Постанова 4851 № 520/30815/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2024 р. Справа № 520/30815/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2024, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., м. Харків, повний текст складено 26.03.24 у справі №520/30815/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій просив суд: - визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у невидачі йому посвідчення інваліда 2 групи; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області видати ОСОБА_1 посвідчення інваліда 2 групи; - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави судовий збір; - стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з наданням правової допомоги в розмірі 3000 (трьох тисяч) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що відповідач у даній справі неправомірно відмовив йому у наданні посвідчення інваліда 2 групи. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, просив суд апеляційної інстанції його відмінити, а справу направити на новий розгляд. В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що з жовтня 2019 року він отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, призначене відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI (в редакції чинної на час виходу у відставку). Зазначає, що Жовтневим відділенням Пенсійного фонду України в Харківській області було надано йому пенсійне посвідчення для звичайного пенсіонера, яке він загубив після російського вторгнення. 27 липня 2022 року згідно рішення МСЕК він отримав 2 групу інвалідності. Вказує, що 02 серпня 2022 року він звернувся до Ново-Баварського відділенням Пенсійного фонду України в Харківській області з проханням видати посвідчення інваліда 2 групи, надавши документи в електронному виді та фотографію, згідно наказу Головного управління Пенсійного фонду України. Зазначає, що через тиждень, 10 серпня 2022 року, йому було відмовлено в наданні посвідчення, оскільки таке посвідчення робиться в Головному офісі в м. Київ, а там відмовили, оскільки він не може бути одночасно і суддею у відставці та інвалідом. Зазначене йому також в усній формі пояснили в Пенсійному фонді, письмову відповідь не надали. Вказує, що 26 березня 2024 року суд першої інстанції прийняв рішення про відмову в задоволенні його позову, посилаючись на те, що суддя у відставці отримуючи довічне утримання, не може бути одночасно інвалідом 2 групи і отримувати пенсію по інвалідності. Висловлює незгоду із рішенням суду першої інстанції та викладеними у ньому висновками, у зв`язку з наведеним просить останнє скасувати. Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не скористалася правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України. На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України дана справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач з жовтня 2019 року отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, призначене відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів". 27 липня 2022 року позивач отримав 2 групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК Серія 12 ААВ № 329952 від 28.07.2022. 02 серпня 2022 року позивач звернувся до Ново-Баварського відділення Пенсійного фонду України в Харківській області з проханням видати посвідчення інваліда 2 групи. В позовній заяві позивач зазначив, що відповідач письмової відповіді не надав, проте в усній формі відмовив у наданні вказаного посвідчення. Позивач, вважаючи неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у невидачі йому посвідчення інваліда 2 групи, звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції в ньому виходив з наявності правових підстав для відмови у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст.308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного. Так, Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі по тексту - Закон №1058) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Приписами ст.1 Закону №1058 визначені наступні терміни: пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до ч.4 ст.44 Закон №1058 особам, яким призначено пенсію, органи Пенсійного фонду видають пенсійні посвідчення. Видача пенсійного посвідчення для пенсіонерів здійснюється безоплатно. Порядок видачі, зразок та форма пенсійного посвідчення затверджуються правлінням Пенсійного фонду. Постановою правління Пенсійного фонду України від 03.11.2017 № 26-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2017 року за №1464/31332 (з відповідними змінами), затверджений Порядок оформлення, виготовлення та видачі документів, що' підтверджують призначення особі пенсії (далі по тексту - Порядок №26-1). Відповідно до пунктів 1-3 розділу І Порядку №26-1 пенсійні посвідчення виготовляються на підставі заяви на виготовлення пенсійного посвідчення (додаток 1) особи, якій призначено пенсію, що подається до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем перебування сосок на обліку як одержувача пенсії. Пенсійні посвідчення виготовляються у паперовій формі згідно зі зразком та описом бланка пенсійного посвідчення, наведеним у додатку 2 до Порядку. Виготовлення платіжної картки, яка одночасно є пенсійним посвідченням (електронного пенсійного посвідчення) здійснюється внутрішньо переміщеним особам. У разі якщо пенсійне посвідчення стало непридатним для користування, втрачено, особі призначено інший вид пенсії або змінилися обставини здійснення опіки та піклування (змінився законний представник чи його звільнено від повноважень, поновлено цивільну дієздатність одержувача пенсії тощо), за заявою одержувача пенсії видається нове посвідчення, про що робиться відмітка у пенсійній справі. Як встановлено з матеріалів даної справи, позивач є суддею у відставці, який отримує щомісячне довічне грошове утримання згідно Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі по тексту - Закон №1402-VIII). Так, Закон №1402-VIII визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Відповідно до ч.5 ст.116 Закону №1402 за суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканості, встановлені для судді до його виходу у відставку. Частина перша статті 142 Закону №1402 визначає, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Відповідно до ч.2 ст.142 Закону №1402 суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом № 1058. Частиною п`ятою статті 142 Закону №1402 передбачено, що пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Колегія суддів зазначає, що Конституційний Суд України в Рішенні від 08.06.2016 року №4-рп/2016 дійшов висновку, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя (абзац десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини). Гарантуючи незалежність суддів, держава зобов`язується її забезпечити, зокрема, через матеріальний і соціальний захист, що включає гарантію виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці. При цьому, у Рішенні від 11.10.2005 року №8-рп/2005 Конституційний Суд України визначив щомісячне довічне грошове утримання як особливу форму соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання суддів, у тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді; щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага; особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування (абзаци п`ятий, шостий, сьомий пункту 7 мотивувальної частини). Отже, наведене вище в своїй сукупності дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою щомісячне довічне грошове утримання, на відміну від пенсії на загальних підставах, є гарантованою державою щомісячною грошовою виплатою, що служить забезпеченням належного матеріального утримання судді, яка призначається і нараховується державою за результатом багаторічної праці особи саме на суддівській посаді, виплачується лише за умови наявності встановленого законом стажу роботи на посаді судді та є складовою правового статусу судді, як фінансова гарантія незалежності суддів. Враховуючи відмінність у правовій природі соціальних виплат, колегія суддів вважає, що у особи, яка отримує довічне грошове утримання судді, відсутні правові підстави для отримання нею пенсійного посвідчення. При цьому, посилання позивача на той факт, що його Жовтневим відділенням Пенсійного фонду України в Харківській області йому було надано пенсійне посвідчення, яке він загубив після російського вторгнення не впливає на спірні відносини та на наведені вище висновки. Аналізуючи позов ОСОБА_1 , колегія суддів звертає увагу, що фактично останнім не обґрунтовується нормативно правомірність його вимог у даній справі і зміст права, яке відповідачем, як на думку позивача, порушено. Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги щодо незгоди позивача із рішенням суду першої інстанції та викладених в ньому висновків, колегія суддів зазначає, що останні (такі доводи), у т.ч., що отримання спірного посвідчення не пов`язано з отриманням пенсії по інвалідності, не спростовують висновків суду щодо відсутності правових підстав для зобов`язання пенсійного органу здійснити видачу позивачу посвідчення інваліда (особи з інвалідністю) 2 групи. Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, було доведено (доказано) правомірність власної бездіяльності, що є предметом оскарження у даній справі. При цьому, незважаючи на те, що наведеною вище нормою КАС України визначено обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність, як в даному випадку, своєї бездіяльності, позивач не звільняється від свого обов`язку, передбаченого ч.1 ст.77 КАС України довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Всупереч наведеному вище, позивачем не було доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги. Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем у даній справі вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а відтак погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Оскільки дана справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі №520/30815/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський