Постанова 4824 № 760/14525/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції Козленко Г.О. Єдиний унікальний номер справи № 760/14525/22 Апеляційне провадження № 22-ц/824/241/2024 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 червня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мережко М.В., суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В. секретар - Кролівець О.В. Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Солом`янського районного суду м. Києва від 14 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дурбій Андрій Володимирович про усунення спадкоємця від права на спадщину за законом. Заслухав доповідь судді апеляційного суду, дослідив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги, - В с т а н о в и в : У жовтні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва із вказаним. У позові просить: - усунути ОСОБА_2 від права спадкування за законом на майно після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . - скасувати свідоцтво про право власності за законом від 07 червня 2021 року видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дурбієм А.В. зареєстроване в реєстрі за №645 видане на ім`я ОСОБА_1 на 1/2 частку спадщини, що складається з земельної ділянки АДРЕСА_1 , загально площею 00471 га, кадастровий №8000000000:69:234:0007, цільове призначення для індивідуального житлового ,гаражного і дачного будівництва в частині посвідчення прав ОСОБА_2 на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 - скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 07 червня 2021 року видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дурбієм А.В., зареєстроване в реєстрі за №646 видане на ім`я ОСОБА_1 на 1/2 частку спадщини, яка складається з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 60,5 м. кв., житловою площею 42,4 м.кв., допоміжних приміщень площею 16.6 м.кв., літніх неопалюваних приміщень площею 1,5 м.кв в частині посвідчення прав ОСОБА_2 на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 - визнати позивача ОСОБА_1 власником частки спадщини у спадковій справі №01/2012 від якої відсторонений судом відповідач ОСОБА_2 ; - виселити ОСОБА_2 , а також осіб, які з ним проживають у будинку за адресою : АДРЕСА_1 . Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2022 року відкрито загальне позовне провадження у справі. Позивач 30 травня 2023 року подав до канцелярії суду заяву про забезпечення позову. В обґрунтування викладених у заяві про забезпечення позову вимог позивач посилається на те, що відповідач разом з особами, які проживають в будинку неправомірно в ньому проживають та протиправно користуються власністю позивача без його згоди. Також позивач зазначає, що опікун відповідача ОСОБА_4 без дозволу позивача знесла прибудинкові споруди і розпочала будівельні роботи в будинку, що може призвести до остаточного знищення спірного майна або до змін його ринкової вартості, що суттєво ускладнить захист прав позивача, судовий процес та може позбавити позивача його власності. У заяві просить: - заборонити ОСОБА_2 та його опікунові ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії, спрямовані на: знищення, пошкодження, внесення конструктивних змін, проведення будівельних робіт, з заміною підлоги, стін, вікон, дверей, даху, систем опалення, водопостачання, електрозабезпечення, каналізації в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а також споруджувати будь-які споруди та конструкції на земельній ділянці площею 0.0471 га, кадастровий №8000000000:69:234:0007. Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 14 червня 2023 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу судді скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права. У скарзі зазначив, що суд не врахував ту обставину, що спадкове майно за вказаною адресою може бути зруйновано внаслідок забудови, а відтак в подальшому це зробить неможливим виконання рішення суду в разі задоволенні позову. Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 04 квітня 2024 року, 13 червня 2024 року за адресами , які були зазначені в матеріалах справи, Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від сторін не надходило. Представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Дмитраш О.М. приймав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції . Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення. Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен врахувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов`язаність заходів забезпечення позову з предметом і підставами позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також запобігти порушенню прав третіх осіб в зв`язку з вжиттям судом заходів забезпечення позову. При цьому, слід зазначити, що згідно роз`яснень, які містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства про розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9, встановлено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення ст. ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому ухвалою про забезпечення позову суд не може вирішувати спір по суті. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Позивачем не надано доказів зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, і чи застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача , а невжиття заходу до забезпечення позову може призвести до того, що ухиляючись від майбутнього виконання рішення суду у даній справі, відповідач зможе здійснити відчуження спірного майна на користь інших осіб, що призведе до затягування розгляду справи та обмеження прав позивача на судовий ефективний судовий захист. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує під час розгляду питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, за якої може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Саме така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.серпня 2021 року у справі № 724/561/20 та від 07 липня 2021 року у справі № 308/7086/20. В останній постанові Верховний Суд також наголосив на тому, що при вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Як видно із матеріалів справи, між сторонами існує спір щодо усунення відповідача від права на спадкове майно . Враховуючи предмет позову, наведені позивачем докази та обґрунтування заявлених вимог у клопотанні щодо забезпечення позову, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що заява не підлягає задоволенню . Слід зауважити ,що рішенням суду від 06 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Згідно процесуального закону умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов`язує можливість прийняття судового рішення про скасування оскаржуваної ухвали. Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України ,колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст..ст. 365, 367,369,374,375,381 - 384 ЦПК України, суд ,- П о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу судді Солом`янського районного суду м. Києва від 14 червня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення складено 18 червня 2024 року. Головуючий: М.В. Мережко Судді: Н.В. Поліщук В.В. Соколова