Ухвала ККС ВС № 638/8772/23

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 червня 2024 року м. Київ Справа № 638/8772/23 Провадження № 51 - 2598 ск 24 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2023 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12023221200001430 від 17 червня 2023 року, щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Авдіївки Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 4 КК України. Зміст судових рішень та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2023 року ОСОБА_4 засуджено за ст. 185 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів. Вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин. ОСОБА_4 11 червня 2023 року близько 22 години 00 хвилин в приміщенні приймального відділення Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова»Харківської міської ради по пров. Балакірєва, 3-а у м. Харкові, у період воєнного стану, таємно викрав належний ОСОБА_6 рюкзак, в якому знаходились 45 000 гривень готівкою, 2 мобільні телефони, навушники, ноутбук, клач та парфуми, а всього майно загальною вартістю 132 703,50 грн. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 залишено без задоволення, а вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2023 року щодо нього - без зміни. Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити вищезазначені судові рішення, пом`якшити призначене ОСОБА_4 покарання та на підставі ст. 75 цього Кодексу звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки. Зазначає, що місцевий суд належним чином не врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який не судимий, визнав вину, щиро розкаявся, має міцні соціальні зв`язки, позитивно характеризується, активно сприяв розкриттю злочину, став на шлях виправлення, частково відшкодував завдану шкоду, відсутність тяжких наслідків та претензій зі сторони потерпілого. Вважає, що ці обставини давали суду першої інстанції підстави для застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України, однак він не зробив цього, а апеляційний суд не звернув уваги на вказані порушення, не виправив їх та не вмотивував свого рішення відповідно до вимог статей 370, 419 КПК України. Мотиви Суду Розглянувши доводи касаційної скарги, дослідивши долучені до касаційної скарги копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Статтею 69 ч. 1 КК України передбачено, що, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Застосовуючи положення ст. 69 КК України, суд повинен не просто встановити наявність кількох обставин, які пом`якшують покарання, а з урахуванням особи винного умотивувати, яким чином такі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами кримінального правопорушення, поведінкою особи під час його вчинення та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку кримінального правопорушення та/або небезпечність винуватої особи. При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд має виходити із системного тлумачення статей 66 та 69 КК України і тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини як ознаки привілейованих складів кримінальних правопорушень, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Ці обставини у своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим. При цьому, призначаючи засудженому більш м`який вид покарання, аніж встановлений санкцією статті (частини статті) Особливої частини КК, суд має належно обґрунтувати, що саме цей захід примусу дозволить досягти ключової мети покарання, а саме виправлення винної особи та запобігання вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Статтею 75 ч. 1 КК України передбачено, що суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. При цьому згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість. Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання. Санкція ст. 185 ч. 4 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років і цей злочин відповідно до ст.12 ч. 5 КК України є тяжким. З доданих до касаційної скарги копій судових рішень вбачається, що суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 50, 65 КК України при призначенні покарання ОСОБА_4 врахував тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 4 КК України, конкретні обставини його вчинення та розмір завданої матеріальної шкоди. Також місцевий суд урахував ставлення обвинуваченого до вчиненого, яке полягає у визнанні винуватості та розкаянні, дані про його особу, зокрема те, що він не одружений, не працює, не перебуває на обліку у лікарів психіатра і нарколога, раніше не судимий, частково відшкодував завдану шкоду, а саме 1 500 гривень в ході судового розгляду. Щире каяття судом визнано обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання ОСОБА_4 , а обставин, що обтяжують покарання, судом не буловстановлено. Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання в мінімальних розмірах, передбачених санкцією ст. 185 ч. 4 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 років, і таке своє рішення належним чином мотивував. Підстав для застосування до обвинуваченого положень статей 69, 75 КК України та призначення йому основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ст. 185 ч. 4 КК України, а також для звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням судом першої інстації встановлено не було. Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 370, 374 КПК України. Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали. Суд апеляційної інстанції розглянув кримінальне провадження в межах апеляційної скарги обвинуваченого, належним чином перевірив викладені у ній доводи, які є аналогічними доводам касаційної скарги захисника, визнав їх безпідставними та мотивував своє рішення, зазначивши підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, погодившись із висновком суду першої інстанції про те, що призначене ОСОБА_4 покарання є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, та відповідає вимогам ст. 65 КК України. Підстав для застосування до обвинуваченого статей 69, 75 КК України апеляційний суд також не встановив. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 370, 419 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою. Покарання, призначене місцевим судом ОСОБА_4 і залишене без зміни судом апеляційної інстанції, є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Підстав для пом`якшення засудженому покарання і застосування положень ст. 75 КК України за доводами касаційної скарги захисника та матеріалами провадження колегія суддів не вбачає. Враховуючи зазначене, з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для її задоволення, зміни судових рішень ОСОБА_4 та звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України немає, у зв`язку з чим у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України. Керуючись ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України, Верховний Суд постановив: Відмовити захиснику засудженого ОСОБА_4 - адвокату ОСОБА_5 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2023 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року щодо ОСОБА_4 . Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3