Постанова 4857 № 140/849/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий суддя у першій інстанції: Лозовський О.А. 17 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/849/24 пров. № А/857/10794/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого-судді: Бруновської Н.В. суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року у справі № 140/849/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМФОРТ" до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, - ВСТАНОВИВ: 23.01.2024р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕМФОРТ" (далі по тексту ТзОВ "ТЕМФОРТ") звернувся з позовом до Волинської митниці, в якому просив суд: -визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000518/2 від 25.07.2023р. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05.04.2024р. позов задоволено. Не погоджуючись із даним рішеннями, апелянт Волинська митниця подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.04.2024р. скасувати та прийняти нову постанову якою в позові відмовити. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 14.01.2022р. компанія Biuro Handlowe Hand-Food (Польща, продавець) та ТзОВ ТЕМФОРТ (покупець) уклали договір купівлі-продажу №14/01/2022, за умовами якого продавець продає, а покупець купує м`ясні продукти та продукти птиці в асортименті, що обумовлено кількістю, цінами та умовами поставки вказаними в інвойсах та в можливих додатках до договору які є невід`ємною частиною цього договору. п. 2.1. договору передбачено, що продавець відвантажує товар в строк двох календарних днів від дати отримання продавцем коштів на поточний рахунок. Поставка товару здійснюється згідно з правилами Інкотермс 2020 на умовах вказаних в інвойсах на кожне окреме завантаження до цього договору, а саме: CFR, CIF, FCA, DDP, CPT, EXW. В п.п. 4.1-4.5. договору видно, що валютою платежів цього договору є долар США, якщо інше не погоджено сторонами у відповідній специфікації або інвойсі. Всі оплати за даним договором будуть здійснені на підставі інвойсів, наданих продавцем. Оплата може бути здійснена на підставі копії інвойсу, відправленого по факсу чи по електронній пошті. Всі інвойси мають бути виставлені у ЄВРО. Оплата товару, що поставляється у відповідності з умовами цього договору здійснюється на умовах 100% передоплати, якщо інше не погоджено сторонами у відповідному додатку до цього договору або інвойсах. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний банківський рахунок продавця. п.5.1. договору передбачено, що ціна за одиницю товару зазначається у відповідному інвойсі. 24.07.2023р. з метою виконання договірних зобов`язань компанія-експортер виставила ТзОВ ТЕМФОРТ рахунок-фактуру №41-/ЕХ/2023, згідно якого вартість товару заморожена яловича жилка вагою 20000 кг по 0,40 євро/кг становить в загальній сумі 8000 євро. 25.07.2023р. ТзОВ ТЕМФОРТ для митного оформлення ввезеного на територію України товару жилка яловича, морожена, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервоване, в поліблоках вагою 20000 кг, дата виготовлення 02/2022 06/2023, термін придатності до 02/2024-06/2025 при температурі 18 градусів; виробник: SOCORA VIANDES, подав МД №UA205140059186U6, де в графі 42 МД вказано ціну товару у розмірі 8000 євро. В графі 45 зазначено митну вартість товару (з урахуванням витрат на транспортування товару) в сумі 401670,40 грн, яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару за ціною контракту з урахуванням умов поставки. З метою підтвердження заявленої митної вартості товару декларант додатково додав: сертифікат якості б/н від 19.07.2023р., рахунок-фактура №413/ЕХ/2023 від 24.07.2023р., СМR №117012 від 20.07.2023р., міжнародний ветеринарний сертифікат FR72.23.000285 від 20.07.2023р., сертифікат походження товару PL/MF/AT 0088272 від 24.07.2023р., рахунок фактура про надання транспортних послуг №3447 від 21.10.2023р., довідку про транспортні витрати №б/н від 21.07.2023р., прайс-лист від 10.07.2023р., ЗЕД Контракт №14/01/2022 від 14.01.2022р., додаткову угоду №1 від 02.01.2023р. до ЗЕД Контракту №14/01/2022 від 14.01.2022р., договір про надання послуг митного брокера №4 від 02.01.2023р., договір-заявка на перевезення №3 від 21.07.2023р., лист продавця щодо зазначення вірного місця відвантаження б/н від 25.07.2023р., копія митної декларації країни відправлення №23РL301010Е1006937 від 24.07.2023р. Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митний орган в електронних повідомленнях з посиланням на розбіжності у поданих документах декларанту по МД №23UA205140059186U6 від 25.07.2023р. запропонував подати такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; договір (контракт) про перевезення від 29.08.2022р. №4; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта. При цьому, вимога митного органу про надання документів обґрунтована виявленням розбіжностей і неточностей у поданих документах. 25.07.2023р. на електронні повідомлення митного органу декларант ТзОВ «Темфорт» надав повідомлення про надання додаткових пояснень та документів №25/07-02 та копії таких документів: витяг про конвертацію валюти, договір на перевезення вантажів, укладений між ОСОБА_1 та ТзОВ ВЛАДТРАНС, а також повідомив про подання вичерпного переліку документів на підтвердження заявленої митної вартості ввезених товарів та просив прийняти рішення без врахування термінів, передбачених ч.3 ст.53 МК України. 25.07.2023р. Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000518/2. Із змісту графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів видно, що документи, які подані для підтвердження митної вартості товару містять розбіжності, а саме: згідно рахунка-фактури від 24.07.2023р. №413/ЕХ/2023 вартість товару становить 8000 євро, що суперечить вартості, зазначеній в копії митної декларації країни відправлення від 24.07.2023р. №23РL301010Е1006937-35971; згідно копії митної декларації країни відправлення від 24.07.2023р. №23РL301010Е1006937 відправником зазначено НАND-FOOD, що суперечить відправнику, штамп якого зазначений в гр.22 автотранспортної накладної від 20.07.2023р. №117012 SIEFO; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 21.07.2023р. №3447 який виданий ФОП ОСОБА_1 Штамп перевізника, зазначений в гр.23 автотранспортної накладної від 20.07.2023р. №117012- VLADTRANS; згідно договору-заявки від 21.07.2023р. №3 зазначений маршрут Польща- Україна, однак адреса завантаження - СНЕRRЕ (Франція). В оскаржуваному рішенні також вказано, що зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2 ч.4 ст.53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно ст.64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні товари за ЄАІС Держмитслужби, а саме на рівні 1,29 дол США за МД №UA205140/2023/17366 від 03.04.2023р. Товар випущено у вільний обіг за МД №23UA205140059346U2 від 25.07.2023р. ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. ч.2 ст.51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Із змісту ст.52 МК України видно, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. ч.4,ч.5 ст.58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. ч.3 ст.53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі. Тобто, митний орган має повноваження вимагати додаткові документи у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. Крім того, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду в постанові від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а. Відповідно до ч.1-4 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. ч.1,ч.2 ст.53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5,ч.6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Крім того, відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Згідно ч.1-3 ст.54 цього Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу. ч.6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновків, що обов`язок митного органу зазначати конкретні обставини, які викликали певні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Також, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Відповідно до правової позиції Верховного Суду яка викладена у постанові від 05.03.2019р. у справі №815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено. Поряд з цим, відповідно до норм ст.ст.51-58 МК України самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення. Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що як до митного оформлення, так і до суду до митної декларації від 25.07.2023р. №UA205140059186U6 на підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення, декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: сертифікат якості б/н від 19.07.2023р., рахунок-фактура №413/ЕХ/2023 від 24.07.2023р., СМR №117012 від 20.07.2023р., міжнародний ветеринарний сертифікат FR72.23.000285 від 20.07.2023р., сертифікат походження товару PL/MF/AT 0088272 від 24.07.2023р., рахунок фактура про надання транспортних послуг №3447 від 21.10.2023р., довідка про транспортні витрати №б/н від 21.07.2023р., прайс-лист віл 10.07.2023р., ЗЕД Контракт №14/01/2022 від 14.01.2022р., додаткова угода №1 від 02.01.2023р. до ЗЕД Контракту №14/01/2022 від 14.01.2022р., договір про надання послуг митного брокера №4 від 02.01.2023р., договір-заявка на перевезення №3 від 21.07.2023р., лист продавця щодо зазначення вірного місця відвантаження б/н від 25.07.2023р., копія митної декларації країни відправлення №23РL301010Е1006937 від 24.07.2023р. Водночас позивач листом від 25.07.2023р. №25/07-02 надав митному органу пояснення у яких надав пояснення з приводу невідповідності числового показника у експортній митній декларації ціні товару, зазначеній у рахунку-фактурі, з приводу невідповідності відправника товару та постачальника, та зазначив, що товариство до митного оформлення надано вичерпний перелік документів, який підтверджував заявлену митну вартість ввезеного товару, а тому надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару є необґрунтованим, а також додатково надав витяг про конвертацію валюти та договір на перевезення вантажів, стосовно неможливості надання інших витребуваних документів надані відповідні пояснення. Просив врахувати надані пояснення та прийняти рішення відповідно до ч.3,ч.4 ст.54 МК України, без врахування термінів, передбачених ч.3 ст.53 МК України. Одночасно, суд апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірних товарів, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні ознаки підробки або розбіжності щодо вартості товару, та документи містять достатньо відомостей щодо ціни товару. Стосовно покликань апелянта на те, що згідно рахунка-фактури від 24.07.2023р. №413/ЕХ/2023 вартість товару становить 8000 євро, що суперечить вартості, зазначеній в копії митної декларації країни відправлення від 24.07.2023р. №23РL301010Е1006937-35971 колегія суддів звертає увагу на таке. Із змісту записів в МД №23UA205140059186U6 від 25.07.2023р. видно, що ціна товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі від 24.07.2023р. №413/ЕХ/2023 та становить 8000,0 євро. Отже, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару, щодо якого здійснено коригування митної вартості відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі). Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містили. Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу та наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно ч.2 ст.53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару п.6 ч.10 ст.58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. В п.7 ч.3 ст.53 МК України видно, що копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, тобто вказаний документ не є основним і не має містити конкретні відомості щодо ціни товару, згідно яких визначається зокрема митна вартість, а може бути поданий додатково задля уточнення та доповнення певних відомостей, що необхідні для здійснення митного оформлення (зокрема и визначення митної вартості). Суд апеляційної інстанції зазначає, що в експортній митній декларації вказана конвертована вартість товару у польських злотих з врахуванням курсу євро до польського злотого, що існував на день заповнення експортних митних декларацій саме Продавцем (експортером), що не кореспондується із вартістю згідно рахунків-фактур (інвойсів), саме через відмінність валюти в якій така сума відображена (євро та польський злотий). Будь-яка курсова різниця в експортній митній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням декларантом ціни товару згідно з документами, виданими продавцем. Крім того, на вимогу відповідача позивачем надавались письмові пояснення з витягами з проведеною конвертацією євро до польського злотого. Крім того, експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. При цьому у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів. Тому, розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою не може бути підставою для коригування вартості ввезеного товару. У постанові від 03.05.2023р. у справі 140/6689/20 Верховний Суд вказав, що відповідна дата конвертації - дата перерахунку коштів через фінансову установу або дата подання митної декларації країни відправлення і саме він з врахуванням даних банківської системи ЄС здійснює конвертацію. Конвертація проводиться експортером, використовуючи офіційний міжбанківськии курс, встановлений Центральним Банком у країні експорту. Оскільки конвертація валют здійснювалася на території ЄС та на основі даних банківської системи ЄС то Держмитслужба не може вказувати на можливість неточностей з боку української компанії. Ціною продажу для платника є ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах, що відповідає тій, яка вказана відправником у митних деклараціях країни відправлення із застосуванням конвертації, з урахуванням курсу валют на території Європейського Союзу на той момент. Експортер здійснює конвертацію з урахуванням даних банківської системи Європейського Союзу. Конвертація валют не вказує на те, що такі документи мають цінову розбіжність. Стосовно доводів апелянта про те, що згідно копії митної декларації країни відправлення від 24.07.2023р. №23РL301010Е1006937 відправником зазначено НАND-FOOD, що суперечить відправнику, штамп якого зазначений в гр.22 автотранспортної накладної від 20.07.2023 №117012 SIEFO колегія суддів звертає увагу на таке. Згідно інвойсу №413/ЕХ/2023 від 24.07.2023р. та листа продавця від 25.07.2023р. видно, що продавцем товару є резидент Республіки Польща Торгове бюро НАND-FOOD, а товар постачався на умовах FCA CHERRE (Франція), країна походження - Франція, країна відправки (відвантаження) - Франція. Із копії декларації країни відправлення від 24.07.2023р. №23РL301010Е1006937 видно, що остання складена власне продавцем в Республіці Польща. Також вказана експортна декларація не містить жодних розбіжностей щодо ваги, номенклатури товару, номерних знаків транспортних засобів, в яких перевозився товар, а також номеру ветеринарної пломби товару, який ввозився позивачем на митну територію України. Слід зауважити, що експортна декларація не містить відомостей саме про відправника товару, на відміну, наприклад, від транспортної накладної (СМR), яка підтверджує саме факт передачі товару, втім містить відомості про експортера, тобто особу яка здійснює митне оформлення товару в режимі експорту та є фактичним продавцем товару відповідно до товаросупровідних документів, при цьому місце завантаження цього товару жодним чином не має значення для цілей заповнення продавцем експортної декларації. Отже, відправник у автотранспортній накладній та експортер у експортній декларації країни відправлення можуть фактично бути різними особами. В сукупності відомості щодо номенклатури товару, його походження (Франція), ваги, вартості, які містяться в товаросупровідних документах, поданих до митного оформлення дають можливість ідентифікувати товар, що постачався за інвойсом №413/ЕХ/2023 від 24.07.2023р., в тому числі можливість встановити, що вказаний товар продано резидентом Республіки Польща, де здійснено його митне оформлення, при цьому доставка товару відбувалась на умовах FCA CHERRE (Франція). Тобто, відправка відбувалась саме з Республіки Франція, що власне і передбачено відповідним комерційним інвойсом. Стосовно доводів апелянта про те, що рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 21.07.2023р. №3447, який виданий ФОП ОСОБА_1 , однак, штамп перевізника, зазначений в гр.23 автотранспортної накладної від 20.07.2023р. №117012- VLADTRANS; згідно договору-заявки від 21.07.2023р. №3 зазначений маршрут Польща-Україна, однак адреса завантаження - СНЕRRЕ (Франція) колегія суддів зазначає наступне. ТзОВ ТЕМФОРТ та ФОП ОСОБА_1 уклали Договір-заявку на перевезення вантажу автотранспортом №2 від 30.06.2023р. На виконання вказаного Договору-заявки ФОП ОСОБА_1 залучив перевізника - ТзОВ ВЛАДТРАНС, який і зазначений у міжнародній автотранспортній накладній (СМR) 117012 від 20.07.2023р. Відповідний договір на перевезення вантажів №Р-2447 від 02.06.2023р., що укладений між ФОП ОСОБА_1 та ТзОВ ВЛАДТРАНС подано позивачем разом з поясненнями на запит митного органу. При цьому, як видно із письмових доказів наявних в матеріалах справи, номер автотранспортного засобу, що вказаний в Договорі-заявці на перевезення вантажу №3 від 21.07.2023р. співпадає в усіх документах, що подані до митного оформлення, що виключало будь-які сумніви. З огляду на вищевикладене, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що зазначення в автотранспортній накладній перевізника Company with limited responsibility VLADTRANS саме по собі не може викликати сумнів у заявленій митній вартості імпортованого товару. При тому, що позивач для митного оформлення товару надав усі документи, які підтверджують витрати на перевезення товару у сумі 77000,00 грн. Верховний Суд в постанові від 08.06.2022р. у справі № 380/1197/20, дійшов висновків, що митний орган в рішенні покликається на обставини, які не стосуються числового значення заявленої митної вартості, оскільки в ч.1 ст.54 МКУ встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Згідно позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 20.02.2018р. у справі №826/8799/17, виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи. Тобто, з цих позицій Верховного суду видно, що перевіряючи числові значення митної вартості, митний орган не повинен вдаватись до надмірного формалізму, а звертати увагу виключно на ті розбіжності, які впливають на числове значення митної вартості. Саме по собі помилкове зазначення перевізником у Договорізаявці маршруту Україна-Польща не спростовує інформацію, підтверджену іншими документами про те, що товар фактично перевозився за маршрутом CHERRE (Франція) м/п Дорогуськ Ягодин- м. Луцьк, зокрема: міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) 117012 від 20.07.2023р., рахунком-фактурою про надання транспортно-експедиційних послуг від 21.07.2023р. №3447, довідкою перевізника щодо розміру транспортних витрат від 21.07.2023р., а також останньою графою Договору-заявки від 21.07.2023р. №3, де зазначено: фрахт за 1а/м - CHERRE Ягодин 77000 грн, Ягодин Луцьк 5000 грн. Стосовно доводів апелянта, як на підставу для коригування митної вартості товарів на основі якої здійснено коригування митної вартості товару, а саме покликання на МД №UA205140/2023/038885 від 18.05.2023р., рівень митної вартості 1,29 дол. США/кг, суд апеляційної інстанції зазначає про таке. Можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оспорюваних рішень митний орган використав виключно інформацію з бази даних митного органу. Тобто, відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію. Суд апеляційної інстанції зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару. Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018р. у справі №815/228/17 дійшов висновків, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Крім того, колегія суддів зазначає, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару. Разом з тим, слід зазначити, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. ч.7 ст.54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019р. у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019р. у справі № 820/6315/15 колегія суддів зазначає, що вимоги ч.3-ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Митний орган не навів жодних обставин та не надав доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування додаткових документів, зокрема, що позивач в митних деклараціях зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларацій недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, тобто відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Надаючи оцінку доводам апелянта, покладеним в основу прийняття оспорюваних рішень про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновків, що за відсутності документів, які б пояснили сумніви митного органу, митний орган не мав достатніх та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості товару задекларованого позивачем, враховуючи таке. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Водночас, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Разом з тим, обов`язок органу доходів і зборів обґрунтовувати причини та порядок здійснення коригування митної вартості встановлюється Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №

598. Так, відповідно до п. 2.1 вказаних Правил № 598, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосування резервного методі (ст.64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувались митним органом при її визначенні. Покликання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначені митної вартості відповідно до положень ст.59, ст.60, ст.64 кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційний умов тощо. Тобто, рішення про коригування митної вартості не може ґрунтуватись на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару. Проте, з огляду на те, що позивач надав вичерпні документи на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що у митного органу були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару. Усі документи, надані до митного оформлення позивачем не містять розбіжностей та визначають єдину ціну товару. Колегія суддів погоджується також з висновками суду першої інстанції, що декларант надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару за основним (першим) методом. Апеляційний суд наголошує, що Волинська митниця як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що надані позивачем документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути єдиною та достатньою підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту. Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі №826/2313/16, від 13.06.2019р. у справі №820/6315/15, суд зазначив, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Волинської митниці діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України. Відповідач в порушення вимог ст.77КАС України не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару за основним методом. Зазначене, в свою чергу, дає підстави вважати, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови є протиправним, яке слід скасувати. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 27.06.2019р. у справі № 803/667/17, від 02.04.2019р. у справі № 809/784/19, від 06.03.2019р. у справі № 809/278/17, від 20.02.2018 р. у справі № 809/1884/1. від 09.10.2018 у справі № 826/24835/15, від 24.01.2019р. у справі № 820/636/17, від 21.01.2020р. у справі № 812/2336/14, від 13.02.2020р. у справі № 810/1175/16, від 26.01.2021р. у справі № 826/13892/16). Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст. 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року у справі № 140/849/24 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 17.06.2024р.