Постанова Харківський апеляційний суд № 638/11481/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 638/11481/23 Головуючий суддя І інстанції Штих Т. В. Провадження № 22-ц/818/1572/24 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: інших видів кредиту ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2024 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах : головуючого Яцини В.Б., суддів колегії Бурлака І.В., Мальованого Ю.М., розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 січня 2024 року Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 січня 2024 року, у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: У вересні 2023 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 21 вересня 2012 року у розмірі 122193,00 станом на 13 лютого 2023 року. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 21.09.2012 року. Зазначено, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Вказав, що банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Проте, відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 13.02.2023 року утворилась заборгованість у розмірі 122 193,00 грн, що складається з заборгованості:99 979,32 грн - за кредитом; 22 213,68 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом. Вказав, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав банку. Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 21 вересня 2012 року у розмірі 122 193,00 грн коп та судові витрати в розмірі 2684,00 грн. Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 січня 2024 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 21.09.2012 в розмірі 99 979,32 грн Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 200,88 грн Не погоджуючись з рішенням суду Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просив заочне рішення скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами, ухваливши в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за процентами в розмірі 22213,68 грн, в іншій частині рішення залишити без змін, судові витрати покласти на відповідача. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, не звернув увагу на те, що відповідачем також підписано заяву про приєднання до умов та правил та паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено процентну ставку в межах та поза межами пільгового періоду. Тобто відповідач при укладенні кредитного договору був належним чином повідомлений про умови кредитування, у тому числі щодо сплати відсотків. Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надходило. Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до наведених норм права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Судова колегія, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» необхідно задовольнити, а заочне рішення суду в оскаржуваній частині скасувати. Заочне рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині мотивовано тим, що матеріали справи не містять підтверджень того, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Публічному акціонерному товариству Комерційний Банк «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови кредитування, зокрема щодо відсотків. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції. Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 був укладений договір № б/н від 21.09.2012 на отримання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. 21 вересня 2012 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг, а також Тарифів банку у Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк». Також підписано паспорт споживчого кредиту. За змістом статті 1056 - 1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Згідно з вказаним договором, ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 1000 грн, який в подальшому збільшено 02.02.2022 до 100 000,00 грн. З довідки Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» вбачається, що за вказаним договором ОСОБА_1 була видана кредитна картка «Универсальна» - № НОМЕР_1 , дата відкриття 03.05.2018, термін дії якої до 01/22. В подальшому ОСОБА_1 отримав 02.12.2020 кредитна картка «Универсальна» - № НОМЕР_2 термін дії якої до 10/24, та кредитну картку «Універсальна GOLD». До суду першої інстанції надано електронний документ у письмовій формі, який підписаний представником кредитодавця та відповідачем 02 грудня 2020 року, в якій міститься інформація про основні умови кредитування, в якому зазначено: тип кредиту відновлювальна кредитна лінія шляхом встановлення кредитного ліміту на кредитній картці; сума/ліміт кредиту до 100 000,00 грн; строк договору, місяців 12 місяців; строк кредитування, місяців до 12 місяців; мета отримання кредиту споживчі потреби; процентна ставка у межах пільгового періоду 0,00001% річних; процентна ставка за межами пільгового періоду 42% річних, 40,8% річних; тип процентної ставки фіксована; порядок повернення кредиту договірного списання з рахунку клієнта, в тому числі за рахунок кредитного ліміту, в розмірі процентів, які підлягають сплаті за цим договором, 1-го числа календарного, наступного за місяцем, у якому здійснено трати за рахунок кредитного ліміту за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за відсутності прострочених зобов`язань клієнта; шляхом внесення клієнта коштів в розмірі мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому здійснено трати за рахунок кредитного ліміту; розмір мінімального обов`язкового платежу 7% від заборгованості, але не менше 100,00 грн,+ комісія щомісячно; у разі прострочення, починаючи з 31-го дня-10 % від заборгованості, але не менше 100 грн щомісяця, у разі прострочення починаючи з другого місяця прострочення; пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань, не може перевищувати половини суми, одержаної за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін; штрафи за прострочення більш ніж 30 днів немає; процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту 84%, 81,60% (а.с.21-22). Така сама інформація міститься у аналогічному електронному документі: у заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг, яка підписана відповідачем 02 грудня 2020 року (а.с.12-19). Всупереч ст.ст. 89, 263 ЦПК України суд не надав належної оцінки вказаним доказам. Так, відповідно до ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

2. Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України"Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

4. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

5. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Сумніви суду щодо відповідності поданої паперової копії оригіналу у даній справі нічим об`єктивно не підтверджені, тому колегія суддів вважає вказані електронні докази належними і достовірними, та бере їх до уваги. Взяті на себе зобов`язання за договором № б/н від 21 вересня 2012 року банк виконав своєчасно і повністю, надавши ОСОБА_1 кредитні ресурси, однак в порушення зазначених умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за договором № б/н від 21 вересня 2012 року належним чином не виконав. Із розрахунку заборгованості за договором № б/н від 21 вересня 2012 року вбачається, що станом на 13 лютого 2023 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 122 193,00 грн. з яких: 99979,32 - заборгованість за тілом кредита; 22213,68 - заборгованість за відсотками за користування кредитом. Відмовляючи в задоволенні позову банку в частині стягнення відсотків, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 15 серпня 2019 року, посилався на заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг та паспорт споживчого кредиту, які були підписані ОСОБА_1 від 02.12.2020. Як вбачається з заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг та паспорту споживчого кредиту від 21 вересня 2012 року сторони погодили, що процентна ставка у пільговий період 0,00001% річних; процентна ставка поза межами пільгового періоду 42% річних. Тобто, сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами. Тому, наявні правові підстави для стягнення не тільки тіла кредиту, а також заборгованості за відсотками. Матеріали справи свідчать про те, що строк кредитної картки, який співпадає із строком дії кредитного договору, закінчується у жовтні 2025 року. Як вбачається з розрахунку заборгованості, нарахування відсотків на кредит проводилося до 13 лютого 2023 року. З розрахунку заборгованості вбачається, що розмір заборгованості за відсотками становить 22213,68 грн. Аналізуючи наведене судова колегія вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та наявні у справі докази, не надав їм належну оцінку, не з`ясував належним чином фактичні обставини справи щодо заявлених вимог і того, яка саме правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, що має суттєве значення для правильного вирішення спору та дійшов помилкового висновку щодо відмови в стягненні заборгованості за простроченими відсотками в сумі 22213,68 грн. У зв`язку з чим судове рішення підлягає в частині відмови в стягненні заборгованості за відсотками в сумі 22213,68 грн - скасуванню, а апеляційна скарга в оскаржуваній частині задоволенню. Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що правових підстав для відмови в задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за відсотками в розмірі 22213,68 грн. у суду першої інстанції не було. Правові позиції Верховного Суду, на які посилався суд першої інстанції у рішенні суду ,викладені у названих постановах, не є релевантними до обставин цієї справи та відповідні судові рішення приймалися за іншої фактично-доказової бази. Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в оскаржуваній частині, що є підставою для скасування судового рішення в цій частині та ухвалення нового судового рішення з задоволенням позову банку в цій частині. В іншій частині заочне рішення суду не оскаржувалося та не переглядалося. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК Українита керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовну заяву та апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задоволено, тому судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 2 684,00 грн та судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 4 026,00 грн, а всього в розмірі 6 710,00 грн підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк». У зв`язку з чим судове рішення в частині стягнення судового збору в розмірі 3212,11 грн також підлягає скасуванню. Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити. Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 січня 2024 року в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове судове рішення в цій частині. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за відсотками - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» 22 213 грн 68 коп. заборгованість за відсотками за кредитним договором № б/н від 21 вересня 2012 року. Заочне рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судового збору в розмірі 2200,88 грн за подання позову скасувати. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» 6 710,00 грн судового збору за подання позову та апеляційної скарги. В іншій частині заочне рішення суду не оскаржувалося та не переглядалося. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 18 червня 2024 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді колегії І.В.Бурлака. Ю.М.Мальований.