Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/35053/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/35053/23 пров. № А/857/6425/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційні скарги представника адвоката Каверіна Сергія Миколайовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , та ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.03.2024р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Каверіна Сергія Миколайовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати доходів у зв`язку із порушенням термінів виплати щомісячної додаткової грошової винагороди (суддя суду І інстанції: ОСОБА_2 , час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 04.03.2024р., м.Луцьк; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не вказана),- В С Т А Н О В И В: 30.11.2023р. за допомогою системи «Електронний суд» представник адвокат Каверін С.М., діючий на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМ України № 889 від 22.09.2010р. «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, за весь час затримки виплати, з січня 2016 року по день фактичної виплати 19.09.2023р.; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМ України № 889 від 22.09.2010р. «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, за весь час затримки виплати, з січня 2016 року по день фактичної виплати 19.09.2023р. (а.с.1-4). Розгляд справи проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) за наявними матеріалами справи (а.с.23 і на звороті). Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.03.2024р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за період з 28.02.2018р. по 19.09.2023р., у зв`язку з порушенням строків виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМ України № 889 від 22.09.2010р., з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) провести нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за період з 28.02.2018р. по 19.09.2023р., у зв`язку з порушенням строків виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМ України № 889 від 22.09.2010р., з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.33-36). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржили сторони. В поданій апеляційній скарзі представник адвокат Каверін С.М., діючий на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, що призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким заявлений позов задовольнити в повному обсязі (а.с.49-52). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно визначив період, за яким відповідач повинен нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням термінів виплати щомісячної додаткової грошової винагороди. Право на виплату компенсації втрати частини доходів виникає у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, а сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу; такий порядок визначений Законом України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Із змісту викладеного слідує, що затримка з виплати щомісячної додаткової грошової винагороди утворилась з січня 2016 року. Водночас, суд у своєму рішенні дійшов висновку, що нарахування та виплата ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків їх виплати на суми щомісячної додаткової грошової винагороди повинні здійснюватися лише з 28.02.2018р., хоча зазначена додаткова винагорода виплачувалась із затримкою, починаючи з січня 2016 року. У поданій апеляційній скарзі відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ), покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.30-34). В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що на день виключення зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення старшого прапорщика ОСОБА_1 спору між позивачем та загоном щодо зазначених в позові вимог не було. Апелянт стверджує, що щомісячна додаткова грошова винагорода, встановлена постановою КМ України № 889 від 22.09.2010р., не включається до складу місячного грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат. При обчисленні грошової допомоги на оздоровлення та підйомної допомоги не враховуються одноразові види грошового забезпечення. Обчислення таких виплат здійснюється, виходячи з місячного грошового забезпечення, тобто, з виплат, які мають щомісячний характер. Окрім цього, позивачем пропущено місячний строк звернення до адміністративного суду із зазначеними позовними вимогами, що свідчить про наявність підстав для залишення адміністративного позову без розгляду. При визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку слід враховувати, що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету. Учасники справи не подали до суду апеляційної інстанції відзиви на взаємні апеляційні скарги в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалах про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Апеляційний розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника адвоката Каверіна С.М., діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , підлягає до часткового задоволення, а апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) належить відхилити, з наступних підстав. Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 проходила військову службу в Державній прикордонній службі України, в тому числі у ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_1 ). Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 № 283-ос від 23.10.2018р. старшого прапорщика ОСОБА_3 звільнено з військової служби в запас згідно з пп.«а» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із закінченням строку контракту) (а.с.8). Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 № 318-ос від 23.11.2018р. старшого прапорщика ОСОБА_3 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 23.11.2018 (а.с.9). Під час проходження військової служби позивачу здійснювалось нарахування та виплата щомісячної додаткової грошової винагороди без урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення за період із січня 2016 року по лютий 2018 року. При виключенні позивача із списків особового складу відповідачем не здійснено з нею повного розрахунку при звільненні. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.12.2022р. у справі № 140/6897/22 визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2015-2018 роках, компенсації за невикористані дні додаткових відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні та щомісячної додаткової грошової винагороди за період із січня 2016 року по лютий 2018 року, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення нарахованої та виплаченої за вказані періоди індексації грошового забезпечення; зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_1 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2015-2018 роках, компенсації за невикористані дні додаткових відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні та щомісячної додаткової грошової винагороди за період із січня 2016 року по лютий 2018 року, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення нарахованої та виплаченої за вказані періоди індексації грошового забезпечення. На виконання судового рішення в справі № 140/6897/22 позивачу виплачено 19.09.2023р. заборгованість у розмірі 53911 грн. 04 коп., у тому числі з грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у 2015-2018 роках; компенсації за невикористані дні додаткових відпусток; одноразової грошової допомоги при звільненні; щомісячної додаткової грошової винагороди за період із січня 2016 року по лютий 2018 року, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення нарахованої та виплаченої за вказані періоди індексації грошового забезпечення у сумі 47993 грн. 37 коп. (а.с.10-11). 26.10.2023р. на адресу відповідача скеровано адвокатський запит, у якому, крім іншого, представник позивача просив нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячної додаткової грошової винагороди з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошової забезпечення за період з січня 2016 року по день фактичної виплати 19.09.2023р. (а.с.9). Листом № 11/18123-23-Вих. від 02.11.2023р. відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячної додаткової грошової винагороди, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошової забезпечення за період з січня 2016 по день фактичної виплати (а.с.7). Вважаючи протиправною відмову відповідача у здійсненні нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати щомісячної додаткової грошової винагороди на виконання рішення суду, представник позивача звернувся до суду із розглядуваним позовом. Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період. Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, на суму додаткової винагороди. При цьому, право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Нарахування та виплата грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на його нарахування та виплату відповідно в повному обсязі. На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.12.2022р. у справі № 140/6897/22 відповідачем 19.09.2023р. виплачено заборгованість з щомісячної додаткової грошової винагороди за період із січня 2016 року по лютий 2018 року, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення нарахованої та виплаченої за вказані періоди індексації грошового забезпечення у розмірі 47593 грн. 37 коп. Отже, відповідач порушив строки виплати щомісячної додаткової грошової винагороди з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення нарахованої та виплаченої за вказані періоди індексації грошового забезпечення позивача, за період з 28.02.2018р. по 19.09.2023р. Таким чином, відповідач, одночасно із виплатою суми заборгованості, мав обов`язок виплатити позивачу суму компенсації втрати частини доходів за період з 28.02.2018р. по 19.09.2023р., однак не виконав його. Аналогічний висновок (щодо дати, з якої підлягає нарахуванню компенсація за втрату частини доходів) зробив Верховний Суд у постанові від 09.08.2022р. в справі № 460/4765/20. Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають нормам права, при цьому судом допущено порушення норм матеріального права, з наступних підстав. Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Предметом спору в цій справі є виплата позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячної додаткової грошової винагороди, нарахованої та виплаченої позивачу на виконання судового рішення у справі № 140/6897/22 за період з січня 2016 року по день фактичної виплати 19.09.2023р. Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України № 2011-XII від 20.12.1991р. «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 вказаного Закону). Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. Щомісячна додаткова грошова винагорода передбачена постановою КМ України № 889 від 22.09.2010р. «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» та Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затв. наказом МВС України № 73 від 02.02.2016р. Згідно з п.1 вказаної постанови установлено щомісячну додаткову грошову винагороду: 1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 2) військовослужбовці (крім тих, що зазначені підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби), мають право на отримання щомісячної додаткової грошової нагороди в розмірі: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 % місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 % місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 % місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 % місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення. Відповідно до п.2 цієї постанови граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення. Згідно з п.2 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затв. наказом МВС України № 73 від 02.02.2016р., виплата винагороди здійснюється в таких розмірах й таким військовослужбовцям: 1) до 100 відсотків місячного грошового забезпечення: військовослужбовцям, які займають посади в загонах морської охорони та їх структурних підрозділах; військовослужбовцям, які займають посади льотного складу в авіаційних частинах Держприкордонслужби; 2) військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення. Розміри винагороди для органів Держприкордонслужби з урахуванням виконання покладених завдань, особливостей умов проходження служби військовослужбовцями встановлюються наказами Адміністрації Держприкордонслужби в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Держприкордонслужби у Державному бюджеті України на відповідний рік. За приписами п.5 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затв. наказом МВС України № 73 від 02.02.2016р., виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов`язків за посадами (але не раніше дня видання наказу про призначення), і до дня їх звільнення від виконання обов`язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов`язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних начальників (командирів)). Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат (п.8 цієї Інструкції). При цьому ознаки щомісячної додаткової грошової винагороди, визначені постановою КМ України № 889 від 22.09.2010р. «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», відповідають ознакам додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України № 2050-ІІІ від 19.10.2000р. «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» /надалі - Закон № 2050-ІІІ/ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затв. постановою КМ України № 159 від 21.02.2001р. /Порядок № 159/. Згідно зі ст.ст.1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Відповідно до ст.3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Згідно зі ст.4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення. Згідно з п.3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 14.04.2021р. у справі № 465/322/17. У постанові від 05.03.2020р. у справі № 140/1547/19 Верховний Суд зазначив, що згідно з положеннями ст.4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до ст.6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Встановлено, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.12.2022р. у справі № 140/6897/22 відповідачем 19.09.2023р. виплачено на користь позивача грошові кошти в розмірі 53911 грн. 04 коп., з яких 47593 грн. 37 коп. заборгованість по щомісячній додатковій грошовій винагороді з індексацією (а.с.10, 11). Вказані обставини не заперечуються відповідачем. Отже, несвоєчасне нарахування щомісячного грошового забезпечення відбулось у зв`язку з протиправним обчисленням відповідачем позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди, що встановлено судовим рішенням, тобто, з вини органу, що нараховує і виплачує щомісячну додаткову грошову винагороду, а тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини грошового забезпечення у зв`язку з порушенням строків її виплати. Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що передбачена Законом № 2050-ІІІ компенсація виплачується у разі порушення строків виплати доходу (нарахованого щомісячної додаткової грошової винагороди), а не виконання рішення суду. Оскільки вказані кошти виплачені в результаті нарахування щомісячної додаткової грошової винагороди та відновлення прав позивача, порушених при виплаті щомісячної додаткової грошової винагороди у меншому розмірі, вказана сума є доходом в розумінні ст.2 Закону № 2050-ІІІ. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.01.2019р. у справі № 159/1615/17, від 29.04.2020р. у справі № 420/2093/16-а, від 16.12.2020 у справі № 521/21718/16-а, від 23.12.2020р. у справі № 640/7975/15-а, від 21.09.2022р. у справі № 816/1627/18. Колегія суддів звертає увагу на те, що оскільки позивачу на виконання рішення остаточно було виплачено щомісячну додаткову грошову винагороду за період з січня 2016 року, що не заперечується відповідачем, тому заявлені позовні вимоги слід задовольнити шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячної додаткової грошової винагороди, право на отримання яких встановлено судовим рішенням у справі № 140/8135/22, за весь час затримки виплати, починаючи з січня 2016 року, по день фактичної виплати. Посилання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 09.08.2022 (справа № 460/4765/20), як на підставу для часткового задоволення позовних вимог, є безпідставним, оскільки у цій справі суд дійшов протилежних висновків, про необхідність виплати компенсації за весь період невиплати доходів, а не з часу, коли пенсія мала бути нарахована і виплачена на виконання рішення суду. У частині дотримання позивачем строків звернення до суду із розглядуваним позовом колегія суддів висновується тим, що заявлені позовні вимоги стосуються нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати щомісячної додаткової грошової винагороди на виконання рішення суду. Відповідно ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч.1). Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2). Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.3). Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч.5). Згідно сформованої правової позиції, яка викладена в постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 02.04.2024р. в справі № 560/8194/20, правила застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати полягають в наступному: а) у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений ч.1 ст.122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; б) нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов`язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати; в) з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою п.8 ч.1 ст.240 КАС України, для залишення позовної заяви без розгляду; г) отримання листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку. Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду. Отже, в розглядуваній справі виплата заборгованості проведена відповідача 19.09.2023р., представник позивача звернувся до суду із розглядуваним позовом 30.11.2023р., через що строк звернення до суду не пропущений. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги представника адвоката Каверіна С.М., діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування норм матеріального права (в частині визначення періоду нарахування і виплати компенсації втрати частини доходів), через що оскаржуване рішення суду слід змінити в цій частині. В решті рішення суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують інших висновків прийнятого судом рішення, а тому підстави для його скасування чи зміни у цій частині є відсутніми. Водночас, апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) належить залишити без задоволення, з вищевикладених мотивів. З огляду на результат апеляційного розгляду та відповідно до ст.139 КАС України, понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ІНФОРМАЦІЯ_6 (Військова частина НОМЕР_1 ). Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, ч.2 ст.313, п.2 ч.1 ст.315, ст.316, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника адвоката Каверіна Сергія Миколайовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.03.2024р. в адміністративній справі № 140/35053/23 змінити, виклавши частини другу і третю резолютивної частини рішення суду в наступній редакції: «Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010р., з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошової забезпечення. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010р., з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошової забезпечення, за весь затримки виплати з січня 2016 року по день фактичної виплати 19.09.2023р.». В решті рішення суду залишити без змін. Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ІНФОРМАЦІЯ_6 (Військова частина НОМЕР_1 ). Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 17.06.2024р.