Постанова 4852 № 340/4616/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 28 травня 2024 року м. Дніпросправа № 340/4616/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В., за участю секретаря судового засідання Дивнич Д.І. розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.11.2023р. у справі №340/4616/22 за позовом:Товариства з додатковою відповідальністю «Світловодське кар`єроуправління» до: про:Головного управління ДПС у Кіровоградській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ: 04.10.2022р. Кіровоградським окружним адміністративним судом зареєстровано позов Товариства з додатковою відповідальністю «Світловодське кар`єроуправління» (далі ТДВ «Світловодське кар`єроуправління» ) до Головного управління ДПС в Кіровоградській області (далі ГУ ДПС в Кіровоградській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень / а.с. 2-12 том 1/. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.10.2022р. за вищезазначеним позовом відкрито провадження у адміністративній справі №340/4616/22 та справу призначено до судового розгляду / а.с. 119-120 том 1/. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.11.2022р. у справі №340/4616/22 визнано поважними причини пропуску ТДВ «Світловодське кар`єроуправління» строку на звернення до суду з позовом до ГУ ДПС в Кіровоградській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та поновлено позивачу строк на звернення до суду із цим адміністративним позовом / а.с. 14-15 том 2/. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.02.2023р. у справі №340/4616/22 позовна заява ТДВ «Світловодське кар`єроуправління» до ГУ ДПС в Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишена без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 240 КАС України / а.с. 191-192 том 4/. Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції від 14.02.2023р., оскаржив її в апеляційному порядку та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023р. у справі №340/4616/22 апеляційну скаргу ТДВ «Світловодське кар`єроуправління» задоволено, ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.02.2023р. у справі №340/4616/22 скасовано, справу №340/4616/22 направлено до Кіровоградського окружного адміністративного суду для продовження розгляду / а.с. 251-253 том 4/. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.07.2023р. у справі №340/4616/22 позовна заява ТДВ «Світловодське кар`єроуправління» до ГУ ДПС в Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишена без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків адміністративного позову / а.с. 5 том 5/. У межах наданого судом строку на усунення недоліків позивачем недоліки було усунуто / а.с. 7-11 том 5/ та ухвалою суду першої інстанції справу №340/4616/22 прийнято для продовження розгляду / а.с. 12-13 том 5/. Позивач, посилаючись у адміністративному позові / а.с. 2-12 том 1/ з урахуванням заяви про зміну підстав позову / а.с. 18-24 том 5/ на те, що ГУ ДПС в Кіровоградській області на підставі відповідних наказів та направлень на перевірку у період з 25.06.2021р. по 06.08.2021р. було проведено документальну планову виїзну перевірку ТДВ «Світловодське кар`єроуправління» та за її результатами складено акт №2774/11-28-07-12/13749739 від 13.08.2021р., у якому зафіксовані, на думку контролюючого органу, порушення підприємством вимог законодавства, і у подальшому на підставі цього акту відповідачем 07.10.2021р. було прийнято податкові повідомлення-рішення №00043240712, №00043280712, №00043230712, №00043210712, №00043220712, №00043250712 №00043270712 , №00043410710 , №00043420710, якими визначені певні податкові зобов`язання підприємства та застосовано штрафні санкції. Позивач вважає, що відповідач, проводячи перевірку діяльності підприємства з 01.01.2017р., порушив строки давності, встановлені п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України, а також провів документальну планову перевірку всупереч мораторію на проведення таких перевірок, який установлено п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, та без належного направлення/вручення копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки платнику податків, як того вимагає п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України. Враховуючи ці обставини, позивач, який не погоджується з порушеннями податкового законодавства, які описані в акті перевірки, оскільки вважає що дані, визначені ним у податковій звітності, підтверджуються належними первинними документами, а він не допускав заниження податкових зобов`язань зі сплати податків та зборів, просив суд визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення №00043240712, №00043280712, №00043230712, №00043210712, №00043220712, №00043250712 №00043270712, №00043410710 , №00043420710 від 07.10.2021р. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.11.2023р. у справі №340/4616/22 адміністративний позов ТДВ «Світловодське кар`єроуправління» задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Кіровоградській області №00043240712, №00043280712, №00043230712, №00043210712, №00043220712, №00043250712 №00043270712, №00043410710 , №00043420710 від 07.10.2021р. / а.с. 214-219 том 6/. Вирішуючи справу та задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що станом на час призначення перевірки діяв мораторій щодо призначення та проведення документальних перевірок починаючи з 18.03.2020р. відповідно до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу країни (далі також - ПК України), у тому числі проведених на підставі пунктів 77.1 та 77.4 статті 77 ПК України. Постанова Кабінету Міністрів України №89 від 03.02.2021р. «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки» (далі - Постанова КМУ №89) в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок суперечить нормам пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, яка є чинною та не була змінена. Ці обставини слугували підставою для висновку про неправомірний характер проведеного відповідачем контрольного заходу та, відповідно, незаконність прийнятих за його результатами індивідуальних актів оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому суд першої інстанції констатував й відсутність необхідності перевірки суті податкових порушень. Відповідач - ГУ ДПС в Кіровоградській області, не погодившись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу / а.с. 1-29 том 7/, та відповідною ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024р. у справі №340/4616/22 за цією апеляційною скаргою було відкрито апеляційне провадження / а.с. 39 том 7/. Відповідач, посилаючись у апеляційній скарзі з урахуванням додаткових письмових пояснень до апеляційної скарги / а.с. 80-96 том 7/на те, що судом першої інстанції під час розгляду цієї справи було зроблено висновки які суперечать фактичним обставинам, що призвело до прийняття ним у справі рішення із порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, оскільки ані позивач, ані суд не вказали яким чином обставини призначення та проведення перевірки в період дії мораторію встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України, вплинули на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки, при цьому на думку податкового органу проведення перевірки в період дії карантину, об`єктивно не могло вплинути на правильність висновків контролюючого органу щодо встановлених порушень, які стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, а щодо мораторію на проведення документальних перевірок, установленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, то відповідач зазначив, що висновок суду першої інстанції ґрунтується, зокрема, на наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у ПК України з одного боку, і в постанові Кабінету Міністрів України з іншого боку, і на момент проведення перевірки і прийняття спірних податкових повідомлень-рішень положення відповідної Постанова КМУ №89 були чинними та підлягали виконанню, тому податковий орган мав право на призначення та проведення перевірки позивача. Також у апеляційній скарзі відповідач наводить виклад встановлених перевіркою податкових порушень з боку позивача, наполягаючи на обґрунтованості висновків перевірки та вважає, що суд першої інстанції повинен був також оцінити й суть виявлених у ході контрольного заходу порушень в аспекті висновків в окремих рішеннях Верховного Суду. З урахуванням наведеного відповідач просив скасувати рішення суду першої інстанції від 09.11.2023р. у цій справі та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог адміністративного позову у повному обсязі. Позивач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу / а.с. 42-47 том 7/ заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції об`єктивно та повно з`ясовано усі обставини справи, які мали значення для її вирішення, а застосований судом першої інстанції підхід, який полягає у скасуванні податкових повідомлень-рішень з підстав незаконності призначення та проведення перевірки без дослідження виявлених такою перевіркою порушень - таким, що ґрунтується на правильному застосуванні ним висновків Верховного Суду, які вже неодноразово викладалися в численних постановах Верховного Суду, оскільки конкретною практикою Верховного Суду у такій категорії спорів щоразу підтверджується те, що проведення перевірки у період дії мораторії, встановленого ПК України, є окремою та самостійною підставою для скасування індивідуальних актів, прийнятих за її наслідком, та просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 09.11.2023р. у цій справі залишити без змін. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2024р. у справі №340/4616/22 апеляційний розгляд цієї справи в порядку письмового провадження призначено на 30.05.2024р. / а.с. 50 том 7/, про що судом було повідомлено учасників справи / а.с. 51-53 том 7/. 17.04.2024р. судом апеляційної інстанції зареєстровано заяву відповідача - ГУ ДПС в Кіровоградській області / а.с. 54-55 том 7/. У якій відповідач просить здійснювати апеляційний розгляд цієї справи в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні із обов`язковим повідомленням (викликом) учасників справи. У зв`язку зі звільненням у відставку судді Третього апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 , яка є головуючим (доповідачем) у справі №340/4616/22, Третім апеляційним адміністративним судом здійснено із застосуванням автоматизованої системи документообігу суду повторний автоматизований розподіл справи №340/4616/22 за результатами якого визначено склад суду, який розглядає справу №340/4616/22 у складі: головуючий (доповідач) суддя Коршун А.О., судді Шлай АВ., Круговий О.О. / а.с. 59 том 7/ і відповідною ухвалою / а.с. 60 том 7/ колегією суддів прийнято к провадженню справу №340/4616/22 за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.11.2023р. у справі №340/4616/22 і призначено справу №340/4616/22 до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 14 годин 30 хвилин 28.05.2024р., про що судом повідомлено учасників справи / а.с. 61-64 том 7/. За клопотаннями представників учасників справи апеляційний розгляд цієї справи у судовому засіданні о 14 годин 30 хвилин 28.02024р. призначений в режимі відеоконференції / а.с. 70,77 том 7/, про що судом повідомлено учасників справи. 28.05.2024р. відповідно до рішення зборів суддів Третього апеляційного адміністративного суду №5 від 30.10.2023р. «Про затвердження складу постійно діючих колегій суддів (основний склад та резервні судді) Третього апеляційного адміністративного суду» із застосуванням автоматизованої системи документообігу суду визначено склад колегії суддів, що розглядає справу №340/4616/22 : головуючий суддя Коршун А.О., судді: Чепурнов Д.В, Сафронова С.В. / а.с. 78,79 том 7/. Заслухавши у судовому засіданні в режимі відеоконференції: - представника відповідача, який підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі та додаткових письмових поясненнях до неї, та просив суд скасувати рішення суду першої інстанції від 09.11.2023р. у цій справі та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог адміністративного позову у повному обсязі; - представника позивача, який заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача та додаткових письмових пояснень відповідача, і просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 09.11.2023р. у цій справі залишити без змін; перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. ТДВ «Світловодське кар`єроуправління» зареєстроване як юридична особа, підприємство є платником податків, у тому числі податку на додану вартість (далі ПДВ) та перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Кіровоградській області. / а.с. 13-15 том 1/. Під час розгляду цієї справи судом першої інстанції встановлено, та підтверджено судом апеляційної інстанції, що начальником ГУ ДПС у Кіровоградській області видано наказ №606-п від 28.05.2021р. «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТДВ "Світловодське кар`єроуправління», яким на підставі пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77 ПК України призначено проведення документальної планової виїзної перевірки ТДВ «Світловодське кар`єроуправління» з 25.06.2021р. тривалістю 20 робочих днів. Перевірку провести за період діяльності з 01.10.2017р. по 31.03.2021р. з метою дотримання вимог податкового законодавства, за період з 01.10.2017р. по 31.03.2021р. з метою дотримання вимог валютного законодавства, за період з 01.10.2016р. по 31.03.2021р. з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за період з 01.10.201р. по 31.03.2021р. з метою дотримання іншого законодавства / а.с. 88 том 6/. Копія вищезазначеного наказу та повідомлення про проведення перевірки №191/4/11-28-07-01/13749739 від 28.05.2021р. / а.с. 89 том 6/ були направлені на поштову адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримані ним відповідно до поштового повідомлення 03.06.2021р. / а.с. 90 том 6/. Наказом начальника ГУ ДПС у Кіровоградській області №844-п від 21.07.2021р. «Про продовження терміну проведення документальної планової виїзної перевірки ТДВ «Світловодське кар`єроуправління» на підставі пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77, п.82.2 ст.82 ПК України продовжено термін проведення документальної планової виїзної перевірки з 26.07.2021 року на 10 робочих днів / а.с. 95 том 6/. На підставі вищезазначених наказів та відповідних направлень на перевірку / а.с. 91-94 том 6/ посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області у період з 25.06.2021р. по 06.08.2021р. провели документальну планову виїзну перевірку ТДВ «Світловодське кар`єроуправління» та за її результатами склали акт №2774/11-28-07-12/13749739 від 13.08.2021 рр. (далі акт перевірки) у якому були відображені виявлені у ході перевірки, на думку контролюючого органу, порушення підприємством вимог податкового, валютного та іншого законодавства / а.с. 60-118 том 1/. Та у подальшому на підставі акту перевірки відповідачем у справі 07.10.2021р. прийнято податкові повідомлення-рішення: - №00043240712, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача з податку на прибуток підприємств на 488623 грн. / а.с. 46-47 том 1/; - №00043280712, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на 2252985 грн.; - №00043230712, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача з податку на додану вартість на 723059грн. / а.с. 48-49 том 1/; - №00043210712, яким до позивача застосовано штраф за платежем податок на додану вартість на суму 82379 грн. за не складання та не реєстрацію податкових накладних / а.с. 37-38 том 1/; - №00043220712, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача із земельного податку на 809941,31грн. / а.с. 43-45 том 1/; - №00043250712, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача з рентної плати за користування надрами для видобування інших корисних копалин загальнодержавного значення на 1484946,36 грн. / а.с. 39-40 том 1/; - №00043270712, яким збільшено суму грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення на 812027,88грн. / а.с. 41-42 том 1/; - №00043410710, яким збільшено суму грошове зобов`язання позивача з податку на доходи фізичних осіб на 6809843,07 грн./ а.с. 56-57 том 1/; - №00043420710, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача з військового збору на 215542,75грн. / а.с. 58-59 том 1/, і саме ці рішення відповідача, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, є предметом оскарження у цій адміністративній справі, з підстав порушення відповідачем порядку призначення та проведення документальних планових виїзних перевірок, а саме призначення та проведення ним перевірки позивача під час дії мораторію на проведення документальних перевірок, установленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. За змістом апеляційної скарги її заявник, відповідач у справі, наводить зокрема аргументи на доведення обґрунтованості висновків податкового органу за результатом документальної перевірки, покладених в основу оскаржуваних у цій справі індивідуальних актів прийнятих відповідачем 07.10.2021р. за результатами проведеної ним перевірки податкових повідомлень-рішень. Поряд з цим, заявник апеляційної скарги наполягає на невірному застосуванні норм матеріального права, оскільки переконаний, що Кабінет Міністрів України був уповноважений відповідно до делегованих у Законі повноважень скорочувати строк запроваджених обмежень (заборона на проведення документальних перевірок у період дії мораторію згідно з пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України) й колізії між нормами Постанови КМУ №89 й пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України не виникало. Як раніше вже було зазначено мотивом для задоволення заявлених позовних вимог у цій справі слугували висновки суду першої інстанції про протиправність проведення відповідачем документальної планової виїзної перевірки під час дії мораторію на проведення документальних перевірок, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що у справі, що розглядається, як у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду цієї справи, оскаржуючи податкові повідомлення-рішення за наслідком проведеної документальної планової виїзної перевірки, позивач наполягав на порушенні відповідачем положень норми пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України та проведенні ним перевірки всупереч дії установленого мораторію та вважав, що такі порушення є підставою для скасування спірних у справі індивідуальних актів. Отже, колегія суддів вважає, що обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки у разі висловлення платником податків незгоди щодо процедури її проведення, входять до предмета доказування для цілей вирішення цього спору, й підлягають першочерговому дослідженню, при цьому аналогічний правовий висновок неодноразово висловлювався Верховним Судом під час вирішення подібних відносин. Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. За змістом пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Порядок проведення документальних планових перевірок визначено ст. 77 ПК України, і відповідно до п. 77.1, 77.2, 77.4 цієї статті документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік. Порядок формування, затвердження плану-графіка та внесення змін до нього, а також перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Внесення змін до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік допускається не частіше одного разу в першому та одного разу в другому кварталі такого року, крім випадків коли зміни пов`язані із змінами найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок. Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки. Законом України від 17.03.2020р. №533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено, зокрема, пунктом 52-2, відповідно до якого установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу. Законом України від 30.03.2020р. №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни, зокрема, до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України і абзац перший пункту 52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту: «Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. У зв`язку з цим абзаци другий четвертий слід вважати відповідно абзацами восьмим десятим.». 29.05.2020р. набрав чинності Закон України від 13.05.2020р. №591-IX «Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким внесені зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України такого змісту: в абзаці першому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)»; в абзаці восьмому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)», а слова та цифри «до 30 березня 2020 року» - словами та цифрами «протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)»; в абзаці дев`ятому слова та цифри «до 31 травня 2020 року» замінено словами та цифрами «по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)»; в абзаці десятому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)». Відповідно до Закону України від 14.07.2020р. №786-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб підприємців», який набрав чинності з 08.08.2020р., внесено зміни до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, а саме: після абзацу першого доповнено новим абзацом такого змісту: «документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків»; у зв`язку з цим абзаци другий- одинадцятий вважати відповідно абзацами третім - дванадцятим; в абзаці третьому слово і цифри «підпунктом 78.1.8» замінено словами і цифрами «підпунктами 78.1.7 та 78.1.8»; в абзаці п`ятому слова «зберігання та транспортування» замінено словами «зберігання, транспортування та обігу». Таким чином законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020р. по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020р. та не були завершеними. Водночас, 04.10.2020р. набрав чинності Закон України від 17.09.2020р. №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі- Закон №909-ІХ), пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцевих положень» якого встановлено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи. На виконання вказаного Закону Кабінет Міністрів України 03.02.2021р. прийняв постанову №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» (далі Постанова КМУ №89), якою постановив скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення перевірок юридичних осіб, зокрема, тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу. Таким чином, виникла суперечність між нормами ПК України та Постановою КМУ №89 в частині можливості здійснювати контрольні заходи шляхом проведення деяких видів перевірок у період з дня набрання чинності такої постанови по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби. Надаючи правову оцінку такій суперечності колегія суддів виходить наступного. Спірні у цій справі відносини охоплюються сферою дії ПК України, який відповідно до приписів пункту 1.1 статті 1 цього Кодексу регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, і податкові відносини є окремим і самостійним різновидом відносин, урегульованих, окрім Конституції України, спеціальними актами законодавства за вичерпним і остаточним переліком, не належать ані до господарських відносин, ані до адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання. При цьому з урахуванням положень ст. 2 ПК України зміна його положень може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу. Тобто, колегія суддів наголошує, що зміна положень ПК України здійснюється виключно законами про внесення змін до цього Кодексу (аналогічний висновок зазначено у постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.12.2021р. у справі №0940/2301/18), відповідно зміна строків дії мораторію щодо проведення податкових перевірок може бути здійснено виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України. Крім того, нормами ст. 5 ПК України врегульовано питання співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, і згідно з пунктом 5.2 зазначеної статті у разі, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Відповідно до п. 3.1 ст. 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі- законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у статтях 85, 87 Конституції України. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України. Відповідно до ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України, зокрема, забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об`єктами державної власності відповідно до закону; розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи; спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України, відповідно до ст. 117 Конституції України, в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. Аналогічні положення стосовно основних завдань Кабінету Міністрів України також містить у собі ч. 1 ст. 2 Закону України від 27.02.2014р. №794-VII «Про Кабінет Міністрів України» (далі - Закон №794-VII), у якій зазначено, що до основних завдань Кабінету Міністрів України належать, зокрема, забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики, політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров`я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; організація і забезпечення провадження зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону №794-VII Кабінет Міністрів України у сфері економіки, фінансів, трудових відносин, зайнятості населення, трудової міграції, оплати та охорони праці, зокрема: забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки; забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку; забезпечує проведення державної фінансової та податкової політики, сприяє стабільності грошової одиниці України; розробляє та схвалює Бюджетну декларацію, розробляє проекти законів про Державний бюджет України та про внесення змін до Державного бюджету України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; приймає рішення про використання коштів резервного фонду Державного бюджету України; організовує та забезпечує здійснення митної справи. Положеннями ч. 1 ст. 49 цього ж Закону передбачено, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Разом з тим, відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, і саме до її повноважень, згідно з п. 3 та 4 ч. 1 ст. 85 Конституції України належить прийняття законів, затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання. Положеннями п.1 ч. 2 ст. 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюється Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи. Відповідно до ч. 1 ст. 96 Конституції України Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період. Як вже раніше було зазначено постанова №89 прийнята Кабінетом Міністрів України відповідно до пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №909-IX. Так, відповідно до частини першої статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.10.2022р. у справі №640/18646/21. Закон №909-IX, пунктом 4 розділу II «Прикінцеві положення» якого було надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, стосувався саме Державного бюджету України на 2020 рік. Постанова ж Кабінету Міністрів України №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» прийнята 03.02.2021р. Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. За приписами ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. При цьому колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що Конституційний Суд України неодноразово роз`яснював, що: - «право приймати закони, вносити до них зміни у разі, коли воно не здійснюється безпосередньо народом (статті 5, 38, 69, 72 Конституції України), належить виключно Верховній Раді України (пункт 3 частини першої статті 85 Конституції України) і не може передаватись іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України)» (рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000р. №15-рп/2000); - «права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (у даному випадку Кабінету Міністрів України) Конституцією України не передбачено» (рішення Конституційного Суду України від 09.10.2008р. №22-рп/2008). Делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади порушує вимоги Основного Закону України, згідно з яким органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6), а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19); прийняття законів належить до повноважень парламенту - Верховної Ради України як єдиного законодавчого органу в Україні (рішення Конституційного Суду України від 23.06.2009р. №15-рп/2009). Також Конституційний Суд України у рішенні від 27.02.2020р. №3-р/2020 звертав увагу, що предмет регулювання Бюджетного кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, а у своєму рішенні від 22.05.2008р. №10-рп/2008 Конституцій Суд України наголошував на тому, що «законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони» (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини). Таким чином, виходячи з того, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями п. 1 ч.2 ст. 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України зробив висновок, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. У даному ж випадку Законом №909-IX не вносились зміни безпосередньо до ПК України, яким встановлено мораторій, а делеговано таке право Кабінету Міністрів України, при цьому темпоральні і галузеві межі такого делегування у цьому Законі не визначені, а сам Закон України «Про Державний бюджет України», як тимчасовий акт законодавства, вичерпує свою дію закінченням календарного періоду на який його прийнято. За вказаних обставин постанова КМУ №89 прийнята не на підставі та не на виконання ПК України та законів з питань митної справи, у зв`язку з чим не може вважатися складовою податкового законодавства, а тому не підлягає застосуванню у питаннях, пов`язаних з оподаткуванням. Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 01.12.2020 р. №1236 установлено з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України карантин. Отже, Кабінетом Міністрів України на момент прийняття наказу про призначення проведення перевірки позивача та наказу про продовження терміну проведення перевірки позивача не приймалось рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а відтак діяв мораторій на проведення документальних планових перевірок платників податків. Таким чином, колегія суддів вважає, що податковий орган, відповідач у справі, незважаючи на прийняття Кабінетом Міністрів України постанови «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 03.02.2021р. №89, не був наділений повноваженнями здійснювати проведення документальної планової перевірки з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 ПК України. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду послідовно викладеною у численних судових рішеннях, зокрема у постановах від 22.02.2022р. у справі №420/12859/21, від 17.05.2022р. у справі №520/592/21, від 15.04.2022р. у справі №160/5267/21, від 27.04.2022р. у справі №140/1846/21, від 06.07.2022р. у справі №360/1182/21, від 01.09.2022р. у справі №640/16093/21, від 12.10.2022р. у справі №160/24072/21, від 28.10.2022р. у справі №600/1741/21-а, від 21.12.2022р. у справі №160/14976/21, від 05.09.2023р. у справі № 440/6926/21, від 21.09.2023р. у справі № 420/5325/22, від 13.09.2023р. у справі № 300/629/22, від 27.09.2023р. у справі №280/958/22, 12.10.2023р. у справі № 520/4900/22. З урахуванням наведеного вище нормативно-правового обґрунтування, а також враховуючи єдність та послідовність практики Верховного Суду з цього питання, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що проведення податковим органом перевірки на підставі постанови КМУ №89 від 03.02.2021р. всупереч чинному і нескасованому мораторію на проведення перевірок є неправомірним, і в свою чергу встановлення обставин щодо неправомірності проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої й було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, є достатнім для висновку про їх протиправність. При цьому колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що наведений підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суд у постанові від 22.09.2020р. у справі №520/8836/18, у якій Суд обґрунтував відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: «перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом» та «встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем пункту 181.1 статті 181 ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання». Щодо посилань контролюючого органу, відповідача у справі, на те, що правомірність проведення податкової перевірки може бути предметом оцінки суду лише у випадку оскарження відповідних дій, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021р. у справі №816/228/17 наголосила на тому, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Верховний Суд, у постанові від 21.02.2020р. у справі №826/17123/18 зазначив, що, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Враховуючи встановлений вище факт безпідставності та незаконності призначення документальної планової перевірки позивача під час дії мораторію, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо необхідності визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень як її прямого наслідку, і підсумовуючи наведене вважає, що суд першої інстанції постановив у справі правильне рішення про задоволення заявлених позивачем позовних вимог у повному обсязі. Приймаючи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем позовних вимог у цій справі, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 09.11.2023р. у цій адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, апеляційної скарги, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду цієї адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, і тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 310,315,316,321,322 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області - залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.11.2023р. у справі №340/4616/22 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у строки та в порядку, які встановлені ст.ст. 329,331 КАС України. Повний текст постанови виготовлено та підписано - 18.06.2024р. Головуючий - суддя А.О. Коршун суддя С.В. Сафронова суддя Д.В. Чепурнов