБА_1 отримала картку, на якій знаходився кредитний ліміт та який в подальшому неодноразово було збільшено (а.с. 26). Відповідно до розрахунків, наданих банком, у зв`язку з неналежним виконанням умов договору ОСОБА_1 станом на 23.08.2023 має заборгованість в розмірі 63401,31 грн, яка складається з: 51245,11 грн - заборгованість за кредитом; 12156,20 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом (а.с. 25 зворот). За змістом розрахунків заборгованості та виписки з рахунку вбачається, що відповідач активно користувалась кредитними коштами, здійснювала погашення. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність укладеного між сторонами кредитного договору 14.09.2010. Поза увагою суду першої інстанції також залишився той факт, що до позовної заяви позивач долучив довідку про умови кредитування, яка підписана відповідачем та містить умови щодо узгодженості відсоткової ставки за користування кредитними коштами в розмірі 3 % на місяць та інших нарахувань (а.с. 41). Тобто, сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами та відповідальність за порушення умов договору. Довідка підписана особисто ОСОБА_1 , а тому ці умови кредитування вважаються узгодженими сторонами та мають виконуватись позичальником належним чином. Крім того, поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що до позовної заяви позивач також долучив Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 25.10.2021, в якій сторони також погодили істотні умови кредитного договору. Так, апеляційний суд встановив, що 25.10.2021 з використанням простого електронного підпису ОСОБА_1 підписала Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, в якій погоджено розмір процентної ставки, а саме: 42% для карт «Універсальна» та 40,8% для карт «Універсальна Голд» (а.с. 28-39). У цій заяві зазначено, що відповідач діє на підставі власного волевиявлення, згідно зі статтею 634 ЦК України, підписанням цієї Заяви приєднується до розділу «Загальні положення», «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка» Умов та Правила надання банківських послуг, які разом складають Договір банківського рахунка, приймає всі права та обов`язки, встановлені в цьому договорі та зобов`язується їх належним чином виконувати. Зокрема, п. 1.3 Заяви, передбачена процентна ставка в розмірі 42,0 % річних для карт Універсальна. Відповідно до п. 1.4 Заяви про приєднання до Умов та Правил, повернення кредиту здійснюється шляхом договірного списання з рахунку клієнта, у т.ч. за рахунок кредитного ліміту, у розмірі процентів, що підлягають сплаті за цим Договором, 1-го числа календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту. Тобто, сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами та відповідальність за порушення умов договору. Заява підписана електронним підписом ОСОБА_1 , а тому ці умови кредитування вважаються узгодженими сторонами та мають виконуватись позичальником належним чином. Отже, банк набув право на отримання процентів за кредитним договором № б/н від 14.09.2010.Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст.628,629 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч.1ст.638 ЦК України). Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2ст.638 ЦК України). За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Відповідно до положень ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч.1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205,207 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), згідно ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону). Згідно із ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомуст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомуст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Так, в заяві про приєднання до Умова та Правил надання послуг, сторони погодили, що Банк та Клієнт узгодили при наданні Банком будь-яких послуг Клієнту, в т.ч. але не виключно, послуг з переказу коштів, укладення між сторонами Кредитних договорів та будь-яких інших правочинів використання простого електронного підпису. Сторони визнають простим електронним підписом такі способи підписів Клієнта: ОТР-пароль, QR-код, підпис стилусом на планшеті у відділенні Банку, кнопки «Підпис», «Підписав», «Підтверджую», «Ознайомився» тощо у програмних комплексах, мобільних додатках або на офіційних сайтах Банку у мережі Інтернет, де Клієнту надається технічна можливість ознайомитись з умовами надання відповідної послуги та підписати відповідний договір, Сторони визнають правочин у вигляді електронних документів із використанням зазначених простих електронних підписів дійсними та обов`язковими для Сторін та такими, що не потребують додаткових підтверджень (а.с. 14). В силу ч. 1ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Відповідно до ч. 1ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Згідно з п.5 ч.3 Постанови Національного банку України «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України» № 151 від 13.12.2019 року, цифровий власноручний підпис - власноручний підпис фізичної особи, створений на екрані електронного сенсорного пристрою та нерозривно пов`язаний з електронним документом, підписаним цим підписом. Отже, сторони узгодили те, що підписання Заяви буде в електронному вигляді. Фактично відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦПК України цифровий підпис - це аналог власноручного підпису, а підписаний в такий спосіб договір прирівнюється до вчиненого у письмовій формі, як це передбачено статтею 1055 ЦК України для кредитних договорів. Таким чином, підписуючи в електронному вигляді дану заяву, ОСОБА_1 погодилась зі всіма умовами та правилами кредитного договору, сторонами погоджено умови кредитування, зокрема, процентна ставка у розмірі 42 % річних, зважаючи на те, що відповідач отримала картку «Універсальна». Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав необґрунтованості є помилковим, оскільки відповідач, підписуючи анкету-заяву, також підписала довідку про ознайомлення із умовами кредитування, тобто вона погодилась у письмовому вигляді з умовами кредитування, наведеними у цій довідці. Укладення між сторонами договору шляхом підписання відповідачем анкети-заяви, довідки про умови кредитування відповідає вимогам статей 633, 634 ЦК України щодо порядку укладення договору приєднання, а тому висновки суду першої інстанції про недоведеність укладення між сторонами договору - є безпідставними. За змістом розрахунку заборгованості (а. с. 7-25) та Виписки з особового рахунку ОСОБА_1 (а. с. 80-183) вбачається, що вона активно користувалась наданою карткою переважно використовуючи власні кошти, здійснювала покупки, перерахувала кошти на рахунки інших осіб, самостійно вносила кошти на рахунок та отримувала надходження від третіх осіб, у зв`язку з чим, упродовж тривалого строку банк не нараховував відсотки за користування кредитом. Вказані документи свідчать про те, що відсотки, про стягнення яких просить банк, нараховані відповідачу з 01.07.2022. Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом з тих підстав, що сторонами не узгоджена відсоткова ставка, суд першої інстанції не врахував вищенаведені обставини та дійшов помилкового висновку в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом. З огляду на те, що матеріалами справи підтверджено узгодження істотних умов кредитного договору, зокрема, 14.09.2010 щодо відсоткової ставки в розмірі 3 % на місяць, а з 25.10.2021 - 42 % річних, АТ КБ «ПриватБанк» обґрунтовано нарахувало відсотки за користування кредитом в розмірі 12156,20 грн, що підтверджено розрахунком заборгованості та випискою з рахунку, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог банку про стягнення з ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом. Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами з тих підстав, що сторони не досягли згоди щодо істотних умов кредитування у анкеті-заяві від 14.09.2010, поза увагою суду першої інстанції залишився факт підписання відповідачем Довідки про умови кредитування від 14.09.2010 із зазначенням процентної ставки та Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 25.10.2021, а також висунуті вимоги банку про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами з 01.07.2022, які обґрунтовані випискою та розрахунком заборгованості, у зв`язку з чим, суд дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Враховуючи вищевикладене, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2024 рокув частині відмови стягнення відсотків слід скасувати та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог банку та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 12156,20 грн. В силу вимог частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на те, що новою постановою апеляційний суд задовольняє вимоги банку про стягнення відсотків за користування кредитом, підлягає перерахуванню і судовий збір. З огляду на загальний відсоток задоволених позовних вимог банку (100 %), з ОСОБА_1 належить стягнути судовий збір, сплачений під час подання позовної заяви, в розмірі 2684 грн та судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, пропорційно оскаржених (19,17 %) вимог апеляційної скарги, що складає 771,78 грн. Таким чином, загальна сума судового збору, яку слід стягнути з ОСОБА_1 на користь банку складає 3455,78 грн. Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити. Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2024 рокув частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за відсотками - скасувати. Прийняти в цій частині нову постанову, якою: «Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за користування коштами за кредитним договором № б/н від 14 вересня 2010 року - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за користування коштами за кредитним договором № б/н від 14 вересня 2010 року в розмірі 12156 (дванадцять тисяч сто п`ятдесят шість) гривень 11 копійок. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати зі сплати судового збору в розмірі 3455 (три тисячі чотириста п`ятдесят п`ять) гривень 78 копійок. В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та в апеляційному порядку не переглядалось. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 17 червня 2024року. Головуючий: Судді: