LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Другий апеляційний адміністративний суд440/14542/23

від 18.06.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 по справі № 440/14542/23 - скасувати.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2024 р. Справа № 440/14542/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2023, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 02.11.23 по справі № 440/14542/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 29 вересня 2023 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просив суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження з 01.03.2023 ОСОБА_1 розміру збільшення перерахунку пенсії, передбаченого п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2023 року № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплату та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" розміром 1500 грн; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01.03.2023 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплату та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" без обмеження розміру збільшення індексації сумою 1500 грн у результаті перерахунку пенсії. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 01 березня 2023 року згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24 лютого 2023 року було проведено індексацію пенсій. Згідно частини 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24 лютого 2023 року" установлено, що з 01 березня 2023 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197". Позивач наголошує, що фактично його пенсія була збільшена не 1,197%, а з обмеженням індексації 1500 грн. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на отримання пенсії в належному розмірі, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що Кабінет Міністрів України визначає виключно порядок індексації пенсії, а визначення розміру індексації пенсіїта інших доходів громадян України проводиться виключно законами України. У той же час з 01.03.2023 у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» індексація його пенсії виплачується з обмеженням у розмірі 1500 грн. (абз. 2 п.10 постанови КМ України від 24.02.23 р. № 168), що прямо суперечить положенням Законів України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» та «Про індексацію грошових доходів населення», Конституції України, в тому числі й тому, що порушує його право на належний, гарантований державою, рівень пенсійного забезпечення, та як наслідок, призводить до додаткового обмеження розміру його пенсії. Позивач вважає, що положення коментованої постанови прямо суперечить приписам Конституції України, Законам України № 2262-ХІІ, № 2017-ІИ, № 1282-ХІІ з врахуванням Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, які є спеціальними нормами та підлягають застосуванню органами Пенсійного фонду України в даних правовідносинах. Так, позивач звертає увагу, що Верховний Суд у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21 наголосив про протиправність обмеження органом пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону №2262-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7- рп/2016, а не норми Закону №3668Л/І. Відповідач скористався своїм правом та надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію у відповідності до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Полтавській області. 01 березня 2023 року позивачу підвищено пенсію на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", а саме на 1500 грн. Позивач, вважаючи, що відповідачем протиправно обмежено розмір індексації пенсії розміром 1500 грн., звернувся до суду. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що індексація пенсії позивача з 01 березня 2023 року проведена відповідачем у межах чинного законодавства за умови, що підвищення відповідно до пункту 10 постанови КМУ № 168 не може перевищувати 1500 грн, а отже в діях відповідача щодо нарахування позивачу індексації в сумі 1500 грн. відсутня протиправність, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 64 Закону України №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та а деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262) у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону. Відповідно до ст. 2 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон № 1282-XII) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування. Індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Згідно ст. 5 Закону № 1282-XII індексація виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших видів соціальної допомоги проводиться відповідно за рахунок фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також за рахунок коштів Державного бюджету України. За ч. 7 ст. 2 Бюджетного кодексу за бюджетними програмами, здійснення заходів за якими потребує нормативно-правового визначення механізму використання бюджетних коштів, головні розпорядники коштів державного бюджету розробляють проекти порядків використання коштів державного бюджету (в тому числі за бюджетними програмами, вперше визначеними законом про Державний бюджет України) та забезпечують їх затвердження протягом 30 днів з дня набрання чинності законом про Державний бюджет України. За рішенням Кабінету Міністрів України (у формі протокольного рішення) порядки використання коштів державного бюджету затверджуються Кабінетом Міністрів України або головним розпорядником коштів державного бюджету за погодженням з Міністерством фінансів України. Про затвердження таких порядків інформується Комітет Верховної Ради України з питань бюджету. Згідно з положеннями ст. 18 Закону України від 5 жовтня 2000 року № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі Закон № 2017-III), законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. За визначенням ч. 2 ст. 19 Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Пунктами 2, 6 Порядку № 1078 від 17 липня 2003 р. «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців. Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Статтею 19 Закону № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» в частині порядку визначення та застосування державних соціальних гарантій в реалізації державної соціально-економічної політики, зокрема, зазначає, що виключно законами України визначається: величина порогу індексації грошових доходів громадян. За абз. 1 частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, який підлягала застосуванню з 1 березня 2022 року згідно внесеними змінами Законом № 2040-IX від 15.02.2022, для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини. Пунктом 3 розділу «Прикінцеві перехідні положення» Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» від 3 листопада 2022 року (далі - Закону № 2710-IX) на 2023 рік зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Водночас, пунктом 8 розділу «Прикінцеві перехідні положення» Закону № 2710-1Х встановлено, зокрема, що у 2023 році частина 2 ст. 42 Закону № 1058-IV застосовується у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України. З аналізу наведених норм вбачається, що Кабінет Міністрів України визначає виключно порядок індексації пенсії, а визначення розміру індексації пенсії та інших доходів громадян України проводиться виключно законами України. Порядок проведення індексацій пенсій врегульований постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" (далі - Постанова №168). Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що з 1 березня 2023 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до ч.2 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197. Відповідно до п. 2 вказаної постанови з 1 березня 2023 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Пунктом 10 Постанови №168 установлено, що: у разі коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1 - 7 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії; розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1 - 7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень. Судом встановлено, що ГУ ПФ України в Полтавській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року, за наслідками якого індексацію до пенсії проведено в межах граничного розміру 1500,00 грн на підставі п. 10 Постанови № 168, з обмеженням виплати індексації до пенсії максимальним розміром. (а.с.4-5). Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що індексація пенсії позивача з 01 березня 2023 року проведена відповідачем у межах чинного законодавства за умови, що підвищення відповідно до пункту 10 постанови КМУ № 168 не може перевищувати 1500 грн. Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про правомірність виплати індексації в обмеженому розмірі, зважаючи на приписи пункту 10 Постанови №168, невірним, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством. Верховний Суд у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21 наголосив про протиправність обмеження органом пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI. Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При цьому, Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», ні Законом України Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" також не передбачено обмеження граничним розміром індексації пенсійних виплат. Натомість, абз. 2 п.10 Постанови №168, яким визначено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови не може перевищувати 1500 гривень суперечить вищенаведеним нормам Закону, порушує право позивача на належний, гарантований державою, рівень пенсійного забезпечення, та як наслідок, призводить до додаткового обмеження максимального розміру його пенсії. Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Так, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Обмеження виплати пенсії не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України. Юридична природа соціальних виплат, в тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту законних очікувань (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами принципу правової держави (Rechtstaat) та верховенства права. Так у справі Суханов та Ільченко проти України (Заява № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини вказав, що якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має законне сподівання, якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (пункт 35). У справі Кечко проти України (Заява №63134/00) Європейський суд з прав людини наголосив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу. Колегія суддів звертає увагу на те, що за загальним правилом вирішення колізій, яке передбачене ч. 3 ст. 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. У спірних відносинах наведене положення постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» суперечить приписам Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, які є спеціальними у спірних правовідносинах, а тому підлягають застосуванню відповідачем і судом. Отже, при проведенні перерахунку пенсії позивача з 01 березня 2023 року пенсійним органом протиправно виплачено індексацію пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» з обмеженням граничного розміру. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо застосування з 01 березня 2023 року обмеження ОСОБА_1 розміру збільшення перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 Постанови № 168 - 1500 гривень. Натомість, суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, не звернув уваги на невідповідність абз. 2 п. 10 Постанови № 168 вимогам Законів України, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. Обираючи належний спосіб захисту прав позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2000) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 12.09.2019 у справі №0640/4248/18, від 28.11.2019 року по справі №803/1067/17. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивач має право на виплату індексації до пенсії з 01.03.2023 без обмеження граничним розміром, а тому позов підлягає задоволенню в цій частині. Належним способом захисту буде зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01 березня 2023 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, максимальним (граничним) розміром 1500 грн визначеного абз. 2 п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", з урахуванням фактично сплачених сум. Також, колегія суддів вважає, що не підлягає задоволенню позов в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплату та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", оскільки пенсійним органом вже вчинено такі дії, що вбачається з витягу з пенсійної справи (а.с. 4) та не заперечується позивачем. Таким чином, в цій частині позов задоволенню не підлягає. За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову. Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч.ч. 1, 3, 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом з тим, колегія суддів наголошує на тому, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовних вимог немайнового характеру не застосовується. Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 13.08.2020 у справі 440/3005/19. З матеріалів справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в сумі 1073 грн 60 коп. згідно з квитанцією № 1215420754 від 26.09.2023 року та при зверненні з апеляційною скаргою сплачено судовий збір в сумі 1816 грн 80 коп. згідно з квитанцією №1309585792 від 06.04.2024 р. Колегія суддів дішла висновку, що оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, то витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 на загальну суму 2890 гривень 40 копійок. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 по справі № 440/14542/23 - скасувати. Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження з 01 березня 2023 року ОСОБА_1 розміру збільшення перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" розміром 1500 гривень. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01 березня 2023 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, максимальним (граничним) розміром 1500 грн визначеного абз. 2 п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", з урахуванням фактично сплачених сум. В іншій частині позову ОСОБА_1 - відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, м. Полтава, вул. Гоголя, 34, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2890 (дві тисячі вісімсот дев`яносто) грн 40 коп.. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.М. Мінаєва

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»