Постанова Житомирський апеляційний суд № 279/1075/22

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №279/1075/22 Головуючий у 1-й інст. Коваленко В.П. Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Талько О.Б., Шевчук А.М. з участю секретаря судового засідання Бузган А.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №279/1075/22 за позовом Акціонерного товариства «Сенс-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета на стороні відповідача ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс-Банк» на заочне рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 липня 2022 року, яке ухвалено під головуванням судді Коваленко В.П. в с т а н о в и в: У лютому 2022 року АТ «Альфа-Банк» звернулося до суду з позовом, у якому просило звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на двокімнатну квартиру загальною площею 47,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №283/40-52 від 22.05.2006 року у сумі 131 404,37 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом 120 670,85 грн., сума заборгованості за відсотками 10 733,52 грн., на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності. В обґрунтування позову представник банку вказував, що 22.05.2006 року АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №283/40-52. Відповідно до умов вищевказаного договору, позивач зобов`язувався надати відповідачеві кредит у сумі 20 000,00 дол. США. Згідно рішення №5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року було прийнято рішення щодо припинення АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк», де в п.п.1.2 визначено, що правонаступником щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк», з 15 жовтня 2019 року є АТ «Альфа-Банк», яке змінило назву на АТ «Сенс Банк». Зазначав, що відповідно до Договору про внесення змін №1 до Договору кредиту №283/40-52 від 22 травня 2006 року, вирішено змінити валюту кредиту та перевести наявну на дату укладення цього договору заборгованість позичальника перед кредитором за договором кредиту, а саме: кредит в сумі 12 472,36 дол. США 36 центів, проценти за користування кредитом в сумі 8 042,85 дол. США 85 центів, комісії в сумі 245, 56 дол. США 56 центів, в гривню за курсом 8,16 гривень за 1 долар США, що станом на дату укладення цього договору про внесення змін становить 169 407,88 грн. Зміна валюти кредиту здійснюється шляхом рефінансування наявної на дату укладення цього договору про внесення змін заборгованості за договором кредиту (окрім нарахованих пені та штрафів). Відповідно до договору, відповідач зобов`язується в порядку та на умовах що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, в строки та на умовах, що передбачені договором та додатком №1 до нього - графіком погашення кредиту. Вказував, що банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши кредит відповідачеві. В свою чергу позичальник неналежно виконує взяті на себе зобов`язання, чим грубо порушив істотні умови, в результаті чого станом на 08.10.2021 року утворилася заборгованість в сумі 131 404, 37 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом становить 120 670,85 грн., за відсотками - 10 733, 52 грн. Відповідно до умов договору, позичальник зобов`язується в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та графіком погашення кредиту. Зазначає, що з метою забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором від 22.05.2006 року між кредитором та іпотекодавцями, якими є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , укладено іпотечний договір №3711, відповідно до якого останні передали кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру загальною площею 47.5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ринкова вартість якої становить 282 800,00 грн. Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 Закону України «Про іпотеку». Враховуючи викладене банк просив задовольнити позов в повному обсязі. Заочним рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 липня 2022 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник АТ «Сенс Банк» подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що оскільки договором іпотеки передбачене право іпотекодержателя на продаж від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі шляхом укладення договору купівлі-продажу, то за таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог АТ «Сенс Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказує, що відповідно до п.4.5 договору іпотеки іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду (пп.4.5.1.), на підставі виконавчого напису нотаріуса (пп.4.5.2.), в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» шляхом набуття права власності (пп.4.5.3.), в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку» шляхом продажу предмета іпотеки тощо. Тобто, частиною 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Зазначає, що жодною нормою матеріального права не передбачене обмеження іпотекодержателя звернутися до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо умови договору іпотеки містять позасудовий спосіб звернення стягнення. Щодо застосування судом першої інстанції висновку постанови ВП ВС від 29.05.2019 року у справі №310/11024/15-ц, відповідно якої «звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Вказує, що у даній справі позовні вимоги АТ «Сенс Банк» не полягають у тому, щоб суд ухвалив рішення на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу банком предмета іпотеки в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку». У прохальній частині позову йдеться про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеної відповідно проведеної суб`єктом оціночної діяльності, тобто позовна вимога сформульована таким чином, що рішення суду буде виконуватися в ході виконавчого провадження, а відповідно реалізація предмета іпотеки відбуватиметься шляхом проведення прилюдних торгів. Вважає, що судом першої інстанції не вірно застосовано висновки суду касаційної інстанції, адже вони не мають жодного відношення по предмету спору. Постановою Житомирського апеляційного суду Житомирської області від 31 серпня 2022 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» задоволено частково, заочне рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 липня 2022 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову в позові з інших підстав. Постановою Верховного Суду від 01 лютого 2023 року касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» задоволено частково, постанову Житомирського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В своїх поясненнях відповідач ОСОБА_2 вказував про відсутність достатніх доказів, які б підтверджували факт невиконання або неналежного виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору №283/40-52 від 22.05.2006 року. Також відповідач не погоджується із визначеною банком сумою заборгованості у розмірі 166 749, 45 грн. згідно розрахунку станом на 06.12.2023 року, який був поданий під час апеляційного розгляду справи. Представник АТ «Сенс-Банк» адвокат Михніцький Г.Ю. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, рішення скасувати та постановити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Матіко С.Р. надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Відповідач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи буди повідомлені належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 09 березня 2010 року загальними зборами акціонерів було прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та зміну найменування (назви) банку на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк». 26 квітня 2018 року загальними зборами акціонерів було прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства з публічного на приватне та зміну найменування (назви) банку з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк». Банк є правонаступником всіх прав та обов`язків публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк». 03.12.2019 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис про припинення юридично особи АТ «Укрсоцбанк», також в даному реєстрі зазначено інформацію, що правонаступником АТ «Укрсоцбанк» являється АТ «Альфа-Банк». В подальшому АТ «Альфа-Банк» змінило своє найменування на АТ «Сенс Банк». 22 травня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №283/40-52 (а.с.5, т.1). Відповідно до п. 1.1 договору кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі 20 000,00 доларів США зі сплатою 14% річних, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 21 травня 2013 року. Визначено порядок погашення суми заборгованості, щомісячний платіж складав 239,00 доларів США. Згідно п.1.2 договору кредит надано на споживчі цілі під заставу нерухомості, а саме двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить дружині позичальника майнового поручителя ОСОБА_1 . Відповідно до п. 1.3 договору в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпечення іпотекою вимог, кредитор укладає в день укладення цього договору з майновим поручителем іпотечний договір за умовами якого майновий поручитель передає кредитору в іпотеку нерухоме майно, заставною вартістю 126 250,00 грн. або 25 000 доларів США по курсу НБУ на день видачі кредиту. 22 травня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 укладено іпотечний договір (а.с.10-13 т.1). В пункті 1.1. договору іпотеки вказано, що іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю, у якості забезпечення виконання позичальником основного зобов`язання наступне нерухоме майно: квартиру, загальною площею 47,5 кв.м., яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 27.12.2005 року, яке видане виконкомом Коростенської міської ради та зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером 10547519 від 04.05.2006 року. Пунктом 3.1. договору іпотеки визначено, що у разі порушення іпотекодавцем умов визначених у п.2.1.1.-2.1.10. (2.1.11.) цього договору, іпотекодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку визначеному в п. 2.4.4. договору. 03 листопада 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду №1 до договору кредиту №283/40-52 від 22.05.2006 року, якою сторони домовилися внести зміни та доповнення до договору, доповнити пункт 3.3 договору кредиту підпунктом 3.3.15, виклавши його в наступній редакції: «3.3.14. встановити комісію в розмірі 0,5 % (нуль цілих п`ять десятих) річних від фактичної заборгованості.

3. Тлумачення всіх термінів в цій Угоді відповідає їх тлумаченню в Договорі невідновлювальної кредитної лінії.

4. Інші умови Договору кредиту залишаються незмінними і сторони підтверджують за ним свої зобов`язання». 17 квітня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 укладено Договір про внесення змін №1 до Договору кредиту №283/40-52 від 22 травня 2006 року, сторони прийшли до взаємної згоди внести зміни до умов кредитування, а саме: п.2.1 змінити валюту кредиту та перенести наявну на дату укладення цього Договору про внесення змін заборгованість позичальника перед кредитором за договором кредиту, кредит в сумі 12 472,36 дол. США 36 центів, проценти за користування кредитом в сумі 8 042,85 дол. США 85 центів, комісії в сумі 245, 56 дол. США 56 центів, в гривню за курсом 8,16 гривень за 1 долар США, що станом на дату укладення цього Договору про внесення змін загалом становить 169 407,88 гривень. П.2.4.1. сплата заборгованості за кредитом в загальній сумі 169 407,88 гривень здійснюється позичальником рівними частинами не пізніше 31 числа кожного місяця відповідно до графіку, що викладений у Додатку №1 до цього Договору про внесення змін, з кінцевим терміном погашення заборгованості 16 квітня 2033 року. П.2.7. Сторони домовились, що з моменту укладення цього Договору про внесення змін для позичальника перестають діяти та не нараховуються щомісячні комісії за ведення кредитної справи та за використаний ліміт кредитної лінії (якщо такі комісії були встановлені за Договором кредиту). Відповідно до Договору про внесення змін №1 до Іпотечного договору від 17 квітня 2013 року, посвідченого 22.05.2006 року ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №3711, укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у зв`язку з укладенням Договору про внесення змін №1 від 17 квітня 2023 року до Договору кредиту №283/40-52 від 22 травня 2006 року, яким обумовлене основне зобов`язання сторони дійшли згоди викласти пункти 1.3.1, 1.3.2 Договору іпотеки в новій редакції наступного змісту: 1.3.1 повернення кредиту в сумі 169 407, 88 гривень з порядком погашення заборгованості за кредитом, визначеним Договором, яким обумовлене основне зобов`язання, з кінцевим терміном погашення кредиту до 16 квітня 2033 року включно, а також дострокового погашення у випадках, передбачених договором, яким обумовлене основне зобов`язання. 1.3.2 Сплата відсотків за користування кредитом у розмірі, в строки та порядку, що визначені договором, яким обумовлене основне зобов`язання та договорів про внесення змін до нього (а.с.17, т.1). З розрахунку заборгованості за кредитним договором №283/40-52 від 22.05.2006 року вбачається, що через неналежне виконання зобов`язань ОСОБА_3 станом на 16.03.2021 року останній має заборгованість у розмірі 131 404,37 грн. з яких: 120 670, 85 грн. - заборгованість за кредитом, 10 733,52 грн. - заборгованість за відсотками (а.с.20-23, т.1). 16 березня 2021 року на адресу ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . ПАТ «Укрсоцбанк» надіслано вимогу про усунення порушень, вимогу про добровільне виселення з якої вбачається, що загальний розмір заборгованості становить 131 404,37 грн. Вказано, що у разі несплати заборгованості ПАТ «Укрсоцбанк» розпочне звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку» (а.с.18, т.1). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за іпотечним договором передбачено право іпотекодержателя на продаж від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі шляхом укладання договору купівлі-продажу, тому позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх порушених прав. З наведеними висновками суду першої інстанції колегія апеляційного суду не погоджується з огляду на наступне. Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). За змістом частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Відповідно до частини першої статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Статтею 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Підставами звернення стягнення на предмет іпотеки є рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України «Про іпотеку»). Таким чином, Закон України «Про іпотеку» визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). Відповідно до частин першої, другої статті 35 Закону України у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. В постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №310/11024/15-ц та від 12 червня 2019 року у справі №205/578/14-ц викладені такі правові висновки. Відповідно до ст. 12, 33 Закону України «Про іпотеку» одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки. Закон України «Про іпотеку» визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 цього Закону): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону України «Про іпотеку»): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 39 Закону України «Про іпотеку»); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 цього Закону). Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку», можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку», є неналежним способом захисту незалежно від того, чи просить позивач встановити у рішенні суду право продати предмет іпотеки від імені іпотекодержателя, чи від імені іпотекодавця. У постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі №635/5796/14-ц зроблено висновок, що «за змістом припису частини другої статті 35 Закону України «Про іпотеку» визначена у частині першій цієї статті процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41, 42, 47 Закону) незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні); 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону) якщо у відповідному договорі (в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений статтею 38 Закону, не передбачили». Для застосування такого способу захисту своїх прав, як звернення стягнення на предмет іпотеки, необхідно не тільки встановити факт невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання, а й розмір заборгованості, в рахунок погашення якої буде звернено стягнення. Як вже встановлено, ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 20 000, 00 дол. США, станом на 16.03.2021 року у нього виникла заборгованість у розмірі 131 404,37 грн. з яких: 120 670,85 грн. - заборгованість за кредитом, 10 733,52 грн. - заборгованість за відсотками, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 20-23, т.1). Згідно п. 2.4 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту в останній робочий день місяця без урахування останнього робочого та послідуючих неробочих днів місяця, проценти нараховуються з розрахунку факт/360. Пунктом 2.4.1 кредитного договору встановлено, що сплата відсотків здійснюється у валюті кредиту щомісячно, не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховані відсотки, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі на рахунок № НОМЕР_2 в Коростенському відділенні Житомирській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк». Відповідно до п. 2.3 кредитного договору моментом (днем) повернення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки кредитора: суми кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій, визначених договором, якщо інше не випливає з умов цього договору. Таким чином, ОСОБА_3 не спростовано неправомірність нарахування заборгованості, контр-розрахунку на розрахунок заборгованості не подано, клопотання про призначення експертизи не заявлялося, не доведено відсутність заборгованості чи її менший розмір, не заперечувалися її складові. Відповідно до п. 2.4.3 договору іпотеки іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Також, п. 2.4.4 договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель має право у разі невиконання іпотекодавцем хоча б одного із своїх обов`язків, встановлених згідно з п.п. 2.1.1 2.1.11 договору, вимагати дострокового виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, а у разі його невиконання задовольнити свої забезпеченні іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Пунктом 4.1 договору іпотеки закріплено, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно п. 4.2 договору іпотеки у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених договором іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки. За змістом пункту 4.5 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється в один з наступних способів: на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок забезпечення іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» або шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 ЗУ «Про іпотеку». Пунктом 4.6 договору іпотеки передбачено, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація предмета іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішенні суду, а саме: шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку» або шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Згідно з пунктом 1.3 договору іпотеки, вартість предмету іпотеки складає 126 250,00 грн. (20 000,00 дол. США). Враховуючи викладене, колегія апеляційного суду погоджується з доводами апеляційної скарги щодо обрання позивачем належного способу захисту, зважаючи на те, що позивач обрав для себе спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки - звернення до суду з відповідним позовом, а іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя. Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. За змістом положень ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої ЗУ «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону. Оскільки наявними у матеріалах справи належними, допустимими та достовірними доказами, не спростованими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , підтверджується факт неналежного виконання ОСОБА_3 основного зобов`язання, тому обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на прилюдних торгах. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права. Однак, колегія суддів вважає, що виконання рішення суду підлягає зупиненню виходячи з наступного. Згідно з Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на території України діє воєнний стан у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України. Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховна Рада України постановила розділ VІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» доповнити пунктом 5-2 такого змісту: «5-2. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону». Враховуючи, що на момент ухвалення апеляційним судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки воєнний стан в Україні триває, виконання рішення суду зупиняється на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. У такому висновку апеляційний суд виходить з того, що згадані норми права не втратили свою чинність, оскільки не були виключені з тексту зазначеного Закону, а спеціальним законом лише запроваджене зупинення виконання цих правил на певний період. Надалі у разі припинення запровадження воєнного стану дія згаданих правил відновить свою дію без окремого рішення та закону. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача. Отже, судовий збір підлягає стягненню з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Сенс-Банк» в розмірі по 3 101,25 грн. з кожного. Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс-Банк» задовольнити. Заочне рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 липня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Акціонерного товариства «Сенс-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити. В рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №283/40-52 від 22.05.2006 р. в розмірі 131 404,37 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 120 670,85 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 10 733,52 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на двокімнатну квартиру, загальною площею 47,5 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_5 , ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності № 11196 від 27.12.2005 р., виданого виконкомом Коростенської міської ради, на користь Акціонерного товариства «Сенс-Банк» шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Сенс-Банк» судовий збір в розмірі по 3 101,25 грн. з кожного. Зупинити виконання постанови Житомирського апеляційного суду у частині звернення стягнення на предмет іпотеки на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 17 червня 2024 року. Головуючий Судді