Постанова Черкаський апеляційний суд № 695/1805/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/821/323/24 Справа № 695/1805/23 Категорія: ч.4 ст. 130 КУпАПГоловуючий у І інстанції Бойко Н. В. Доповідач в апеляційній інстанції Соломка І. А. ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 червня 2024 року м. Черкаси Суддя Черкаського апеляційного суду Соломка І.А., при секретарі Бєлан О.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення № 695/1805/23 щодо ОСОБА_1 , що надійшли з Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області за апеляційними скаргами представників ОСОБА_1 адвокатів Гричаненка О.М. та Новіка В.І., - в с т а н о в и л а: Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10 травня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП в матеріалах справи відсутній, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , - визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки; постановлено стягнути на користь держави судовий збір у сумі 605, 60 грн. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 15 травня 2023 року о 15 годині на автодорозі Бориспіль-Запоріжжя, керуючи автомобілем TOYOTA HIGHLANDER, державний номерний знак НОМЕР_1 , вживав алкоголь (горілку) після дорожньо-транспортної пригоди за його участю, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.10 «є» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 4 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою суду, вважаючи її незаконною, представники ОСОБА_1 адвокати Гричаненко О.М. та Новік В.І. подали апеляційні скарги в яких просили постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10.05.2024 року у справі № 695/1805/23 скасувати та винести нову постанову, якою адміністративне провадження за ч.4 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі ч.1 ст.247 КУпАП, в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Апеляційні вимоги адвокат Гричаненко О.М. мотивував тим, що у справі відсутні прямі докази, які б вказували, що ОСОБА_1 вживав алкогольні напої - перебував у стані алкогольного сп`яніння після ДТП, відсутні дані про рівень проміле у крові. Натомість є зафіксована відмова від проходження огляду на стан сп`яніння. Зазначив, що ч.4 ст.130 КУпАП не містить відповідальності особи за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння після ДТП. Як це передбачає ч.1 ст.130 КУпАП для осіб, яких виявили за керуванням транспортним засобом. За таких фактичних обставин відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП України. Крім того, ОСОБА_1 повторно прибув на місце ДТП зі значним проміжком часу та не викликав працівників поліції, інші машини пошкоджені не були. Вказаний факт відповідає часу, який зафіксований на камерах поліцейських, які проводили відеофіксацію. Зауважив, що у справі в порушення вимог ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.112015 року № 1452/735 (далі Інструкція), не зафіксовано, які ознаки і підстави були наявні для такого висновку, транспортний засіб не зупинявся поліцейськими і на момент прибуття поліцейських ОСОБА_1 вже надавалась медична допомога, він перебував у кареті швидкої медичної допомоги. Лікарі не зафіксували і не встановили, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння чи ознак, які б вказували на стан його сп`яніння. Адвокат Новік В.І. апеляційні вимоги мотивував тим, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 309167 від 15.05.2024 складений не за відмову від проходження огляду особи на стан алкогольного сп`яніння, а за вживання алкоголю після дорожньо-транспортної пригоди за його участю. В даному випадку вживання алкоголю особою після ДТП, тобто перебування її в стані алкогольного сп`яніння має підтверджуватись належними та допустимими доказами, зокрема, або зафіксоване технічними пристроями поліцейським на місці події, або ж підтверджено висновком закладу охорони здоров`я, однак в даному випадку вживання алкоголю ОСОБА_1 не підтверджено жодним із доказів визначених ст.266 КУпАП та Інструкцією, а лише грунтується на визнанні даного факту ОСОБА_1 в письмових поясненнях та відеофайлу. Апелянт ОСОБА_2 вважає, що визнання факту вживання алкоголю ОСОБА_1 , не може бути єдиним джерелом доказу його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, будь-який факт визнання вини особи, тобто вживання алкоголю після ДТП має підтверджуватись іншими джерелами доказів в своїй сукупності, зокрема належними та допустимими, які підтверджують стан сп`яніння особи, однак у справі, на його думку, такі докази відсутні. Разом з тим, апелянт зазначив, що ОСОБА_1 є священником Луганського єпархіального управління та з початку повномаштабного вторгнення рф виконує обов`язки капелана для духовної підтримки військових ЗСУ, а також задіяний водієм-волонтером під час доставки гуманітарної допомоги в зони бойових дій (Донецька та Луганська області) та евакуації людей звідти. Він зарекомендував себе з дуже позитивної сторони, старанно виконує обов`язки священника, ввічливий та дисциплінований. Крім того, ОСОБА_1 висловлювалась подяка за вагомий внесок та заслуги перед Помісною Українською Православною церквою та побожним народом України, за небайдуже серце, допомогу і підтримку підрозділів Збройних Сил України у вкрай складний для України час. ОСОБА_1 з моменту повномаштабного вторгнення рф в Україну також є волонтером ГО «Бахмут Український» та здійснював волонтерську діяльність щодо доставки гуманітраних вантажів для допомоги Українській армії. ОСОБА_1 є також волонтером ГО «СПІЛЬНА СПРАВА ТА ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ». Таким чином, ОСОБА_1 є капеланом, водієм-волонтером та здійснює духовну підтримку ЗСУ, доставку гуманітарної допомоги як цивільному населенню, та як і військовим у зони бойових дій, а тому відсутність посвідчення водія унеможливить виконання ним свого обов`язку по допомозі у захисті держави від збройної агресії. Зазначив, що до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 притягується вперше, його дії не завдали шкоди іншим особам, не спричинили істотної шкоди громадським чи державним інтересам і йому, як капелану та водію - волонтеру дуже потрібні водійські права. Апелянт посилаючись на Конституцію України та рішення, ухвалені Конституіційним судом України, вважає, що були наявні підстави для застосування за адміністративне правопорушення стягнення з пом`якшенням, а саме не застосовувати накладення стягнення на ОСОБА_1 у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три роки, залишивши стягнення у вигляді штрафу, і при цьому послався на ряд постанов Черкаського апеляційного суду, які були постановлені в аналогічних справах. Заслухавши думку представника ОСОБА_1 адвоката Новіка В.І., який підтримав вимоги апеляційних скарг та просив їх задовольнити, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з`ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду. Відповідно до диспозиції ч.4 ст.130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду. Пунктом 2 Розділу 10 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07 листопада 2015 року № 1395, передбачено, що обов`язковому огляду підлягають водії транспортних засобів - учасники ДТП, унаслідок якої є особи, які отримали тілесні ушкодження. Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (п. 4 роз. 10 Інструкції № 1395). Згідно з п. 6 роз. 10 Інструкції № 1395 у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. За змістом п. 2.10. «є» ПДР України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки). Проте, ОСОБА_1 вимоги вказаного пункту ПДР України дотримано не було. Незважаючи на позицію ОСОБА_1 та його представників адвокатів Гричаненка О.М., Новіка В.І., викладену в апеляційних скаргах про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП, його вина підтверджується зібраними у справі і перевіреними в судовому засіданні доказами, зокрема: - даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №309167 від 15.05.2023, згідно якого водій ОСОБА_1 15.05.2023 о 15 годині на автодорозі Бориспіль-Запоріжжя, керуючи автомобілем TOYOTA HIGHLANDER, державний номерний знак НОМЕР_1 , вживав алкоголь (горілку) після дорожньо-транспортної пригоди за його участю, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.10 «є» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 4 ст. 130 КУпАП. Під час складання протоколу проводилася відеозйомка на підставі Закону України №1231-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення в сфері безпеки дорожнього руху». ОСОБА_1 при складанні працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 ч.4 КУпАП , був присутнім, копію даного протоколу отримав. При цьому зауважень або заперечень на цей протокол та дії працівників поліції ОСОБА_1 в протоколі не вказав, натомість надав письмові пояснення та підписався в протоколі, тому суд прийняв протокол про адміністративне правопорушення як належний і допустимий доказ; - даними копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №247430 від 15.05.2023, згідно якого водій ОСОБА_1 15.05.2023 о 15 годині на автодорозі Бориспіль-Запоріжжя 100 км +900м, керуючи автомобілем TOYOTA HIGHLANDER, державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв з"їзд в кювет, внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження, чим порушив п.12.1 Правил дорожнього руху України; - даними постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №791932 від 15.05.2024 стосовно ОСОБА_1 за ст. 121 ч.1 КУпАП; - даними письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 15.05.2023, згідно яких він 15.05.2023, близько 15 години керував своїм автомобілем TOYOTA, державний номерний знак НОМЕР_1 , на автодорозі Бориспіль-Запоріжжя, в напрямку з м.Переяслав до м.Черкаси, зі швидкістю 80 км/г. Проїхавши АЗС, він побачив як назустріч йому через суцільну смугу руху виїхав автомобіль Нісан. Він, щоб уникнути зіткнення з ним, прийняв правіше до узбіччя, внаслідок чого його автомобіль занесло та він не впорався з керуванням, автомобіль виїхав на зустрічну смугу руху, після чого він з"їхав в кювет та здійснив зіткнення з деревом у кюветі. У нього була шокова ситуація, через деякий час до нього підійшли невідомі люди, які запитали чи все у нього добре, він відповів що так. Вони запропонували йому алкоголь, а саме горілку, яку він випив у кількості 150 грамів. Після чого ці люди викликали швидку медичну допомогу, та пішли у невідомому напрямку. В подальшому через деякий час приїхала карета швидкої медичної допомоги, від госпіталізації він відмовився, тому що травми внаслідок ДТП отримав у вигляді забоїв та синців. Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП, підтверджується відеозаписами з нагрудних відеокамер, які приєднані до протоколу про адміністративне правопорушення, - (відеореєстраторів), використання яких передбачено ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкцією про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженою наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 року №100, та були досліджені у судовому засіданні суду першої інстанції, на яких зафіксовано обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 130 КУпАП, в результаті чого був складений стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч.4 ст. 130 КУпАП. З метою об`єктивного розгляду справи, апеляційним судом було переглянуто відеозапис події від 15.05.2024 за участі ОСОБА_1 , здійсненого на бодікамери працівників поліції та встановлено, що водій ОСОБА_1 на автодорозі Бориспіль-Запоріжжя, керуючи автомобілем TOYOTA HIGHLANDER, державний номерний знак НОМЕР_1 , не впоравшись з керуванням автомобіля, здійснив ДТП. У спілкуванні з працівниками поліції, які приїхали на місце ДТП, а на місці вже знаходилась бригада працівників швидкої медичної допомоги, і перебуваючи в їх автомобілі ОСОБА_1 пояснив, що він керував автомобілем TOYOTA HIGHLANDER та рухався з м.Переяслова в м.Черкаси зі швидкістю 100-120 км.год., не впорався з керуванням та здійснив ДТП, в автомобілі він перебував один, перед керуванням автомобілем алкогольні напої не вживав, а вживав вже після ДТП. В подальшому змінив покази в частині швидкості руху автомобіля зазначаючи, що він рухався зі швидкістю 80 км.год. йому назустріч через суцільну смугу руху виїхав автомобіль Нісан, і він, щоб уникнути зіткнення з ним прийняв правіше до узбіччя, внаслідок чого його автомобіль занесло та він не впорався з керуванням, його автомобіль виїхав на зустрічну смугу руху, після чого він з`їхав в кювет та здійснив зіткнення з деревом. ОСОБА_1 пояснив, що після ДТП пройшла 1 година, в нього дуже боліла рука, по дорозі проїжджали невідомі хлопці, та щоб зменшити йому біль запропонували випити горілки і він випив 100-150 грам (відео 0000021_100085_20230515173338 _0046 18:00:35). При цьому у розмові з працівниками поліції ОСОБА_1 намагався домовитися з ними вирішити ситуацію (у неправовому полі), щоб «йому і їм було добре». Поліцейськими ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці ДТП за допомогою приладу «Драгер», та в медичному закладі. При цьому ОСОБА_1 працівниками поліції було роз`яснено порядок проходження такого огляду та зміст п.2.10 «є» ПДР України. Однак, ОСОБА_1 на пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, як на місці ДТП, так і в медичному закладі відмовився (відео 0000021_100086_20230515180402_0042 18:14:38,18:15:20), та почав розповідати, що він не керував авомобілем, не вчиняв ДТП, він є пішоходом. З відеозапису вбачається, що поведінка ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції була недобропорядною, він висловлювався нецензурною лайкою, ображав працівників поліції, вів себе зневажливо по відношенню до них. Під час з`ясування особи ОСОБА_1 останній не повідомив працівників поліції, що він є священником, а зазначив, що він ФОП, проте в подальшому ця інформація поліцейськими була встановлена. Отже, з відеозапису чітко вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово вказував на те, що вживав спиртні напої після ДТП за його участі, при цьому відмовився від огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, як на місці ДТП за допомогою приладу «Драгер», так і в медичному закладі, після чого на нього був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 130 КУпАП. Таким чином, доводи апеляційних скарг представників ОСОБА_1 адвокатів Гричаненка О.М. та Новіка В.І. про відсутність доказів вживання алкогольних напоїв після вчинення ДТП ОСОБА_1 , є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, які свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП. Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 про відсутність відомостей кількості проміле алкоголю у ОСОБА_1 , то вони є також безпідставними, оскільки такі відомості не можуть бути наявні в матеріалах справи, через відмову останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, а його твердження про те, що ОСОБА_1 повторно прибув на місце ДТП зі значним проміжком часу, є надуманими та спростовуються матеріалами справи, в тому числі переглянутим відеозаписом події від 15.05.2023 за участі останнього. Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. При складанні протоколу щодо ОСОБА_1 зауважень з приводу допущених порушень порядку огляду його він не висловив і в подальшому зі скаргами на дії поліцейських при оформленні протоколу не звертався, а тому доводи апеляційної скарги адвоката Гричаненка О.М. про те, що працівниками поліції було порушено процедуру огляду на стан сп`яніння, з порушенням вимог ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.112015 року № 1452/735, є неспроможними. Твердження апелянта адвоката Новіка В.І. на те, що ОСОБА_1 є капеланом, водієм-волонтером та здійснює духовну підтримку ЗСУ, доставку гуманітарної допомоги, як цивільному населенню так і військовим у зони бойових дій, а тому відсутність посвідчення водія унеможливить виконання ним свого обов`язку по допомозі у захисті держави від збройної агресії, позитивно характеризується та те, що він не притягувався до адміністративної відповідальності і його дії не спричинили істотної шкоди громадським чи державним інтересам, в даному випадку не можуть бути підставою для скасування законного рішення суду першої інстанції. Доводи представника ОСОБА_1 адвоката Новіка В.І. про наявність підстав щодо незастосування до ОСОБА_1 стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три роки, залишивши при цьому стягнення у вигляді штрафу, є безпідставними, оскільки санкцією ч.4 ст.130 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у вигляді штрафу або адміністративного арешту на строк п`ятнадцять діб, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, тобто безальтернативне стягнення. Із аналізу ч.4 ст.130 КУпАП вбачається, що санкція ч.4 ст.130 КУпАП не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу, поєднаного із позбавленням права керування транспортними засобами. При цьому, в даному випадку, загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч.1 ст.33 КУпАП, не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Тобто у цій справі, з огляду на встановлену законодавством безальтернативну санкцію за ч.4 ст.130 КУпАП, ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м`якого, ніж передбачено законом. При цьому, дана категорія правопорушень вчиняється водіями тільки навмисно, вчинене відноситься до грубого порушення ПДР України, а водій не може не розуміти загрози для оточуючих внаслідок власної поведінки. Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться виключно до незгоди апелянтів з оскаржуваною постановою. Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження апелянтів з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтами не наведено і при розгляді апеляційних скарг не встановлено. Як не встановлено і істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просять в апеляційних скаргах апелянти. Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційних скаргах, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах Серявін та інші проти України, Трофимчук проти України, Проніна проти України). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Таким чином, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим. Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає. При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст.ст. 279, 280 КУпАП допущено не було, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення. Таким чином, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було в повному обсязі досліджено надані матеріали та прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення. З урахуванням всіх обставин справи, в тому числі і тих, на які посилаються апелянти в апеляційних скаргах, підстав для скасування постанови місцевого суду і закриття провадження по справі щодо правопорушника за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП, немає. Адміністративне стягнення судом накладено з дотриманням правил, передбачених вимогами ст.ст.33, 34, 35 КУпАП, з урахуванням всіх обставин адміністративного провадження та особи правопорушника, є розмірним до вчиненого і справедливим. Враховуючи вищевикладене, вважаю, що постанова Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10.05.2024 відносно ОСОБА_1 , є законною, обгрунтованою, та вмотивованою, а доводи апеляційних скарг є безпідставними і до задоволення не підлягають. Керуючись ст.294 КУпАП, суддя, - п о с т а н о в и л а : Постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10 травня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.130 КУпАП, - залишити без змін, а апеляційні скарги представників ОСОБА_1 адвокатів Гричаненка О.М. та Новіка В.І. - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя І.А. Соломка